Рішення

від 06.07.2016 по справі 911/1561/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2016 р. Справа № 911/1561/16

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Колесника Р.М. при секретарі судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом приватного підприємства В«ДорбудпроектВ» , Київська обл.., м. Миронівка

до приватного підприємства В«ОСОБА_1В.А.В» , Київська обл., с. Карапиші

про стягнення 39 133,64 гривень

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність №30 від 31.05.2016;

від відповідача: не зВ»явився ;

Приватне підприємство В«ДорбудпроектВ» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до приватного підприємства В«ОСОБА_1В.А.В» про стягнення заборгованості у розмірі 39 133,64 гривень, з яких 30 000,00 гривень - сума основного боргу, 4 212,00 гривень - пеня, 961,64 гривень - 10% річних, 960,00 гривень - інфляційні втрати, 3 000,00 гривень - штраф у розмірі 10% у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання поворотної фінансової допомоги №2 від 09.12.2015 року.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвали Господарського суду Київської області від 12.05.2016, 01.06.2016 направлялась відповідачу з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення на адресу, зазначену позивачем у позові, яка відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Відповідно до правої позиції, викладеної в п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Розгляд справи відкладався.

Враховуючи те, що нез'явлення відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

09.12.2015 року між приватним підприємством «Дорбудпроект» (позикодавець) та приватним підприємством «Автобан-А.В.А.» (позичальник) було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №2, за умовами якого позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти (надалі іменується - поворотна фінансова допомога), а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти у визначений цим договором строк (п. 1.1. договору).

Розмір поворотної фінансової допомоги за договором становить 30 000,00 гривень. Поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується (п. 2.1., 2.2. договору).

Позичальник передає поворотну фінансову допомогу або її частину позичальникові після підписання сторонами цього договору. Поворотна фінансова допомога (частина) передається у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок позичальника. Поворотна фінансова допомога (частина) вважається переданою позичальникові в момент зарахування коштів на поточний рахунок позичальника, або зарахування готівкових коштів в касу позичальника (п.п. 3.1, 3.2., 3.3 договору).

Строк надання поворотної фінансової допомоги розпочинається з моменту набрання чинності цим договором і становить 8 (вісім) днів тобто до 17.12.2015. Строк, визначений у п. 4.1. цього договору, може бути продовжений за домовленістю сторін (п.п. 4.1., 4.2. договору).

До закінчення строку, визначеному в п. 4.1 цього договору, позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві поворотну фінансову допомогу в повному обсязі. Поворотна фінансова допомога повертається шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок позикодавця, або готівкою в каси позичальника. Поворотна фінансова допомога вважається повернутою позикодавцем в момент зарахування грошових коштів в сумі, що надавалася, на його поточний рахунок, або видачі готівкових коштів (п. п. 5.1.-5.3. договору).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його сторонами та передання поворотної фінансової допомоги (частини) позичальникові (п. 6.1. договору).

Позичальник свої зобов'язання за договором про надання поворотної фінансової допомоги №2 від 09.12.2015 виконав належним чином, на виконання договору, перерахував на рахунок відповідача 30 000,00 гривень поворотної фінансової допомоги, на підтвердження чого надав платіжне доручення №187 від 09.12.2015.

Відповідач умови договору не виконав і суму позики у встановлений договором термін, а саме до 17.12.2015, не повернув.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору, виникнення у нього заборгованості у зазначеному розмірі, що стало приводом для додаткового нарахування пені, інфляційних втрат, 10 річних та штрафу у розмірі 10%, позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом та просить стягнути з відповідача 39 133,64 гривні, з яких 30 000,00 гривень - сума основного боргу, 4 212,00 гривень - пеня, 961,64 гривень - 10% річних, 960,00 гривень - інфляційні втрати та 3 000,00 гривень - штраф у розмірі 10%.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідач не надав суду доказів повернення позивачу коштів в сумі 30 000,00 гривень, тоді як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог в частині стягнення 30 000,00 гривень заборгованості за Договором про надання поворотної фінансової допомоги № 2 від 09.12.2015 року.

Крім того, у зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача 10% річних в сумі 961,64 гривень та інфляційні втрати в сумі 960,00 гривень за період з 17.12.2015 по 12.04.2016

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.3. договору у випадку прострочення позичальником строків (термінів) повернення поворотної фінансової допомоги, визначених умовами цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми неповернутих коштів за кожен день прострочення, починаючи з наступного дня після граничного терміну повернення коштів, по день погашення заборгованості включно, збитки завдані інфляцією, також 10% річних від простроченої суми за кожен день прострочення, починаючи з наступного дня після отримання товару, по день погашення заборгованості включно. У випадку прострочення позичальником строків (термінів) повернення поворотної фінансової допомоги, терміном більше 20 днів, позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю штраф у розмірі 10% від суми неповернутих коштів.

Розмір 10% річних, заявлених до стягнення позивачем, в сумі 961,64 гривень, нарахованих на прострочену заборгованість за період з 17.12.2015 по 12.04.2016, є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Листом Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" передбачено, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому слід вважати, що якщо заборгованість виникла за період з 1 по 15 число відповідного місяця, то вона індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, нарахування інфляційних на заборгованість, яка існувала менше 15 днів не здійснюється.

Як вбачається з розрахунку, позивачем нараховано інфляційні за період з 17.12.2015 по 12.04.2016, тобто за період, коли заборгованість існувала менше 15 днів, у зв'язку з чим нарахування інфляційних за даний період прострочення виконання зобов'язання є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, суд здійснив власний розрахунок інфляційних та встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 450,41 гривень.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 4 212,00 гривень пені та 3 000,00 гривень - штраф у розмірі 10%.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до умов договору, у випадку прострочення позичальником строків повернення поворотної фінансової допомоги, визначених умовами цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неповернутих коштів за кожен день прострочення, по день погашення заборгованості включно. У випадку прострочення позичальником строків повернення поворотної фінансової допомоги, терміном більше 20 днів, позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю штраф у розмірі 10% від суми неповернутих коштів.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з повернення поворотної фінансової допомоги нараховані 4 212,00 гривень пені та 3 000,00 гривень штрафу відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 30 000,00 гривень основного боргу, 961,54 гривень 10% річних, 4 212,00 гривень пені, 450,41 гривень інфляційних втрат та 3 000,00 гривень - штрафу.

Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «ОСОБА_1В.А.» (08841, Київська обл., Миронівський район, с. Карапиші, вул. Поштова, 44, 38534025) на користь Приватного підприємства «Дорбудпроект» (08800, Київська обл., м. Миронівка, вул. Корсунська, 10, код 36287069) 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 коп. основного боргу, 4 212 (чотири тисячі двісті дванадцять) гривень 00 коп. пені, 450 (чотириста п'ятдесят) гривень 41 коп. інфляційних втрат, 961 (дев'ятсот шістдесят один) гривень 64 коп. 10% річних, 3 000 (три тисячі) гривень 00 коп. - штрафу та 1 360 (одна тисяча триста шістдесят) гривень 05 коп. судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 06.07.2016 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 11.07.2016.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник