Рішення

від 22.06.2016 по справі 911/1653/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2016 р. Справа № 911/1653/16

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

при секретарі Литовці А.С.

розглянувши справу № 911/1653/16

за позовом фермерського господарства «Масар-Агро», с. Копичинці, Гусятинський район Тернопільської області

до дочірнього підприємства «Рітейл Вест», м. Ірпінь

про стягнення 67170,48 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність б/н від 30.03.2016;

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність б/н від 25.12.2015.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство «Масар-Агро» (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до дочірнього підприємства «Рітейл Вест» (відповідач) про стягнення 67170,48 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору РВ022480 від 01.02.2014, в частині своєчасної оплати отриманого товару, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 43352,26 грн., з огляду на наявність якої позивачем нараховані 21979,60 грн. інфляційних втрат та 1838,62 грн. 3 % річних.

Ухвалою суду від 18.05.2016 порушено провадження у справі № 911/1653/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні 01.06.2016 представником позивача надані документи, витребувані судом та підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

01.06.2016 через канцелярію суду відповідачем наданий відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на відсутність у останнього обов’язку щодо оплати товару, оскільки за умовами договору, строк виконання зобов’язання настає у відповідача з моменту реалізації отриманого ним товару, проте як доказів реалізації товару позивачем суду не надано.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що позивачем, в доказ своїх вимог, не наданий детальний розрахунок позовних вимог в частині вартості поставленого товару та його оплат відповідачем, а також не враховані його часткові оплати, часткове повернення товару та проведений між сторонами залік зустрічний вимог, згідно з яким сума заборгованості мала бути зменшеною.

Також позивач заперечує в частині нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки, на думку останнього, у позивача не розпочато перебіг строку для їх нарахування.

Ухвалою суду від 01.06.2016 розгляд справи було відкладено.

В судовому засіданні представником позивача надані суду додаткові докази у справі та пояснення на відзив відповідача, в яких останнім зазначено, що відповідачем не вірно надане трактування умов договору в частині строків оплати, зокрема, після його реалізації, оскільки за умовами договору реалізація товару та строк його оплати, вважається з дня отримання товару відповідачем. Надаючи пояснення, позивач, також звертає увагу, що при розрахунку позовних вимог, останнім взяті до уваги часткові оплати товару відповідачем, його часткове повернення, розмір зустрічних вимог, а також заборгованість, яка виникла у відповідача перед позивачем, на підставі договорів переведення боргу. Щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, позивачем вказано, що остання поставка товару здійснювалась позивачем 11.10.2014, а отже зобов’язання щодо його оплати виникло у відповідача з 02.11.2014, що було зазначено позивачем в розрахунку позовних вимог.

Присутній представник відповідача заперечував проти позову з підстав, викладених у раніше наданому суду відзиві на позовну заяву.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2014 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений Договір № РВ022480, відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, у відповідності із замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов’язується прийняти такий товар та оплатити вартість за цінами, визначеними у накладній та які не можуть перевищувати цін узгоджених в специфікації. Поставка товару постачальником здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації покупцем через мережу магазинів «Фуршет».

Пунктами 7.1, 7.9 договору визначено, що покупець оплачує товар, що поставаляється, за цінами погодженими сторонами у специфікації та підтвердженими у накладних. Ціна на товар, вказується в гривні. Оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника після його реалізації кожні 21 дні. При цьому, сторони домовились про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 грн. з кожного магазину.

Так, на виконання умов договору позивачем, в період з 03.05.2014 по 11.10.2014 передано, а відповідачем прийнято товар, всього на загальну суму 262113,86 грн., про що свідчать додані до матеріалів справи, у кількості 113 штук, накладні

Зазначені накладні підписані в двосторонньому порядку зі сторони позивача і відповідача та скріплені печатками та штампами юридичних осіб.

Претензій щодо якості чи кількості поставленого товару, матеріали справи не містять.

Однак, в порушення умов договору та взятих на себе зобов’язань, вартість товару сплачена відповідачем лише частково в сумі 198147,87 грн., вартість товару в сумі 63965,99 грн. залишена відповідачем не сплаченою.

Крім того, із пояснень позивача та заперечень відповідача вбачається, що відповідачем здійснене часткове повернення товару, на суму 11107,55 грн., а також, між сторонами проведений взаємозалік зустрічних вимог на суму 9506,18 грн.

Також, із пояснень позивача та наданого суду розрахунку вбачається, що згідно з Договорами № w20 № v 365 та № v366 від 10.11.2014 про переведення боргу, дочірнім підприємством «Рітейл Вест» (новий боржник) визнано заборгованість перед фермерським господарством «Масар-Агро» (кредитор), яка виникла у ДП «Фуршет Центр» (первісний боржник), на загальну суму 1927,58 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, станом на моменту звернення останнього до господарського суду, становить 43352,26 грн.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на відсутність у останнього обов’язку оплати товару, оскільки за умовами договору, строк виконання зобов’язання настає у відповідача з моменту реалізації отриманого ним товару, проте як доказів реалізації товару позивачем суду не надано.

Пунктами 7.1, 7.9 договору визначено, що покупець оплачує товар, що поставаляється, за цінами погодженими сторонами у специфікації та підтвердженими у накладних. Ціна на товар, вказується в гривні. Оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника після його реалізації кожні 21 дні. При цьому, сторони домовились про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 грн. з кожного магазину.

Умовами п. 7.13 договору визначено, що не рідше ніж кожні 3 місяці, з моменту укладення договору, сторони зобов’язані підписувати акти звірки взаєморозрахунків. Акти звірки розрахунків по цьому договору підписуються не пізніше кожного 30 числа першого місяця наступного кварталу.

З наявних в матеріалах справи актів взаєморозрахунків, підписаних представниками позивача та відповідача, скріплених печатками юридичних осіб вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем, станом на 28.02.2015 та на 30.11.2015, становить 43352,26 грн.

15.10.2015 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 120, отримання якої підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 22.10.2015, в якій вимагав, у строк до 31.10.2015 здійснити погашення заборгованості у сумі 43352,26 грн.

Проте, вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В судових засіданнях 01.06.2016 та 22.06.2016 був присутній представник відповідача, проте, будь-яких письмових пояснень або доказів реалізації товару, з моменту останньої поставки товару (11.10.2014) до моменту звернення позивача до господарського суду (вх. 18.05.2016), як і доказів повернення товару на суму заборгованості, суду не надав, проте, як відповідачем було зазначено про часткові оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з тим, господарський суд звертає увагу, що при зверненні позивача з позовною заявою, позивач звертається із вимогами до відповідача за неналежне виконання відповідачем умов Договору № РВ022480 від 01.02.2014, в частині несвоєчасної оплати отриманого ним товару.

Пунктом 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 за № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», визначено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

При цьому розглянувши вимоги позивача, судом встановлено, що позивачем до позовних вимог щодо стягнення заборгованості за Договором № РВ022480 від 01.02.2014, яким передбачені умови щодо поставки товару позивачем та оплати його відповідачем, згідно із наявними в матеріалах справи накладними, позивач разом з тим включає в ціну позову й зобов’язання відповідача, які виникли за Договорами № w20 № v 365 та № v366 від 10.11.2014 про переведення боргу, згідно з якими ДП «Рітейл Вест» було визнано свою заборгованість перед ФГ «Масар-Агро», на загальну суму 1927,58 грн.

Згаданою постановою визначено, що не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Таким чином, позивач не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла на підставі Договорів № w20 № v 365 та № v366 від 10.11.2014 про переведення боргу, згідно з якими ДП «Рітейл Вест» було визнано свою заборгованість перед ФГ «Масар-Агро», на загальну суму 1927,58 грн.

Враховуючи наведене вище, оскільки заборгованість відповідача в частині оплати переданого позивачем за умовами Договору № РВ022480 від 01.02.2014, на підставі накладних, товару, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості в сумі 41424,68 грн. відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 43352,26 грн. підлягає частковому задоволенню, у розмірі 41424,68 грн.

Крім того, звертаючись до суду із позовом, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, стягнути з відповідача 21979,60 грн. інфляційних втрат та 1838,62 грн. 3 % річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що перебіг строку щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат ще не розпочато, оскільки за умовами договору, у останнього не виникло зобов’язання щодо оплати товару.

Проте, розглянувши матеріали справи, та вже встановлені судом факти щодо оплати товару відповідачем, визначені моментом пред’явлення вимоги, судом здійснений розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, на суму заборгованості, у розмірі 41424,68 грн., за період з моменту пред’явлення позивачем вимоги, в межах розміру позовних вимог та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних у сумі 524,33 грн., нараховані за період з 30.10.2015 по 31.03.2016 та інфляційні втрати у сумі 1763,08 грн., нараховані за період з 30.10.2015 по 31.03.2016.

Враховуючи наведе вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства «Рітейл Вест» (08205, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 38733983) на користь фермерського господарства «Масар-Агро» (48260, Тернопільська область, Гусятинський район, м. Копичинці, вул. Богуна, 1, код ЄДРПОУ 00907220) 41 424 (сорок одну тисячу чотириста двадцять чотири) грн. 68 коп. заборгованості, 524 (п’ятсот двадцять чотири) грн. 33 коп. 3 % річних, 1 763 (одну тисячу сімсот шістдесят шість) грн. 08 коп. інфляційних втрат та 896 (вісімсот дев’яносто шість) грн. 75 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено - 06.07.2016

Суддя О.О. Христенко