Рішення

від 12.07.2016 по справі 484/3423/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи 484/3423/15-ц Головуючий в І інстанції: Паньков Д.А.

Номер провадження №22-ц/791/1367/2016 Доповідач: Майданік В.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого Майданіка В.В.,

суддів: Кузнєцової О.А.,

ОСОБА_1

секретар Прушинська О.В.

за участю прокурора Хамідової Е.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, діючого в інтересах Державної казначейської служби України, до якої приєднався заступник прокурора Миколаївської області, діючий в інтересах держави в особі Державної казначейської служби України, та апеляційною скаргою ОСОБА_3, діючої в інтересах Головного управління Державної фіскальної служби в Миколаївській області, на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України (треті особи - Управління Міністерства внутрішніх справ в Миколаївській області, Головне управління Державної фіскальної служби в Миколаївській області, Головне управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області, Центральний районний суду м.Миколаєва, апеляційний суд Миколаївської області, Києво-святошинський районний суд Київської області, апеляційний суд Київської області) про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду, притягненням до кримінальної відповідальності, -

В С Т А Н О В И Л А:

28 серпня 2015 року ОСОБА_4 звернулася до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області із вказаною позовною заявою, в якій просить стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу України на її користь 500000грн. моральної шкоди завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності. Також просить стягнути 1395грн. 29коп. на відшкодування утриманих із заробітної плати коштів за час відбування покарання, 22854грн.63коп. втраченого заробітку та 5000грн. витрат на правову допомогу.

На обґрунтування позову зазначила наступне. 25.07. 2012 року органом досудового розслідування відносно неї, як головного економіста ТОВ ?Агрофірма Корнацьких? та генерального директора ОСОБА_5 було порушено кримінальну справу № 12250412 за фактом заволодіння ними спільно чужим майном (державними коштами у виді дотацій за начебто нереалізовані агрофірмою свиней) шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становище за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

27.07.2012 року о 19год. вона була затримана та поміщена до ІТТ ММУ УМВС України в Миколаївській області. 30.07.2012 року, відповідно до постанови Центрального районного суду міста Миколаєва їй було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту. 06.08.2012 року, відповідно до ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області, апеляційну скаргу захисника на постанову про обрання запобіжного заходу було залишено без задоволення, а постанову Центрального районного суду залишено без змін. Того ж дня їй було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.191 КК України. Одночасно з цим, слідчим відділом податкової міліції ДПС в Миколаївській області (тепер ГУ ДФС у Миколаївській області) в рамках кримінальної справи № 12800003, проводилося досудове слідство за фактом ухилення від сплати податків до бюджету з боку посадових осіб ТОВ ?Агрофірма Корнацьких? та у кримінальній справі №11800026 за фактом внесення неправдивих відомостей в офіційні документи. 20.03.2012 року слідчим податкової міліції ДПА України в Миколаївській області ОСОБА_6 за місцем її проживання було незаконно проведено обшук. 31.08.2012 року, відповідно до постанови слідчого з ОВС СВ ДПС в Миколаївській області ОСОБА_7, останній пред'явив позивачці обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України. Її захисник направив до Генерального прокурора України скаргу з проханням негайного закриття справи та звільнити її з-під варти. Однак замість цього, за письмовою вказівкою заступника Генерального прокурора України ОСОБА_8 №04/27-3242-12, вказані кримінальні справи на початку вересня 2012 року, всупереч вимогам ст. 116 КПК України, були направлені для проведення досудового розслідування прокурору Київської області, а її етаповано до міста Києва. 27.09.2012 року вона була доставлена до Шевченківського районного суду міста Києва, який продовжив термін тримання її під вартою. 04.10.2012 року, відповідно до ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах' апеляційного суду Київської області, апеляційна скарга захисника про незаконність продовження тримання під вартою було залишено без задоволення а рішення Шевченківського районного суду залишено без змін. 12.10.2012 року їй було пред'явлено нове, більш тяжке обвинувачення за ч.5 ст.191, ч.ч.1, 2 ст.366, ч.З ст.212, відповідно до якого крім заволодіння коштами у виді дотацій у вже більшому розмірі на суму 167 тис. грн. їй також інкримінувалося ухилення від сплати податків на суму більше 42 млн. грн. У зв'язку з цим стан її здоров'я різко погіршився, що вимагало кваліфікованої медичної допомоги лікаря-кардіолога, якого у штаті медичної частини СІЗО не було. Тільки 20 листопада 2012 року вона була обстежена спеціалістами ДУ ?Національний науковий центр ?Інститут кардіології імені академіка Стражеска? і їй був встановлений діагноз ?ішемічна хвороба серця, гострий коронарний синдром. Артеріальна гіпертензія?, що вимагало термінової госпіталізації у даному лікувальному закладі. Однак, незважаючи на відсутність в СІЗО відповідного медичного обладнання і можливостей проведення лікування відповідно до затверджених МОЗ України протоколів лікування, їй у госпіталізації відмовили та утримували у медичній частини СІЗО.

По закінченню ознайомлення з матеріалами справи їй стало відомо, що справа спрямована для розгляду по суті не до Первомайського районного суду Миколаївської області, як того вимагали приписи ст.37 КПК України, а за резолюцією виконувача голови ВССУ ОСОБА_9 скерована голові апеляційного суду Київської області ОСОБА_10, який у підсумку направив справу до Києво-Святошинського районного суду.

Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.04.2013 року її було визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України і призначив реальне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки.

Відповідно до ухвали Апеляційного суду Київської області від 05.09.2013 року обвинувальний вирок Києво-Святошинського суду залишено без змін, в зв'язку з чим вона була направлена для відбуття покарання до Уманської виправної колонії № 129.

06.03.2014 року, за постановою Уманського районного суду Черкаської області їй було замінено невідбуту частину покарання більш м'яким покаранням.

14.03.2014 року, з набранням чинності даної постанови, вона була звільнена з колонії та прибула до місця свого проживання у м. Первомайськ, де продовжила відбувати покарання за новим місцем роботи у ТОВ ?Юридична фірма Корнацьких?, на посаді секретаря із заробітною платою у розмірі 2500 грн.

За судовим рішенням з даного розміру заробітної плати щомісяця проводилися утримання 20 відсотків, а сама позивачка повинна була щомісяця з'являтися до кримінально виконавчої інспекції.

05.06.2014 року, відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ України, у зв'язку з відсутністю в її діях складу злочину, вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області та ухвала апеляційного суду Київської області були скасовані, а її виправдано. Таким чином в касаційному суді було доведено, що вона була незаконно притягнута до кримінальної відповідальності, незаконно позбавлена волі, а тому всі дії відповідача щодо притягнення її до кримінальної відповідальності, позбавлення її волі і виконання інших процесуальних дій за своєю правовою природою були незаконними.

Позивачка зазначає, що у зв'язку з незаконними діями держави вона зазнала значної моральної шкоди, яка полягає у моральних стражданнях як за свою, так і за долю своєї сім'ї, у порушенні нормального життя, на поновлення якого пішли додаткові зусилля.

Враховуючи глибину і тривалість моральних страждань, характеру майнових втрат, що були завдані позивачу незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду, а також час і додаткові зусилля, необхідні для відновлення її попереднього стану вважає, що справедливим розміром моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, буде сума у розмірі 500 тис. гривень.

У зв'язку із зверненням до суду з даним позовом вона витратила 5000 грн., які сплатила адвокату за надання правової допомоги, пов'язаної з вивченням ним матеріалів кримінальної справи та складанням даного позову, які позивачка просить стягнути з відповідача.

На виконання вироку Києво-Святощинського районного суду, за час відбування покарання із заробітної плати позивачки проводилося утримання в дохід держави 20%, і загальний розмір утриманих коштів, відповідно до довідки товариства, складає 1349 грн. 29 копійок, які на думку позивачки підлягають стягненню з відповідача на її користь.

Крім того у зв'язку з неможливістю працювати на попередньому місці роботи на протязі березня-червня 2014 року, позивачка втратила заробіток, який складає 22854 грн. 63 коп. А саме: 10940 грн.(з/плата за попереднім місцем роботи)- 2500 грн.(з/плата секретаря) х 2 повних місяця + 4642 грн. (різниця в зарплаті за 11 відпрацьованих робочих днів у березні 2014 року (10940-2500) : 20 (кількість робочих днів у березні 2014 року) х 11 (кількість фактично відпрацьованих днів у березні 2014 р.) + 1332,63 грн. (різниця в зарплаті за 3 відпрацьованих дня у червні 2014 року (10940-2500) : 19 (кількість робочих днів у червні 2014 року) х 3 (кількість фактично відпрацьованих днів у червні 2014 року). Суми заробітної плати підтверджуються довідками.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 лютого 2016 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_4 500000грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, 1394грн. 29коп. в рахунок відшкодування утриманих із заробітної плати коштів за час відбування покарання, 23125грн.42коп. втраченого заробітку за березень червень 2014 року та 5000 грн. витрат на правову допомогу, а всього стягнуто на користь позивачки 529519грн.71 коп.

В апеляційній скарзі заявник ОСОБА_2, діючий в інтересах Державної казначейської служби України, просить вказане рішення суду скасувати і постановити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема, вказав, що суд першої інстанції невірно дав правову оцінку доказам позивача щодо обґрунтування суми коштів утриманої із заробітку на виконання вироку суду та суми коштів втраченого заробітку. Вважає, що розмір стягненої моральної шкоди визначений судом без урахування засад розумності та виваженості і не відповідає характеру немайнових витрат та обсягу моральних страждань, завданих позивачці. Також вказав, що при вирішенні питання про відшкодування витрат на правову допомогу повинні застосовуватись норми законодавства, які визначають граничні розміри відшкодування таких витрат, а відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку витрат - є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

До вказаної апеляційної скарги приєднався заступник прокурора Миколаївської області, діючий в інтересах держави в особі Державної казначейської служби України.

В апеляційній скарзі заявник ОСОБА_3, діюча в інтересах Головного управління Державної фіскальної служби в Миколаївській області, просить вказане рішення суду скасувати і постановити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема, вказала, що суд першої інстанції помилково зазначив, що слідчим податкової міліції ДПС у Миколаївській області було незаконно проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 та пред?явлення обвинувачення у вчиненні злочину за ст.212 КК України. Зокрема, слідчі діяли у межах та у спосіб наданих повноважень, передбачених Конституцією та законами та на підставі постанови суду про проведення обшуку, а законність постанови про порушення кримінальної справи була досліджена та перевірена відповідною ухвалою суду. Також вказала, що в 2012 році всі матеріали кримінальної справи були передані за підсудністю до СУ УМВС України в Київській області, яке остаточно пред'являло обвинувачення ОСОБА_4 Вважає, що дії ДПС в Миколаївській області ні в частині проведення обшуку, ні в частині пред'явлення підозри у вчиненні злочину не були підставою для відчуття ОСОБА_4 страху за своє життя та життя близьких людей та не можуть бути розцінені як такі, що мають посягання на життя позивачки або членів її сім?ї. Також вважає, що ДПС в Миколаївській області не заподіювала шкоди здоров?ю позивачки, не вчиняла будь-яких дій щодо її залякування або фізичного насилля, не принижувала її честі чи ділової репутації, а між діями ДПС в Миколаївській області та шкодою, яка завдана позивачці внаслідок перебування під слідством і засудження за ст.191 КК України, відсутній причинно-наслідковий зв?язок.

У своєму запереченні позивачка та її представник просять відхилити апеляційні скарга заявників та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню на таких підставах.

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Відповідно до постанови про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження слідчим СВ Первомайського МВ УМВС України в Миколаївській області порушено кримінальну справу за фактом заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем, вчиненого у великих розмірах, відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.4 ст.191 КК України (а.с.112-113, т.1).

Згідно протоколу затримання особи, підозрювано у вчиненні злочину від 27.07.2012 року фізичне затримання ОСОБА_4 відбулось 19.30год. 27.07.2012 року (а.с.114-115, т.1).

Постановою Центрального районного суду міста Миколаєва від 30.07.2012 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 06.08.2012 року, ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту в СІЗО ДУ ПВП в Миколаївській області (а.с.156-157, 150-155 т.1).

З наказу т.в.о. міністра від 18.09.2012 року №811 про створення слідчо-оперативної групи в кримінальних справах вбачається, що 14.09.2012 року Генеральною прокуратурою України підслідність, в тому числі вказаної вище кримінальної справи, визначена за СУ ГУМВС України в Київській області (а.с.170, т.1).

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 27.09.2012 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м.Києва від 04.10.2012 року, термін тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_4 за ч.4 ст.191 КК України продовжено до трьох місяців 28 днів, тобто до 25.11.2012 року (а.с.171-172, 177-180, т.1).

Згідно листа прокуратури Київської області від 02.11.2012 року №04/2-841-12 12.10.2012 року відповідно до ст.210 КПК України, у зв?язку з виникненням необхідності у проведенні окремих слідчих дій, досудове слідство у зазначеній вище кримінальній справі відновлено, після чого слідчим винесено постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_4 за ознаками злочинів, передбачених ч.ч.1, 2 ст.366 КК України, а також постанову про притягнення останньої як обвинуваченої у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.212 КК України. Цього ж дня, в приміщенні Київського СІЗО УДДУ ПВП у м.Києві слідчим роз?яснено ОСОБА_4 право обвинуваченого, після чого їй пред'явлено постанову про притягнення як обвинуваченого у вчиненні нею злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.212, ч.ч.1, 2 ст.366 КК України (а.с.200-201, т.1).

Відповідно до вироку Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 квітня 2013 року ОСОБА_4 було засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 4 ст. 191 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 цього ж Кодексу - на строк 3 роки, за ч. 2 ст. 366 КК України - на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, що передбачають виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на строк 2 роки зі штрафом у розмірі 4250 грн.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, що передбачають виконання організаційно- розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на строк 2 роки зі штрафом у розмірі 4250 грн.

Також цим вироком ОСОБА_4 виправдано за ч.З ст.212, ч.1 ст.366 КПК України у зв'язку з відсутністю в її діях складу вказаних злочинів (а.с.50-91, т.1).

Згідно вказаного вироку ОСОБА_4 обвинувачувалась у тому, що вона:

--- виконуючи обов'язки фінансового директора - головного бухгалтера ТОВ ?Агрофірма Корнацьких? у 2008 році, будучи службовою особою, умисно, з корисливих мотивів, зловживаючи своїм службовим становищем, за попередньою змовою з особою, матеріали кримінальної справи стосовно якої виділені в окреме провадження у зв'язку з розшуком, заволоділи грошовими коштами з державного бюджету за наступних обставин;

--- достовірно знаючи про існування програми дотації з державного бюджету, визначеної ?Порядком використання у 2008 році коштів, передбачених у державному бюджеті для розвитку тваринництва?, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 348 від 01.03.07 (зі змінами, внесеними протягом 2007-2008 років) (далі Постанова), маючи намір на незаконне заволодіння грошовими коштами з державного бюджету у вигляді дотації, сформувала та подала до Управління агропромислового розвитку Первомайської райдержадміністрації Миколаївської області (далі УАПР Первомайської РДА) пакет документів, передбачений п.10 Постанови, для отримання дотації з вирощування та продажу молодняку свиней;

--- до переліку документів, які згідно з п.10 Постанови є підставою для надання дотації, входили приймальні квитанції (форма № ПК-1), виданні ТОВ «Агрофірма Корнацьких» суб'єктами господарювання, які мають власні (орендовані) переробні потужності, на проданих їм на забій свиней;

--- маючи злочинний намір на незаконне заволодіння грошовими коштами державного бюджету України у вигляді дотації та реалізуючи його, ОСОБА_4, в період з липня по жовтень 2008 року, діючи умисно, за попередньою змовою з особою, матеріали кримінальної справи стосовно якої виділені в окреме провадження у зв'язку з розшуком, достовірно знаючи, що приватне підприємство ?Відродження РІС? не має власних (орендованих) потужностей на забій свиней, серед необхідного переліку документів систематично надавала до УАПР Первомайської РДА приймальні квитанції (форма №ПК-1), що містили завідомо неправдиву інформацію про проведені операції з реалізації свиней на користь приватного підприємства (далі ПП) ?Відродження РІС? ( код за ЄДРПОУ 33010314) та складені з порушенням вимог п.2.4 Наказу Мінфіну від 24.05.1995р. №88 ?Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку? та ч.2 ст.9 Закону України ?Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні? від 16.07.1999р. №996-ХІV;

--- на підставі вказаних документів, наданих ОСОБА_4 за попередньою змовою з особою, матеріали кримінальної справи стосовно якої виділені в окреме провадження у зв'язку з розшуком, до УАПР Первомайської РДА, в порушення вимог п. 5 Постанови, з державного бюджету України, у 2008 році, на користь ТОВ ?Агрофірма Корнацьких? у серпні та грудні 2008 року, а також у травні 2009 року перераховано державні кошти на загальну суму 149 067,95 грн. у вигляді дотації з вирощування та продажу молодняку свиней;

--- в результаті вказаних злочинний дій службові особи ТОВ ?Агрофірма Корнацьких? ОСОБА_4 та особа, матеріали кримінальної справи стосовно якої виділені в окреме провадження у зв'язку з розшуком, шляхом зловживання службовим становищем заволоділи бюджетними коштами на загальну суму 149 067,95 грн., що більше ніж в 250 разів перевищує встановлений державою неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, тобто у великих розмірах;

--- крім того, ОСОБА_4, будучи фінансовим директором - головним бухгалтером ТОВ ?Агрофірма Корнацьких? відповідно до Закону України ?Про бухгалтерській облік та фінансову звітність? № 996-XIV від 16.07.99 та розділу 5 реєстраційної заяви платника податку на додану вартість, будучи обізнаною про існування програми дотації з державного бюджету, визначеної Порядком використання у 2008 році коштів, передбачених у державному бюджеті для розвитку тваринництва, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №348 від 01.03.07 (зі змінами, внесеними протягом 2007-2008 років), маючи злочинний намір на незаконне заволодіння грошовими коштами з державного бюджету у вигляді дотації, з метою надання до УАПР Первомайської РДА, умисно, внесла в реєстри приймальних квитанцій (форма № ПК-1) серії МЭ №217793 від 17.09.08, серії МЭ №217815 від 23.09.08, серії МЭ №217817 від 07.10.08, серії МЭ №218182 від 21.10.08, серії МЭ №217792 від 15.09.08, серії МЭ №217789 від 19.09.08, серії МЭ №216945 від 06.09.08, серії МЭ №216946 від 03.09.08, серії МЭ № 217814 від 30.09.08, серії МЭ №218045 від 14.10.08, серії МЭ №216692 від 02.07.08, серії МЭ №217718 від 28.07.08, серії МЭ №216947 від 26.08.08, серії МЭ № 217737 від 06.08.08, серії МЭ № 217816 від 03.10.08, серії МЭ № 218190 від 30.10.08, в яких містились відбитки печатки та штампу ПП ?Відродження РІС", відомості, про реалізацію ПП ?Відродження РІС"( код за ЄДРПОУ 33010314), свиней на забій і переробку, як суб'єкту господарювання, який має власні (орендовані) переробні потужності, що не відповідали дійсності, після чого разом з іншими необхідним документами надала до УАПР Первомайської РДА вказані підроблені документи;

--- зазначене складання ОСОБА_4 неправдивих документів спричинило тяжкі наслідки, а саме незаконне заволодіння коштами державного бюджету на суму 149 067,95 грн., що більше ніж в 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 05 вересня 2013 року вирок Києво- Святошинського районного суду Київської області змінено. Виключено з мотивувальної і резолютивної частини вироку посилання на застосування додаткової міри покарання у вигляді штрафу за ч.2 ст.366 КК України. В решті вирок суду залишено без змін (а.с.91-104, т.1).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 червня 2014 року вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 05 вересня 2013 року щодо ОСОБА_4 в частині засудження її за ч.4 ст.191, ч.2 ст.366 КК України скасовано, а провадження у кримінальній справі закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України 1960 року за відсутністю в її діях складів злочинів (а.с.105-111, т.1).

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка з 21.09.2013 року по 14.03.2014 року відбувала покарання у вигляді позбавлення волі в Уманській виправній колонії №129.

Таким чином, позивачка перебувала під вартою з 27.07.2012 року по 14.03.2014 року.

Відповідно до довідки ТОВ ?Юридична фірма Корнацьких? від 25.08.2015 року №3 ОСОБА_4 дійсно працювала з 17.03.2014 року по 31.07.2014 року на вказаному товаристві на посаді секретаря та її місячний оклад складав 2400грн. (а.с.281, т.1).

Задовольняючи позов, суд дійшов правильного висновку про те, що факт незаконного засудження позивачки безумовно знайшов своє підтвердження в судовому засіданні і потягнув за собою тривале перебування ОСОБА_4 під вартою та в місцях позбавлення волі.

Згідно з чинними на час виникнення спірних правовідносин (в редакції до внесення змін законом №4652-VI від 13.04.2012 року) положень Закону України В«Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і судуВ» :

---право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках, зокрема, закриття кримінальної справи за відсутністю події

злочину, відсутністю у діянні складу злочину (п.2 ст.2);

---у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги (п.4 ст.3), моральна шкода (п.5 ст.3);

--- відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету (ч.1 ст.4);

---відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя (ч.5 ст.4);

---моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок

фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими

людьми, інших негативних наслідків морального характеру (ч.6 ст.4).

---розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо справу закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку,

зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції (ч.1 ст.12);

---у разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку. Оскарження до суду не позбавляє громадянина права звернутись із скаргою до відповідного прокурора (ч.2 ст.12);

---розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством (ч.2ст.13);

---відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом (ч.3ст.13).

Оскільки в даному випадку мова йде про закриття кримінальної справи за відсутністю у діяннях позивачки складів злочинів, то на підставі п.2 ст.2 та ч.1 ст.4 вказаного Закону позивач має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок коштів державного бюджету.

Згідно п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди" вказано, що коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати, суд при вирішенні цього питання має виходити з розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи.

На час розгляду цієї справи Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" встановлено розмір мінімальної заробітної плати в 1378грн. з 1 січня 2016 року.

Сторонами не заперечується, що час перебування ОСОБА_4 під слідством та судом становить 22 місяці та 9 днів (з 27.07.2012 року, коли її було затримано, до 05.06.2014 року, коли вирок відносно неї було скасовано і справу закрито за відсутності складу злочину судом касаційної інстанції).

Отже, колегія суддів вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен становити не менше 30716грн., враховуючи період перебування позивачки під слідством та судом (з 27.07.2012 року до 05.06.2014 року - 22 місяці і 9 днів) та розмір мінімальної заробітної плати в 1378грн., яка визначена законом на час розгляду справи (22 місяці х 1378грн. + 1378грн./31 день х 9 днів).

А з урахуванням конкретних обставин справи, характеру й обсягу заподіяних моральних страждань, їх тривалості, наслідків й інших негативних впливів внаслідок притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності колегія суддів вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди судом першої інстанції обґрунтовано визначено в розмірі 500000грн.

При цьому, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, який врахував, що за час незаконного перебування під слідством, судом та в місці виконання покарання, позивачка була позбавлена можливості жити повноцінним життям. На протязі всього розслідування справи аж до винесення остаточного рішення перебувала у емоційному стресі, весь час зазнавала душевних страждань. Після прийняття судом остаточного рішення продовжувала зазнавати моральних страждань у зв'язку із додатковими зусиллями, які вимушена застосувати, щоб повернутися до нормального психологічного та фізичного стану, відновити стосунки с сусідами та знайомими. Крім того, під час перебування під вартою стан здоров'я позивачки значно погіршився. Вона вимушена продовжувати лікування і після звільнення з місць позбавлення волі.

Всі вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, зокрема журналом первинного обстеження і реєстрації медичної допомоги особам, які тримаються в ІТТ з записом про гіперкриз ОСОБА_4 12.03.2013 року (а.с.263-265, т.1), випискою з медичної карти хворого ОСОБА_4 (а.с.277, т.1), а тому є цілком доведеними належними доказами.

Щодо стягнення коштів на відшкодування позивачу вказаної моральної шкоди з конкретної особи, то колегія судів враховує наступне.

Згідно зі ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, зокрема, внаслідок її незаконного затримання відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Відповідно до положень ст.4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" відшкодування моральної шкоди провадиться за рахунок коштів Державного бюджету у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з Положенням про Державне казначейство України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року №1232, Державне казначейство України є юридичною особою.

За Указами Президента України від 09.12.2010 року №1085 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади, від 13.04.2011 року №460/2011 "Про Положення про Державну казначейську службу України", постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2011 року №346 "Про ліквідацію урядових органів" - ліквідовано Державне казначейство України та створена Державна казначейська служба України.

Відповідно до ст.176 ЦК України юридичні особи, створені державою, не відповідають за зобов'язаннями держави.

Згідно з ч.5 ст.48 Бюджетного кодексу України Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів і відображає їх у звітності про виконання бюджету.

За ч.2 ст.56 БК України бухгалтерський облік усіх операцій щодо виконання Державного бюджету України здійснюють органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики. Цей облік має відображати всі активи та зобов'язання держави.

Відповідно до п.8 ст.7, п.п.1, 2 ст.23 БК України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України; бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Отже, з урахуванням наведеного, а також на підставі ч.1 ст.4 Закону України В«Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і судуВ» стягнення шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, провадиться з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.

Також, колегія суддів погоджується з розрахунками суду першої інстанції щодо стягнення на користь позивачки 1394,29грн. в рахунок відшкодування утриманих із заробітної плати коштів за час відбування покарання у розмірі 20% заробітної плати за квітень - червень 2014 року відповідно до довідок (а.с.278-280) ТОВ ?Юридична фірма Корнацьких? (434,29грн. за квітень + 480грн. за травень + 480грн. за червень = 1394,29грн.).

Також погоджується з розрахунком 23125,42грн. втраченого заробітку за березень - червень 2014 року, так як скасованим вироком позивачці було заборонено обіймати посади, що передбачають виконання організаційно - розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків. При цьому за довідкою ТОВ "Агрофірма Корнацьких" (а.с.282) заробітна плата позивачки станом на 01.07.201р складала 10940,00грн., а тому розмір втраченого заробітку складає 23125,42грн. (10940,00 х 2 місяці - 2400,00грн. зарплати секретаря х 2 місяці + 4697,00грн. різниця в зарплаті за 11 відпрацьованих днів у березні 2014р (10490 - 2400 : 20 кількість робочих днів у березні х 11 кількість фактично відпрацьованих днів у березні) + 1348,42грн. різниця в зарплаті за 3 відпрацьованих дня у червні 2014р (10940 - 2400 : 19 кількість робочих днів у червні х 3 кількість фактично відпрацьованих днів у червні) ) .

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3, діючої в інтересах Головного управління Державної фіскальної служби в Миколаївській області, в основному не обґрунтовані вимогами закону, не підтверджені належними доказами і висновків суду не спростовують. Посилання заявника на помилковість висновку суду про незаконність обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 та пред?явлення обвинувачення у вчиненні злочину за ст.212 КК України - до уваги не приймається, оскільки не знайшли свого підтвердження, натомість рішення суду зовсім і не обґрунтоване посиланнями на вказані обставини. Посилання заявника на те, ДПС в Миколаївській області не заподіювало шкоди здоров?ю позивачки, не вчиняло будь-яких дій щодо її залякування або фізичного насилля, не принижувала її честі чи ділової репутації, а між діями ДПС в Миколаївській області та шкодою, яка завдана позивачці внаслідок перебування під слідством і засудження за ст.191 КК України, відсутній причинно-наслідковий зв?язок - також не приймаються до уваги, оскільки, позов задоволено через незаконне засудження позивачки і її тривале перебування під вартою та в місцях позбавлення волі.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, діючого в інтересах Державної казначейської служби України, до якої приєднався заступник прокурора Миколаївської області, діючий в інтересах держави в особі Державної казначейської служби України, в основному також не обґрунтовані вимогами закону, не підтверджені належними доказами і висновків суду не спростовують. Посилання заявника на те, що суд першої інстанції невірно дав правову оцінку доказам позивача щодо обґрунтування суми коштів, утриманих із заробітку на виконання вироку суду, та суми коштів втраченого заробітку, не приймаються до уваги, оскільки вказані позивачкою докази досліджені в судовому засіданні, є належними та допустимими і апелянтом ні як не спростовані. Посилання заявника на те, що розмір стягненої моральної шкоди визначений судом без урахування засад розумності та виваженості і не відповідає характеру немайнових витрат та обсягу моральних страждань, завданих позивачці, також не приймається до уваги, оскільки матеріалами справи доведено, що позивачка до притягнення її до кримінальної відповідальності мала доволі високе соціальне положення (раніше не судима, мала постійне місце роботи з високим рівнем заробітної плати, усталені соціальні зв'язки) , неправомірно перебувала під вартою близько двох років, де стан її здоров'я погіршився, а після звільнення вона зазнавала моральних страждань у зв'язку із додатковими зусиллями, які вимушена застосувати, щоб повернутися до нормального психологічного та фізичного стану, відновити стосунки с сусідами та знайомими.

Що ж стосується доводів відносно відсутності документального підтвердження витрат на правову допомогу, то колегія суддів враховує таке.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно ст.1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачкою надано договір про надання правовової допомоги від 01.08.2015 року, укладеного між нею та адвокатом ОСОБА_11 (а.с.283-284 т.1), розрахункову квитанцію про оплату нею адвокату ОСОБА_11 5000грн. за правові послуги згідно угоди від 01.08.2015р (а.с.285 т.1), договір про надання правової допомоги від 30.10.2015р, укладений між позивачкою та адвокатом ОСОБА_12, договір про надання правової допомоги від 20.11.2015р, укладений між позивачкою та адвокатом ОСОБА_13 (а.с.353 т.1).

З урахуванням наявності лише квитанції про оплату адвокату ОСОБА_11 5000грн., відсутності даних про оплату решті адвокатам, відсутності доказів на підтвердження кількості робочого часу, витраченого адвокатом ОСОБА_11 під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, а також установленої відповідно до протоколів судових засідань (а.с.37 т.1) тривалості роботи адвоката ОСОБА_11 в 13хв. 01.10.2015 року та відповідного розміру мінімальної заробітної плати в зазначений день (1378грн.), колегія суддів вважає, що граничний розмір компенсації витрат у даній справі, пов'язаних з правовою допомогою позивачці, складає 119,42грн. (40% х (13/60 х 1378).

Оскільки розмір компенсації витрат у справі, пов'язаних з правовою допомогою позивачці, перевищує граничний розмір компенсації витрат у даній справі, то рішення суду першої інстанції, з урахуванням вказаних норм матеріального права, в частині стягнення витрат на правову допомогу необхідно змінити, зменшивши суму стягнення з 5000грн. до 119,42грн.

Таким чином, в цій частині апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Отже, рішення суду першої інстанції слід змінити в частині стягнення витрат на правову допомогу, зменшивши суму стягнення на користь позивачки витрат на правову допомогу з 5000грн. до 119,42грн., а також зменшивши загальну суму стягнення з 529519,71грн. до 524639,13грн. В решті це ж рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309 ЦПК України, ст.1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, діючого в інтересах Державної казначейської служби України, до якої приєднався заступник прокурора Миколаївської області, діючий в інтересах держави в особі Державної казначейської служби України, та апеляційну скаргу ОСОБА_3, діючої в інтересах Головного управління Державної фіскальної служби в Миколаївській області - задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 лютого 2016 року в частині стягнення витрат на правову допомогу змінити, зменшивши суму стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_4 витрат на правову допомогу з 5000грн. до 119,42грн., а також зменшивши загальну суму стягнення з 529519,71грн. до 524639,13грн.

В решті це ж рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ ОСОБА_14

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ ОСОБА_15

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ ОСОБА_1