Постанова

від 12.07.2016 по справі 826/5412/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12 липня 2016 року 16 год. 40 хв. № 826/5412/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр "Панавто" до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" Білої Ірини Володимирівни про визнання протиправним та скасування рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр "Панавто" (далі - позивач, ТОВ "Автоцентр "Панавто") до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" (далі - ПАТ "Укрінбанк") Білої Ірини Володимирівни (далі - відповідач, уповноважена особа Фонду) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача, викладеного у формі повідомлення за вих. №2149/0/2-16 від 04 березня 2016 року про визнання нікчемним правочину - укладеної між ПАТ "Укрінбанк" та позивачем додаткової угоди №12 від 11 вересня 2015 року до кредитного договору про відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії №20103 від 21 травня 2010 року (далі - оскаржуване рішення) .

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем протиправно прийнято оскаржуване рішення, чим порушено законні права та інтереси позивача.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі №826/5412/16 (далі - справа) , яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Під час переходу до розгляду справи по суті представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, а представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування..

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

21 травня 2010 року між позивачем, як позичальником, та ПАТ "Укрінбанк", як банком, укладено кредитний договір про надання кредиту №20103 (далі - кредитний договір) , згідно умов якого банк надає позичальнику кредит в сумі 1850000,00 дол. США на термін по 30 квітня 2014 року на погашення кредитної заборгованості перед АТ "Брокбізнесбанк".

У подальшому, між позивачем та ПАТ "Укрінбанк" укладались додаткові угоди до кредитного договору від 30 червня 2010 року №1, від 10 травня 2012 року №2, від 30 серпня 2012 року №3, від 11 жовтня 2012 року №4, від 12 листопада 2012 року №5, від 27 грудня 2012 року №6, від 10 квітня 2013 року №7, від 11 березня 2013 року №8, від 31 березня 2014 року №9, від 10 жовтня 2014 року №10 та від 08 липня 2015 року №11, за яким вносились відповідні зміни до умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру та строку надання кредиту.

Крім того, 11 вересня 2015 року між позивачем та ПАТ "Укрінбанк" укладено додаткову угоду №12 до кредитного договору (далі - додаткова угода №12) , згідно умов якої сторони визнали і підтвердили, що розмір не погашеної позичальником заборгованості за кредитним договором складає 22729727,95; за умови погашення позичальником, в строк до 11 вересня 2015 року включно, заборгованості в сумі не меншій ніж 15673969,07 грн., з наступного дня, після виконання позичальником зазначених вище зобов'язань, вважається прощеною наступна заборгованість позичальника за кредитним договором: 3892748,57 грн. - заборгованість за кредитом; 2824666,78 грн. - заборгованість за процентами; 338343,53 грн. - заборгованість за комісією та пенею. З наступного дня після виконання позичальником зобов'язань, зазначених в додатковій угоді №12, кредитний договір вважається розірваним. Сторони засвідчують, що вони не мають та не матимуть надалі одна до одної жодних претензій, пов'язаних з виконанням чи припиненням зобов'язань за кредитним договором.

На виконання умов додаткової угоди №12 ТОВ "Автоцентр "Панавто" перераховано на рахунок ПАТ "Укрінбанк" суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 15673969,07 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по особовому рахунку.

Постановою Правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року №934 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії неплатоспроможних" ПАТ "Укрінбанк" віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 24 грудня 2015 року №934 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" розпочато процедуру виведення ПАТ "Укрінбанк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 25 грудня 2015 року по 24 березня 2016 року, призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "Укрінбанк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Білу Ірину Володимирівну строком на три місяці з 25 грудня 2015 року по 24 березня 2016 року.

Постановою Правління Національного банку України від 22 березня 2016 року №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" відкликано банківську ліцензію ПАТ "Укрінбанк".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 22 березня 2016 року №385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень ліквідатора банку" розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Укрінбанк" з 23 березня 2016 року по 23 березня 2018 року включно, призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Укрінбанк" - відповідача.

Поряд з цим, на адресу позивача надійшло письмове повідомлення відповідача за вих. №2149/0/2-16 від 04 березня 2016 року про нікчемність правочину - додаткової угоди №12, з вимогою погасити заборгованість за кредитним договором.

У контексті вище викладеного суд зазначає наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон) .

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 34, ч.ч. 1, 4 ст. 36, ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 37, ч.ч. 1, 2, п.п. 1, 2 ч. 3, ч. 4 ст. 38, п. 9 ч. 1, ч. 2 ст. 48 Закону, Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Тимчасова адміністрація запроваджується на строк, що не перевищує три місяці, а для системно важливих банків - шість місяців. За обґрунтованих підстав зазначені строки можуть бути одноразово продовжені на строк до одного місяця. Тимчасова адміністрація припиняється після виконання плану врегулювання або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду.

З дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Початок тимчасової адміністрації не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів про надання послуг (виконання робіт), які забезпечують господарську діяльність банку, зокрема договорів про оренду нерухомого майна, надання комунальних послуг, послуг зв'язку, охорони. У разі припинення, розірвання або порушення умов таких договорів з боку контрагентів банку Фонд має право вимагати відшкодування збитків у порядку, встановленому законодавством України.

Уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду.

Уповноважена особа Фонду має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у ч. 2 ст. 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку.

Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.

Уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ч. 2 ст. 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, виконує повноваження, які визначені ч. 2 ст. 37 цього Закону.

Уповноважена особа Фонду може здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та/або нормативно-правовими актами Фонду, які є необхідними для завершення процедури ліквідації банку.

Отже, шляхом логічного аналізу зазначених вище норм суд приходить до висновку, що уповноважену особу Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації наділена повноваженнями повідомляти сторони за договорами, зазначеними у ч. 2 ст. 38 Закону, про нікчемність цих договорів.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що повідомлення за вих. №2149/0/2-16 від 04 березня 2016 року направлено позивачу у зв'язку з прийняттям відповідачем 29 лютого 2016 року рішення "Про віднесення правочину до категорії нікчемних та застосування наслідків недійсності" №6-ТА (далі - рішення №6-ТА) , яким віднесено до категорії нікчемних та визнано нікчемною додаткову угоду №12 та застосовано до неї наслідки недійсності.

З рішення №6-ТА вбачається, що воно прийнято на підставі п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 38 Закону, тобто додаткова угода №12 є нікчемною у зв'язку з тим, що банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог та/або банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим, з чим суд не погоджується виходячи з наступного.

Виходячи з положень ст.ст. 6 та 627 Цивільного кодексу України свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Поряд з цим, свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 Цивільного кодексу України при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

При цьому, укладення додаткової угоди №12 відбулось на засадах свободи сторін договору, безпосередньо узгоджувалось з приписами ст. 605 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Суд погоджується з твердженнями представника позивача відносно того, що в даному випадку, підписуючи додаткову угоду №12 ПАТ "Укрінбанк" навпаки у короткий строк збільшив свою ліквідність, отримавши можливість у найкоротший строк повернути майже всі кошти за кредитним договором (пішовши при цьому на поступки позичальнику). Укладення подібних додаткових угод є стандартною банківською практикою, метою якої є запобігання довгостроковим та виснажливим судовим процесам, марною тратою зайвих грошових коштів та часу, натомість між ПАТ "Укрінбанк" та ТОВ "Автоцентр "Панавто" було взаємовигідно вирішено спірне питання.

При цьому, умови додаткової угоди №12 щодо обов'язку позивача сплатити в короткий строк на рахунок банку кошти в розмірі не меншому від 15673969,07 грн. спростовують твердження відповідача про безоплатне здійснення відчуження майна, відмови від власних майнових вимог тощо.

Крім того, суд звертає увагу, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року, в адміністративній справі №826/1162/16 за позовом ОСОБА_2 до Національного банку України та Фонду, треті особи: ПАТ "Укрінбанк", ОСОБА_3, про визнання протиправними та скасування постанови від 24 грудня 2015 року №934 та рішення від 24 грудня 2015 року №239, зобов'язання вчинити дії позов задоволено частково: визнано незаконною та скасовано постанову Правління Національного банку України №934 від 24 грудня 2015 року "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії неплатоспроможних"; визнано незаконним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду №239 від 24 грудня 2015 року "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку"; зобов'язано Національний банк України надати термін в 95 днів для відновлення платоспроможності ПАТ "Укрінбанк"; в решті позовних вимог відмовлено.

Враховуючи вище викладене та зважаючи на те, що твердження про нікчемність додаткової угоди №12 не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи, суд прийшов до висновку про протиправність такого рішення уповноваженої особи Фонду.

Згідно з ч. 2 ст. 2, п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Тобто, до адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З аналізу вище викладених норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Повідомлення відповідача за вих. №2149/0/2-16 від 04 березня 2016 року про нікчемність правочину не можна вважати рішенням суб'єкта владних повноважень, яке породжує, змінює або припиняє права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин, оскільки фактично воно є наслідком відповідних дій суб'єкта владних повноважень, а саме прийняття рішення №6-ТА.

При цьому, рішення №6-ТА є рішенням, яким додаткову угоду №12 визнано нікчемною.

Отже, враховуючи вище викладене, суд прийшов до висновку про необхідність визнання протиправним та скасування рішення №6-ТА.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр "Панавто" до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" Білої Ірини Володимирівни про визнання протиправним та скасування рішення є таким, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасування рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" Білої Ірини Володимирівни "Про віднесення правочину до категорії нікчемних та застосування наслідків недійсності" від 29 лютого 2016 року №6-ТА.

3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр "Панавто" (код ЄДРПОУ 33341606) здійснений ним судовий збір у розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016).

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин