Рішення

від 11.07.2016 по справі 916/1528/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" липня 2016 р.Справа № 916/1528/16

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ";

до відповідача: ОСОБА_1 закладу спільної власності територіальних громад Роздільнянського району "Роздільнянський районний центр первинної медико-санітарної допомоги"

про стягнення 8344,83 грн.

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 - довіреність №21/р8-010 від 04.01.2016р.

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 закладу спільної власності територіальних громад Роздільнянського району "Роздільнянський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" про стягнення заборгованості у розмірі 8 344,83грн., яка складається з основного боргу у розмірі 7 800,63грн., пені у розмірі 506,85грн., 3%річних у розмірі 37,35грн..

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.06.2016р. було порушено провадження у справі №916/1528/16 із призначенням до розгляду в судовому засіданні.

11.07.2015р. позивача надав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 8 380,93грн., яка складається з основного боргу у розмірі 7 800,63грн., пені у розмірі 537,03грн., 3%річних у розмірі 43,27грн..

Відповідно до приписів ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вищенаведена редакція позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ", згідно з вказаною заявою є остаточною, у зв'язку з чим приймається господарським судом для розгляду по суті викладених в них вимог.

Відповідач у засідання суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про місце та дату засідання, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням від 21.06.2016р. відзив на позов не надав.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 22.06.2016р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив .

11.02.2016р. та 01.04.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю В«Одесагаз-постачанняВ» (далі - Постачальник) та ОСОБА_1 закладом спільної власності територіальних громад Роздільнянського району "Роздільнянський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" (далі - Споживач) були укладені договори № 021116 (далі - Договори), на постачання природного газу для установ та організації, що фінансуються з держаного і місцевих бюджетів та на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими (для бюджетних установ та організацій).

Відповідно до п. 2.1 договорів, Постачальник постачає природний газ споживачеві/відповідачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно з п.п. 3.6-3.9 договорів обсяг спожитого природного газу підтверджується підписаним сторонами актом прийому-передачі природного газу, що оформлюється на підставі даних комерційних вузлів обліку. Постачальник до 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за звітним, надає Споживачу два примірники оригіналу акту наданих послуг за звітний місяць, які підписані уповноваженим представником Газорозподільного підприємства, погоджені Постачальником та скріплені печатками. Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту наданих послуг. Акти прийому-передачі природного газу є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником.

Розділом 5 договорів визначені тарифи та порядок розрахунків. Так, відповідно до п. 5.1 договорів постачання природного газу здійснюється за ціною, що встановлюється між Постачальником та Споживачем та оприлюднюється постачальником на своєму сайті. У випадку необхідності, до ціни на природний газ додаються: податок на додану вартість, тариф на транспортування газу магістральними трубопроводами; тариф на транспортування газу розподільними трубопроводами, тариф постачальника природного газу. Ціна може змінюватись і є обов'язковою для сторін з дати вступу її в дію і оприлюднення постачальником на власному сайті та в офіційних друкованих виданнях (пп.5.1.1. п.5.1 договорів). Ціна газу, розрахована відповідно до пункту 5.1 договору, є обов'язковою для сторін з дати набрання нею чинності. Визначена на її основі вартість газу буде застосовуватись сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та у розрахунках за газ згідно з умовами договору (п.5.3 договорів). Оплата за природний газ здійснюється Споживачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника 100% вартості запланованих обсягів газу на підставі рахунку-фактури. У випадку недоплати вартості послуг за спожитий у розрахунковому періоді природний газ, Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 5.5 договорів). У випадку збільшення підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду Споживач здійснює оплату додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу в установленому договором порядку (п.5.6 договорів).

Пунктом 11.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з дня його підписання та укладається в частині постачання природного газу до 31 грудня 2016 року, а в частині оплати за надані послуги - до їх повного здійснення. Даний договір розповсюджує свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 квітня 2016 року.

Відповідно до договорів, Відповідач за період з березня 2016 року по квітень 2016 року спожив 4,549 тис. м3 газу на суму 38 565,29грн., сплатив за спожитий природний газ 30 764,66грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за спожитий газ складає 7 800,63грн.

Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами від 11.02.2016р. та від 01.04.2016р. за №021116 стало підставою для звернення Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст.629 цього ж Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Так, судом встановлено наявність надання позивачем послуг за договорами від 11.02.2016р. та від 01.04.2016р. за №021116, існування заборгованості відповідача у розмірі 7 800,63грн., що підтверджено актами прийому - передач, у зв'язку з чим позовна вимога позивача у розмірі 7 800,63грн. щодо стягнення з відповідача заборгованості за послуги постачання природного газу підлягає судом задоволенню повністю.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 43,27грн.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 43,27грн., підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 537,03грн.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 договорів, передбачено що разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом V Договору, із Споживача стягується пеня, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи вищевикладене, суд перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені за прострочку виконання зобов'язання у розмірі 537,03 грн. вважає його обґрунтованим та таким що відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та зазначені приписи норм матеріального права, перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору на суму 1378грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити .

2. Стягнути з ОСОБА_1 закладу спільної власності територіальних громад Роздільнянського району "Роздільнянський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" (67400, Одеська область, Роздільнянський район, м. Роздільна, вул. Привокзальна, 15, код ЄДРПОУ 38407455) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, код ЄДРПОУ 39525257) основного боргу у розмірі 7 800 (сім тисяч вісімсот)грн. 63коп., пені у розмірі 537 (п'ятсот тридцять сім)грн. 03коп., 3%річних у розмірі 43 (сорок три)грн. 27коп та витрати по сплаті судового збору на суму 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім)грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 13 липня 2016 р.

Суддя С.В. Літвінов