Постанова

від 13.07.2016 по справі 425/1876/16-а

РУБІЖАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2016 Провадження №2-а/425/56/16

Справа №425/1876/16-а

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області, у складі: головуючого - судді Коваленка Д.С., секретар - Кравченко Л.О., за участю прокурора Рубіжанського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області: Арсені Олесі Ігорівни, ОСОБА_2, представника законного представника: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Рубіжанського міського суду Луганської області, адміністративну справу за позовом Першого заступника керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, законний представник: директор Рубіжанського професійного ліцею до Кремінської обласної загальноосвітньої санаторної школи - інтернату І-ІІІ ступенів про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Перший заступник керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 (законний представник: директор Рубіжанського професійного ліцею) звернувся до Рубіжанського міського суду Луганської області з адміністративним позовом до Кремінської обласної загальноосвітньої санаторної школи - інтернату І-ІІІ ступенів, яким просив зобов'язати Кремінську обласну загальноосвітню санаторну школу-інтернат І-ІІІ ступенів донарахувати та виплатити недоотриману одноразову грошову допомогу на користь неповнолітнього ОСОБА_2 у розмірі 7091 гривень.

У призначений день та час судового засідання відповідач не з'явився, але подав заяву якою просив розглянути справу без його участі.

Позиція Першого заступника керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області О. Онуфрієнко полягала у тому, що неповнолітній ОСОБА_2, як випускник Кремінської обласної загальноосвітньої санаторної школи-інтернат І-ІІІ ступенів, зі статусом дитина - сирота, у зв'язку із закінченням 9 класів та вступом до Рубіжанського професійного ліцею, повинен був отримати за рахунок коштів Кремінської обласної загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІІ ступенів, на підставі частини 7 статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», одноразову грошову допомогу у розмірі шести прожиткових мінімумів для дітей віком від 6 до 18 років, що у 2015 році складало 7716 гривень. Названа допомога була нарахована та виплачена ОСОБА_2, але не в повному обсязі, зокрема тільки у розмірі 625 гривень. Тому, на думку прокурора, відповідача слід зобов'язати донарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоотриману одноразову грошову допомогу у розмірі 7091 гривень.

ОСОБА_2, як і представник Рубіжанського професійного ліцею, у поданих суду письмових заявах, повністю підтримали позицію прокурора, погодились з його позовом та підтвердили що будь-яких коштів від відповідача, окрім 625 гривень, в якості одноразової грошової допомоги, ОСОБА_2 не отримував.

Разом з цим, позивач звертав увагу суду на те, що строки звернення до суду за захистом порушеного права ОСОБА_2 не були пропущені.

У якості обґрунтування того, що строки звернення до суду не були пропущені, прокурор вказував на те, що ОСОБА_2, як випускник Кремінської обласної загальноосвітньої санаторної школи - інтернату І-ІІІ ступенів, отримав одноразову грошову допомогу у розмірі 625 гривень 28 серпня 2015 року, однак в силу свого неповнолітнього віку та відсутності спеціальних юридичних знань, він не міг знати про порушення свого права на отримання такої допомоги у належному розмірі, а також не мав права самостійного подання позову. Про порушення свого права, ОСОБА_2 дізнався тільки після повідомлення йому про це прокуратурою, яка виявила таке порушення у лютому 2016 року за наслідками здійснення перевірки щодо дотримання законності в діях означеного навчального закладу при нарахуванні та виплаті названої грошової допомоги.

З огляду на це, спочатку, слід перевірити дотримання прокурором строків звернення до суду за захистом права неповнолітнього ОСОБА_2.

І розглядаючи це питання, суд виходить з такого.

Частина перша і друга статті 55 Конституції України, гарантує захист прав і свобод людини і громадянина судом, та право кожного на оскарження в суді дій органів державної влади, посадових і службових осіб.

А частина 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Однак, відповідно до положень частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі за текстом - КАС України), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, формально, якщо особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права, вона повинна звернутись до суду для його захисту впродовж шестимісячного строку.

Але разом з цим, згідно з частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Тому суд бере до уваги, що у справі «Delcourt v. Belgium», у своєму рішенні від 17 січня 1970 року Європейський Суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. А у справі «Bellet v. Fгаnсе» (рішення від 04 грудня 1995 року) цей суд констатував, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд, з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

А в рішеннях по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і заважає розгляду позовних вимог. І нарешті, у справі Ilhan v. Turkey (рішення від 27 червня 2000 року) Європейський Суд констатував, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Тому, на думку суду, положення частини 2 статті 99 КАС України не повинні застосовуватись автоматично, позаяк спочатку слід з'ясувати конкретні обставини справи.

Тож, розглядаючи обставини цієї справи в аспекті вимог прокурора про зобов'язання відповідача донарахувати і виплатити неповнолітньому ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, що сплачується при випуску із навчального закладу, суд констатує, що оскільки грошова допомога про яку йде мова має виключно одноразовий характер, а ОСОБА_2 отримав її у розмірі 625 гривень 28 серпня 2016 року, днем визначення його можливо порушеного права є саме день отримання ним цих грошових коштів.

І, формально, саме з цієї дати, в силу положень частини 1 статті 99 КАС України, повинен обраховуватись шестимісячний строк звернення до суду за захистом такого права.

Але та обставина, що на день виплати вказаних коштів, ОСОБА_2 не досяг повноліття, тобто він не набув повної цивільної дієздатності, з набуттям якої Цивільний кодекс України пов'язує здатність будь-якої фізичної особи своїми діями набувати для себе цивільні права і самостійно їх здійснювати (частини 1 статті 30), є юридично серйозним аргументом на користь того щоб стверджувати про те, що ОСОБА_2, в силу свого віку не знав і не міг знати про можливе порушення свого права на отримання одноразової грошової допомоги у належному розмірі, саме у день здійснення йому такої виплати.

При цьому суд враховує і те, що в силу свого неповнолітнього віку, він і досі позбавлений права самостійного звернення до суду, у тому числі доручення ведення справи представникові, позаяк, в силу положень частини 2 статті 48 КАС України, він не має і адміністративної процесуальної дієздатності.

Тому суд вважає, що прокурором не були порушені строки звернення до суду, оскільки про можливе порушення права ОСОБА_2 на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із випуском із навчального закладу, прокурору стало відомо тільки у лютому 2016 року за наслідками здійснення перевірки щодо дотримання законності в діях відповідача при нарахуванні та виплаті названої грошової допомоги. А позов було подано в межах шестимісячного строку звернення до суду.

Отже, вимоги прокурора про зобов'язання відповідача донарахувати і виплатити неповнолітньому ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, що сплачується при випуску із навчального закладу, слід розглянути по суті.

Як вже вказувалось, і ОСОБА_2, в інтересах якого подано позов, і представник його законного представника, позов прокуратури підтримали. А відповідач, подав письмову заяву, якою позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Тому з огляду на це, суд застосовує положення статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, якими серед іншого передбачено, що відповідач може визнати позов протягом усього часу судового розгляду, і, якщо такий випадок мав місце, судове рішення у зв'язку із визнанням позову ухвалюється за правилами, встановленими статтею 112 цього ж кодексу.

У свою чергу правилами статті 112 КАС України унормовано, що у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення позовних вимог. При цьому суд не приймає визнання позову і продовжує розгляд справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Тож оскільки заява про визнання позову подана керівником відповідача, тобто службовою особою, яка має на вчинення таких дій відповідні повноваження; визнання позову є безумовним та повним, і таким, що оформлено у письмовому вигляді; визнання позову повністю узгоджується з положеннями частини 7 статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» та положеннями статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», суд вважає, що визнання позову відповідачем слід прийняти і, як наслідок, ухвалити рішення на користь позивача.

При цьому суд враховує, що матеріали справи не містять будь-яких належних, достовірних та допустимих доказів того, що визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси.

За таких обставин, позовні вимоги Першого заступника керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, слід задовольнити. А в силу положень статті 87 та 94 КАС України, судові витрати понесені прокурором, що документально підтверджені на суму 1378 гривень, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути на користь Прокуратури Луганської області.

Отже, керуючись статтями 87,94,98,99,103,112,136,158-163,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в :

Позов Першого заступника керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, законний представник: директор Рубіжанського професійного ліцею, до Кремінської обласної загальноосвітньої санаторної школи - інтернату І-ІІІ ступенів про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Зобов'язати Кремінську обласну загальноосвітню санаторну школу - інтернат І-ІІІ ступенів донарахувати та виплатити недоотриману одноразову грошову допомогу ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1) у розмірі 7091 (сім тисяч дев'яносто одна) гривня, на рахунок НОМЕР_1, який відкрито на його ім`я у ТВБВ №10012/021, філіал Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (МФО 304665, код ЄДРПОУ 09304612).

За рахунок бюджетних асигнувань Кремінської обласної загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІІ ступенів (код ЄДРПОУ: 20153177) стягнути на користь Прокуратури Луганської області (код ЄДРПОУ: 02909921) судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Суддя Д.С. Коваленко