Рішення

від 08.07.2016 по справі 910/8671/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2016Справа №910/8671/16

За позовомПриватного акціонерного товариства «Київгідромонтаж» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтербау» простягнення 35 638, 90 грн. Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Попазов Г.І. - представник за довіреністю; від відповідача:не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Київгідромонтаж» (надалі - ПрАТ «Київгідромонтаж») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербау» (надалі - ТОВ «Інтербау») про стягнення 31 501, 00 грн., інфляційного збільшення в сумі 139, 12 грн., 3% річних в розмірі 255, 69 грн., пені у сумі 3 743, 09 грн. відповідно до договору поставки від 03.12.2015 р. № 03-12/2015.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов Договору поставки від 03.12.2015 р. № 03-12/2015 поставив відповідачу товар, а останній свого грошового зобов'язання з його оплати належним чином не виконав, в зв'язку із чим за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 31 501, 00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційного збільшення в сумі 139, 12 грн., 3% річних в розмірі 255, 69 грн., пені у сумі 3 743, 09 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2016 р. порушено провадження у справі № 910/8671/16, розгляд справи призначено на 10.06.2016 р.

В судове засідання 10.06.2016 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 10.06.2016 р. не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

З метою усунення порушення рівності та змагальності учасників судового процесу, враховуючи неявку в судове засідання представника відповідача, суд створюючи сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та доказів на їх підтвердження, відклав розгляд справи на 08.07.2016 р.

В судове засідання 08.07.2016 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 08.07.2016 р. не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

При цьому, суд відзначає, що за змістом ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому ухвала суду про порушення провадження у справі отримана представником відповідача за довіреністю, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103037699490 (0317908688477).

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 08.07.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.12.2015 р. між ПрАТ «Київгідромонтаж» (надалі - Постачальник) та ТОВ «Інтербау» (надалі - Замовник) було укладено Договір поставки №03-12/2015 (надалі - Договір).

Згідно із п 1.1 Договору Постачальник зобов'язується виготовити та поставити металоконструкції, необхідні для реконструкції об'єкту: «Реконструкція з розширенням існуючого комплексу будівель та споруд під багатофункціональний торговельно-розважальний комплекс на проспекті Правди, 47 у Подільському районі м. Києва ї (надалі - Об'єкт), а Замовник оплатити та прийняти металоконструкції (в подальшому іменовані Продукція).

Продукція поставляється на умовах DDU (місце призначення): будівельний майданчик Об'єкту - м. Київ, пр. Правди, 47 (п.1.2 Договору). Базис поставки Продукції розуміється Сторонами в значенні, зазначеному в правилах ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року, з урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору.

Відповідно до п.1.3 Договору найменування, кількість, ціна та строки поставки Продукції вказуються Сторонами в Специфікаціях до цього Договору. Кожна Специфікація є окремою угодою, укладеною в рамках цього Договору. Кожна наступна Специфікація не скасовує і не призупиняє дію попередніх Специфікацій ні повністю, ні в частині, якщо тільки в ній (їх) не вказано інше.

Ціна за одну тонну Продукції зазначається Сторонами у Специфікаціях. Загальна вартість Договору буде визначена як вартість всієї поставленої Продукції за Договором у відповідності зі Специфікаціями, на підставі видаткових накладних (п.п. 6.1, 6.2 Договору).

Умовами розділу 7 Договору встановлено, що для виготовлення Продукції Замовник здійснює розрахунки наступним чином: для забезпечення виробничого процесу на поточний рахунок Постачальника перераховується авансовий платіж в розмірі та строки, передбачені відповідною Специфікацією; остаточний розрахунок за поставлену партію Продукції здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту фактичної поставки партії Продукції, з пропорційним вирахуванням авансового платежу. Для проведення розрахунків під «партією Продукції» Сторони розуміють кількість та вартість Продукції, що передбачена в видатковій накладній.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2015р., але у будь-якому випадку він діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.14.1 Договору).

Сторонами погоджено специфікацію №1 до Договору, відповідно до змісту якої загальна вартість продукції складає 93 420,00 грн.

Також вказаною Специфікацією визначено, що розрахунки за продукцію, що поставляється по цій Специфікації: протягом 3 (трьох) банківських днів від дати підписання цієї Специфікації №1, Замовник перераховує авансовий платіж в розмірі 70% від загальної вартості продукції, що підлягає поставці, в обсязі, згідно Специфікації№1, що становить: 65 394,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 10 899,00 грн .

Згідно п. 3.2 Специфікації №1 розрахунки за поставлену Продукцію здійснюються в порядку, встановленому п. 7.1.2. Договору.

Загальний строк поставки Продукції по Специфікації: 10 робочих днів з початку перебігу строку виготовлення та поставки Продукції (відповідно до пункту 9.1. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу товар на загальну суму 96 895, 00 грн., що підтверджується видатковими накладними №396 від 21.12.2015 р. на суму 93 420, 00 грн., №1 від 02.02.2016 р. на суму 3 475, 00 грн. Вказані видаткові накладні містять підписи та відтиски печатки сторін. Продукція отримана на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №12 від 02.02.2016 р. Відповідач 07.12.2015 р. сплатив на користь позивача грошові кошти в розмірі 65 394, 00 грн., а тому на момент подання позову до суду заборгованість відповідача за поставлений товар згідно Договору та видаткових накладних становить 31 501, 00 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару.

Договір № 03-12/2015 від 03.12.2015 р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України .

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173 , 174 , 175 Господарського кодексу України , ст. ст. 11 , 202 , 509 Цивільного кодексу України , і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи, а саме видатковими накладними № 396 від 21.12.2015 р. на суму 93 420, 00 грн., №1 від 02.02.2016 р. на суму 3 475, 00 грн. підтверджується поставка позивачем товару за Договором, прийняття, часткова його оплата відповідачем та існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 31 501, 00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та Договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого позивачем за Договором товару на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В процесі розгляду справи позивач надав акт звірки розрахунків, згідно якого заборгованість відповідача за період з 03.12.2015р. по 27.05.2016р. становить 31 501,00 грн., акт відповідачем не підписаний. При цьому судом враховано, що акт звірки є суто бухгалтерським документом, за яким бухгалтерії підприємств-учасників певних господарських операцій звіряють бухгалтерський облік цих операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.

Отже, станом на день звернення позивача до суду матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 31 501, 00 грн. на підставі Договору поставки за поставлений позивачем товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «Інтербау» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення грошового зобов'язання, не наведено.

За такими обставинами позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу підлягають частковому задоволенню в сумі 31 501,00грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційного збільшення в сумі 139,12 грн., 3% річних в розмірі 255,69 грн., пені у сумі 3 743,09 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України ), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України ), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546 , 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Згідно ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 12.3 Договору встановлено, що у разі порушення Замовником строків оплати поставленої Продукції, Замовник сплачує Постачальнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день затримки.

Стосовно заявленої до стягнення суми пені суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 139,12 грн., 3% річних в розмірі 255,69 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України сторони можуть погодити інший розмір процентів, за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України викладеної в п. 2 Інформаційного листа від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Судом здійснено перевірено розрахований позивачем розмір збитків від інфляції та трьох процентів річних у відповідності до строків оплати передбачених Договору та з урахуванням наведеної правової позиції Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Київгідромонтаж» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербау» (03179, м. Київ, вул. Миколи Ушакова, буд. 8; ідентифікаційний номер 33747703) на користь Приватного акціонерного товариства «Київгідромонтаж» (07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шлюзова, 4; ідентифікаційний код 13705021) основний борг у розмірі 31 501, 00 грн., інфляційне збільшення в сумі 139, 12 грн., 3% річних в розмірі 255, 69 грн., пеню у сумі 3 743, 09 грн. та судовий збір у розмірі 1 378, 00 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 13.07.2016 р.

Суддя Ю.О. Підченко