Рішення

від 07.07.2016 по справі 911/1627/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2016 р. Справа № 911/1627/16

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Аіро Кейтерінг Сервісіз-Україна»

про стягнення 1 619,46 грн

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (дов. №01-22/7-93 від 02.02.2016);

від відповідача не з'явились.

Обставини справи:

Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - позивач) звернулось з позовом до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Аіро Кейтерінг Сервісіз-Україна» (далі - відповідач) про стягнення 1 619,46 грн заборгованості, з яких 1 053,79 грн основного боргу, 60,63 грн пені, 463,67 грн інфляційних втрат та 41,37 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №02-25-206 про надання послуг з прийняття обладнання систем автоматичного протипожежного захисту клієнта під спостереження на пульт централізованого нагляду від 10.03.2006.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.05.2016 порушено провадження у справі № 911/1627/16, розгляд справи призначено на 16.06.2016.

06.06.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача на дійшло клопотання №35-22/1-251 від 02.06.2016 (вх. №11840/16) з проханням долучити до матеріалів справи документи, витребувані ухвалою господарського суду Київської області від 19.05.2016.

16.06.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшов лист №01-22-3431 від 18.11.2014 (вх. №12754/16) на підтвердження розірвання договору №02-25-206 від 10.03.2006.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.06.2016 розгляд справи відкладено на 07.07.2016.

Відповідач не скористався своїм правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

У судовому засідання 07.07.2016 представник позивача підтримав позов повністю.

Представник відповідача у судове засідання 07.07.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

10.03.2006 між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (аеропорт) та Дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз-Україна» (абонент) укладено договір №02-25-206 про надання послуг з прийняття обладнання систем автоматичного протипожежного захисту клієнта під спостереження на пульт централізованого нагляду, згідно якого аеропорт надає, а клієнт отримує та оплачує послуги з прийняття обладнання систем автоматичного протипожежного захисту (АПЗ) клієнта (далі - послуги) під спостереження на пульт централізованого нагляду (ПЦН) аеропорту на підставі вимог НАПБ Б.01.004-2000.

Відповідно до п. 1.2 договору договір є чинним з дати підключення кінцевого обладнання клієнта на ПЦН до 31 грудня поточного року. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін за 1 місяць до закінчення строку дії договору не заявила про його розірвання.

Згідно п. 3.1 договору сплата за договором здійснюється починаючи з дати підключення кінцевого обладнання клієнта на ПЦН, згідно з тарифами, розробленими та затвердженими аеропортом і на момент підписання договору становлять: перевірка виконання монтажу та пуско-налагодження обладнання систем АПЗ - 620,00 грн (разова сплата без ПДВ), підключення систем АПЗ на ПЦН - 250,00 грн (разова сплата без ПДВ), абонплата за оперативне забезпечення працездатності обладнання систем АПЗ - 868,00 грн щомісячно (без ПДВ), технічне обслуговування систем АПЗ - 217,64 грн щомісячно (без ПДВ). Разом до сплати 1 085,64 грн без ПДВ щомісячно.

Пунктом 3.4 договору сторони погодили, що аеропорт щомісячно виставляє клієнту рахунок за надані послуги за звітний місяць та акт приймання-здачі виконаних послуг. Клієнт з 10-го числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержує в бухгалтерії аеропорту рахунок та акт приймання-здачі виконаних послуг. Сплата рахунку проводиться клієнтом до 20 числа того ж місяця. Акт про надання послуг клієнт зобов'язаний підписати та повернути в бухгалтерію аеропорту протягом 5-ти днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти днів акт не буде повернутий аеропорту він вважається підписаним сторонами. Акт про надання послуг підписується керівниками сторін або призначеними ними уповноваженими особами за умови надання іншій стороні копії документу про надання таких повноважень.

На виконання умов договору, аеропортом було надано, зокрема, за листопад 2014 року послуг на 1 053,79 грн, на підтвердження чого складено та передано клієнту рахунок фактуру 90/889 від 30.11.2014 та Акт приймання-здачі виконаних послуг від 30.11.2014.

Зазначений рахунок та акт приймання здачі виконаних послуг отримані відповідачем 16.12.2014, що підтверджується витягом з реєстру отриманих документів.

18.11.2014 позивач направив на адресу відповідача лист №01-22-3431 від 18.11.2014, згідно якого повідомив про розірвання договору №02-25-206 від 10.03.2006 з 18.11.2014.

28.02.2015 відбулось коригування вищезазначеного рахунку у зв'язку з припиненням дії договору з 18.11.2014.

Відтак, сума боргу за надані в листопаді 2014 послуги, з урахуванням коригування відповідно до акту виконаних робіт №23-26/4-364 від 26.02.2015 становить 1 053,79 грн.

Відповідач свій обов'язок з оплати наданих послуг не виконав, суму боргу у розмірі 1 053,79 грн за надані в листопаді 2014 року послуги не сплатив.

07.05.2015 позивач на адресу відповідача направив претензію №35-28/5-68 від 07.05.2015, згідно якої повідомив про наявність заборгованості у розмірі 1 053,79 грн та вимагав сплатити зазначену заборгованість на розрахунковий рахунок ДП «МА «Бориспіль».

Зазначена претензія отримана представником відповідача 15.05.2015, однак залишилась без відповіді та задоволення.

Предметом позову є вимоги про стягнення 1 053,79 грн основного боргу, 60,63 грн пені, 463,67 грн інфляційних втрат та 41,37 грн 3% річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини з надання послуг.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, пілягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 1 053,79 грн боргу за надані послуги згідно договору №02-25-206 про надання послуг з прийняття обладнання систем автоматичного протипожежного захисту клієнта під спостереження на пульт централізованого нагляду від 10.03.2006 є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання згідно договору №02-25-206 від 10.03.2006, позивач просить суд за період з 14.04.2015 по 22.06.2015 стягнути з відповідача 60,63 грн пені.

Відповідно до п. 3.7 договору стягнення заборгованості по оплаті за договором здійснюється з нарахуванням пені за кожну добу затримки від суми заборгованості у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, а також період нарахування пені, що вказаний позивачем в поданому ним розрахунку пені, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 14.04.2015 по 22.06.2015 становить 60,63 грн. Отже, вимога про стягнення 60,63 грн пені є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором поставки №02-25-206 від 10.03.2006, позивачем за період з 23.12.2014 по 14.04.2016 нараховано 463,67 грн інфляційних втрат та 41,37 грн 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з 23.12.2014 по 14.04.2016 складає 463,67 грн інфляційних втрат та 41,37 грн 3 % річних. Відтак, вимоги про стягнення 463,67 грн інфляційних втрат та 41,37 грн 3 % річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 1 053,79 грн основного боргу, 60,63 грн пені, 463,67 грн інфляційних втрат та 41,37 грн 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, а відтак підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна» (08307, Київська обл., м. Бориспіль, ДМА «Бориспіль»; ідентифікаційний код 24210469) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08307, Київська обл., м. Бориспіль, міжнародний аеропорт «Бориспіль»; ідентифікаційний код 20572069) 1 053 (одну тисячу п'ятдесят три гривні) 79 коп. основного боргу, 60 (шістдесят гривень) 63 коп. пені, 463 (чотириста шістдесят три гривні) 67 коп. інфляційних втрат, 41 (сорок одну гривню) 37 коп. 3% річних та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень) 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено: 11.07.2016

Суддя В.М. Антонова