Рішення

від 08.07.2016 по справі 404/821/16-ц

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/821/16-ц

Номер провадження 2/404/1243/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2016 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого судді - Бершадської О.В.

за участі секретаря - Чайка О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства В«Техноплюс-КіровоградВ» про стягнення боргу ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач у лютому 2016 року звернувся в суд із позовом, яким після збільшення позовних вимог, просить стягнути із відповідача борг в розмірі - 1 080 000,00 грн. В судове засідання, після оголошеної перерви , позивач надав заяву про продовження розгляду справи у його відсутності, вимоги підтримав та не заперечував щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач ПП В«Техноплюс-КіровоградВ» , його представник до суду не зВ»явився, про день та час розгляду справи повідомлявся, заперечень на позов чи заяв на відкладення з поважних причин не подавав.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд позов задовольняє частково, із наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір ( ч. 3 ст. 60 ЦПК України). Відповідно до ч.2 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Судом встановлено, що 08 липня 2014 року між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2, (позичальник), який діє як директор ПП В«Техноплюс-КіровоградВ» укладено договір позики№1. Позикодавець передав на умовах договору позичальнику два насоса тип Д.-4000/95 на суму в розмірі 20 000 доларів США, а останній зобовВ»язався повернути йому суму позики і проценти за користування сумою позики в строк і на умовах договору. Сума позики надана позичальнику на строк: 12 місяців. Договір вступив в силу з 08.07.2014 року і діє до 08.07.2015 року. За користування сумою позики позичальник виплачує позикодавцеві проценти в розмірі 5 (пВ»ять) % в місяць. Повернення суми позики і процентів за користування сумою позики закінчується датою повернення суми позики позикодавцеві у відповідності з умовами договору ( п.4.1). Крім того, 08 липня 2014 року складено розписку, за якою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 придбали два насоса Д 4000-95 із зобов'язанням, що ОСОБА_2 сплатить в строк до 14.07.2014 року гр. ОСОБА_1 20 000 доларів США. Директором ПП В«Техноплюс-КіровоградВ» ОСОБА_2 08 липня 2014 року за №258-14 на адресу ОСОБА_1 направлено гарантійного листа, згідно якого зобовВ»язався розрахуватись за насос Д4000-95 в сумі 20 000 доларів США до 08.07.2015 року.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справі №6-63цс13 від 18 вересня 2013 року письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Відповідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За правилами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України). Позивач, пред'явивши позов, посилався на те, що йому позика не повернута, тобто наявність самого боргового документа у позикодавця свідчить про те, що позика не повернута. У зв'язку із цим, за правилами ч. 1 ст. 1050 ЦК, наступають наслідки порушення договору позичальником відповідно до вимог ст. 625 ЦК. Згідно ст. 625 ч. 2 ЦК України , боржник, який прострочив виконання грошового зобовВ»язання , на вимогу кредитора зобовВ»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за все час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов"язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов"язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов"язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 192 ЦК України, законним платіжним засобом, обов"язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця-гривня. У зв"язку з цим, при задоволенні позову про стягнення грошових сум, суди повинні зазначити в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України- гривні. У разі пред"явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення ( Постанова Пленуму ВС України №14 від 18.12.2009 року "Про судове рішення у цивільній справі"). Таким чином, відповідач не виконав взятих на себе зобов"язань по договору позики, кошти не повернув, а тому з останнього підлягає до стягнення на користь позивача сума - 20 000 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 08.07.2016 року (день ухвалення рішення) становить - 496 295, 96 грн. за договором позики від 08.07.2014 року та 5 % в місяць в розмірі- 496 295, 96 грн. ( 496 295, 96 грн./ 100 х 5 х 20 = 496 295, 96 грн. ), всього: 992 591, 92 грн.

Враховуючи зазначене, вимоги позивача підлягають задоволенню частково. У відповідності до ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а відтак з відповідача на користь держави підлягає стягненню 6 890 грн. судового збору.

На підставі ст.ст. 192, 526, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, керуючись ст. ст. 88, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути із Приватного підприємства В«Техноплюс-КіровоградВ» (ЄДРПОУ 33316484) на користь ОСОБА_1 - 20 000 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на 08.07.2016 року (день ухвалення рішення) становить - 496 295 , 96 грн. боргу за договором позики від 08.07.2014 року та 5 % в місяць в розмірі- 496 295, 96 грн., а всього: 992 591 , 92 грн.

У задоволенні решти вимог -відмовити. Стягнути із Приватного підприємства В«Техноплюс-КіровоградВ» (ЄДРПОУ 33316484) на користь держави - 6 890 ,00 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Кіровоградської області, через суд першої інстанції. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Кіровського О. В. Бершадська

районного суду

м.Кіровограда