Рішення

від 07.07.2016 по справі 923/460/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2016 р. Справа № 923/460/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Ковтун В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом SAMANCI GIDA TARIM, HAYVANCILIK VE URUNLERI SANAYI VE TICARET LTD.STI, м. Бурса, Туреччина

до товариства з обмеженою відповідальністю "Саманджи Україна", м. Херсон

про стягнення 150106,36 доларів США, що еквівалентно 3872937 грн 58 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, представник, довіреність від 03.03.2016р.;

від відповідача - ОСОБА_2, директор, НОМЕР_1, вид. Дніпровським РВХМУ УМВС України в Херсонській області 29.05.2001 року.

SAMANCI GIDA TARIM, HAYVANCILIK VE URUNLERI SANAYI VE TICARET LTD.STI (позивач) звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Саманджи Україна" (відповідач), яким, з урахування заяви про збільшення позовних вимог б/н б/д (а.с. 48-50), просить стягнути: 216995,78 доларів США, що еквівалентно 5612995 грн. 58 коп., з яких: 119160,36 доларів США боргу та 97835,42 доларів США процентів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст. 16, 526, 530, 1046, 1049 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193, 203 Господарського кодексу України, ст.ст. 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 10.05.2016 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 19.05.2016 р. Ухвалою суду від 19.05.2016 р. розгляд справи відкладався з метою надання можливості сторонам скористатись повним обсягом процесуальних прав.

Строк вирішення спору продовжено до 20.07.2016 року ухвалою суду від 19.05.2016р.

Представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги, з урахування заяви про збільшення позовних вимог, у повному обсязі та просить суд їх задовольнити повністю з зазначених у позовній заяві підстав.

Представник відповідача надав копію акта звіряння та не заперечує проти позовних вимог позивача.

В судовому засіданні згідно з приписами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

02.07.2008 р. між SAMANCI GIDA TARIM, HAYVANCILIK VE URUNLERI SANAYI VE TICARET LTD.STI та ТОВ "Саманджи Україна" укладено контракт на позику № 3 (ОСОБА_1 - Контракт).

Згідно з п.1.1 Контракту за умов, викладених в цьому Контракті Позикодавець надає Позичальнику безпроцентну позику, а Позичальник зобов’язується прийняти та повернути таку ж суму коштів. Відповідно до п. 1.2. Контракту передбачалась сума позики в розмірі 1000000,00 доларів США. Відповідно до п. 3.2. Контракту строк повернення -31.12.2009р.

Відповідно до п. 1.4. Контракту термін надання позики - 31.12.2009 р. тобто, до кінця 2009 року. Згодом до контакту було складено ряд Доповнень (введений процент, змінений термін надання позики тощо). Додатком № 9 до Контракту визначено, що позика надається до 31.12.2015р., а позичальник має повернути кошти до 31.12.2015р. Таким чином, остаточними умовами надання позики за Контрактом є строк до 31.12.2015р.

Повної суми коштів на рахунок відповідача позивач не перерахував. У 2008р. позивачем було надано відповідачу у позику 485000,00 доларів США (одразу після укладення Контракту).

Згідно ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

17.11.2008 р. у зв’язку із наявністю інших договірних відносин між позивачем та відповідачем (позивач придбав у відповідача сільськогосподарську продукцію), позивач звернувся до відповідача з листом про проведення зарахування однорідних зустрічних вимог. Тобто, за договорами купівлі-продажу позивач повинен був розрахуватись з відповідачем на суму 334 893,64 доларів США, а відповідач повинен був повернути позивачу кошти в сумі 485000,00 доларів США. Листом від 27.11.2018 р. № 53 відповідач повідомив про згоду у зарахуванні однорідних зустрічних вимог. Листом № 65 24.12.2008р. відповідач також звернувся до обслуговуючого банку (АКІБ "УкрСиббанк") із повідомлення про зарахування однорідних зустрічних вимог. Листом від 08.01.2009р. № 138-4/08-21-9 банк провів зарахування однорідних зустрічних вимог.

Таким чином, станом на 08.01.2009 р. відповідач повинен був повернути позивачу не 485000,00 доларів США, а 150106,36 доларів.

В подальшому позивачем 16.01.2009 р. додатково перераховувались на рахунок відповідача кошти в сумі 70000,00 доларів США, 27.03.2009 р. - 50000 доларів США (загальне збільшення до 270106,36 доларів США). 26.06.2009 р. Відповідач сплатив позивачу частину суми боргу в сумі 20000,00 доларів США (зменшення суми до 250106,36 доларів США).

Після цього позивач знову перераховував на рахунок відповідача кошти: 29.07.2009 р. - 100000,00 доларів США, 09.09.2009 р. - 30000,00 доларів США, 29.09.2009 р. в 200000 доларів США (загальне збільшення суми боргу до 580 106,36 доларів США). 16.12.2009р. відповідач повернув позивачу 63000,00 доларів США (сума - 517106,36 доларів США). 17.12.2009 р. позивачем здійснено останній платіж - 65000,00 доларів США (сума 582106,36 доларів США). Згодом відповідачем було повернуто позивачу 152946 доларів США (18.12.2009р.), 50000,00 доларів США (23.03.2011р.), 260000,00 доларів США (19.12.2011 р.).

Отже, загальна сума боргу відповідача складає 119160,36 доларів СІІІА.

Згідно ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У зв'язку з цим вимога про стягнення суми основного боргу - 119160,36 доларів США є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до доповнень № 1 до Контракту на позику № 3 від 02.07.2008 р. сторони прийли до угоди доповнити та провести зміни в пункт 1.1 і викласти в наступній редакції: "За умов викладених в цьому Контракті Позикодавець надає Позичальнику відсоткову позику у розмірі 0,5% в місяць від суми наданого кредиту, а Позичальник зобов'язується прийняти та повернути за вимогою Позикодавця таку ж суму коштів позики та суму нарахованого відсотку за період його використання".

На підставі умов п. 1.1 Контракту на позику № 3 від 02.07.2008 р. позивач обґрунтовано нарахував відповідачу суму 0,5 % від суми наданого кредиту, що складає 97835,42 доларів США.

Розрахунок здійснено вірно, судом перевірено.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 0,5% від суми наданого кредиту у розмірі 97835,42 доларів США відповідають наведеним умовам Контракту, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За правилами ч. 1 ст. 32, ст. 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду зазделегіть встановленої сили.

Таким чином, дослідивши матеріали даної справи, оцінивши відповідно до вимог ст. 43 ГПК України надані сторонами докази та проаналізувавши їх згідно з вимогами діючого законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову, з урахування заяви про збільшення позовних вимог.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Суд звертає увагу на ту обставину, що позивачем при поданні позовної заяви з майновою вимогою про стягнення з відповідача 150106,36 доларів США помилково зазначено еквівалент 3872937 грн 58 коп. на день подання позовної заяви.

Так відповідно до 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" Абзацом другим частини першої статті 6 Закону передбачено порядок сплати нерезидентами судового збору за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті. Водночас абзацом третім частини першої статті 6 Закону передбачено порядок сплати судового збору за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті. За змістом пункту 4 частини першої статті 55 ГПК у позовах про стягнення іноземної валюти ціна позову визначається як в іноземній валюті, так і в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Виходячи саме з такої ціни позову й визначається сума судового збору, що підлягає сплаті: для нерезидентів (за їх бажанням) - в іноземній валюті, для інших платників - у гривнях. Однак якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачується раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України саме на день сплати, а не на день подання позову (абзац третій частини першої статті 6 Закону).

Відтак, позивачем при поданні позовної заяви з майновою вимогою про стягнення з відповідача 150106,36 доларів США, що еквівалентно 3914360 грн 77 коп., відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день сплати судового збору (26,077248 грн. за 1 долар США) платіжним дорученням від 06.04.2016 року було сплачено 2252 доларів США судового збору, що еквівалентно 58725 грн. 96 коп.

Згідно підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становлять 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Отже, сума судового збору з урахуванням підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", яка підлягала сплаті при зверненні з позовом становить 58715 грн. 41 коп.

Під час судового розгляду даної справи позивач подав заяву про збільшення позовних вимог на 66889,42 долара США, що еквівалентно 1698634 грн 81 коп., відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день сплати судового збору (25,394671 грн. за 1 долар США) платіжним дорученням від 17.05.2016 року було сплачено 1004 долара США судового збору за збільшення позовних вимог, що еквівалентно 25496 грн. 24 коп.

Сума судового збору з урахуванням підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", яка підлягала сплаті при збільшенні позовних вимог становить 25479 грн. 52 коп.

Відтак, позивачем, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, заявлено майнову вимогу про стягнення 216995,78 доларів США, що, на підставі вищевикладеного, еквівалентно 5612995 грн. 58 коп. та мало бути сплачено 84194 грн. 93 коп. судового збору, а фактично сплачено 84222 грн. 20 коп.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Зокрема, згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сума судового збору підлягає поверненню у випадку зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки позивач не звертався до суду з клопотанням про повернення судового збору сплаченого у розмірі більшому, ніж встановлено законом, судовий збір не повертається судом.

Однак, позивач не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про повернення судового збору в сумі 27 грн. 27 коп.

Відповідно до частини 2 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

У пункті 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" висловлено правову позицію згідно якої зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.

Згідно вказаної вище правової позиції, суд покладає судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 84194 грн 93 коп. на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Саманджи Україна" (73000, м. Херсон, вул. Петренко, 35, код ЄДРПОУ 35120939) на користь SAMANCI GIDA TARIM, HAYVANCILIK VE URUNLERI SANAYI VE TICARET LTD.STI (Alasar Mah. Akarsu Sk. No: 52 Osmangazi/Bursa) - 119160,36 доларів США боргу та 97835,42 доларів США процентів, всього 216995,78 доларів США, що еквівалентно 5612995 грн. 58 коп., відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день сплати судового збору та 84201 грн 20 коп. судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.07.2016р.

Суддя Л.М. Немченко