Рішення

від 18.08.2011 по справі 24/049-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2011 р. Справа № 24/049-11

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант Трейд" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 11 516, 74 грн. за участю представників:

позивача:не з'явились відповідача:не з'явились суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 11 516, 74 грн. за договором поставки № 1580-10 від 15.02.2010 р., з яких: 9 925, 64 грн. основного боргу, 298, 77 грн. -пені, 385, 51 грн. - 20 % річних; 764, 79 грн. - 7 % штрафу, 142, 03 грн. - інфляційних витрат.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою суду від 09.06.2011 р. розгляд справи призначено у судовому засіданні на 23.06.2011 р.

Присутній в судових засіданнях 23.06.2011 р., 08.07.2011 р. та 28.07.2011 р. представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

У дане судове засідання представник позивача не з'явився, однак ним було подано 11.08.2011 р. через канцелярію суду клопотання про розгляд справи без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант Трейд" за наявними у справі документами.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 09.06.2011 р., від 23.06.2011 р., від 08.07.2011 р. та від 28.07.2011 р. в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ № 02-5/289 від 18.09.1997 р. В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб -учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу.

Позивачем було надано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, що станом на 23.06.2011 р. місцезнаходження відповідача: 09100, АДРЕСА_1, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 18 Закону України В«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємцівВ» від 15.05.2003 р. №755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

15.02.2010 р. між сторонами було укладено договір поставки № 1580-10, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача алкогольні напої, надалі -товар, а відповідач - прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами цього договору.

Відповідно до п. 3.4 договору, позивач поставляє товар відповідачу на підставі його замовлень. Покупець має право здійснити замовлення в усній формі або за допомогою факсимільного, електронного чи поштового замовлення.

Згідно з п. 3.5 договору підпис уповноваженого представника відповідача в накладній на товар засвідчує, що товар прийнятий відповідачем від позивача за кількістю та за якістю. Претензії відповідача щодо якості товару після підписання ним накладної на товар розглядаються та задовольняються позивачем в окремому порядку, який визначається позивачем в кожному випадку окремо.

Пунктом 3.7 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний надати позивачу повідомлення зі зразками підписів осіб уповноважених приймати товар і підписувати товаросупроводжувальні документи та зразками печаток (штампів). Підпис особи уповноваженої приймати товар на товаросупроводжувальних документах, зразок якого є у повідомленні наданому відповідачем, вважається достатнім доказом того, що товар прийнятий уповноваженою особою відповідача, без необхідності завірення такого підпису печаткою (штампом). Наявність на товаросупроводжувальних документах печатки (штампу), зразки яких було попередньо надано відповідачем, є належним доказом того, що товар прийнятий уповноваженою особою відповідача, навіть якщо зразок підпису особи зазначений у повідомлені не збігається з тим, який наявний на товаросупроводжувальних документах. У випадку, якщо зразок підпису та (або) зразок печатки (штампи) на накладній не збігається зі зразками підписів та (або) зразками печаток (штампів) наданих відповідачем позивачу у повідомленні, проте такий підпис (печатка, штамп) наявний на накладних, що були оплачені відповідачем раніше, то вважається, що товар прийнятий уповноваженою особою відповідача.

Відповідно до п. 5.2 договору ціна на товар зазначається позивачем у видатковій накладній на товар.

Розділом 6 договору передбачено порядок розрахунків між сторонами, відповідно до якого розрахунки за товар здійснюються відповідачем протягом 14 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача або в іншому узгодженими сторонами порядку та формі, що не суперечать чинному законодавству України, або за домовленістю сторін -шляхом попередньої оплати.

Згідно з п. 6.2 договору датою оплати відповідачем вартості отриманого від позивача товару є дата зарахування цих грошових коштів на рахунок позивача.

Пунктом 9.6 договору передбачено, що даний договір чинний (строк дії) протягом 2 років з дати укладення. У випадку, якщо жодна зі сторін не заявила про свої наміри розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, даний договір вважається автоматично пролонгований на той же термін та тих же умовах.

На виконання умов договору, позивач по видаткових накладних № 22684/22741 від 03.03.2011 р. на суму 5 397, 54 грн. та № 28067/28165 від 16.03.2011 р. на суму 5 528, 10 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму - 10 925, 64 грн., а відповідач вказаний товар отримав.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, а саме у розмірі 1 000, 00 грн., у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 9 925, 64 грн., що і стало підставою для звернення останнього до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 ГК України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 9 925, 64 грн. заборгованості є доведеними, обґрунтованими, підтверджені доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 7.1 договору просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну оплату товару в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати, яка за розрахунком позивача складає - 298, 77 грн.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку в строк встановлений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 20 % річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 385, 51 грн. та 142, 03 грн. інфляційних нарахувань.

Вимога позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами регулюється ст. 536 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 9.2 договору передбачено, що у випадку порушення відповідачем строків оплати отриманої від позивача продукції, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу 20 % річних від суми боргу за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача 20 % річних за користування чужими грошовими коштами за період з 18.03.2011 р. до 01.06.2011 р. складають - 385, 51 грн., інфляційні нарахування за період з 18.03.2011 р. до 01.06.2011 р. складають - 142, 03 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 20 % річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 764, 79 грн., нарахований у відповідності до п. 7.1 договору, яким встановлено, що у випадку порушення відповідачем строків оплати вартості одержаного від позивача товару більше ніж на 30 календарних днів, відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 7% від суми боргу.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Як вбачається з розрахунку позивача, 7 % штрафу ним нараховано на загальну суму поставки.

Враховуючи, що договором передбачено, що відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 7% від суми боргу, розрахунок, зроблений позивачем, не відповідає вимогам договору, враховуючи викладене, суд зробив перерахунок 7 % штрафу, що складає -694, 79 грн.

Враховуючи наведене, суд частково задовольняє вимоги позивача, а саме у розмірі 11 446, 74 грн., з яких: 9 925, 64 грн. основного боргу, 298, 77 грн. пені, 385, 51 грн. 20 % річних за користування чужими грошовими коштами, 142, 03 грн. інфляційних витрат та 694, 79 грн. 7 % штрафу.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Авант Трейд»задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_2, код - НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Авант ТрейдВ» (84601, Донецька обл., місто Горлівка, вул. Озерянівська, буд. 2, код - 36899012) 9 925 (дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 64 коп. основного боргу, 298 (двісті дев'яносто вісім) грн. 77 коп. пені, 385 (триста вісімдесят п'ять) грн. 51 коп. 20 % річних за користування чужими грошовими коштами, 142 (сто сорок дві) грн. 03 коп. інфляційних витрат, 694 (шістсот дев'яносто чотири) грн. 79 коп. 7 % штрафу, 114 (сто чотирнадцять) грн. 47 коп. -витрат по сплаті державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 57 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Т.В. Лутак