Рішення

від 12.07.2016 по справі 915/635/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 року Справа № 915/635/16

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом ОСОБА_1 об'єднання В«МиколаївкоопавтомехВ» , вул. Старофортечна, 1, м. Миколаїв, 54018 (код ЄДРПОУ 01738506)

до відповідача ОСОБА_2 особи - підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1, 54056 (ІПН НОМЕР_1)

про стягнення заборгованості в сумі 8 547, 18 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4, довіреність № 80 від 22.06.2016 року;

від позивача: ОСОБА_5, довіреність № 89 від 12.07.2016 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось ОСОБА_6 об'єднання В«МиколаївкоопавтомехВ» з позовними вимогами до відповідача ОСОБА_2 особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості у розмірі 8 547, 18 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.06.2016 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 22.06.2016 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 22.06.2016 року розгляд справи відкладено на 12.07.2016 року.

В судовому засіданні 12.07.2016 року судом відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, та просили суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначили наступне.

02 січня 2014 року між Виробничо - технічним об'єднанням «Миклаївкоопавтомех» та ФОП ОСОБА_3 було укладено Договір оренди № 06.

30.10.2015 року за згодою сторін договір було розірвано, а майно передано за актом прийому-передачі від 30.10.2015 року.

Відповідно до бухгалтерської довідки за період дії договору оренди з 01.05.2015 року по 30.10.2015 року з боку ФОП ОСОБА_3 існує заборгованість у сумі 8 278, 51 грн., в тому числі: з оплати орендної плати у сумі 7 500, 00 грн.; відшкодування витрат по електроенергії 332, 86 грн.; витрат по воді 235, 65 грн. та витрат по вивозу сміття 210, 00 грн.

В судовому засіданні 13.07.2016 року представники позивача зазначили, що орендна плата заявлена позивачем до стягнення за період з червня 2015 року по жовтень 2015 року включно, а комунальні витрати - за період з травня 2015 року по жовтень 2015 року.

В зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано відповідачу 3 % річних та інфляцію.

Із посиланням на вищевикладене та приписи ст. 509, 612, 625, 626, 629, 631, 759, 762, ЦК України, ст. 173, 193, 202 ГК України та на умови Договору представник позивача просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач в судові засідання повноважного представника не направив, письмового відзиву по суті спору не подав.

Ухвали господарського суду Миколаївської області від 09.06.2016 року та від 22.06.2016 року, надіслані на адресу відповідача ОСОБА_2 особи - підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1, 54056 повернуті до суду поштовою установою із відміткою пошти В«за закінченням строку зберіганняВ» (арк. 53-55, 62-64).

Як вбачається зі Спеціального витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходженням ОСОБА_2 особи - підприємця ОСОБА_3 є АДРЕСА_1, 54056 (арк. 60).

Отже, процесуальні документи направлялись на правильну адресу відповідача.

При цьому, судом також враховано наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року з останніми змінами № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, судом здійснено усі заходи щодо повідомлення належним чином відповідача про дату, час та місце судового засідання.

При цьому, судом також враховано, що відповідно до п. 3.9.2 вищевказаної Постанови у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Між ОСОБА_6 об'єднанням В«МиколаївкоопавтомехВ» (автопідприємство) та ОСОБА_2 особою - підприємцем ОСОБА_3 (клієнт) був укладений Договір оренди боксу № 06 від 02.01.2014 року, відповідно до умов якого автопідприємство надає по вулиці Старофортечна, 1 окремі бокси площею 98, 8 кв. м. літ. К № 2 під гаражування автомобілів (п. 1.1 Договору) (арк.7).

Договір підписано сторонами.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічного змісту норма закріплена в ст. 283 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 283 ГК України об'єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Умовами договору оренди сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 2.1.1 Договору автопідприємство зобов'язується надати бокси для гаражування автомобілів та забезпечити їх зберігання в період знаходження на території підприємства.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору клієнт зобов'язується здійснювати щомісячно до 05 числа поточного місяця оплату за надані послуги.

Відповідно до п. 2.2.2 Договору клієнт зобов'язується здійснювати щомісячно до 05 числа наступного місяця оплату за електроенергію, воду, сміття та інші послуги по факту користування послугами та вказаних у рахунку на оплату.

Відповідно до п. 3.1 Договору сума договору 1 500, 00 грн. за місяць (15, 18 грн. за 1 кв. м.).

Відповідно до п. 4.1 Договору договір укладається строком на два роки та вступає в силу з дня його підписання. Якщо за місяць до закінчення строку договору не надійде заява однієї із сторін про відмову від цього договору, то він вважається пролонгований на наступний рік.

Судом встановлено наступне.

На виконання умов Договору орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення боксу літ. К № 2, про що між сторонами було підписано ОСОБА_5 прийняття - передачі основних фондів від 02.01.2014 року (арк. 8).

В подальшому за згодою сторін договір було розірвано 30.10.2015 року, а майно повернуто відповідачем позивачу, про що між сторонами було підписано ОСОБА_5 повернення з оренди основних фондів від 30.10.2015 року (арк. 11).

Проте, відповідачем ФОП ОСОБА_3 не в повному обсязі виконано взяті на себе зобов'язання з оплати за період дії договору.

Так, на виконання умов договору № 6 від 02.01.2014 року позивач ОСОБА_6 об'єднання В«МиколаївкоопавтомехВ» виставив відповідачу ФОП ОСОБА_3 рахунки-фактури на оплату за період з травня 2015 року по жовтень 2015 року включно (арк. 14-17).

В судовому засіданні 12.07.2016 року представники позивача зазначили, що орендна плата заявлена позивачем до стягнення за період з червня 2015 року по жовтень 2015 року включно, а комунальні витрати - за період з травня 2015 року по жовтень 2015 року.

Судом встановлено, що за період з червня 2016 року по жовтень 2015 року (5 місяців) позивачем виставлено відповідачу рахунки, виходячи з розміру орендної плати 1 600 грн.

В письмових поясненнях вих. № 79 від 17.06.2016 року позивачем пояснено, що у рахунках на оплату орендну плату за місяць було зазначено у розмірі 1 600 грн., оскільки з 01.03.2015 року була піднята орендна плата (арк. 51).

Умовами п. 3.1 договору сторони погодили щомісячний розмір плати в сумі 1 500 грн.

Відповідно до п. 5.1 Договору всі питання, пов'язанні зі зміною умов договору, його виконанням та розірванням вирішуються відповідно до закону України.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Доказів внесення змін до договору суду не подано. Враховуючи вищевикладене, позивач має право на нарахування та стягнення плати за оренду боксу в розмірі, погодженому сторонами в договорі, тобто 1 500 грн.

Таким чином, орендна плата за період з червня 2015 року по жовтень 2015 року (5 місяців) становить 7 500 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суду не подано доказів оплати відповідачем коштів за оренду боксу за період з червня 2015 року по жовтень 2015 року (5 місяців) в сумі 7 500 грн., як і не спростовано позовних вимог в цій частині.

Судом також встановлено, що за період з травня 2015 року по жовтень 2015 року позивачем виставлено відповідачу для оплати за комунальні послуги рахунки (арк. 14-17), з яких вбачається, що відповідачу нараховано: вивіз сміття - 210, 00 грн.; відшкодування витрат по воді - 231, 00 грн.; відшкодування витрат по електроенергії та відшкодування експлуатаційних витрат щодо спільного утримання ТП 624, втрати реактивної ел/енергії - 292, 86 грн.

Суду не подано доказів оплати відповідачем за комунальні послуги за період з травня 2015 року по жовтень 2015 року на загальну суму 733, 86 грн., як і не спростовано позовних вимог в цій частині.

В судовому засіданні 12.07.2016 року представники позивача зазначили, що між сторонами було укладено окремий договір на гаражування, відтак, по даній справі послуги за гаражування, які виставлялись у вищевказаних рахунках, позивачем не заявляються до стягнення.

Судом також враховано, що умовами договору № 6 визначено чіткі строки оплати, які не залежать від дати отримання рахунків відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обгрунтованість та підставність позовної вимоги в частині стягнення з відповідача 7 500 грн. - плати за оренду боксу та 733, 86 грн. - плати за комунальні послуги. В решті заявленої до стягнення суми за комунальні послуги в розмірі 44, 65 грн. слід відмовити у зв'язку з безпідставністю (дані в рахунках на оплату та розрахунку позивача не відповідають арифметично).

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та індексу інфляції, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 року по справі № 37/64).

Позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати та 3 % річних на всю суму заборгованості в розмірі 8 278, 00 грн. При цьому, нарахування здійснено за період з 01.05.2015 року по 30.10.2015 року. Суд дійшов висновку, що нарахування на суму заборгованості (н-р, за жовтень 2015 року), починаючи з 01.05.2015 року є безпідставним, оскільки ще не було порушення зобов'язання.

Судом здійснено перерахунок розміру 3 % річних та інфляційних втрат по кожному окремому зобов'язанню, виходячи з умов п. 2.2.1, п. 2.2.2 договору та вимог ст. 625 ЦК України.

Розмір 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання з оплати за оренду боксу становить 52, 63 грн. Розмір 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання з оплати комунальних послуг становить 22, 83 грн. Розрахунок 3 % річних здійснено судом за допомогою Бази «Законодавство», детальні розрахунки наявні в матеріалах справи.

Таким чином, вимога про стягнення 75, 46 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. В решті пені в сумі 48, 54 грн. слід відмовити.

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012 року від 17.07.2012 року згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування індексу інфляції без врахування дефляції, що є неправильним. В липні 2015, серпні 2015 року та жовтні 2015 року мала місце дефляція. Здійснивши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що дефляція за вказаний період фактично поглинає інфляцію. Відтак, відсутні підстави для стягнення з відповідача інфляції. В частині позову про стягнення інфляції в сумі 144, 67 грн. слід відмовити.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 33, 34, 43-49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 особи - підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1, 54056 (ІПН НОМЕР_1) на користь позивача ОСОБА_1 об'єднання В«МиколаївкоопавтомехВ» , вул. Старофортечна, 1, м. Миколаїв, 54018 (код ЄДРПОУ 01738506) (банківські реквізити: р/р 26008053212497 в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" МФО 326610):

- 7 500 грн. (сім тисяч п'ятсот грн. 00 коп.) - плати за оренду боксу за договором № 6 від 02.01.2014 року;

- 733, 86 грн. (сімсот тридцять три грн. 86 коп.) - плати за комунальні послуги за договором № 6 від 02.01.2014 року;

- 75, 46 грн. (сімдесят п'ять грн. 46 коп.) - 3 % річних;

- 1 339, 65 грн. (одна тисяча триста тридцять дев'ять грн. 65 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в позові в частині стягнення:

- 44, 65 грн. (сорок чотири грн. 65 коп.) - плати за комунальні послуги;

- 48, 54 грн. (сорок вісім грн. 54 коп.) - 3 % річних.

- 144, 67 грн. (сто сорок чотири грн. 67 коп.) - інфляції.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 13.07.2016 року

Суддя Е.М. Олейняш