Постанова

від 29.06.2016 по справі 811/864/13-а.

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2016 року справа №811/864/13-а.

провадження № 2-кас/811/3/16

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Брегея Р.І.,

в присутності секретаря судового засідання Осипової Н.В.,

за участі представників позивача Дядюка Є.М.

та відповідача Брушнецької В.І., Коптевої Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Долинські об'єднані мережі» (далі - Товариство) до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з заявою до податкового органу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 лютого 2013 року, якими збільшено суми грошових зобов'язань з податків на додану вартість на 521635 грн. та накладено штрафну санкцію - 49903 грн. і з прибутку - 146568 грн. та накладено штрафні санкції - 73284 грн.

Представник позивача підтримав вимогу заяви.

Стверджував, що від укладення договорів купівлі - продажу товарів з ТОВ «Ілтеріс» (далі - Товариство 2) впродовж строку, який перевірявся податковим органом, настали реальні правові наслідки, котрі обумовлювались ними.

А тому, вважає, що Товариство правомірно сформувало в деклараціях з податку на додану вартість суми податкового кредиту за згаданими правочинами та включило у валові витрати кошти, які сплачені на підставі цих договорів.

Водночас, зазначив, що податковий орган визначив грошові зобов'язання з податку на додану вартість за період, який не охоплювався періодом господарської діяльності, за котрий проводилась перевірка.

Представники відповідача заперечили стосовно задоволення позову, мотивуючи тим, що правочин, котрий уклало Товариство з Товариством 2, не спрямовувався на реальне настання наслідків, які обумовлювався ним.

Доказом того, як вважають вони, є акт перевірки діяльності згаданого контрагента.

Також зазначили, що грошове зобов'язання з податку на додану вартість визначили за періоди, які не встановлювались наказом на проведення перевірки.

Стверджували, що вимушені були так вчинити, оскільки порушення розпочалось в періоді, який перевірявся.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про задоволення позову з таких підстав.

Встановлені судом обставини, що стали підставами звернення.

Так, 01, 03, 07 та 20 грудня 2010 року Товариство (покупець) та Товариство 2 (постачальник) уклали договори купівлі - продажу товару (обладнання, реагенти для обслуговування теплових мереж (Том 1 а.с.152-159).

Позивач надає послуги населенню з опалення через систему теплових мереж (опалення).

Упродовж грудня 2010 року Товариство 2 поставило Товариству товар на загальну суму 3141586,80 грн. (з урахуванням податку на додану вартість 523597,86 грн.).

На виконання умов договору Товариство надало видаткові та податкові накладні від 02, 07, 20 та 27 грудня 2010 року, (Том 1 а.с.110-122, 117-139).

Перевезення товару здійснювалось Товариством 2 відповідно до пунктів 2.1 - 2.2. .договорів (Том 1 а.с.152-159).

Судом допитувались свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які у грудні 2010 року працювали у Товаристві (Том 2 а.с.177-187).

Вони показали, що товар доставлявся на склад Товариства, який розташований у м.Долинська Кіровоградської області.

Стверджували, що якість товару перевірялась ними (службові обов'язки) та передавались на склад для обліку.

Товариство розрахувалось з Товариством 2 у безготівковій формі упродовж грудня 2010 року та січня 2011 року (Том 1 а.с.140-150).

Суму податку на додану вартість Товариство включило до податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за грудень 2010 року, січень - травень, липень 2011 року.

А сплачені кошти включило до валових витрат 2010 та 2011 років по мірі використання товару у господарській діяльності.

07 лютого 2013 року відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку діяльності Товариства по взаємовідносинах з Товариством 2 за грудень 2010 року (Том 1 а.с.12-46).

Під час перевірки ревізори досліджували первинні документи бухгалтерського та податкового обліку платника податків.

За її результатом ревізори склали акт, у якому зазначили виявлені порушення.

Так, вони зробили висновок, що правочини, котрі уклало Товариство з Товариством 2, є недійсними (нікчемними), так як не спрямовувались на настання реальних наслідків, які обумовлювалися ними.

На їх думку, доказом того є акт перевірки діяльності згаданого контрагента.

Керівник відповідача погодився з висновками ревізорів та прийняв податкові повідомлення-рішення від 26 лютого 2013 року, якими збільшено суми грошових зобов'язань з податків на додану вартість на 521635 грн. та накладено штрафну санкцію - 49903 грн. і з прибутку - 146568 грн. та накладено штрафну санкцію - 73284 грн. (Том 1 а.с.10-11).

Грошове зобов'язання з податку на додану вартість донараховано за грудень 2010 року та січень - травень, липень 2011 року.

Грошове зобов'язання з податку на прибуток донараховано за IV квартал 2010 року.

06 лютого 2012 року Лівобережною МДПІ м.Дніпропетровська проведено документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності Товариства 2 з питань взаємовідносин з його контрагентами за грудень 2010 року, січень-березень 2011 року (Том 1 а.с.184-203).

У акті зазначено, що за цивільними договорами у Товариства 2 працювали 11 осіб та рахувалась одна штатна посада.

Ревізорами не досліджувались первинні документи бухгалтерського обліку Товариства 2, оскільки на час перевірки останнє не знаходилось за місцем реєстрації.

Акт перевірки містить висновок про відсутність факту реального вчинення господарських операцій Товариством 2.

За результатом проведення перевірки діяльності Товариства 2 керівник податкового органу не прийняв жодного рішення негативного характеру стосовно платника податків.

Юридична оцінка встановлених судом обставин справи.

Перш за все, акт перевірки це документ, в якому ревізор фіксує обставини, котрі встановив, керуючись виключно власним сприйняттям і розумінням.

Надалі акт вивчає керівник податкового органу, який і вирішує питання про погодження з його висновками.

У разі погодження з висновками, які мають негативні наслідки стосовно платника податків, посадова особа зобов'язана прийняти відповідне рішення (у письмовій формі), оскільки це єдиний спосіб реалізації компетенції суб'єкта владних повноважень.

Така правова позиція суду узгоджується з системним аналізом приписів пунктів 2 та 4 статті 56 Податкового кодексу України.

Зокрема, цією нормою права передбачено, що податковий орган може прийняти, окрім податкового повідомлення-рішення, і інше рішення, яке платник податків має право оскаржити до контролюючого органу вищого рівня або суду.

Судом встановлено, що за наслідками проведення перевірки діяльності Товариства 2 податкова інспекція не прийняли жодних рішень та не звернулися до суду з позовами про визнання недійсними договорів, котрі уклали платники податків, в тому числі і з Товариством, нехтуючи наданими повноваженнями, передбаченими Податковим кодексом України, та положеннями статті 228 Цивільного кодексу України.

А тому, суд зробив висновок, що керівники податкових органів не погодилися з висновками ревізорів про недійсність правочинів, які уклали Товариство 2.

Отже, податковими органами враховані податкові зобов'язання Товариства 2 з податку на додану вартість за договорами, котрі укладені з Товариством.

Податкові ревізори не досліджували первинні документи бухгалтерського обліку Товариства 2 та залишили поза увагою факт, що юридична особа в період, який перевірявся, залучала до праці 11 осіб на підставі цивільно-правових договорів.

Проводячи перевірку діяльності Товариства, податкові ревізори посилались на акт перевірки згаданого контрагента, як незаперечні докази недійсності його правочинів.

Однак, податкові ревізори допустили помилку, оскільки думка особи (іншого ревізора) не є доказом щодо встановлення певних обставин.

Такими доказами можуть бути рішення суду про недійсність договорів, рішення податкового органу щодо застосування негативних наслідків стосовно контрагента, яке останнім визнається як законне, вирок суду, показання свідків, тощо.

Таким чином, суд зробив висновок, що відповідач не надав доказів стосовно недійсності правочинів, які уклало Товариство з Товариством 2.

В судовому засіданні позивач надав достатню кількість доказів стосовно виконання ним та його контрагента зобов'язань за договорами, які досліджувались ревізорами.

Зокрема, суд вбачає це, проаналізувавши первинні документи бухгалтерського та податкового обліку Товариства (видаткові та податкові накладні, платіжні доручення).

Водночас, Товариство надало докази використання придбаного товару у господарській діяльності (Том 2 а.с.201-204).

Оскільки, податковий орган не намагався перевірити обставини, які зафіксовані у згаданих письмових документах, тому суд не вправі ставити їх під сумнів.

Якщо б суд почав проводити перевірку з цих питань, то перейняв би на себе повноваження відповідача, що є недопустимим.

Окрім того, суд зазначає, що, коли державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретним платником податків, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживань з їх боку.

Отже, Товариство включило до податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат суми коштів за договорами, укладеними з Товариством 2, відповідно до приписів статті 198 Податкового кодексу України, статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (датою виникнення права на податковий кредит та включення коштів до валових витрат є дата отримання платником податку товару (послуг), що підтверджено податковою накладною, і його використання у господарській діяльності).

Разом з тим, суд зазначає наступне.

За наслідками перевірки податковий орган визначив Товариству грошове зобов'язання з податку на додану вартість за періоди, які не охоплювались наказом про її проведення.

Таким чином, ревізори вийшли за часові межі періоду, який належало перевірити.

У такому разі їм необхідно було ставити питання про призначення ще однієї позапланової перевірки за ті періоди, де, на їх думку, мали місце порушення, котрі виявили під час проведення цієї перевірки.

За таких обставин рішення податкового органу є протиправними.

А тому, їх належить скасувати, задовільнивши позов.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовільнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 26 лютого 2013 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Долинські об'єднані мережі» збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 521635 грн. та накладено штрафну санкцію - 49903 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 26 лютого 2013 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Долинські об'єднані мережі» збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток на 146568 грн. та накладено штрафну санкцію - 73284 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Долинські об'єднані мережі» судові витрати у сумі 2295 грн.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Повний текст постанови виготовлено 13 липня 2016 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Р.І.Брегей