Рішення

від 05.07.2016 по справі 914/1108/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2016р. Справа№ 914/1108/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕТА УКРАЇНА», м.Київ

до відповідача: Приватного підприємства «Будмаркет «ЛІДЕР», м.Червоноград Львівської області

про стягнення 64505,13грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Зарицька О.Р.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

Суть спору: позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕТА УКРАЇНА», м.Київ до Приватного підприємства «Будмаркет «ЛІДЕР», М.Червоноград Львівської області про стягнення 64505,13грн., з яких 32959,25грн. заборгованості за поставлений цемент, 24649,00грн. пені, 5670,80грн. процентів, 1226,08грн. індексу інфляції.

Ухвалою суду від 25.04.2016р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.05.2016р. Ухвалою суду від 23.05.2016р. розгляд справи відкладено на 06.06.2016р. у зв'язку з неявкою відповідача. Ухвалою суду від 06.06.2016р. розгляд справи відкладено на 15.06.2016р. у зв'язку з неявкою відповідача. Ухвалою суду від 15.06.2016р. строк вирішення спору продовжено на 15 днів за клопотанням представника відповідача та відкладено розгляд справи на 05.07.2016р. для надання можливості сторонам вирішити спір в добровільному порядку.

Представникам сторін роз'яснено права, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Повноважний представник позивача в судове засідання 05.07.2016р. з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, вказаних у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що в березні 2012 року між позивачем та відповідачем - ПП «Будмаркет «ЛІДЕР» укладено договір поставки, на виконання умов якого позивачем протягом 2012-2013 року поставлено відповідачу цемент. Внаслідок неналежного виконання останнім взятих на себе за договором зобов'язань із оплати за отриманий товар у нього утворилась заборгованість в розмірі 32959,25грн. Зазначене зумовило звернення ТзОВ «СЕТА УКРАЇНА» до суду із позовною заявою, в якій окрім суми основного боргу, просило також стягнути 24649,00грн. пені, 5670,80грн. процентів та 1226,08грн. індексу інфляції. Окрім цього, представником позивача подано також письмові заперечення (вх.№27744/16 від 01.07.2016р.), в яких зазначено, що ТзОВ «СЕТА УКРАЇНА» мирової угоди із ПП «Будмаркет «ЛІДЕР» не підписано, згоди на її укладення не досягнуто. Просив позов задоволити.

Відповідачем явки повноважного представника в судове засідання 05.07.2016р. не забезпечено, поважності причин неявки суду не повідомлено, хоча про час та місце проведення судового засідання його повідомлено належним чином. До матеріалів справи долучено докази часткової оплати поставленого товару на суму 5000,00грн. (вх.№25178/16 від 15.06.2016р.).

Cуд, у відповідності до ст.75 ГПК України та беручи до уваги встановлений ст.69 ГПК України строк вирішення спору, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕТА УКРАЇНА» (постачальник за договором, позивач по справі) та Приватним підприємством «Будмаркет «ЛІДЕР» (покупець за договором, відповідач по справі) укладено договір поставки №005/03-Ц від 01.03.2012р., за яким постачальник зобов'язався передати (поставити) у власність покупцю цемент (надалі - «цемент») в кількості, якості, асортименті, в строки та на умовах, визначених цим договором, а покупець - прийняти цемент і сплатити за нього визначену цим договором ціну (п.1.1).

За умовами договору, цемент постачається постачальником залізничним транспортом (п.3.1), на умовах СРТ місце призначення, відповідно до умов Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (п.3.2). Місцем призначення в цьому випадку є місце, визначене покупцем та вказане у відповідній заявці останнього (п.3.4). Зобов'язання постачальника щодо поставки цементу вважаються повністю виконаними з моменту передачі цементу, завантаженого в залізничний транспорт, перевізнику, в тому числі з моменту передачі цементу перевізнику заводом-виробником на замовлення постачальника (п.3.5). Документом, що підтверджує факт поставки цементу покупцю за цим договором є видаткова накладна на поставлений цемент, яка видається постачальником. У випадку відвантаження цементу перевізнику для покупця заводом-виробником на замовлення постачальника - залізнична накладна (п.3.6). Сторони дійшли згоди, що датою поставки цементу за цим договором (далі - дата поставки) вважається дата передачі завантаженого на залізничний транспорт цементу перевізнику (п.3.8).

Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2012-2013 років позивачем поставлено відповідачу цемент на загальну суму 2158344,25грн.

Відповідно до п.7.1 договору, оплата цементу здійснюється покупцем в національній грошовій одиниці України - гривні, шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника, реквізити якого вказані в розділі 14 цього договору, або шляхом внесення готівкових коштів в касу постачальника (п.7.1). Покупець, згідно з п.7.2.1 договору, зобов'язаний оплатити поставлений цемент протягом 15 календарних днів з дати поставки партії цементу, а у випадку, якщо ціна партії цементу перевищує 70000,00грн. - протягом 7 календарних днів з дати поставки цементу.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Будмаркет «ЛІДЕР» отриманий протягом зазначеного періоду товар оплачено частково на суму 2125385,00грн. Всупереч умовам договору, частково неоплаченим залишився цемент, поставлений на підставі видаткової накладної №249 від 09.10.2013р., внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем на суму 32959,25грн. Зазначене зумовило звернення ТзОВ «СЕТА УКРАЇНА» до суду із позовною заявою про стягнення з ПП «Будмаркет «ЛІДЕР» 32959,25грн. заборгованості за поставлений цемент, 24649,00грн. пені, 5670,80грн. процентів та 1226,08грн. індексу інфляції.

При вирішенні спору суд виходив з такого.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Як передбачено ч.1 ст.712 ЦК України та ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Суд звертає увагу на те, що укладений між сторонами договір поставки №005/03-Ц від 01.03.2012р., набрав чинності у відповідності до п.10.1, з дати його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діяв, згідно з п.10.2 договору, з дня набрання чинності до 31.12.2012р. Після закінчення дії цього договору покупець втратив право вимагати від постачальника поставки цементу на умовах, визначених цим договором. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які би свідчили про пролонгацію дії договору чи його переукладення.

Водночас, суд звертає увагу на те, що у відповідності до ч.1 ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Зважаючи на те, що ТзОВ «СЕТА УКРАЇНА» поставлено, а ПП «Будмаркет «ЛІДЕР» прийнято цемент, що підтверджується видатковою накладною №249 від 09.10.2013р., підписаною сторонами й скріпленою їх печатками, а також частково його оплачено, суд приходить до висновку, що сторонами укладено договір поставки товару у спрощений спосіб - шляхом прийняття замовлення до виконання.

Як передбачено ч.1 ст.712 ЦК України та ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як визначено ч.ч. 1, 2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, за ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, цемент на суму 56936,00грн., отриманий ПП «Будмаркет «ЛІДЕР» на підставі видаткової накладної №249 від 09.10.2013р., оплачено ним частково, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 32959,25грн. Після порушення провадження по справі ПП «Будмаркет «ЛІДЕР» частково погашено зазначену заборгованість за на суму 5000,00грн.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в частині позовних вимог про стягнення 5000,00грн. основного боргу, провадження по справі слід припинити на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, зважаючи на відсутність предмету спору, оскільки отриманий товар на вказану суму оплачено відповідачем на підставі квитанції № ПН3223 від 25.05.2016р., в той час як позов про стягнення 27959,25грн. основного боргу підлягає до задоволення.

Щодо позовних вимог про стягнення 24649,00грн. пені суд зазначає, що згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Проте, суд звертає увагу на те, що позивачем у своїх розрахунках проведено нарахування пені за період, що розпочинається по спливу встановленого законом шестимісячного строку для проведення таких нарахувань. Окрім того, зважаючи на те, що поставка цементу здійснена на виконання умов договору поставки, укладеного сторонами у спрощеній формі шляхом прийняття замовлення до виконання, то суд приходить до висновку, що договором не передбачено такого виду забезпечення виконання зобов'язань як неустойка (штраф, пеня), а отже, не дотримана вимога, встановлена ч.1 ст.547 ЦК України, про вчинення таких правочинів у письмовій формі. Відтак, у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Розглянувши позовні вимоги про стягнення 5670,80грн. процентів та 1226,08грн. індексу інфляції, суд приходить до висновку, що вони підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пленумом Вищого господарського суду України у Постанові №14 від 17.12.2013р. також роз'яснено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.3.2). Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (п.3.1).

Проаналізувавши долучений до матеріалів справи розрахунок, суд звертає увагу на те, що на рахування процентів проведено із використанням ставки 10% річних на підставі п.8.3 договору поставки №005/03-Ц від 01.03.2012р. Проте, строк дії вказаного договору закінчився, як вже зазначалось, 31.12.2012р., а тому для проведення нарахування слід використовувати ставку, встановлену законом, а саме - 3% річних. Враховуючи вищенаведене та здійснивши відповідний перерахунок за визначений позивачем період, суд приходить до висновку, що до стягнення, підлягає 1697,71грн. 3% річних та 1226,08грн. індексу інфляції.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Водночас, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги ту обставину, що заборгованість за поставлений товар частково погашено ПП «Будмаркет «ЛІДЕР» після звернення ТзОВ «СЕТА УКРАЇНА» до суду із відповідною позовною заявою, суд приходить до висновку, що витрати зі сплати судового збору в розмірі 766,56грн. слід покласти на відповідача, а в решті - на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, п.1-1 ст.80, ст.ст.82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Провадження по справі в частині стягнення 5000,00грн. основного боргу - припинити.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Будмаркет «ЛІДЕР» (юридична адреса: Львівська область, м.Червоноград, вул.Львівська, буд.36; поштова адреса: АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 37245716) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕТА Україна» (юридична адреса: м.Київ, пр.Червонозоряний, буд.119, оф.410-А; поштова адреса: м.Київ, вул.Лейпцигська, буд.2/37, кв.77; код ЄДРПОУ 35838598) 27959,25грн. основного боргу, 1697,71грн. 3% річних, 1226,08грн. індексу інфляції та 766,56грн. судового збору.

4. Наказ видати у відповідності до ст.116 ГПК України.

5. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

6. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 11.07.2016р.

Суддя Щигельська О.І.