Рішення

від 21.06.2016 по справі 925/346/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2016 р. Справа № 925/346/16

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Ткаченку А.О., за участю представників сторін: позивача - не з'явився, відповідача - ОСОБА_1, ОСОБА_2 за довіреностями, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Терм-2» про стягнення 19380 грн. 69 коп.,

ВСТАНОВИВ:

07.04.2016 року позивач - суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3 звернувся в господарський суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Терм-2» (далі - відповідач), в якому просив суд стягнути, на підставі договору № 17 від 01.06.2015 року про надання транспортно-експедиційних послуг, 18900 грн. основного боргу за надані послуги перевезення і транспортного експедирування, 263,50 грн. інфляційних втрат за період прострочення з листопада 2015 по січень 2016 року, 217,19 грн. 3% річних за період прострочення з 16.10.2015 по 05.04.2016 року, що разом складає 19380,69 грн., та відшкодувати понесені судові витрати.

16.05.2016 року за вх. № 9589 (а.с. 42) позивач в порядку ст.ст. 22, 80 ч. 1 п. 1 1 ГПК України подав письмову заяву, в якій просив суд припинити провадження у зв'язку з відсутністю предмета спору внаслідок часткового погашення боргу відповідачем в частині вимог про стягнення 17300 грн. основного боргу, просив суд стягнути з відповідача на його користь залишок заборгованості в сумі 1600 грн., 263,50 грн. інфляційних втрат, 217,19 грн. 3% річних, що разом складає 2080 грн. 69 коп., та відшкодувати понесені судові витрати.

Відповідач в особі своїх представників 23.05.2016 року за вх. № 10086 подав письмовий відзив на позовну заяву і 21.06.2016 року за вх. № 12307 письмові доповнення до відзиву, в яких проти позову заперечував з мотивів необґрунтованості і недоказаності позовних вимог.

В засіданнях суду 26.05.2016 і 07.06.2016 року позивач з підстав і в розмірі, викладених у позовній заяві і заяві від 16.05.2016 року вх. № 9589, підтримав і просив суд припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення 17300 грн. основного боргу у зв'язку з відсутністю предмета спору, стягнути з відповідача на його користь залишок заборгованості в сумі 1600 грн., 263,50 грн. інфляційних втрат, 217,19 грн. 3% річних, що разом складає 2080 грн. 69 коп., та відшкодувати понесені судові витрати.

У судове засідання 21.06.2016 року позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, не з'явився, явку свого представника не забезпечив, причини неявки не повідомив. Представник відповідача позов не визнав і просив суд в його задоволенні відмовити повністю з підстав, викладених у письмових відзиві і доповненнях до нього.

Неявку позивача і його представника в засідання суду суд визнає такою, що не перешкоджає вирішенню спору по суті, та, з урахуванням вимог норм статей 69, 77 ГПК України щодо обов'язку суду вирішити спір в розумні процесуальні строки і права суду вирішити спір без участі представників сторін за наявними матеріалами, справу розглянув без участі позивача за наявними матеріалами.

Згідно з ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошувались вступна і резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позовні вимоги задовольняє частково наступних підстав.

01.06.2015 року відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Терм-2», як замовник, і позивач - суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3, як перевізник, уклали договір № 17 про надання транспортно-експедиційних послуг, відповідно до умов п. 1.1. якого замовник доручив, а перевізник прийняв на себе зобов'язання по організації перевезення вантажів різними видами транспорту по Україні, а також забезпеченню виконання комплексу операцій, зв'язаних з перевезенням і експедицією вантажів замовника, відповідно до даного договору.

Згідно з підпунктами 1.2., 1.3., 4.1. договору, необхідність кожного окремого перевезення оформляється письмовою (або в усній формі) заявкою, кожне перевезення оформляється підписанням акта прийому-здачі виконаних робіт і послуг, що є невід'ємною частиною даного договору.

Підпунктами 3.1, 3.2. пункту 3 договору сторони погодили, що вартість послуг перевізника узгоджується по кожному окремому перевезенню. Замовник оплачує на розрахунковий рахунок перевізника погоджені суму (п. 3.1. договору) протягом 14 банківських днів після виконання перевізником усіх зобов'язань згідно договору і надання всіх необхідних документів, підтверджуючих факт виконання робіт (рахунок-фактура, акт виконаних робіт, податкова накладна, товарно-транспортна накладна, видаткова накладна) та виключно після реєстрації перевізником виписаної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідності до вимог ПК України. Сторони домовились, що перевізник зобов'язується зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 5 днів з моменту її виписки.

На виконання умов договору № 17 від 01.06.2015 року позивач виконав і передав, а відповідач прийняв наступні роботи (транспортно-експедиційні послуги):

відповідно до заявки № 29-2 від 24.09.15, акта № 44 від 25.09.2015, рахунка № 44 від 25.09.2015 на суму 5700 грн. (а.с. 13, 14, 82);

відповідно до товарно-транспортної накладної від 30.10.2015, маршрутного листа від 31.10.2015, рахунка № 39 від 31.10.2015 на суму 4200 грн. (а.с. 15, 16, 84);

відповідно до заявки № 32-2 від 04.11.15, товарно-транспортної накладної і маршрутного листа від 04.11.2015, акта № 10 і рахунка № 10 від 05.11.2015 на суму 3600 грн. (а.с. 17, 18, 68, 88, 90);

відповідно до заявки № 30-2 від 30.11.15, товарно-транспортної накладної і маршрутного листа від 04.11.2015, акта № 01 і рахунка № 01 від 01.12.2015 на суму 5700 грн. (а.с. 19, 20, 93);

відповідно до заявки № 35-2 від 14.12.15, товарно-транспортної накладної від 15.12.2015, акта № 44 і рахунка № 44 від 15.12.2015 на суму 1500 грн. (а.с. 21, 22, 69-71, 97);

відповідно до заявки № 23-2 від 23.12.15, товарно-транспортної накладної від 23.12.2015, акта № 46 і рахунка № 46 від 24.12.2015 на суму 4200 грн. (а.с. 23, 24, 72-74, 100);

відповідно до заявки № 24-2 від 24.12.15, товарно-транспортної накладної від 24.12.2015, акта № 51 і рахунка № 51 від 25.12.2015 на суму 2000 грн. (а.с. 25, 26, 75, 104), а разом на загальну суму 26900 грн.

Платіжними дорученнями № 2942 від 08.12.2015 на суму 3000 грн., № 2955 від 11.12.2015 на суму 2000 грн., № 3206 від 17.03.2016 на суму 2000 грн., № 3276 від 05.04.2016 року на суму 1000 грн., № 3301 від 06.04.2016 на суму 17300 грн. (а.с. 47, 48, 49, 50, 51) відповідачем перераховано на користь позивача всього 25300 грн. У зазначених платіжних дорученнях платником, тобто відповідачем визначено призначення платежу: за авто послуги згідно рахунків № 44 від 25.09.2015, № 39 від 31.10.2015, № 10 від 05.11.2015, № 01 від 01.12.2015, № 44 від 15.12.2015, № 46 від 24.12.2015, № 51 від 25.12.2015.

Вимога позивача від 10.03.2016 року про стягнення заборгованості по спірних перевезеннях відповідачем отримана 15.03.2016 року (а.с. 28, 29). На її виконання відповідачем сплачено 17.03.2016 року 2000 грн., 05.04.2016 року 1000 грн., 06.04.2016 року 17300 грн.

Таким чином, заборгованість станом на 06.04.2016 року і по теперішній час складає 1600 грн., вимога позивача про її стягнення є предметом спору у справі, що розглядається.

Вищеназвані документи долучені до матеріалів справи в якості письмових доказів.

Отже, спірні зобов'язальні відносини виникли між сторонами на підставі договору № 17 від 01.06.2015 року про надання транспортно-експедиційних послуг, заявок на здійснення конкретних перевезень до нього. Договір є укладеним, виконувався сторонами, вимоги позивача і заперечення відповідача ґрунтуються на правах і зобов'язаннях сторін цього договору.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань перевезення і послуг, загальні положення про послуги, перевезення і транспортне експедирування визначені главами 63-65 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), главою 32 Господарського кодексу України (далі - ГК України), загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України. Крім того, спірні правовідносини сторін перебувають у сфері регулювання Статуту автомобільного транспорту, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 27.06.1969 N 401, та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків (господарських зобов'язань) визначені, відповідно, ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України. Ними, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі (ст. 11 ч.ч. 1, 2 п.п. 1, 3 ЦК), заподіяння шкоди суб'єкту господарювання (ст. 174 ч. 1 абз. 4 ГК).

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Припинення дії, яка порушує право, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способами захисту цивільних прав (п.п. 3, 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 ст. 908 ЦК України визначено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Вищенаведеними доказами у справі підтверджено виникнення між сторонами господарських договірних відносин у сфері перевезення вантажу автомобільним транспортом, що підтверджується укладеним ними договором, заявками на перевезення вантажу, товарно-транспортними накладними, актами здачі-прийняття послуг, рахунками, виставленими позивачем на оплату наданих послуг.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Подані позивачем докази у своїй сукупності суд вважає достатніми і допустимими для висновку про наявність і розмір невиконаного спірного грошового зобов'язання в розмірі 2600 грн., відповідачем цей висновок належними і допустимими доказами не спростовано.

При цьому, суд приймає до уваги, що статтею 241 ЦК України визначено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Отже, вчинення відповідачем конклюдентних дій, які свідчать про прийняття до виконання договору № 17 від 01.06.2015 року про надання транспортно-експедиційних послуг у формі часткової виплати позивачу грошових сум в якості оплати отриманих послуг, свідчить про схвалення цього договору керівником відповідача та про чинність цього договору з моменту його укладення і, відповідно, про поширення на відповідача усіх прав та обов'язків як сторони за договором з цього моменту.

Платіжні доручення № 2874 від 19.11.2015 на суму 1500 грн., № 2709 від 20.10.2015 на суму 1500 грн., № 2686 від 16.10.2015 на суму 697,50 грн., № 2675 від 15.10.2015 на суму 2500 грн., № 2612 від 06.10.2015 на суму 2500 грн., № 2643 від 09.10.2015 на суму 2000 грн., № 2590 від 30.09.2015 на суму 3000 грн. (а.с. 52-58) про перерахування коштів відповідачем позивачу, на які посилається у відзиві на позов відповідач, з урахуванням предмета спору суд не вважає допустимими доказами обгрунтування заперечень проти позову.

З урахуванням викладеного заперечення відповідача щодо необґрунтованості і недоказаності позовних вимог суд визнає безпідставним і відхиляє.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 263,50 грн. інфляційних втрат, 217,19 грн. 3% річних відповідають приписам ч. 2 ст. 625 ЦК України, їх розрахунок судом перевірений і визнаний вірним, відповідачем не спростовані, тому судом в такому розмірі задовольняються також.

Із матеріалів справи вбачається, що вимога позивача до відповідача про добровільне виконання зобов'язання щодо сплати спірної заборгованості у розмірі 21900 грн. позивачем була направлена засобами поштового зв'язку 12.03.2016 року, відповідачем отримана 15.03.2016 року. 17.03.2016 року відповідачем сплачено 2000 грн., 04.04.2016 року позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви з урахуванням цієї оплати, а 07.04.2016 року подано позов до суду особисто, вимога в частині основної суми боргу складала 18900 грн. з урахуванням оплати 05.04.2016 року в розмірі 1000 грн. 06.04.2016 року відповідачем сплачено позивачу 17300 грн., того ж дня кошти зараховані на рахунок позивача в банку (а.с. 43).

За таких обставин суд вважає, що оскільки частина спірної суми боргу в розмірі 17300 грн. відповідачем сплачена до подачі позову, вимога позивача в цій частині позову і заява позивача про припинення провадження у справі в цій частині на підставі ст. 80 ч. 1 п. 1 1 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору, є безпідставними, тому в задоволенні позову в цій частині і в задоволенні заяви при припинення провадження у справі в цій частині вимог суд відмовляє.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

З урахуванням викладеного, відповідно до умов договору, обставин справи та вимог законодавства, суд вважає, що відповідач не виконав договірні зобов'язання щодо порядку розрахунків за надані послуги з перевезення вантажу, прострочив їх оплату, тому позовна вимога про стягнення 1600 грн. основного боргу, 263,50 грн. інфляційних втрат, 217,19 грн. 3% річних визнається обґрунтованою, доказаною і в такому розмірі задовольняється.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати - сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволеної частини позову в сумі 147 грн. 94 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Терм-2», ідентифікаційний код юридичної особи 38089625, місцезнаходження: 18000, Черкаська обл.., м. Черкаси, провулок Хіміків, буд. 8 на користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: 18028, Черкаська обл.., АДРЕСА_1 - 1600 основного боргу, 263,50 грн. інфляційних втрат, 217,19 грн. 3% річних, 147 грн. 94 коп. судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення 17300 грн. основного боргу, 1230 грн. 06 коп. судових витрат - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня його підписання.

Повний текст рішення складено і підписано 08.07.2016 року.

Суддя В.М. Грачов