Рішення

від 06.07.2016 по справі 910/8025/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2016Справа №910/8025/16

За позовомКомунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Фагот» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаДеснянської районної в місті Києва державної адміністрації простягнення 87 213,06 грн., розірвання договору оренди та повернення майна Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Черниш Н.Д. від відповідача:не з'явився від третьої особи:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» (надалі - «Підприємство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Фагот» (надалі - «Товариство») про стягнення 87 213,06 грн., розірвання договору оренди та повернення майна.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №115/1319 від 28.09.2012 р., у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення орендної плати у розмірі 74 991,06 грн., пені у розмірі 9 313,03 грн., 3% річних у розмірі 622,31 грн. та інфляційних у розмірі 2 286,66 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про розірвання вказаного договору та зобов'язання звільнити та повернути орендоване майно.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.05.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 30.05.2016 р., залучено до участі у справі Деснянську районну в місті Києва державну адміністрацію в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.05.2016 р. розгляд справи відкладено на 06.07.2016 р. у зв'язку із неявкою представників відповідача та третьої особи, а також неподанням витребуваних доказів.

Представник позивача в судове засідання з'явилася, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02094, м. Київ, вул. Віскозна, 5, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Представник третьої особи на виконання вимог ухвали суду на адрес суду направив письмові пояснення по суті спору, а також заяву, в якій позовні вимоги підтримав повністю, розгляд справи просив здійснювати за його відсутності.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.09.2012 р. між Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Товариством (орендар) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» (балансоутримувач) було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №115/1319 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець на підставі протоколів постійної комісії Київради з питань власності від 03.04.2012 р. №114, 22.08.2012 р. №127 та розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 20.09.2012 р. №505 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва (об'єкти оренди), за адресою: вул. Сабурова, 20 для розміщення суб'єкту господарювання, які здійснюють виробничу діяльність продовольчих товарів.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 167,60 кв.м, в тому числі 1 поверх - 140,70 кв.м, рампа - 26,90 кв.м згідно з викопіюванням з поверхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору.

Згідно з п. 3.1 Договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі п. 21 Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради №4/6250 від 22.09.2011 р., та визначеної в додатку №1 до договору та на дату підписання договору, за перший місяць оренди становить без ПДВ 45,74 грн. за 1 кв.м орендованої площі.

За змістом п. 3.6 Договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок балансоутримувача.

На виконання умов Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне платне користування нежитлове приміщення загальною площею загальною площею 167,60 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Сабурова, 20, що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 28.09.2012 р.

14.09.2015 р. до Договору була укладена додаткова угода №1, якою було замінено балансоутримувача за договором з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» на Підприємство.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості з орендної плати у розмірі 74 991,06 грн., а також підстав для розірвання договору.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі приміщення в оренду та користування ним відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом п. 3.6 Договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок балансоутримувача.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3.6 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 20 числа поточного місяця.

Таким чином, з урахуванням розміру заявлених позовних вимог, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання зі сплати заборгованості з орендної плати у розмірі 74 991,06 грн. на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору у розмірі 74 991,06 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства и заборгованості у розмірі 74 991,06 грн. є правомірними та обґрунтованим.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 9 313,03 грн., 3% річних у розмірі 622,31 грн. та інфляційних у розмірі 2 286,66 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 21.08.2015 р. по 11.02.2016 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 Договору визначено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 9 313,03 грн., 3% річних у розмірі 622,31 грн. та інфляційних у розмірі 2 286,66 грн.

Стосовно заявленої позивачем вимоги про розірвання Договору суд відзначає наступне.

Відповідно до п.9.1 Договору цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 01.04.2012 р. по 30.09.2012 р.

Пунктом 9.7 Договору визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності простоям одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження факту направлення заяв про припинення дії Договору, такий договір вважається автоматично пролонгованим та діє на момент вирішення даної справи.

Відповідно до ч.ч 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Зазначеною правовою нормою законодавець поділяє підстави для розірвання договору у судовому порядку на законні та договірні. Так, підставами для розірвання договору, що випливають зі змісту закону є істотне порушення договору винною стороною та інші випадки, передбачені законом.

Отже, приписи ст. 651 Цивільного кодексу України пов'язують можливість розірвання договору у зв'язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на, що особа розраховувала при укладенні договору.

Аналогічні висновки містяться у постановах Вищого господарського суду України від 01.04.2013 р. у справі №5002-21/2895-2012 та від 18.04.2013 р. у справі №5023/4499/12.

З правової природи відносин оренди вбачається, що при укладанні вказаного договору орендодавець, перш за все, має на меті отримання орендної плати.

Відтак, невиконання відповідачем зобов'язання з внесення орендної плати свідчить про позбавлення орендодавця того, на що він розраховував при укладенні Договору.

Згідно з п. 9.6 Договору на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем зобов'язання з внесення орендної плати, а також страхування об'єкта оренди в порядку приписів п. 4.11 Договору, вимога позивача про розірвання Договору є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача звільнити орендоване приміщення та повернути його за актом приймання-передачі Підприємству.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 7.6 Договору у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди балансоутримувачу у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоду, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

З припиненням Договору відповідач втрачає статус орендаря і з огляду на положення п. 7.6 Договору, вимога позивача про зобов'язання відповідача звільнити орендоване приміщення та повернути його за актом приймання-передачі Підприємству є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Фагот» (02094, м. Київ, вул. Віскозна, 5; ідентифікаційний код 32223111) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15; ідентифікаційний код 39605452) заборгованість у розмірі 74 991 (сімдесят чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто одна) грн. 06 коп., пеню в розмірі 9 313 (дев'ять тисяч триста тринадцять) грн. 03 коп., 3% річних у розмірі 622 (шістсот двадцять дві) грн. 31 коп., інфляційні у розмірі 2 286 (дві тисячі двісті вісімдесят шість) грн. 66 коп. та судовий збір у розмірі 4 134 (чотири тисячі сто тридцять чотири) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. Розірвати договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №115/1319 від 28.09.2012 р., укладений між Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією, Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Фагот» та Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва».

4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Фагот» (02094, м. Київ, вул. Віскозна, 5; ідентифікаційний код 32223111) звільнити орендоване приміщення за адресою: м. Київ, вул. Сабурова, 20, площею 167,60 кв.м, повернувши вказане приміщення за актом приймання-передачі Комунальному підприємству «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15; ідентифікаційний код 39605452). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.07.2016 р.

Суддя В.П. Босий