Рішення

від 07.07.2016 по справі 910/7580/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07.07.2016Справа № 910/7580/16 Суддя Господарського суду міста Києва Павленко Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак Таврія" (далі – Товариство) до товариства з обмеженою відповідальністю "Вельд-Пак" (далі – Покупець) про стягнення  49 229,25 грн.,   за участі представників: позивача: не з'явились, відповідача: не з'явились, ОБСТАВИНИ СПРАВИ: У квітні 2016 року Товариство звернулось до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання укладеного між ним та Покупцем 21 жовтня 2015 року договору поставки № ТА 000986-15 (далі – договір) позивач здійснив поставку гофрокартонної продукції (далі – товар) на загальну суму 54     159,09 грн. Оскільки відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов'язання з оплати поставленого товару виконав не в повному обсязі, заборгувавши Товариству 40     826,04 грн., останнє, посилаючись на статті 525, 526, 530, 549, 610-611, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та статті 173-175, 193, 230, 231 Господарського кодексу України (далі – ГК України), просило суд стягнути з Покупця вищезазначену суму боргу, а також 6     959,36 грн. пені, три проценти річних у розмірі 475,12 грн. та інфляційної складової в розмірі 968,73 грн., нарахованих за період з 24 листопада 2015 року по 5 квітня 2016 року в зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 квітня 2016 року порушено провадження у справі № 910/7580/16 та призначено її розгляд на 26 травня 2016 року. Господарський суд міста Києва ухвалою від 26 травня 2016 року відклав розгляд справи на 10 червня 2016 року. До початку призначеного судового засідання позивачем подано заяву від 8 червня 2016 року про зменшення позовних вимог, відповідно до якої Товариство просило стягнути з відповідача 40 826,04 грн. основного боргу, 6 898,22 грн. пені, 475,12 грн. трьох процентів річних та 968,73 грн. інфляційних втрат. Вказана заява прийнята судом до розгляду. Ухвалою суду від 10 червня 2016 року за клопотанням представника позивача продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 7 липня 2016 року. У судове засідання, призначене на 7 липня 2016 року, сторони явку своїх повноважних представників не забезпечили, витребуваних судом документів не надали, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направили. Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Ухвали суду про порушення провадження у даній справі від 25 квітня 2016 року та про відкладення розгляду справи від 26 травня 2016 року та від 10 червня 2016 року надіслані сторонам за адресами, вказаними в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Отже, за змістом вищезазначеної норми позивач і відповідач завчасно та належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання. Крім того, їм надавалося достатньо часу для подання заяв, клопотань, письмових пояснень та додаткових документів. За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представників сторін. Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих позивачем документів їх оригіналам, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ: 21 жовтня 2015 року між сторонами було укладено договір, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання поставити товар відповідачу, який в свою чергу зобов'язався прийняти таку продукцію та своєчасно оплатити її. Загальна сума укладеного правочину визначається як сукупна вартість товару, зазначеного у видаткових накладних протягом дії даної угоди (пункт 1.3. договору). Відповідно до пункту 1.4. договору позивач зобов'язався поставляти товар окремими партіями, оформленими видатковими накладними.   Згідно з пунктом 2.1. договору ціни на товар вказувались в специфікаціях, які були невід'ємними частинами договору. Пунктом 3.3. вказаної угоди передбачений обов'язок Покупця здійснити попередню оплату партії товару в розмірі 100 % від вартості замовленої партії згідно узгодженої    заявки – замовлення або рахунку, якщо інше не передбачено додатком до договору. На виконання укладеного правочину Товариство поставило, а Покупець прийняв гофротарну продукцію на загальну суму 54 159,09 грн. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями видаткової накладної від 9 листопада 2015 року № 7180, товарно-транспортної накладної від 9 листопада 2015 року № 7180 та довіреністю від 9 листопада 2015 року № 107 на повноважного представника Покупця для отримання поставленого товару. Оскільки оплата поставленої продукції здійснена Покупцем частково в розмірі 13     333,05 грн., борг відповідача перед Товариством становить 40 826,04 грн. Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 ГПК України). Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача, яка складає 40 826,04 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і Покупець на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Товариства до відповідача про стягнення вказаної суми боргу, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, Товариство просило суд стягнути з відповідача 6 898,22 грн. пені, нарахованої на суму наявної заборгованості у період з 24 листопада 2016 року по 4 квітня 2016 року. Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою. За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України). Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі. Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності. Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Відповідно до пункту 8.2. договору за несвоєчасну оплату поставленої продукції Покупець сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості поставленого товару. Оскільки розмір вказаної штрафної санкції, нарахованої позивачем, є арифметично вірним, відповідає положенням закону та договору, позовна вимога про стягнення з Покупця пені в сумі 6 898,22 грн. грн. підлягає задоволенню в повному обсязі. Крім того, позивач на підставі частини 2 статті 625 ЦК України просив суд стягнути з відповідача 475,12 грн. трьох процентів річних та 968,73 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості за період з 24 листопада 2015 року по 4 квітня 2016 року. За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Судом встановлено, що заявлений позивачем до стягнення розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства і не суперечить положенням договору, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача вищевказаних сум підлягають задоволенню в повному обсязі. За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: Позов задовольнити повністю. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Вельд-Пак” (03148, місто Київ, вулиця Гната Юри, будинок 9, кімната 414, ідентифікаційний код 36264832) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Дунапак Таврія” (75101, Херсонська область, Олешківський район, місто Олешки, вулиця Гвардійська, будинок 103, ідентифікаційний код 38045226) 40 826 (сорок тисяч вісімсот двадцять шість) грн. 04 коп. основного боргу, 6 898 (шість тисяч вісімсот дев'яносто вісім) грн. 22 коп. пені, 475 (чотириста сімдесят п'ять) грн. 12 коп. трьох процентів річних, 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 73 коп. інфляційних втрат, а також 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.    Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено 12 липня 2016 року           Суддя                                                                                 Є.В. Павленко