Рішення

від 12.07.2016 по справі 904/4213/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.07.16р. Справа № 904/4213/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОГАЗ", м.Дніпропетровськ

до Державного геофізичного підприємства "УКРГЕОФІЗИКА" в особі Дніпропетровської геофізичної експедиції "ДНІПРОГЕОФІЗИКА", м.Дніпропетровськ

про стягнення 29 580,44 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

Секретар судового засідання Коваленко О.Ю.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № 92юр від 30.12.15р.

від відповідача: ОСОБА_2, представник за довіренісю № 14/93 від 07.12.15р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "ДНІПРОГАЗ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного геофізичного підприємства "УКРГЕОФІЗИКА" в особі Дніпропетровської геофізичної експедиції "Дніпрогеофізика" (далі - відповідач) про стягнення 29 580,44 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2013/П-ПР-4187/140279 від 01.01.13р., в частині розрахунків за поставлений природний газ.

Ухвалою господарського суду від 25.05.16р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 12.07.16р.

08.07.16р. до суду від відповідача надійшли пояснення по суті заявлених позовних вимог та витребувані судом документи.

12.07.16р. повноважний представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

В свою чергу, повноважний представник відповідача заявлені позовні вимоги визнав та просив суд відстрочити сплату боргу до серпня 2016 року.

У судовому засіданні 12.07.16р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.13р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 2013/П-ПР-4187/140279 на постачання природного газу за регульованим тарифом (далі - Договір), відповідно до п.1.1. якого, позивач постачає природний газ (далі - газ) відповідачу в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб відповідача, а відповідач оплачує позивачу вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Як зазначено у п. 2.6. Договору, послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу та/або актом виконаних робіт, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до Договору та згідно з умовами Технічної угоди, укладеної між відповідачем та Газорозподільним підприємством.

Положеннями п. 2.7. Договору передбачено, що позивач до 2-го числа, звітного місяця, направляє відповідачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць та/або два примірники акта виконаних робіт, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою позивача.

За приписами п. 2.8. Договору, відповідач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу та акта виконаних робіт зобов'язується повернути позивачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу та/або один примірник акта виконаних робіт, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою відповідача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу та/або акту виконаних робіт.

Відповідно до п. 2.9 Договору, акт приймання - передачі та/або акт виконаних робіт є підставою для остаточних розрахунків відповідача з позивачем.

У п. 3.1. Договору зазначено про те, що за одиницю виміру кількості газу при його обліку приймається один кубічний метр (куб. м), приведений до стандартних умов: температура газу (t) = 20 градусів Цельсія, тиск газу (Р) = 760 мм ртутного стовпчика(101,325 кПа).

Згідно з п. 4.1 Договору, розрахунки за реалізований відповідачеві газ здійснюється за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики. У випадку зміни ціни газу, внаслідок прийняття національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики рішень, сторони застосовуватимуть нові ціни з моменту, який буде визначено у відповідному рішенні національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Позивач зобов'язується розміщувати інформацію про ціну газу та її складові на своєму офіційному веб-сайті та в засобах масової інформації (п. 4.3. Договору).

Як зазначено у п. 4.5. Договору, розрахунковий період за Договором становить один місяць - з контрактної години першого дня місяця до контрактної години першого дня наступного місяця включно. Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу, визначену згідно з розділом 3 Договору. Загальна сума вартості Договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу відповідача.

Пунктом 4.6. Договору передбачено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється відповідачем авансовими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до Договору. Авансові платежі сплачуються відповідачем позивачу на розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання у розмірі 100 відсотків від вартості запланованого або погодженого позивачем обсягу газу на розрахунковий період до 25-го числа місяця, що передує місяцю поставки газу. Відповідач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати відповідач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати послуг з постачання газу за рахунковий період відповідач проводить точний розрахунок не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Оплата вартості послуг з постачання газу за Договором здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання позивача (п. 4.7. Договору).

За приписами п. 5.2.1. Договору, позивач має право отримувати від відповідача плату за поставлений газ за цінами, визначеними в розділі 4 Договору, а відповідач, відповідно до п. 5.3.3. Договору, зобов'язаний оплачувати позивачу вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених Договором.

Положеннями п. 6.1. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно з Договором і чинним законодавством України.

Як зазначено у п. 6.2.2. Договору, у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із відповідача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Цей Договір набуває чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.13р. (п.10.1. Договору).

31.12.14р. між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору, відповідно до умов якої сторони продовжили дію договору до 31.12.15р.

Як зазначає позивач, на виконання умов вищевказаного Договору та додаткових угод до нього останній здійснив поставку газу відповідачу в березні та травні 2015 року на загальну суму 30781,70 грн., що підтверджують Акти приймання-передачі природного газу за вказаний період, які підписані та скріплені печаткою відповідача без будь-яких зауважень. Внаслідок недобросовісного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором щодо вчасної та повної оплати, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за поставлений газ у розмірі 27 056,72 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по Договору, в частині своєчасного та повного розрахунку за отриманий природний газ, позивачем на підставі п. 6.2.2 Договору була нарахована пеня у розмірі 11,89 грн.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 1 649,21 грн. та 3% річних у розмірі 862,62 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 27 056,72 грн., пеню у розмірі 11,89 грн., 3% річних у розмірі 862,62 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 649,21 грн., а всього 29 580,44 грн.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач наведених позивачем обставин не спростував, заявлені позовні вимоги визнав, але просив суд відстрочити сплату боргу до серпня 2016 року.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі .

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст.692 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства (ст. 129 Конституції України).

Згідно із положенням статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договору, додаткові угоди до Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 27 056,72 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки заборгованість підтверджується матеріалами справи та відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 1649,21 грн. та 3% річних у розмірі 862,62 грн., розрахунок яких судом перевірений та визнаний таким, що зроблений вірно та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 6.2.2. Договору передбачено, що у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із відповідача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі п. 6.2.2. Договору позивачем була нарахована пеня у розмірі 11,89 грн., розрахунок якої судом також був перевірений та визнаний таким, що зроблений вірно та підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки зобов’язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Господарський суд відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення до серпня 2016 року, виходячи з наступного.

Відстрочка або розстрочка подовжує період відновлення порушеного права позивача (стягувача), при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.05р. у справі "Чижов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод .

Існуючі процеси в економіці Україні негативно впливають також і на позивача, тому надання відповідачу відстрочки виконання рішення не відповідатиме принципам рівності сторін перед законом та судом.

Крім того, господарський суд вважає, що наведені відповідачем обставини не є винятковими та не виникли в силу якихось об’єктивних та незалежних від боржника обставин, тому підстав для надання відстрочки виконання рішення суду немає.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 48-49, 75, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Державного геофізичного підприємства "УКРГЕОФІЗИКА" в особі Дніпропетровської геофізичної експедиції "ДНІПРОГЕОФІЗИКА" (49050, м. Дніпропетровськ, вул.Геофізична, буд. 1, код ЄДРПОУ 01432747) на користь Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОГАЗ" (49029, м. Дніпропетровськ, вул. Володарського, буд. 5, код ЄДРПОУ 20262860) заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 27 056,72 грн. (двадцять сім тисяч п'ятдесят шість грн. 72 коп.), пеню у розмірі 11,89 грн. (одинадцять грн., 89 коп.), інфляційні втрати у розмірі 1649,21 грн. (одна тисяча шістсот сорок дев'ять грн. 21 коп.), 3% річних у розмірі 862,62 грн. (вісімсот шістдесят дві грн. 62 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.).

В задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 13.07.16р.

Суддя ОСОБА_3