Рішення

від 11.07.2016 по справі 922/2005/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2016 р.Справа № 922/2005/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Вознюк С.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Лугстройексперт" м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройсистеми", м. Харків про стягнення 244 695,53грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. № 54 від 08.07.2016р.;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати в розмірі 244 695,53грн. за договором поставки, укладеним між сторонами у спрощений спосіб, а також просить суд покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити в повному обсязі. Також позивач звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, посилаючись на необхідність надання оригіналу платіжного доручення, що підтверджує факт здійснення позивачем попередньої оплати в сумі 244 695,53грн.

Дослідивши матеріали справи, судом вбачається, що позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог до позовної заяви було додано засвідчене печаткою банку та з відміткою банку про його виконання платіжне доручення № 273 від 11.06.2014р. (а.с.13), яким було перераховано грошові кошти на розрахунковий рахунок відповідача в сумі 244 695,53грн., тому клопотання позивача про відкладення розгляду справи суд вважає безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст.64 Господарського процесуального кодексу України та постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і повернуто з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом.

Ухвала про порушення провадження у справі від 24.06.2016р. була направлена на юридичну адресу відповідача, зазначену позивачем у позовній заяві та згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зазначена ухвала підприємством зв'язку повернута на адресу господарського суду Харківської області з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином.

Враховуючи те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідачів про час та місце розгляду справи, проте останній не скористався своїм правом, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

11.06.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройсистема" (відповідач) виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Лугстройексперт" (позивач) рахунок-фактуру № СФ-0000509 на оплату товару, а саме:

- утеплювача Роклайт 50 мм 600*1200 (8,64м.кв./уп.) в кількості 1 036,8000кв.м.;

- вітрозахиної плівки Wigofol 100 в кількості 1200,0000кв.м.;

- касетону ТЛ-1 з відкритим стиком 9006 металік 0,70мм в кількості 1114,0000 на загальну суму 244 695,53грн.

Позивач на підставі отриманого рахунку-фактури перерахував на розрахунковий рахунок відповідача попередню оплату за товар на вказану вище суму, що підтверджується платіжним дорученням № 273 від 11.06.2014р. В призначенні платежу позивачем зазначено: оплата за будматеріали згідно рахунку № СФ-0000509 від 11.06.2014р.

Оскільки відповідача до теперішнього часу товар не поставив та отримані грошові кошти не повернув, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд встановив наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

11.06.2014р. відповідач виставив позивачу рахунок на оплату № СФ-0000509, на підставі чого позивач 11.06.2014р. перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 244 695,53грн., що підтверджується платіжним дорученням № 273 від 11.06.2014р. в призначенні платежу яких вказано "оплата за будматеріали згідно рахунку № СФ-0000509 від 11.06.2014р.".

Як зазначив позивач в судовому засіданні 11.07.2016р., відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, товар позивачу не поставив.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач на адресу відповідача 29.04.2016р. направив вимогу щодо здійснення поставки товару у термін 10 днів з дня пред'явлення цієї вимоги, та у разі не можливості здійснити поставку товару вимагав повернути отриману попередню оплату шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача.

Зазначена вимога 04.06.2016р. була повернута позивачу відділенням поштового зв'язку з відміткою про неможливість її вручення, у зв'язку із спливом терміну зберігання і не отриманням її відповідачем.

У п.п.1.7 п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Таким чином суд дійшов висновку, що у відповідача строк виконання зобов'язання щодо поставки товару настав.

За приписами ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов’язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, при чому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред’явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати повернення зробленої ним на користь відповідача передплати за договором, оскільки відповідач свої договірні зобов’язання належним чином не виконав, товар за договором не поставив.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач поставив позивачу товар, за який було проведено попередню оплату, а також відсутні докази повернення суми попередньої оплати.

Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що відповідач не поставив позивачу товар, не повернув сплачену позивачем суму попередньої оплати, докази на підтвердження повернення ним суми попередньої оплати в розмірі 244 695,53грн. у справі відсутні, суд дійшов висновку що позовні вимоги є цілком обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.11, 610, 693, 712 Цивільний кодекс України, ст.ст. 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройсистеми", код ЄДРПОУ 35399117 (61060, м. Харків, пр-т Льва Ландау (50-річчя СРСР), буд. 171) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Лугстройексперт", код ЄДРПОУ 33241854 (61124, м. Харків, вул. Каштанова, 29) - 244 695,53грн. основного боргу, 3 670,43грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.07.2016 р.

Суддя ОСОБА_2