Постанова

від 05.07.2016 по справі 910/613/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2016 р. Справа№ 910/613/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Гончарова С.А.

Тарасенко К.В.

секретар Каніковський А.О.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 (представник за довіреністю), Татарчук Р.О. (представник за довіреністю)

від відповідача: Макаревич О.С. (представник за довіреністю), ОСОБА_5 (представник за довіреністю)

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерела М"

на рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2016 р.

у справі №910/613/16 (суддя - Плотницька Н.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерела М"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна казначейства служба України

про стягнення 9629228,93 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Джерела М" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про стягнення 5767556,01 грн. матеріальної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок прийняття протиправного рішення відповідача про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №362 від 18.09.2014, позивачеві було завдано майнової шкоди у розмірі 5767556,01 грн. у вигляді позбавлення можливості використання нематеріального активу: прав користування та розпорядження нерухомим майном, що призвело до зменшення статутного капіталу позивача та втрати прибутку від використання та розпорядження нерухомим майном у своїй господарській діяльності.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.01.2016 залучено до участі у справі Державну казначейську службу України у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

17.02.2016 р. до господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 9629228,93 грн. матеріальної шкоди.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.03.2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерела М" фактичні прямі збитки у розмірі 46800 (сорок шість тисяч вісімсот) грн. 01 коп. Стягнуто з Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2016 року у справі №910/613/16 скасувати частково та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм процесуального та матеріального права. При цьому скаржник посилається на те, що звернення позивача з даним позовом є безпідставним, оскільки на виконання судового рішення товариству "Джерела М" було поновлено свідоцтво платника ПДВ. На думку скаржника, звертаючись до суду з відповідним позовом, посадові особи позивача, від дій яких і залежить прийняття тих чи інших рішень фактично переслідують на меті безпідставне збагачення. Також відповідач зазначає про те, що в даному випадку були відсутні негативні наслідки від анулювання свідоцтва платника ПДВ, оскільки вже фактично виникло право на податковий кредит у покупця, як і податкові зобов'язання у позивача, як продавця. Крім того, скаржник зазначає, що деякі з орендарів взагалі не були платниками ПДВ, а тому прийняття спірного рішення не вплинуло на їх права та обов'язки, при тому що з аналізу ЄРПН, по контрагентах платниках ПДВ вбачається, що господарські операції було переведено на ТОВ "ЛТАВА ЛІЗИНГ" код 30215177. Відповідач зазначає, що судом порушено приписи п.п. 2 п.9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, стягуючи матеріальну шкоду за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ, а не за рахунок коштів державного бюджету.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів головуючий суддя Шевченко Е.О., судді: Мартюк А.І., Зубець Л.П.) від 07.04.2016 року прийнято до провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.05.2016 року.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Джерела М" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2016 року у справі №910/613/16 скасувати частково та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм процесуального та матеріального права. При цьому скаржник посилається на те, що позивачем детально, ретельно та з обґрунтуванням доказами кожної обставини, на яку він посилається як на підставу своїх вимог, було викладено та надано суду інформацію щодо всіх складових для застосування відповідальності відповідача за шкоду, завдану позивачу протиправним рішенням №362 від 18.09.2014 р. Скаржник зазначає, що судом не взято до уваги, що надані позивачем розрахунки втраченої вигоди не є абстрактними, а є точними бухгалтерськими даними; позивачем було надано суду додаткові пояснення щодо грубого порушення відповідачем прав позивача та створенні перешкод у здійсненні господарської діяльності, а саме: з приводу того, що протягом 9 місяців позивач через неправомірні дії відповідача був позбавлений можливості здійснювати безперешкодно усталену господарську діяльність, оскільки навіть незважаючи на судові рішення на свою користь, був вимушений протягом 4 місяців досягати свого законного права на відновлення платником ПДВ та свого ІПН внаслідок незаконного рішення самого ж податкового органу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів головуючий суддя Шевченко Е.О., судді: Мартюк А.І., Зубець Л.П.) від 07.04.2016 року прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Джерела М" та призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.05.2016 року.

24.05.2016 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, рішення суду в частині задоволення позовних вимог - без змін, зазначаючи про те, що рішення суду в цій частині ухвалене у відповідності до вимог чинного законодавства, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, тоді як мотиви та підстави, зазначені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та безпідставними.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2016 р. у справі №910/613/16 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/613/16 передано на розгляд колегії суддів, у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В.) від 01.06.2016 року прийнято до провадження апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерела М" та призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.07.2016 року.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 р. у справі №910/613/16 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/613/16 передано на розгляд колегії суддів, у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Гончаров С.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Гончаров С.А., Тарасенко К.В.) від 05.07.2016 року прийнято до провадження апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерела М" та призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.07.2016 року.

Представники сторін надали в судовому засіданні пояснення по суті спору.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №362 від 18.09.2014 на підставі підпункту "ж" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, а саме: у зв'язку з тим, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, з 18.09.2014 анулювано реєстрацію платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерела М".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2014 у справі №826/17197/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2015, визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №362 від 18.09.2014 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Позивач звернувся до суду про стягнення з Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві 3861672 грн. 92 коп. втраченого прибутку від використання майнових прав на використання та розпорядження нерухомим майном, 565800 грн. 01 коп. (46800 грн. 01 коп. фактичних прямих збитків, 519000 грн. втраченої вигоди) збитків завданих відмовою контрагентів-орендарів від подальшої співпраці, у зв'язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувались під час укладання договору, та дострокового розірвання договорів оренди, а також 5201756 грн. фактичних збитків, завданих зменшенням статутного капіталу та поверненням внесених учасниками до статутного капіталу нематеріальних активів у вигляді права користування та розпорядження майном, внаслідок прийняття незаконного та протиправного рішення №362 від 18.09.2014 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 22 Господарського кодексу України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За правилами статті 611 Цивільного кодексу України, відшкодування збитків є встановленим договором або законом правовим наслідком, що настає у разі порушення зобов'язання.

Стаття 56 Конституція України проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави матеріальної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди встановлено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цього органу (стаття 1173 Цивільного кодексу України).

Отже, правила щодо відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, його посадовою або службовою особою встановлені статтями 1173, 1174 Цивільного кодексу України, згідно яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою при здійсненні ними своїх повноважень відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Таким чином, даними правовими нормами встановлено, що державою підлягає до відшкодування шкода, яка завдана незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, його посадової або службової особи.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, предметом доказування є належним чином доведені факти незаконності дій органу державної влади чи його посадової особи, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіянням шкоди.

В обґрунтування розміру понесених збитків позивач зазначає, що у зв'язку із втратою статусу платника податку на додану вартість було направлено своїм партнерам листи з повідомленням про зміну обставин, якими сторони керувались під час укладення договору, як наслідок були розірвані договори оренди, саме:

- договір оренди приміщень №49/Б від 26.05.2014, укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Зерно" (орендар), строк дії якого становив до 01.07.2015, розмір орендної плати складав 22750 грн. за один календарний місяць, розірваний з 01.11.2014 на підставі укладеної додаткової угоду №1 від 22.09.2014. Розмір збитків (втрачена вигода) за 8 місяців не отриманого доходу складає 182000 грн. 00коп.;

- договір оренди приміщень №24/Б від 10.12.2013, укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спринт Сервіс" (орендар) строк дії якого становив до 31.12.2014, розмір орендної плати складав 8000 грн. за один календарний місяць, розірваний з 01.112014 на підставі укладеної додаткової угоду №1 від 22.09.2014. Розмір збитків (втрачена вигода) за 1 календарний місяць не отриманого доходу складає 13000 грн. 00коп.;

- договір оренди приміщень №47/Б від 12.12.2013 укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТМА Ком'юнікейшнз", строк дії якого становив до 31.12.2014, розмір орендної плати складав 13000 грн. за один календарний місяць, розірваний з 17.09.2014 на підставі укладеної додаткової угоду №1 від 18.09.2014. Розмір збитків (втрачена вигода) за 3 календарні місяці не отриманого доходу складає 24000 грн. 67 коп., а також фактичні прямі збитки у вигляді повернених грошових коштів (частини орендної плати), що складають 3466 грн. 67 коп.;

- договір оренди приміщень №06/А від 16.12.2013 укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТМА Ком'юнікейшнз", строк дії якого становив до 31.12.2014, розмір орендної плати складав 100000 грн. за один календарний місяць, розірваний з 17.09.2014 на підставі укладеної додаткової угоду № 1 від 18.09.2014. Розмір збитків (втрачена вигода) за 3 календарні місяці не отриманого доходу складає 300000 грн. 00 коп., а також фактичні прямі збитки у вигляді повернених грошових коштів (частини орендної плати), що складають 43333 грн. 34 коп.

Також позивач зазначає, що на загальних зборах учасників товариства "Джерела М" (протокол №1 від 11.11.2014) було прийнято рішення про зменшення статутного капіталу та задоволення заяв засновників ОСОБА_6 та ОСОБА_2 про повернення внесених до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерела М" внесків - нематеріальних активів у вигляді права користування та розпорядження майном на загальну суму 5201756 грн. 00 коп., у зв'язку із неможливістю використання нематеріального активу через втрату статусу платника ПДВ Вказані права користування та розпорядження нерухомим майном були повернені з статутного капіталу товариства "Джерела М" засновникам відповідно до Акту приймання-повернення прав №2 від 01.01.2015 та Акту приймання-повернення прав №3 від 01.01.2015.

Також позивач вказує на те, що останнім були понесені збитки у розмірі 3861672 грн. 92 коп. у вигляді втрати прибутку (втраченої вигоди) від використання та розпорядження нерухомим майном, а саме дохід позивача від операційного лізингу та оренди: права користування та розпорядження нежитловим приміщенням площею 254 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 13, літ. Б; права користування та розпорядження нежитловим приміщенням площею 551,10 кв.м., що розташоване за адресою: м. Киї, вул. Фрунзе, буд. 13, літ. А; права користування та розпорядження нежитловим приміщенням площею 517,40 кв.м., що розташоване за адресою: м. Киї, вул. Почайнинська, буд. 28; який позивачем був запланований та прогнозований, внесений до бізнес-плану розвитку підприємства на 2014-2018 роки.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (втраченої вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі відсутності порушення його прав.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Аналогічна правова позиція викладена у оглядовому листі Вищого господарського суду України від 14.01.2014 № 01-06/20/2014 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків".

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення. Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При визначенні упущеної вигоди (неодержаних доходів) враховуються вжиті позивачем заходи для їх одержання. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби відповідачем при здійсненні ним своїх повноважень не було прийнято незаконне рішення. Нічим не підтверджені розрахунки позивача про можливі доходи до уваги братися не повинні. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які позивач поніс би, якби не відбулося порушення права. Обґрунтування і доказування розміру збитків здійснюється позивачем. Така вимога обумовлена основною спрямованістю інститутів цивільно-правової відповідальності саме на відшкодування збитків. Нездатність позивача обґрунтувати вимоги про відшкодування упущеної вигоди може бути для суду підставою для відмови в задоволенні таких вимог.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач, обраховуючи розмір втраченої вигоди, не визначив витрат на отримання доходів, які він поніс би, якби не відбулося порушення права.

Також суд враховує й те, що позивачем з власної ініціативи було розірвано вказані договори, а також на підставі заяв учасників товариства, які володіють 100% загальної кількості голосів, прийнято рішення про повернення внесених до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерела М" внесків - нематеріальних активів у вигляді права користування та розпорядження майном на загальну суму 5201756 грн. 00 коп. Таким чином, позивачем не доведено суду наявність усіх складових цивільного правопорушення за цим позовом, а саме причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та можливим втраченим прибутком.

Також, як вірно зазначено місцевим господарським судом, позивачем не надано суду доказів вжиття позивачем заходів щодо уникнення можливих негативних наслідків прийняття відповідачем протиправного рішення, а саме: прийняття відповідачем рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість не позбавило позивача права звернутися до контролюючого органу із відповідною реєстраційною заявою з метою реєстрації як платника податку на додану вартість в порядку передбаченому статтею 183 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 46800 грн. 01 коп. збитків, яких зазнав відповідач у зв'язку з поверненням частини отриманої орендної плати за договором оренди приміщень №47/Б від 12.12.2013 та договором оренди приміщень №06/А від 16.12.2013, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТМА Ком'юнікейшнз" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги про стягнення з відповідача 9582428 грн. 92 коп. втраченої вигоди від використання та розпорядження нерухомим майном позивача визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржників, викладених в апеляційній скарзі, та на які вони посилаються як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційних скарг, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційних скарг, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за їх подання і розгляд покладаються на скаржників.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерела М" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2016 р. у справі №910/613/16 залишити без змін.

Матеріали справи №910/613/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді С.А. Гончаров

К.В. Тарасенко