Постанова

від 05.07.2016 по справі 914/212/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2016 р. Справа № 914/212/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Марко Р.І.

ОСОБА_1

при секретарі Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства В«Фірма В«НадіяВ» , смт. Немирів, Львівська обл., вх. № 01-05/2183/16 від 05.05.2016р.

на рішення господарського суду Львівської області від 17.03.2016 року

у справі № 914/212/16

за позовом: Відкритого акціонерного товариства В«Фірма В«НадіяВ» , смт. Немирів, Львівська обл.,

до відповідача: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«ОСОБА_3 СтильВ» , м. Новояворівськ, Львівська обл.,

про: стягнення заборгованості

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4 - представник на підставі довіреності б/н від 30.12.2016 року;

від відповідача: ОСОБА_5 - представник на підставі довіреності б/н від 10.02.2016 року;

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Львівської області від 17.03.2016 року у справі №914/212/16 (суддя Крупник Р.В. ) у позовних вимогах Відкритого акціонерного товариства В«Фірма В«НадіяВ» , до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«ОСОБА_3 СтильВ» , про стягнення заборгованості - відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 17.03.2016 року у справі № 914/212/16, позивач - Відкрите акціонерне товариство В«Фірма В«НадіяВ» - подав апеляційну скаргу.

Зокрема, скаржник у поданій апеляційній скарзі посилається на те, що пунктом 3.1. договору оренди передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування приміщенням з моменту підписання сторонами Акту приймання - передачі приміщення. Однак, всупереч ч. 2 статті 795 ЦК України, п. п. 5.3, 5.4. договору оренди, орендар не здійснив передачу приміщення орендодавцю та не сплатив позивачу належні щомісячні орендні платежі за користування приміщенням. Попри те, встановивши, що відповідач користувався приміщенням з 01.07.2014 року по березень 2015 року, часткову сплату орендарем платежів за користування приміщенням та те, що даний факт ним не заперечується, на думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Судом не проаналізовано правову природу здійснених відповідачем платежів, не встановлено розмір щомісячних платежів, які мали бути сплачені орендарем та не враховано, що відповідач визнав факт часткової сплати таких платежів.

На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 17.03.2016 р. у справі № 914/212/16 та задовольнити позов.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2016р. справу №914/212/16 призначено судді-доповідачу ОСОБА_6 та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Марку Р.І. та Малех І.Б.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 31.05.2016 р..

Ухвалою суду від 31.05.2016 року розгляд справи відкладався на 05.07.2016 року з підстав, викладених у ній.

Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки згідно ст.22 ГПК України.

В судове засідання 05.06.2016 року з'явився представник апелянта, апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, з підстав наведених у ній, надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти апеляційної скарги заперечив та надав усні пояснення по суті спору.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

як правильно встановив суд першої інстанції, 01.07.2014р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендарем) укладено Договір оренди, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає за актом приймання-передачі (Додаток №1) у строкове, платне користування приміщення, загальною площею 735,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: Львівська обл., Яворівський р-н, смт. Немирів, вул. Равська, 8. Приміщення буде використовуватися орендарем для швейного виробництва (п. 2.1.Договору). На виконання умов Договору, позивачем 01.07.2014р. передано, а відповідачем прийнято в користування об'єкт оренди, по Акту прийому-передачі від вказаної дати.

Згідно п.п. 3.2., 3.5. Договору, строк його дії з часу підписання акту приймання-передачі до 01.06.2017р. включно. Договір припиняється у разі ліквідації сторони договору та випадку продажі приміщення орендодавця.

Сторонами визнано, що 23.02.2015р. Договір припинив свою дію у зв'язку реалізацією орендованих приміщень на електронних торгах, а в березні 2015р. приміщення було звільнене орендарем.

За умовами п. 4.1. - 4.3. Договору орендна плата встановлюється сторонами цього договору щомісячно, шляхом підписання протоколу погодження ціни до 20 числа біжучого місяця і сплачується орендарем протягом п'яти календарних днів. Протокол погодження ціни є невід'ємною частиною цього договору і є його Додатком №2. Орендар зобов'язаний вносити орендну плату та інші платежі, передбачені договором у безготівковій формі на розрахунковий рахунок орендодавця, вказаний у договорі у гривнях України. Орендна плата вноситься не пізніше 10 числа розрахункового місяця - самостійно. Зобов'язання орендаря по сплаті орендної плати за цим договором забезпечується авансовим платежем в розмірі двох місячних платежів, які ним сплачуються негайно після підписання Акту приймання-передачі на користь орендодавця. Вказаний платіж здійснюється орендарем протягом трьох днів з часу і зараховується як орендна плата за останніх два місяці оренди за цим договором.

01.10.2014р. позивачем підписано Протокол погодження ціни, в якому орендна плата за використання приміщення за договором оренди від 01.07.2014р. складає 20000 грн. в місяць та 02.10.2014р. передано працівникам відповідача. Разом з тим зі сторони відповідача вказаний протокол не підписано.

Суд першої інстанції підставно виходив з того, що ст. 174 ГК України визначає однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку. Положеннями ч. 1 ст. 283 ГК України, які кореспондуються з положеннями ст. 759 ЦК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Приписами ч. 1 ст. 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

В п. 4.1. Договору сторони погодились, що розмір орендної плати встановлюється в Протоколі погодження ціни, який є невід'ємною частиною Договору та повинен бути підписаний до 20 числа поточного місяця. Однак, згоди на встановлення розміру орендної плати сторонами досягнуто не було, про що свідчить непідписаний зі сторони ТОВ В«ОСОБА_3 СтильВ» Протокол погодження ціни від 01.10.2014р..

Суд першої інстанції врахував конклюдентні дії сторін, спрямовані на виконання договору та констатував, що не зважаючи на факт недосягнення згоди щодо такої істотної умови Договору, як орендна плата, підписаний між сторонами договір оренди не можна вважати неукладеним, так як він виконувався обома сторонами. Зокрема, позивачем на виконання умов цього договору було передано в користування приміщення, а відповідачем було оплачено за користування цього приміщення кошти у розмірі 12100 грн.. При цьому, ці кошти перераховувалися позивачу в період з липня по вересень 2014 року, тобто ще до моменту підписання позивачем протоколу погодження ціни від 01.10.2014р. та його передачі відповідачу. А відтак, суд першої інстанції підставно не розцінив факт перерахування цих коштів як подальше схвалення відповідачем вказаного протоколу. Позивачем було підписано протокол погодження ціни із встановленням її розміру 20000 грн. лише 01.10.2014р. Разом з тим, вказаний розмірі боргу він вимагає стягнути з відповідача за період починаючи з 01.07.2014р., що є безпідставним.

Суд першої інстанції підставно визнав недоведеним факт внесення скаржником готівкових коштів через касу підприємства, оскільки факт проведення суб'єктом підприємницької діяльності господарських операцій повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами, в даному випадку прибутковими касовими ордерами, яких відповідачем долучено не було. Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.07.2014р. по 31.03.2015р. в силу закону не є первинним документом, який підтверджує наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань між сторонами, а тому за відсутності належних доказів передачі позивачу коштів, вказаний акт не може вважатися належним доказом, який підтверджує погодження зі сторони відповідача орендної плати у розмірі 20000 грн. на місяць.

Щодо посилань скаржника на ухилення суду від визначення розміру орендної плати, то колегія суддів зазначає, що в силу засад змагальності, докази щодо таких обставин повинні подаватись сторонами. Покликаючись на певний розмір орендної плати саме позивач повинен був надати докази на його підтвердження. Заявлений розмір орендної плати позивачем доведений не був. Суд розглядає справу лише в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.

Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 17.03.2016 р. у справі № 914/212/16 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Львівської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Львівський апеляційний господарський суд , -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства В«Фірма В«НадіяВ» , смт. Немирів, Львівська обл., вх. № 01-05/2183/16 від 05.05.2016р.- залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 17.03.2016 р. у справі № 914/212/16 без змін.

2 .Стягнути з Відкритого акціонерного товариства В«Фірма В«НадіяВ» (площа Ринок ,8, смт. Немирів, Яворівський район, Львівська область, код ЄДРПОУ 25224108) в дохід Держбюджету України - 2439,80 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

4.Матеріали справи скеровуються до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 11.07.2016 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Марко Р.І.

Суддя Малех І.Б.