Постанова

від 12.07.2016 по справі 826/26495/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 липня 2016 року № 826/26495/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Борсан» до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Борсан» (далі - позивач або ТОВ «Борсан») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі - відповідач або ДПІ) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.09.2015р. №51626552210 та №51526552210.

По суті висновків ДПІ, які викладені в акті перевірки та стали підставою для прийняття спірних рішень, позивач зазначає, що зазначені висновки ґрунтуються на оцінці обставин взаємовідносин позивача з контрагентом позивача ТОВ «Епатаж Груп Р.А.». Зокрема, ДПІ дійшла до висновку про нездійснення спірних операцій та, відповідно, про відсутність підстав для формування податкових вигод. Позивач вважає доводи ДПІ надуманими та зазначає, що спірні операції з рекламної кампанії фактично проведені та документально оформлені, а відтак вважає правомірним формування спірних сум податкових вигод, у зв'язку з чим не вбачає підстав для прийняття оскаржуваних рішень та просить їх скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, підстав для скасування спірних рішень не вбачає, оскільки, на думку ДПІ, внаслідок відсутності необхідних ресурсів контрагент позивача не міг та не виконував спірні операції, а відтак відсутні передбачені ПК України підстави для формування спірних сум податкових вигод.

На підставі ч 4 ст. 122 КАС України судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Борсан» (код ЄДРПОУ 31811766) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Епатаж Груп Р.А.» (код ЄДРПОУ 39075801) за період серпня 2014 року, про що складено акт перевірки від 02.09.2015р. №324/26-55-22-10/31811766 (далі - Акт перевірки).

Зокрема, в ході проведення перевірки та під час розгляду справи встановлено, що взаємовідносини між ТОВ «Борсан» та ТОВ «Епатаж Груп Р.А.» у серпні 2014 року здійснювались на підставі укладеного між ними договору № 26-09-14 від 13.03.2014 року, відповідно до якого ТОВ «Епатаж Груп Р.А.» (Виконавець) зобов'язувався протягом дії договору професійно і якісно проводити рекламну кампанію для ТОВ «Борсан» (Замовника) або клієнтів Замовника на території України на узгоджених сторонами поверхнях спеціальних конструкцій, а Замовник зобов'язувався прийняти і вчасно й в повному обсязі оплачувати роботи та послуги Виконавця в строки та на умовах, визначених даним Договором. Пунктом 2.2. даного договору встановлено, що з метою проведення рекламної кампанії сторонами підписується Додаток до Договору (акт резервування).

У відповідності до положень договору між ТОВ «Борсан» та ТОВ «Епатаж Груп Р.А.» підписано додатки до договору, згідно яких сторони затвердили проведення рекламної компанії на поверхнях спеціальних конструкцій в період серпня 2014 року, розташованих за адресами, які перелічені в Акті перевірки на стор. 4-6.

Відповідно до умов договору та додатків до нього ТОВ «Епатаж Груп Р.А.» виписано (оформлено) акти виконаних (наданих) послуг на загальну суму з ПДВ - 650 000 грн., у т.ч. ПДВ - 108 33,33 грн., перелік та реквізити яких наведено в Акті перевірки на стор.6 Акту.

У серпні 2014р. ТОВ «Епатаж Груп Р.А.» виписано на адресу ТОВ «Борсан» такі податкові накладні: №8 від 14.08.2014р. на суму з ПДВ 2400000грн.(у т.ч. ПДВ 40000грн.), №22 від 20.08.2014р. на суму з ПДВ 60000грн. (у т.ч. ПДВ 10000грн.), №58 від 22.08.2014р. на суму з ПДВ 60000грн. (у т.ч. ПДВ 10000грн.), №59 від 25.08.2014р. на суму з ПДВ 60000грн. (у т.ч. ПДВ 10000грн.), №60 на суму з ПДВ 60000грн., (у т.ч. ПДВ 10000грн.), №61 на суму з ПДВ 60000грн. (у т.ч. ПДВ 10000грн.) та №62 на суму з ПДВ 60000грн. (у т.ч. ПДВ 10000грн.). Загальна сума за виписаними у серпні 2014р. податковими накладними з ПДВ склала - 600 000 грн., у т.ч. ПДВ - 100 000 грн.

Розрахунки між сторонами угоди проведені у безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Разом з тим ДПІ в Акті перевірки зазначає, що у виписаних актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) не зазначено відповідно до якого договору та додатків до нього виконані роботи, які матеріали виготовлялися та за якими адресами.

Стосовно контрагента позивача ДПІ в Акті вказує, що ТОВ «Епатаж Груп Р.А.» зареєстровано в статусі юридичної особи з 31.01.2014р., є платником ПДВ з 01.03.2014р., основний вид діяльності є - 73.11 - рекламні агентства.

Згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за 3 квартал 2014 р. на у ТОВ «Епатаж Груп Р.А.» працювало у штаті 3 особи .

Також ДПІ зазначає, що ТОВ «Епатаж Груп Р.А.» не звітує про наявність основних засобів.

Таким чином, як вказує ДПІ, з'ясовано, що операції здійснені ТОВ «Епатаж Груп Р.А.» не мали реального товарного характеру, роботи не виконувались, а саме: не встановлено наявності власних або орендованих транспортних засобів, об'єктивно необхідних для перевезення виробів для виконання робіт, виходячи з територіального розміщення рекламних матеріалів в різних містах; не встановлено наявності виробничих/обслуговуючих приміщень, необхідних для здійснення господарської діяльності; наявності у ТОВ «Епатаж Груп Р.А.» власного або орендованого обладнання, технічного персоналу або залучених на умовах підряду фахівців для виконання робіт.

З наведеного, як стверджує ДПІ, можна зробити висновок, що за операціями лише оформлювались окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування сум витрат, наслідком чого є отримання ТОВ «Борсан» необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум валових витрат та податкового кредиту.

Враховуючи викладене, ДПІ у розділі «Висновок» Акту перевірки зазначає про порушення ТОВ «Борсан» п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.149.1 ст.149 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження підприємством податку на прибуток, що підлягає сплаті в бюджет за 2014 рік, на суму 97 500 грн., а також п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження підприємством податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у сумі 100000грн., а саме за серпень 2014 року.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.09.2015р. №51526552210, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 97 500 грн. за основним платежем та на 24 375 грн. за штрафними санкціями, а також №51626552210, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 100 000 грн. за основним платежем та на 25 000 грн. за штрафними санкціями.

За результатами досудового оскарження вказаних рішень у системі органів ДФС України скарги позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України (в редакції на час проведення спірних операцій та формування податкових вигод), а саме:

- п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг),

- (щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат ), а саме: п/п. 14.1.27. ПК України (щодо визначення терміну «витрати»), п/п. 134.1.1. (щодо об'єкту оподаткування); п. 138.1. (щодо складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), п/п. 14.1.228. (щодо визначення поняття «собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг»), п/п. 138.2. (щодо визнання витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат), п/п. 138.4. (щодо періоду визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг), п/п. 137.1. (дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг; дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар), п/п. 139.1.3. ПК України (не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; п/п. 139.1.9 (щодо не включення до складу витрат тих витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі п/п та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту з ПДВ виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод, та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе податкових вигод, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів, зареєстрованих у встановлених випадках в ЄРПН податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того, вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку податкового органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в Акті перевірки, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

В даному випадку , як приходить до висновку суд, відповідач в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів жодними належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеним контрагентом та підставою для прийняття спірних рішень.

Між тим, до матеріалів справи позивачем залучено сукупність первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують виконання такого роду операцій , зокрема: договір на проведення рекламної компанії з додатками (т.1 а.с. 44-68); лист-повідомлення ТОВ «Епатаж Груп Р.А.» про залучення ним третіх осіб для виконання друку та розміщення реклами на рекламних засобах (т. 1 а.с. 51); рахунки-фактури (т.1 а.с. 128-129); акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.1 а.с. 138-144); податкові накладні (т. 1 а.с. 130-137); платіжні доручення (т. 1 а.с. 125-127); фото-звіти розміщення реклами на білбордах та інших рекламних засобах (т. 1 а.с. 70-124), які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Наведені вище документи оформлені належним чином, містять відмітки та підписи уповноважених осіб, відображають суть спірних операцій, а тому вказані документи мають юридичну силу та свідчать про реальний характер операцій.

При цьому суд враховує, що ДПІ в акті перевірки та в ході розгляду справи не заперечувалось та визнавалось фактичне розміщення реклами позивача на рекламних засобах, які знаходяться за адресами, вказаними у додатках до договору на проведення рекламної компанії.

Стосовно ж до доводів ДПІ щодо недостатності кількості працюючих у штаті контрагента людей для виконання спірних операцій, слід зазначити наступне.

Так, відповідно до частини 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків , письмових і речових доказів , висновків експертів.

В силу положень ч.1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

З метою необхідності перевірки вказаних обставин щодо наявності у контрагента позивача ресурсів, потрібних для виконання спірних операцій, судом на підставі ст.ст. 65, 69 КАС України у судовому засіданні було допитано як свідка директора ТОВ «Епатаж Груп Р.А.» - ОСОБА_2. Зазначена особа приведена до присяги та попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання чи відмову від давання показань.

ОСОБА_2 як свідок пояснив, що працює директором ТОВ «Епатаж Груп Р.А.», діяльність якого полягає у розміщенні реклами на білбордах та інших рекламних засобах. Вартість реклами в залежності від розташування рекламного щита становить від 5 до 10 тис.грн., які (щити) знаходяться в оренді. Свідок зазначив, що позивач є їхнім клієнтом з початку 2014 року і по сьогоднішній день, замовляє послуги по розміщенні реклами.

По суті поставлених питань останній пояснив, що у штаті підприємства дійсно перебуває лише три особи, втім такої кількості людей повністю вистачає для виконання взятих підприємством на себе зобов'язань. Наведене зумовлюється тим, що ТОВ «Епатаж Груп Р.А.» здійснює тільки друкування реклами за допомогою плоттеру, а наклейку та розміщення реклами на рекламних засобах здійснюють підрядні організації, з якими підприємство має відповідні угоди. Зазначив, що підрядна організація на власному транспорті чи на таксі забирала віддруковані рекламні матеріали, які, до того ж, не є об'ємними, а тому їх перевезення не потребувало вантажного чи іншого транспорту. Свідок зазначив, що підтвердженням розміщення реклами є зроблений підрядною організацією фотозвіт з відповідного місця розміщення.

На підтвердження вказаних обставин до матеріалів справи залучено договір про надання рекламних послуг №010714 від 01.08.2014р., укладений між ТОВ «Епатаж Груп Р.А.» (Рекламодавець) та ТОВ «Заярин та партнер» (Розповсюджувач), відповідно до умов якого Розповсюджувач проводить рекламні компанії в інтересах Рекламодавця на рекламоносіях та територіях, що належать Розповсюджувачу, а Рекламодавець приймає та оплачує такі послуги Розповсюджувача в порядку та на умовах, визначених договором. До матеріалів справи також залучено Додаткову угоду до вказаного договору, згідно якої узгоджується тип реклами, тип спеціальних конструкцій, адресна програма, період, вартість та сума проведення кожної рекламної кампанії, оплата послуг Розповсюджувача, кількість місць для розміщення, а також акти здачі-прийняття робіт.

В ході розгляду даної справи вказані обставини відповідачем жодним чином не заперечувалися та не спростовані.

Таким чином, враховуючи наведені пояснення директора контрагента щодо залучення підрядних організацій до виконання спірних операцій та їх документальне підтвердження, а також те, що за характером спірні операції не потребували для їх організації та оформлення значної кількості працівників та інших ресурсів, суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не доведено, що наявної у штаті контрагента кількості працівників недостатньо для здійснення спірних операцій з позивачем, а також не доведено кількості працівників, яка повинна працювати у контрагента для виконання спірних операцій, але була відсутня, не доведено суду факту не залучення контрагентом до виконання робіт інших осіб тощо. В порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, під час розгляду справи ДПІ не наведено та не доведено структури інших ресурсів, які були необхідні на думку ДПІ для виконання спірних операцій, але були відсутні у контрагента.

Водночас, слід зазначити, що до матеріалів справи залучено договір оренди обладнання №150614 від 15.06.2014р., укладений між ТОВ «Українська будівельна компанія» (Орендодавець) та ТОВ «Епатаж Груп Р.А.» (Орендар), відповідно до умов якого Орендар орендує плоттер широкоформатний з метою друку плакатів, постерів, банерів та іншої продукції рекламного типу на банерній тканині та плівці Oracal, що, у свою чергу, спростовує наведені в Акті перевірки доводи ДПІ щодо відсутності у контрагента обладнання для друкування рекламних матеріалів.

Підсумовуючи, суд зазначає , що відповідачем фактично не надано будь-яких доказів та не зазначено будь-яких обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних операцій. По суті ж доводи ДПІ про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються лише на відсутності у податкового органу інформації щодо наявності у контрагента трудових та інших ресурсів, необхідних для виконання спірних операцій, що, однак, за відсутності доказів витребування такої інформації та її безпідставного ненадання, не може свідчити про порушення позивачем податкового законодавства та позбавляти його права відповідних податкових вигод. Висновки податкового органу є лише доводами відповідача, нічим не підкріплені.

У зв'язку із наведеним слід додати, що вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових, накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується та визнається в Акті перевірки, а отже видача ним податкових накладних є правомірною.

Під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

Слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагента позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»). Не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Не надано рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України. Також не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом.

В Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

При цьому суд враховує, що можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача, як-то: недекларування податкових зобов'язань, чого в даному випадку не доведено відповідачем належними та допустимими доказами, за загальним правилом та само по собі не є підставою для висновку про відсутність у покупця права на формування податкових вигод за фактично проведеною операцією та підставою для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту, сформованого за операціями з цим контрагентом.

Таким чином, відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод та які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості висновків акту перевірки та оскаржуваних рішень.

Наведені ж ДПІ в Акті перевірки аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.70 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування спірних рішень.

Відповідно, беручи до уваги положення статті 94 КАС України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись вимогами статей 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Борсан» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 16.09.2015р. №51626552210 та №51526552210.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Борсан» (код ЄДРПОУ 31811766) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві сплачений ним судовий збір у розмірі 3 703,13 грн. (три тисячі сімсот три гривні 13 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко