Рішення

від 12.07.2016 по справі 924/432/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" липня 2016 р.Справа № 924/432/16

Господарський суд Хмельницької області у складі cудді Гладія С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Агрохімічна компанія „ВІТАГРОВ» м. Волочиськ, Хмельницької області

до селянсько - фермерського господарства „ДжерелоВ» с. Ялтушків, Барського району, Вінницької області

до виробничого сільськогосподарського кооперативу „ШпичинціВ» с. Шпичинці, Хмельницького району

про стягнення 56073,54 грн.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю від 01.06.2012р.

відповідача 1: не з'явився

відповідача 2 : не з'явився

В судовому засіданні, відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення солідарно з відповідачів - СФГ „ДжерелоВ» та ВСК „ШпичинціВ» 56073,54 грн., з яких 7785,98 основного боргу, 6326,02 грн. пені, 7801,50 грн. штрафу, 7659,06 грн. 36% річних та 9515,06 грн. індексу інфляції , 16985,92 грн. курсової різниці.

В обґрунтування позову зазначає, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання селянсько - фермерським господарством „ДжерелоВ» с. Ялтушків, Барського району, Вінницької області укладеного з ТОВ „Агрохімічна компанія „ВітагроВ» договору поставки № 60-07/14ВН від 10.07.2014р.

11.07.2014р. між ВСК „ШпичинціВ» (Поручитель) та ТОВ „Агрохімічна компаніяВ» „ВІТАГРОВ» (Кредитор) укладено договір поруки № 62-07/14ВН, згідно якого поручитель зобов'язується відповідати перед Кредитором за виконання всіх зобов'язань боржника (СФГ „ДжерелоВ» ), що виникли з договору поставки №62-07/14ВН від 10.07.2014р., який був укладений між Кедитором та Боржником.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано належним чином завірені копії договору поставки №62-07/14ВН від 10.07.2014р., додатків №1 від 10.07.2014р., №2 від 10.07.2014р., №3 від 10.07.2014р., №4 від 18.08.2014р., №5 від 18.08.2014р., №6 від 18.08.2014р., №7 від 29.08.2014р., №8 від 29.08.2014р., №9 від 01.09.2014р., №10 від 23.09.2014р., №11 від 23.09.2014р., №12 від 16.10.2014р., №13 від 23.10.2014р., №14 від 23.10.2014р., до вказаного договору, видаткових накладних № 2508 від 11.07.2014р., № 2511 від 11.07.2014р., № 2514 від 11.07.2014р., № 2821 від 18.08.2014р., №2822 від 18.08.2014р., №2823 від 19.08.2014р., №2943 від 29.08.2014р., №2944 від 29.08.2014р., №2966 від 01.09.2014р., №3238 від 23.09.2014р., №3237 від 24.09.2014р., №3532 від 16.10.2014р., №3577 від 24.10.2014р., №3578 від 24.10.2014р., договору поруки №62-07/14ВН від 11.07.2014р., банківських виписок від 31.07.2014р., 24.10.2014р., 24.06.2015р.

Повноважний представник позивача у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав, обґрунтовуючи останні доводами викладеними в позовній заяві, та доказами доданими до матеріалів справи.

Відповідач 1 (СФГ „ДжерелоВ» ) та відповідач 2 (ВСК „ШпичинціВ» ) в судове засідання не з'явилися, вимоги суду не виконали, щодо подання відзивів на позов та направлення своїх представників в судове засіданні, причини неявки суду не повідомили.

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Неявка в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки. Тому, для уникнення зловживання правом з боку відповідача, враховуючи, що судом вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про слухання справи в суді, суд вважає за необхідне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст. 75 ГПК України за наявними у ній документами.

Суд, оцінивши подані сторонами по справі докази вважає за можливе прийняти рішення по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив таке:

10 липня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохімічна компанія „ВІТАГРОВ» (Постачальник) та СФГ „ДжерелоВ» (Покупець) укладено договір поставки №62-07/14ВН, за умовами якого в строки, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця засоби захисту рослин, біопрепарати, регулятори росту рослин та/або мікродобрива (надалі товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість (п. 1.1 Договору).

Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, вартість товару загальна, термін оплати, а також інші умови будуть визначені в специфікаціях - додатках до договору, які є невід'ємними частинами договору (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. п. 2.1.-2.3 Договору, ціна товару вираховується, як сума вартостей усіх партій товару (згідно специфікацій), переданих постачальником у власність покупцю. Покупець проводить оплату вартості товару шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у банківській установі. Термін та схема оплати кожної партії товару будуть обговорюватись сторонами в кожному окремому випадку окремо, та відображатись у відповідних специфікаціях - додатках, які є додатками до договору. Сторони встановлюють, що протягом строку дії договору, грошові зобов'язання покупця існують і підлягають сплаті у гривнях.

Сторони встановлюють, що Постачальник визначає у Видатковій накладній вартість Товару із розрахунку множення грошового еквівалента ціни Товару в іноземній валюті вказаній в додатках до договору (специфікація), на курс продажу іноземної валюти, встановленого Публічним акціонерним товариством „ОСОБА_2 АВАЛЬВ» на дату формування Видаткової накладної. Однак, сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти, встановленого Публічним акціонерним товариством „ОСОБА_2 АВАЛЬВ» на дату формування Видаткової накладної, менший (нижчий) або рівний курсу, який був встановлений на день підписання Специфікації, в цьому випадку вартість Товару визначається за ціною, яка була встановлена на момент підписання відповідної Специфікації. Сума у гривнях, яку Покупець повинен сплатити Постачальнику як оплата вартості Товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни Товару (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору (специфікація) на курс продажу іноземної валюти, встановленого Публічним акціонерним товариством „ОСОБА_2 АВАЛЬВ» на банківський день фактичної оплати Покупцем ціни Товару (її неоплаченої частини). Однак, сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти, встановленого Публічним акціонерним товариством „ОСОБА_2 АВАЛЬВ» на банківський день фактичної оплати Покупцем ціни Товару (її неоплаченої частини), менший (нижчий) або рівний курсу, який був визначений у Видатковій накладній на Товар, який оплачується, в цьому випадку оплата здійснюється за ціною, яка була встановлена на момент формування Видаткової накладної. Покупець отримує компенсацію вартості кожної партії Товару в розмірі, вказаному у відповідній графі специфікації - додатку. Компенсація надається Постачальником лише за умови, що Покупець здійснить оплату вартості партії Товару у повній мірі та в строки, встановлені у відповідній специфікації-додатку. При оплаті вартості (частин вартості) чергової партії Товару пізніше строку (відповідних строків), встановленого у відповідній специфікації-додатку. Покупець втрачає 33% за кожні 10 днів протермінування оплати від суми компенсації вказаної в відповідній графі додатків.

Згідно з п. 2.6 Договору, покупець здійснюючи оплату за товар, зобов'язаний вказати в призначенні платежу номер та дату договору в рамках якого здійснюється оплата та номер специфікації до договору. Якщо покупець не дотримується цього, то постачальник має право самостійно на власний розсуд визначити в рахунок якого договору та/або специфікації зарахувати платіж покупця.

У випадку порушення покупцем більше 30 календарних днів строку оплати за товар, вказаного в відповідній специфікації-додатку, постачальник має право відмовити у подальшій поставці товару та вважається, що строк оплати за товар, поставлений раніше, відповідно до умов договору настав. При цьому покупець зобов'язаний оплатити в повному розмірі за поставлений товар протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання вимоги постачальника (п. 2.8 Договору).

Відповідно до умов розділу 3 „Зобов'язання сторінВ» , постачальник зобов'язаний: передавати товар покупцеві з дотриманням термінів поставки, вказаних в додатках, та в місцях, визначених в графі „ОСОБА_2 поставкиВ» цих же додатків. Якщо інше не визначено в додатку, базис поставки товару - EXW (Інкотермс - 2010) - склад постачальника (Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Котовського, 7). Покупець зобов'язаний: прийняти товар в строки котрі вказані в специфікаціях; оплатити вартість товару в термін(и), вказані в додатках (специфікаціях), враховуючи при цьому умови п. 2.3. цього договору; сплатити повну вартість товару без урахування компенсацій в разі протермінування оплати відповідно до умов п. 2.4., 2.5. договору. Виконання обов'язку покупця з оплати товару може забезпечуватись договорами застави, договорами поруки, іншими видами забезпечення виконання зобов'язань.

Товар вважається відвантаженим постачальником і прийнятим покупцем: по кількості - відповідно до кількості одиниць виміру, вказаній в накладній (видатковій, товарній, товарно-транспортній); по якості - відповідно до якості, вказаній в сертифікаті якості підприємства - виробника (п. 4.2. Договору).

За змістом п. п. 7.2.1, 7.3, 7.4 Договору, за затримку з оплатою постачальнику за поставлений товар, сплачується штраф в розмірі 25% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу, а також сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати. Сплата неустойки, встановленої на випадок прострочення або іншого неналежного виконання обов'язків, та відшкодування збитків, спричинених неналежним виконанням умов даного договору, не звільняє винну сторону від виконання своїх обов'язків за даним договором. Сторони дійшли згоди, щодо зміни тривалості позовної даності про стягнення неустойки (штрафу, пені), передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, і встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, встановлених розділом 7 цього договору, припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинно було бути виконане.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та припиняється належним виконанням всіх умов даного договору сторонами (п. 5.1 Договору).

Договір та додатки до нього підписані сторонами та скріплені відбитками печаток.

Додатками до договору № 1 від 10.07.2014р., №2 від 10.07.2014р., №3 від 10.07.2014р., №4 від 18.08.2014р., №5 від 18.08.2014р., №6 від 18.08.2014р., №7 від 29.08.2014р., №8 від 29.08.2014р., №9 від 01.09.2014р., №10 від 23.09.2014р., №11 від 23.09.2014р., №12 від 16.10.2014р., №13 від 23.10.2014р., №14 від 23.10.2014р. сторони погодили курс долара США на день підписання договору поставки та додатків до нього, а саме: додаток № 1 до курсу - 12,00 грн. / долар США, додаток № 2 по курсу 12,00 грн. / долар США, додаток № 3 по курсу - 12,00 грн. / долар США, додаток № 4 до курсу - 13,45 грн. / долар США, додаток № 5 до курсу - 13,45 грн. / долар США, додаток № 6 до курсу - 18,27 грн. / долар США, додаток № 7 до курсу - 13,80 грн. / долар США, додаток № 8 до курсу - 13,80 грн. / долар США, додаток № 9 до курсу - 13,20 грн. / долар США, додаток № 10 до курсу - 13,50 грн. / долар США, додаток № 11 до курсу - 19,55 грн. / долар США, додаток № 12 до курсу - 17,47 грн. / долар США, додаток № 13 до курсу - 13,04 грн. / долар США, додаток № 14 до курсу - 13,04 грн. / долар США.

Згідно наданого розрахунку, розмір курсової різниці (проіндексована вартість поставленого товару) становить 16985,92 грн.

Додатками до договору додатків №1 від 10.07.2014р., №2 від 10.07.2014р., №3 від 10.07.2014р., №4 від 18.08.2014р., №5 від 18.08.2014р., №6 від 18.08.2014р., №7 від 29.08.2014р., №8 від 29.08.2014р., №9 від 01.09.2014р., №10 від 23.09.2014р., №11 від 23.09.2014р., №12 від 16.10.2014р., №13 від 23.10.2014р., №14 від 23.10.2014р. сторони узгодили назву товару, кількість, ціну, загальну вартість, терміни поставки та календарний графік платежів.

На виконання умов договору поставки позивач здійснив поставку відповідачу 1 товар на суму 31205,98 грн., що підтверджується видатковими накладними № 2508 від 11.07.2014р. через ОСОБА_3 товар „ОСОБА_4 р „СтартВ» , ОСОБА_4 Р „МолібденВ» , на загальну суму 3240,00 грн., № 2511 від 11.07.2014р. через ОСОБА_3 товар „ГліфовітВ» , на загальну суму 1872,00 грн., № 2514 від 11.07.2014р. через ОСОБА_3 товар „ЦілительВ» , „Квін ОСОБА_5В» , „КомандирВ» , „УльтрасилВ» , на загальну суму 5839,20 грн., № 2821 від 18.08.2014р. через ОСОБА_3 товар „ЦілительВ» , Топ ЕфектВ» , „СелфосВ» , „АнтигусіньВ» , на загальну суму 3381,40 грн., №2822 від 18.08.2014р. через ОСОБА_3 товар „ОСОБА_4 Р „БобовіВ» , на загальну суму 1065,36грн., №2823 від 19.08.2014р. через ОСОБА_3 товар „Гуміфілд ВР -18В» , „Гуміфілд стимулятор ростуВ» , на загальну суму 1065,36 грн., №2943 від 29.08.2014р. через ОСОБА_3 товар „ГліфовітВ» , на загальну суму 2152,80 грн., №2944 від 29.08.2014р. через ОСОБА_3 товар „ОтаманВ» , на загальну суму 2235,60грн., №2966 від 01.09.2014р. через ОСОБА_3 товар „Преміям інокулянтВ» , на загальну суму 1065,36грн., №3238 від 23.09.2014р. через ОСОБА_3 товар „ГліфовітВ» , на загальну суму 2106,00 грн., №3237 від 24.09.2014р. через ОСОБА_3 товар „Гуміфілд стимулятор ростуВ» , на загальну суму 532,31 грн., №3532 від 16.10.2014р. через ОСОБА_3 товар „Гуміфілд стимулятор ростуВ» , на загальну суму 432,49 грн., №3577 від 24.10.2014р. через ОСОБА_3 товар „ОСОБА_4 Р „СтартВ» на загальну суму 547,68грн., №3578 від 24.10.2014р. через ОСОБА_3 товар „Гліфовіт, СупервінВ» , на загальну суму 1065,36 грн.

Відповідач 1 за поставлений позивачем товар розрахувався частково, що підтверджується банківськими виписками від 31.07.2014р., 24.10.2014р., 24.06.2015р.

11.07.2014 року між виробничим сільськогосподарським кооперативом „ШпичинціВ» та ТОВ „Агрохімічна компанія „ВітагроВ» укладено договір поруки №62-07/14ВН, згідно умов якого останній зобов'язується відповідати перед позивачем за виконання всіх зобов'язань СФГ „ДжерелоВ» , що виникли з договору поставки №62-07/14ВН від 10.07.2014р. (п. 1.1 Договору).

В силу п. 2.1 Договору, у відповідності до вказаного основного договору (поставки), порукою забезпечуються в тому числі наступні зобов'язання боржника - здійснити оплату за поставлені засоби захисту рослин, регулятори росту рослин та/або мікродобрива тощо в обсязі та на умовах договору поставки №62-07/14ВН від 10.07.2014р. та відшкодувати збитки, тридцять шість відсотків різниці та сплатити штрафні санкцій у випадках, передбачених договором поставки №62-07/14ВН від 10.07.2014р.

Поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання. Поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов'язань за основним договором в обсязі грошових стягнень відповідно до розділу 2 та 7 основного договору (п. 3.1, п. 3.2 Договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення зобов'язань за основним договором (п. 6.1. Договору).

Договір підписаний обома сторонами та скріплений відбитками їх печаток.

В зв'язку з урахуванням п. 7.2.1. договору поставки №62-07/14ВН від 10.07.2014р. та норм чинного законодавства України, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з останніх у солідарному порядку 56073,54 грн., з яких 7785,98 грн. основного боргу, 6326,02 грн. - пені, 7801,50 грн. - штраф, 7659,06 грн. - 36% річних, 9515,06 грн. індексу інфляції та 16985,92 грн. - курсової різниці.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається таке:

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 3 ст. 3, ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Судом враховано, що між сторонами 10.07.2014р. укладено договір поставки №62-07/14 ВН.

Правовідносини, які виникли між ТОВ „Агрохімічна компанія „ВітагроВ» та СФГ „ДжерелоВ» за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст. ст. 173, 174, ч. 1, 2 ст. 175 Господарського кодексу України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 цього Кодексу є предметом його регулювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення міститься і у ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання та одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Зі змісту укладеного між ТОВ „Агрохімічна компанія „ВІТАГРОВ» та СФГ „ДжерелоВ» договору поставки №62-07/14 ВН від 10.07.2014р. в вбачається, що в строки, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця засоби захисту рослин та/або мікродобрива (надалі товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість.

Судом враховується, що ТОВ „Агрохімічна компанія „ВІТАГРОВ» на виконання умов договору поставлено СФГ „ДжерелоВ» товар на загальну суму 31205,98 грн. згідно наявних в матеріалах справи копій видаткових накладних № 2508 від 11.07.2014р. через ОСОБА_3 товар „ОСОБА_4 р „СтартВ» , ОСОБА_4 Р „МолібденВ» , на загальну суму 3240,00 грн., № 2511 від 11.07.2014р. через ОСОБА_3 товар „ГліфовітВ» , на загальну суму 1872,00 грн., № 2514 від 11.07.2014р. через ОСОБА_3 товар „ЦілительВ» , „Квін ОСОБА_5В» , „КомандирВ» , „УльтрасилВ» , на загальну суму 5839,20 грн., № 2821 від 18.08.2014р. через ОСОБА_3 товар „ЦілительВ» , Топ ЕфектВ» , „СелфосВ» , „АнтигусіньВ» , на загальну суму 3381,40 грн., №2822 від 18.08.2014р. через ОСОБА_3 товар „ОСОБА_4 Р „БобовіВ» , на загальну суму 1065,36грн., №2823 від 19.08.2014р. через ОСОБА_3 товар „Гуміфілд ВР -18В» , „Гуміфілд стимулятор ростуВ» , на загальну суму 1065,36 грн., №2943 від 29.08.2014р. через ОСОБА_3 товар „ГліфовітВ» , на загальну суму 2152,80 грн., №2944 від 29.08.2014р. через ОСОБА_3 товар „ОтаманВ» , на загальну суму 2235,60грн., №2966 від 01.09.2014р. через ОСОБА_3 товар „Преміям інокулянтВ» , на загальну суму 1065,36грн., №3238 від 23.09.2014р. через ОСОБА_3 товар „ГліфовітВ» , на загальну суму 2106,00 грн., №3237 від 24.09.2014р. через ОСОБА_3 товар „Гуміфілд стимулятор ростуВ» , на загальну суму 532,31 грн., №3532 від 16.10.2014р. через ОСОБА_3 товар „Гуміфілд стимулятор ростуВ» , на загальну суму 432,49 грн., №3577 від 24.10.2014р. через ОСОБА_3 товар „ОСОБА_4 Р „СтартВ» на загальну суму 547,68грн., №3578 від 24.10.2014р. через ОСОБА_3 товар „Гліфовіт, СупервінВ» , на загальну суму 1065,36 грн.

За змістом ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

З урахуванням пункту 3.2.6 Договору поставки №62-07/14 ВН від 10.07.2014р. між ВСК „ШпичинціВ» та ТОВ „Агрохімічна компанія „ВітагроВ» укладено договір поруки №62-07/14ВН від 11.07.2014р., згідно умов якого ВСК „ШпичинціВ» зобов'язується відповідати перед позивачем за виконання всіх зобов'язань СФГ „ДжерелоВ» , що виникли з договору поставки №62-07/14 ВН від 10.07.2014р.

Як встановлено судом, на момент розгляду справи заборгованість відповідачів перед позивачем становить 7785,98 грн., що підтверджена належними доказами та підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 7.2.1 Договору, за затримку з оплатою Постачальнику за поставлений Товар, сплачуючи штраф в розмірі 25% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу, а також сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Судом враховується, що ст. 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виходячи із змісту ст. ст. 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Окремо судом враховується, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України неустойка, штраф, пеня є видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у постанові від 27.04.2012 року (справа №06/5026/1052/2011) та інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/908/2012 від 13.07.2012р.

З урахуванням п.7.2.1. договору поставки №62-07/14ВН від 10.07.2014р. та норм чинного законодавства ТОВ „Агрохімічна компанія „ВітагроВ» нараховано до стягнення в солідарному порядку з СФГ „ДжерелоВ» та його поручителя ВСК „ШпичинціВ» 6326,02 грн. - пені за період з 16.07.2014р. по 25.12.2015р., 7801,50 грн. - штрафу.

Провівши перерахунок заявлених до стягнення суми штрафу судом встановлено, що заявлена сума нарахована обґрунтовано та з врахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України, а тому вимога про стягнення штрафу підлягає задоволенню.

В свою чергу, позов в частині стягнення з відповідача пені, суд вважає за необхідне задовольнити частково на суму 6169,38 грн., у зв`язку з проведеною судом перевіркою правильності нарахування пені. В позові, в частині стягнення з відповідача нарахування пеня на суму 156,64 грн., суд вважає за необхідне відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2.3. договору, передбачено, що відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, за порушення грошового зобов'язання, Покупець зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та тридцять шість відсотків річних від простроченої (неоплачуваної) суми.

Відповідно до умов договору та законодавства України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 36% річних в сумі 7659,06 грн. та 9515,06 грн. нарахувань індексу інфляції.

Позов в частині стягнення з відповідача нарахувань 36% річних, суд вважає за необхідне задовольнити частково на суму 5601,68 грн., у зв`язку з проведеною судом перевіркою правильності нарахувань 36% річних. В позові, в частині стягнення з відповідача нарахувань 36 % річних на суму 2057,38 грн., суд вважає за необхідне відмовити.

Щодо нарахування 9515,06 грн. інфляційних втрат судом до уваги приймається наступне:

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

У п. 3.2 постанови Пленуму роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Так, в постанові від 23.07.2009р. у справі № 15/351-08 Вищий господарський суд України наголосив на тому, що курсова різниця - це різниця, яка є наслідком перерахунку однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах, що виникає в зв'язку із знеціненням грошових коштів.

Втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів.

Фактично сума, що виникає в зв'язку з курсовою різницею, і є інфляційними втратами.

Відтак, оскільки сторонами при укладанні договору передбачено відшкодування курсової різниці, підстав для стягнення інфляційних втрат суд не вбачає.

Відповідно до п. п. 2.3.2, 2.3.3 даного договору, сторони встановлюють, що Постачальник визначає у Видатковій накладній вартість Товару із розрахунку множення грошового еквівалента ціни Товару в іноземній валюті вказаній в додатках до договору (специфікація), на курс продажу іноземної валюти, встановленого Публічним акціонерним товариством „ОСОБА_2 АВАЛЬВ» на дату формування видаткової накладної. Однак, сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти, встановленого Публічним акціонерним товариством „ОСОБА_2 АВАЛЬВ» на дату формування видаткової накладної, менший (нижчий) або рівний курсу, який був встановлений на день підписання Специфікації, в цьому випадку вартість Товару визначається за ціною, яка була встановлена на момент підписання відповідної Специфікації. Сума у гривнях, яку Покупець повинен сплатити Постачальнику як оплата вартості Товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни Товару (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору (специфікація) на курс продажу іноземної валюти, встановленого Публічним акціонерним товариством „ОСОБА_2 АВАЛЬВ» на банківський день фактичної оплати Покупцем ціни Товару (її неоплаченої частини). Однак, сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти, встановленого Публічним акціонерним товариством „ОСОБА_2 АВАЛЬВ» на банківський день фактичної оплати Покупцем ціни Товару (її неоплаченої частини), менший (нижчий) або рівний курсу, який був визначений у Видатковій накладній на Товар, який оплачується, в цьому випадку оплата здійснюється за ціною, яка була встановлена на момент формування Видаткової накладної.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 2 ст. 524 ЦК України передбачає, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

У розумінні ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно Наказу Міністерства фінансів від 10.08.2000 року № 193 „Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку „Вплив змін валютних курсівВ» , валютний курс - це встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни. Пунктом 4 цього Наказу встановленого, що курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Частина 2 ст. 524 ЦК України передбачає, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

У розумінні ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Верховний Суд України у постановах від 04.07.2011р. по справі № 3-62гс11 та від 26.12.2011р. по справі № 3-141гс11, які були прийняті з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих положень законодавства, прийшов до висновку, що положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Позивач просить стягнути з відповідача 16985,92 грн. курсової різниці. Зазначене нарахування позивачем проведено правомірно та підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Враховуючи відсутність доказів сплати відповідачами за договором поставки, остання підлягає стягненню з відповідачів солідарно.

Стаття 33 ГПК України встановлює правило, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства України повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до абз. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України „Про виконавче провадженняВ» , у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним. Аналогічною є позиція викладена у п. п. 9, 9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про судове рішенняВ» № 6 від 23.03.2012р., у яких визначено, що у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. При цьому господарські суди повинні зазначити у рішеннях щодо кількох відповідачів - як вирішено спір щодо кожного з них (крім позовних вимог, що ґрунтуються на солідарній відповідальності).

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю „Агрохімічна компанія „ВітагроВ» м. Волочиськ, Хмельницької області до селянсько-фермерського господарства „ДжерелоВ» с. Ялтушків, Барського району, Вінницької області до виробничого сільськогосподарського кооперативу „ШпичинціВ» с. Шпичинці Хмельницького району про стягнення 56073,54 грн., з яких 7785,98 грн. основного боргу, 6326,02 грн. - пеня, 7801,50 грн. - штраф, 7659,06 грн. - 36% річних, 9515,06 грн. індексу інфляції, 16985,92 грн. - курсової різниці задоволити частково.

Стягнути з селянсько-фермерського господарства „ДжерелоВ» (с. Ялтушків, Барського району, Вінницької області, вул. Леніна,101, код 13331307) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Агрохімічна компанія „ВітагроВ» (м. Волочиськ, Хмельницької області, вул. Котовського, 7, код 37993500) - 7785,98грн. (сім тисяч сімсот вісімдесят п'ять гривень 98 коп.) основного боргу, 6169,38 грн. (шість тисяч сто шістдесят дев'ять гривень 38 коп.) пені, 7801,50 грн. (сім тисяч вісімсот одна гривня 50 коп.) штрафу, 5601,68 грн. (п'ять тисяч шістсот одна гривня 68 коп.) 36% річних, 16985,92 грн. (шістнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять гривень 92 коп.) курсової різниці. Солідарний боржник - виробничий сільськогосподарський кооператив „ШпичинціВ» (Хмельницька область, Хмельницький район, с. Шпичинці, код 03788721).

Видати наказ.

Стягнути з селянсько-фермерського господарства „ДжерелоВ» (с. Ялтушків, Барського району, Вінницької області, вул. Леніна,101, код 13331307) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Агрохімічна компанія „ВітагроВ» (м. Волочиськ, Хмельницької області, вул. Котовського, 7, код 37993500) - 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з виробничого сільськогосподарського кооперативу „ШпичинціВ» (с. Шпичинці, Хмельницького району, код 03788721) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Агрохімічна компанія „ВітагроВ» (м. Волочиськ, Хмельницької області, вул. Котовського, 7, код 37993500) - 7785,98грн. (сім тисяч сімсот вісімдесят п'ять гривень 98 коп.) основного боргу, 6169,38 грн. (шість тисяч сто шістдесят дев'ять гривень 38 коп.) пені, 7801,50 грн. (сім тисяч вісімсот одна гривня 50 коп.) штрафу, 5601,68 грн. (п'ять тисяч шістсот одна гривня 68 коп.) 36% річних, 16985,92 грн. (шістнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять гривень 92 коп.) курсової різниці. Солідарний боржник - селянсько-фермерського господарства „ДжерелоВ» (с. Ялтушків, Барського району, Вінницької області, вул. Леніна,101, код 13331307).

Видати наказ.

Стягнути з виробничого сільськогосподарського кооперативу „ШпичечціВ» (с. Шпичинці, Хмельницького району, код 03788721) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Агрохімічна компанія „ВітагроВ» (м. Волочиськ, Хмельницької області, вул. Котовського,7, код 37993500) - 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 коп.) судового збору.

Видати наказ.

В позові в частині стягнення 156,64 грн. пені, 2057,38 грн. 36% річних та 9515,06 грн. інфляційних втрат відмовити.

Повний текст складено 13.07.2016р.

Суддя Гладій С. В.

Віддрук. 4 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу,(м. Волочиськ, Хмельницької обл., вул. Котовського,7)

3 - відповідачу (с. Ялтушків, Вінницької обл., вул. Леніна,101) (прост.)

4 - відповідачу (с. Шпичинці, Хмельницького р-ну, Хмельницької обл.) (прост.)