Рішення

від 11.07.2016 по справі 920/456/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.07.2016 Справа № 920/456/16

За позовом Приватного підприємства «МАГ» (м. Суми)

до - Товариства з обмеженою відповідальністю «Форекс Плюс» (м. Суми)

про стягнення 18457 грн. 90 коп.

Суддя О.Ю. Резніченко

Представники:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - ОСОБА_1В, довіреність від 01.04.2016.

У засіданні брали участь: секретар судового засідання - Бублик Т.Д.

Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача 14152 грн. 06 коп. боргу, 244 грн. 84 коп. 3% річних, 469 грн. 98 коп. інфляційних втрат, 3591 грн. 02 коп. пені за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 01.09.2015 договору № 21 на виконання робіт з дератизації та дезинсекції у житлових будинках.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що борг в розмірі 14152 грн. 06 коп. сплачений ним 31.05.2015, а з розрахунком пені, 3% річних і інфляційних втрат відповідач не погоджується, оскільки договором не визначений строк виконання зобов'язання відповідачем щодо оплати робіт. Також, відповідно до п. 3.3 вищезазначеного Договору, замовник проводить оплату послуг виконавця в межах коштів сплачених споживачами, а сплата населенням (споживачами) була часткова, а саме з вересня 2015 по червень 2016 було нараховано 4615892 грн., а населенням фактично сплачено 3410619 грн. 81 коп.

Представник відповідача в судовому засіданні усно зазначив, що проти позовних вимог заперечує.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2015 між сторонами було укладено договір № 21 про виконання робіт дератизації та дезинсекції у житлових будинках (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов'язався здійснювати комплекси дезінфікаційних заходів у житлових будинках, що знаходяться на обслуговуванні відповідача, а відповідач зобов'язується прийняти виконані роботи і оплатити позивачу надані послуги у розмірі, терміни і порядку, який визначений Договором.

28.09.2015 до Договору була укладена додаткова угода № 1.

Позивач виконав роботи на загальну суму 21674 грн. 06 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи, підписаними сторонами та скріпленими печатками актами здачі-приймання робіт від 30.09.2015, від 30.10.2015, від 30.11.2015, від 30.12.2015.

Пунктом 3.1 Договору визначений термін оплати за надані послуги - до 20 числа наступного за розрахунковим.

Відповідач свої зобов'язання з оплати виконав частково та з порушенням строків, встановлених Договором та заборгував позивачу 14152 грн. 06 коп., чим змусив його звернувся до суду з даним позовом.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено правило, згідно якого суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг виконавець зобов'язується за завдання замовника надати послугу, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

30.05.2016, після порушення провадження у справі, відповідач сплатив 14152 грн. 06 коп. боргу, факт проплати підтверджується випискою по рахунку та не заперечується позивачем у письмових поясненнях.

Оскільки відповідач сплатив 14152 грн. 06 коп. заборгованості, то суд припиняє провадження у справі в цій частині на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК, в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 244 грн. 84 коп. та 469 грн. 98 коп. інфляційних втрат (загальний період з 21.10.2015 по 25.04.2016), які нараховані окремо по каждому факту надання послут та з урахуванням часткових проплат.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Враховуючи порушення відповідачем строків виконання зобов'язання, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 244 грн. 84 коп. та 469 грн. 98 коп. інфляційних втрат (загальний період з 21.10.2015 по 25.04.2016) є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 230 ГК України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання до учасника господарських відносин застосовуються штрафні санкції, які, відповідно до ст. 231 ГК України, застосовуються у розмірі, встановленому договором.

Пунктом 8.2 Договору встановлено, що при невчасному розрахунку відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання договірних зобов'язань.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3591 грн. 02 коп. пені (загальний період з 21.10.2015 по 25.04.2016).

Оскільки пеня за порушення відповідачем зобов'язання самостійно встановлена сторонами у Договорі та нарахована з урахуванням ст. 231 ГК України, вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», то позовна вимога про стягнення 3591 грн. 02 коп. пені (загальний період з 21.10.2015 по 25.04.2016) є правомірною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, заперечення відповідача про те, що пеня, 3% річних і інфляційні втрати не вірно розраховані позивачем, не приймаються до уваги, оскільки:

Згідно частини першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до ст. 218 ГК України не вважаються обставинами , що звільняють від господарської відповідальності, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів та порушення зобов'язань контрагентами правопорушника.

Договір укладений між сторонами є двостороннім, а тому лише сторони наділені правами і обов'язками по договору, в тому числі обов'язок з оплати покладений саме на відповідача.

Відповідач, як на підставу звільнення від господарської відповідальності, зазначає п. 3.3. Договору, де зазначено, що відповідач проводить оплату в межах коштів сплачених споживачами.

Однак в п. 3.3 Договору не зазначено, що сплата проводиться саме у відсотковому відношені в залежності від відсотку сплати населенням коштів.

Крім того, навіть відсутність частини платежів населення не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати відповідних робіт, у строки встановлені Договором, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі призупинити виконання умов Договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.

Також, відповідачем, відповідно до ст. 33 ГПК, не подано доказів заборгованості мешканців відповідних будинків, диференційовано по окремим видам послуг.

Не приймається судом до уваги і заперечення відповідача стосовно того, що позивачем не дотримано порядок досудового врегулювання спору.

Згідно до Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року у справі N 1-2/2002 обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК витрати по сплаті судового збору понесені позивачем покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Форекс Плюс» (вул. Реміснича, 10/1, м. Суми, 40004, код 32186122) на користь Приватного підприємства «МАГ» (вул. Металургів, 13а, м. Суми, 40004, код 31930754) 3591 грн. 02 коп. пені, 469 грн. 98 коп. інфляційних втрат, 244 грн. 84 коп. 3% річних, 1378 грн. судового збору.

3. В частині стягнення боргу в розмірі 14152 грн. 06 коп. - провадження у справі припинити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.07.2016.

Суддя ОСОБА_2