Рішення

від 07.07.2016 по справі 904/3787/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.07.16 Справа № 904/3787/16

За позовом Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАЙМ", м. Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, м. Обухів, Київська область

про стягнення суми страхового відшкодування

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: не з'явились

від відповідача: ОСОБА_2 дов. б/н від 24.06.15

від третьої особи: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАЙМ" про відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування у сумі 5330, 35 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст. 27 Закону України "Про страхування", згідно з якими до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 13.06.2016. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1

25.05.2016 позивач надіслав заяву, в якій просить суд розглядати справу без участі його представника.

Ухвалою суду від 13.06.2016 розгляд справи відкладено на 06.07.2016.

04.07.2016 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання, в якому він просив суд розглядати справу без участі його представника.

04.07.2016 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти задоволення позову з огляду на наступне.

Вартість матеріального збитку, завданого власнику а/м Ford Focus С 307 д/н НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 10684, 84 грн., отже стягненню має підлягати саме вартість оціненої шкоди у розмірі 10684, 84 грн., такої ж позиції дотримався й Господарський суд Одеської області при прийнятті рішення у справі № 5017/499/2012.

Також, відповідач заперечує, що на момент скоєння ДТП ОСОБА_1, останній перебував у трудових відносинах з відповідачем та те, що він є страхувальником а/м "Рута".

Третя особа у судове засідання не з'явилась, причини неявки суду не повідомила. Про дату, місце та час проведення судового засідання була повідомлена належним чином за адресою зазначено у позові (арк. с. 3), оскільки поштові конверти (арк. с. 59, 89) з ухвалами суду, які направлялись адресу третьої особи, повернулись з поштовою відміткою: «за закінченням терміну зберігання», "за місцем обслуговування" та "неповна адреса".

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У судовому засіданні 06.07.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.05.2012 у справі № 5017/499/2012 встановлено, що 24 листопада 2010 року між Закритим акціонерним товариством "Телерадіокомпанія Україна", який є власником а/м FORD FOGUS (д/н НОМЕР_2) (далі - страхувальник) та Закритим акціонерним товариством "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" (змінено назву на Приватне акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА") (далі - позивач, страховик) було укладено договір страхування транспортного засобу (далі - договір) № 7438442. Строк дії Договору до 24.11.2011 року.

27 січня 2011 о 17 год. 30 хв. на Кільцевій дорозі в місті Києві, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем "Рута" державний номер знак НОМЕР_2 при зміні напрямку руху праворуч, не переконався що це буде безпечно не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_3, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Зазначене підтверджено постановою Святошенського суду м. Києва від 14.03.2011 у справі № 3-1306/2011, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно Звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди завданої власнику ТЗ № 28, складеного 04.02.2011 спеціалістом ОСОБА_4 (свідоцтво ФДМУ МФ № 5871 та посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ № 5237-ПК від 01.04.2010 року), вартість матеріального збитку, завданого власнику а/м FORD FOGUS (д/н НОМЕР_4), в результаті його пошкодження в ДТП, складає 10684,84 гривень (з ПДВ) з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових.

Відповідно до п. 5.1 договору страховик здійснює виплату страхового відшкодування безготівково, протягом 15 днів після оформлення і підписання страхового акта.

Згідно п. 5.2 договору страховий акт оформлюється страховиком на підставі письмової Заяви страхувальника та документів, що підтверджують факт настання страхового випадку, його причини та обставини, а також розмір заподіяного збитку. Строк складання страхового акта - один робочий день після одержання всіх необхідних документів.

Зазначену дорожньо-транспортну пригоду, згідно договору, визнано страховим випадком, про що складено страховий акт № 750 від 22.02.2011, відповідно до якого сума страхового відшкодування складає 16015,19 гривень.

Страховик на виконання своїх зобов'язань за договором страхування виплатив страхове відшкодування на користь страхувальника у розмірі 16015,19 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 4278 від 25.02.2011.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1, пов'язана з експлуатацією транспортного засобу а/м "Рута" (д/н НОМЕР_2), застрахована ПрАТ "Міська страхова компанія" за Полісом № ВЕ/3055945 обов'язкового страхування такої відповідальності, з якої позивач просив стягнути на свої користь 16015, 19 грн. страхового відшкодування.

Вищевказаним рішенням суду позов задоволено частково, стягнуто з ПрАТ "Міська страхова компанія" на користь позивача 10684, 84 грн. страхового відшкодування, що дорівнює визначеному у звіті про оцінку матеріального збитку, завданого власнику а/м FORD FOGUS (д/н НОМЕР_4), в результаті його пошкодження в ДТП. В частині стягнення страхового відшкодування у розмірі 5330, 35 відмовлено.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Позивач у позові, посилаючись на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 14.03.2011 у справі № 3-1306, зазначає, що особа винна у скоєнні ДТП - ОСОБА_1, на момент скоєння ДТП, перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Клайм" (далі - відповідач).

Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач, на підставі ч. 1 ст. 1172 ЦК України та ст. 1194 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача залишок сплаченого страхового відшкодування у розмірі 5330, 35 грн. як різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), яка кореспондується з положеннями ст. 27 Закону України "Про страхування" (далі - Закон), до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а тому до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частиною 2 ст. 1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Дана позиція закріплена також в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", у відповідності до якого відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

У якості доказу перебування винної у скоєнні ДТП особи - ОСОБА_1, на момент скоєння даного ДТП, у трудових відносинах з відповідачем , позивач посилається на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 14.03.2011 № 3-1306.

Однак, зі змісту вищевказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 працював водієм, жодних посилань на ТОВ "Клайм" як роботодавця ОСОБА_1 дана постанова не містить (арк. с. 34).

Також, позивач посилається на роздруківку відомостей щодо полісу № ВЕ/3055945 з офіційного сайту Моторного-транспортного бюро, за яким ТОВ "Клайм" виступає страхувальником транспортного засобу марки «Рута», д.н. НОМЕР_2. (арк. с. 34).

Як вбачається з роздруківки полісу №ВЕ/3055945, наданої позивачем до позову, остання не містить доказів того, що на момент скоєння ДТП саме відповідач ТОВ "Клайм" (код ЄДРПОУ 24227048, місцезнаходження: м. Дніпропетровськ, вул. Лазаряна, буд. 3) був власником автомобіля «Рута» що саме відповідач (код ЄДРПОУ 24227048, місцезнаходження: м. Дніпропетровськ, вул. Лазаряна, буд. 3) є його страхувальником, оскільки жодних ідентифікаційних ознак страхувальника роздруківка відомостей щодо полісу не містить.

Натомість, згідно заяви потерпілого про шкоду транспортному засобу від 28.01.2011 року власником транспортного засобу «Рута», д/н НОМЕР_2 , зазначено фізичну особу ОСОБА_1 (арк. с. 18).

Будь-яких інших доказів, на підтвердження приналежність транспортного засобу «Рута», д/н НОМЕР_2 відповідачу та наявності трудових відносин між відповідачем та ОСОБА_1, в період скоєння ДТП, позивачем до суду не надано.

Крім того, на спростування позиції позивача відповідач надав до суду довідки про те, що автомобіль НОМЕР_5, в період з 2009 року по 2016 рік не перебував у володінні/користуванні ТОВ «КЛАЙМ» (код ЄДРПОУ 24227048) та про те, що відповідач у зазначений період не перебував у трудових відносинах з винною у скоєнні ДТП особою ОСОБА_1 (арк. с. 72-73).

За вимогами п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України на стороні, що подала позов лежить зобов'язання доведення тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень

Відповідно до ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

За приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, позивачем не доведено, що винна особа, ОСОБА_1, є працівником відповідача, автомобіль "Рута" державний номер НОМЕР_2 є власністю відповідача.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача залишку сплаченого страхового відшкодування у розмірі 5330, 35 грн. є безпідставними, необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідачем, у відзиві на позовну заяву, заявлено про застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення залишку сплаченого страхового відшкодування у розмірі 5330, 35 грн. на підставі ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

У пункті 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» № 10 від 29.05.2013 зазначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи відсутність встановлення судом порушення відповідачем прав чи інтересів позивача у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клайм" залишку сплаченого страхового відшкодування у розмірі 5330, 35 грн.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 11.07.2016

Суддя ОСОБА_5