Постанова

від 05.07.2016 по справі 910/31940/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2016 р. Справа№ 910/31940/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Дідиченко М.А.

при секретарі: Верьовкін С.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Панченко О.В. - директор; Соловей Ю.А. (за довіреністю № 01/03-16 від 10.03.2016р.)

від відповідача: Багнюк І.В. (за довіреністю № 1-6 від 06.05.2016 р.)

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Альбедо"

на рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2016р.

у справі № 910/31940/15 (суддя: Головіна К.І.)

за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Альбедо"

до приватного акціонерного товариства "Датагруп"

про стягнення 799 756, 85 грн.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення з відповідача 799 756, 85 грн., з яких 386 343,09 грн. заборгованості за договором підряду № 33/06-11 від 01.06.2011 р., 112 981,54 грн. пені, 20 322,71 грн. 3 % річних та 280 109,51 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.02.2016 р. по справі № 910/31940/15 провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Альбедо" до приватного акціонерного товариства "Датагруп" про стягнення 799 756, 85 грн. в частині позовних вимог про стягнення з приватного акціонерного товариства "Датагруп" основної заборгованості в сумі 386 343,09 грн. припинено, у іншій частині позову відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що предметом позову як у справі № 910/22356/13, так і у даній справі, є стягнення заборгованості за договором підряду № 33/06/11 від 01.06.2011 р., тобто предметом спору в обох справах є вимога про стягнення 386 343,09 грн. за одним і тим же договором підряду. Щодо підстав позову суд зазначає, що обставинами, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги є порушення відповідачем зобов'язань за договором підряду, а саме - несплата вартості виконаних робіт. Зазначені обставини були вже розглянуті судом у справі № 910/22356/13 та перевірені наданими позивачем доказами, а тому згідно з приписами ст. 35 ГПК України не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлені ці обставини.

Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ "Компанія Альбедо" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду міста Києва № 910/31940/15 від 25.02.2016 р. скасувати, прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказав на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та неправильне застосування норм процесуального права. Скаржник зазначає, що звертаючись вдруге з позовною заявою за договором підряду № 33/06-11 від 01.06.2011 р. у позивача змінились підстави позову, а саме на момент подання позовної заяви вдруге позивач вже мав в наявності докази направлення та отримання відповідачем довідок про вартість виконаних робіт (№ КБ-3). Таким чином, на думку скаржника, наявність доказів направлення та отримання відповідачем довідок про вартість виконаних робіт при поданні позову є іншою підставою позову, так як саме наявністю таких доказів позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2016 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Альбедо" та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 р. прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Альбедо" на рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2016р. по справі № 910/31940/15 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя: Руденко М.А., судді: Андрієнко В.В., Кропивна Л.В.

10.05.2016р. через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив № 139 від 10.05.2016 р., в якому відповідач просить залишити рішення господарського суду міста Києва у справі № 910/31940/15 від 25.02.2016 р. без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 р. було відкладено розгляд справи до 31.05.2016 р.

В судовому засіданні 31.05.2016 р. було оголошено перерву до 05.07.2016 р.

В судовому засіданні 05.07.2016 року представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.07.2016 р. вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.06.2011 р. між приватним акціонерним товариством "Датагруп" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Альбедо" (підрядник) був укладений договір підряду № 33/06-11 (договір) (а.с. 15-18).

Відповідно до п. 1.1 договору підрядник приймає на себе зобов'язання виконати комплекс будівельно-монтажних робіт з влаштування систем радіофікації та домофонного зв'язку першої черги будівництва "Житлово-офісного торговельного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, соціального та торговельного призначення, з підземним та наземним паркінгами на вул. Регенераторній, 4 у Дніпровському районі м. Києва", відповідно до положень цього договору та вимог ДБН в обумовлений договором строк.

20.04.2012 р. між приватним акціонерним товариством "Датагруп" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Альбедо" (підрядник) була укладена додаткова угода № 1 до договору підряду № 33/06-11, відповідно до умов якої підрядник приймає на себе зобов'язання виконати комплекс робіт та послуг по будівельним роботам з влаштування систем радіофікації та домофонного зв'язку житлово-офісного торгівельного комплексу по вул. Регенераторній, 4, будинки 6, 7, 8 невраховані в договорі підряду № 33/06-11 від 01.06.2011 р.(роботи), відповідно до положень цього договору та вимог ДБН в обумовлений договором строк. (а.с. 19-22)

Згідно з п. 4.1 додаткової угоди № 1 від 20.04.2012 р. до договору підряду № 33/06-11 загальна вартість робіт, доручених до виконання підряднику за цією додатковою угодою, становить 490 294, 80 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 4.2. додаткової угоди, оплата вартості робіт здійснюється замовником наступним чином:

- авансовий платіж у розмірі 50% від вартості робіт замовник сплачує підряднику протягом 5 робочих днів з дати підписання цієї Додаткової угоди; (п. 4.2.1. Додаткової угоди)

- оплата виконаних робіт здійснюється щомісячно, не пізніше 20 числа наступного місяця. (п. 4.2.2. Додаткової угоди).

При цьому, у вказаному пункті Додаткової угоди зазначено, що оплата здійснюється на підставі підписаних повноважними представниками сторін:

- акту виконаних робіт (форма КБ-2в) з наданням відповідної виконавчої документації, підписаної технічним наглядом (акти на сховані роботи, укладочні відомості, протоколи вимірювання і випробування та інше або акту на надані послуги), згідно з існуючою проектно-кошторисною документацією.

- Довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов додаткової угоди № 1 від 20.04.2012 р. до договору підряду № 33/06-11 було виконано комплекс робіт на загальну суму 461 613,50 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт № 1 за грудень 2012 р., № 2 за грудень 2012 р., № 3 за березень 2013 р., № 4 за березень 2013 р. та № 5 за квітень 2013 р. форми КБ-2в, які підписані сторонами та скріплені печатками підприємств (а.с. 23-56).

Як зазначає позивач, відповідачем роботи були оплачені частково, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 386 343,09 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами було підписано та скріплено печатками підприємств акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2013 р. - 01.05.2013 р., відповідно до якого станом на 01.05.2013 р. у відповідача існує заборгованість перед позивачем у сумі 386 343,09 грн. (а.с. 57).

29.07.2013 р. позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою № 13 від 29.03.2013 р., в якій зазначав, що остаточні акти виконаних робіт були підписані в березні 2013 р. та об'єкти було введено в експлуатацію і просив відповідача погасити заборгованість у сумі 386 383,09 грн. Зазначений лист був отриманий відповідачем 30.07.2013 р., проте залишений без відповіді та задоволення (а.с. 58), у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення суми основної заборгованості, пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Припиняючи провадження у справі та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що предметом позову як у справі № 910/22356/13, так і у даній справі, є стягнення заборгованості за договором підряду № 33/06/11 від 01.06.2011 р., тобто предметом спору в обох справах є вимога про стягнення 386 343,09 грн. за одним і тим же договором підряду. Щодо підстав позову суд зазначає, що обставинами, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги є порушення відповідачем зобов'язань за договором підряду, а саме - несплата вартості виконаних робіт. Зазначені обставини були вже розглянуті судом у справі № 910/22356/13 та перевірені наданими позивачем доказами, а тому згідно з приписами ст. 35 ГПК України не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлені ці обставини.

Однак, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору підряду, згідно якого в силу вимог ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Звертаючись з позовом у справі № 910/22356/13 позивач обґрунтовував свої вимоги невиконанням відповідачем належним чином зобов'язання по сплаті вартості фактично виконаного комплексу підрядних робіт за договором, внаслідок чого виникла заборгованість. Позивач вказував на те, що ним було складено, а відповідачем підписано Акти приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в за спірний період, а саме, Акти : № 2 - за грудень 2012 р., № 3 - за березень 2013 р., № 4 - за березень 2013 р. та № 5 - за квітень 2013 р. , які підтверджують факт виконання позивачем робіт за Договором без жодних претензій щодо якості, дефектів та недоліків у виконаних роботах.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.01.2014 р. по справі № 910/22356/13 було встановлено, що позивач виконав всі роботи, передбачені договором, однак, відповідач вартість цих робіт оплатив частково - на суму 768 700,00 грн., сума залишку боргу склала 386 343,09 грн. Також рішенням було встановлено, що сторонами було підписано, в тому числі, акти приймання виконаних будівельних робіт № 2 за грудень 2012 р., № 3за березень 2013 р., № 4 за березень 2013 р. та № 5 за квітень 2013 р. форми КБ-2в. Більше того, дані акти скріплені печатками сторін. Крім того, в зазначеному рішенні встановлено, що оскільки за умовами Договору відповідач здійснює оплату вартості виконаних робіт щомісячно, лише за умови підписання Акту виконаних робіт за формою КБ-2в та Довідки виконаних робіт за формою КБ-3, а останні (за грудень 2012 р., березень 2013 р. та квітень 2013 р.) станом на час подання позову до суду (19.11.2013 р.) не були підписані та навіть отримані відповідачем для їх підписання, так як суду не подано доказів зворотного, то суд дійшов висновку, що станом на час подання позовної заяви момент оплати відповідачем вартості виконаних робіт не настав, а тому, відповідно, права позивача порушені не були.

Вказаним рішенням господарського суду міста Києва, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.06.2014 р., в задоволенні позовних вимог ТОВ "Компанія Альбедо" було відмовлено.

Підставою ж даного позову є те, що відповідачем відповідно до п. 4.2.2. додаткової угоди не було виконано зобов'язання з оплати комплексу виконаних підрядних робіт, тоді як позивачем було складено, а відповідачем підписано акти приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в за спірний період, а саме, Акти : № 1 за грудень 2012 р., № 2 - за грудень 2012 р., № 3 - за березень 2013 р., № 4 - за березень 2013 р. та № 5 - за квітень 2013 р., які підтверджують факт виконання позивачем робіт за Договором та позивачем було складено та направлено на адресу відповідача довідки про вартість виконаних будівельних робіт (КБ-3) за грудень 2012 р., березень 2013 р. та квітень 2013 р., які були отримані відповідачем 27.01.2014 р., проте не були підписані відповідачем та не повернуті позивачу.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі засобами захисту права, які визначені, наприклад, у ст. 16 ЦК України. Під засобами захисту прав слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Аналізуючи зазначене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що підстави позову у справі № 910/22356/13 та № 910/31940/15 є різними.

Згідно з Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 р. № 554 "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві", який був чинний на момент спірних правовідносин, затверджено типові форми первинних облікових документів у будівництві: № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт", № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт / та витрати".

Як вже зазначалось, згідно з п. 4.2. додаткової угоди, оплата вартості робіт здійснюється замовником наступним чином:

- авансовий платіж у розмірі 50% від вартості робіт замовник сплачує підряднику протягом 5 робочих днів з дати підписання цієї Додаткової угоди; (п. 4.2.1. Додаткової угоди)

- оплата виконаних робіт здійснюється щомісячно, не пізніше 20 числа наступного місяця. (п. 4.2.2. Додаткової угоди).

При цьому, у вказаному пункті Додаткової угоди зазначено, що оплата здійснюється на підставі підписаних повноважними представниками сторін:

- акту виконаних робіт (форма КБ-2в) з наданням відповідної виконавчої документації, підписаної технічним наглядом (акти на сховані роботи, укладочні відомості, протоколи вимірювання і випробування та інше або акту на надані послуги), згідно з існуючою проектно-кошторисною документацією.

- Довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3).

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами були підписані акти приймання виконаних будівельних робіт № 1 за грудень 2012 р., № 2 за грудень 2012 р., № 3 за березень 2013 р., № 4 за березень 2013 р. та № 5 за квітень 2013 р. форми КБ-2в. (а.с. 23-56).

Крім того, 10.02.2014 р. та 23.01.2014 р. позивачем разом з супровідним листом було надіслано на адресу відповідача довідки про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р., березень 2013 р. та квітень 2013 р. Зазначені супровідні листи з довідками були отримані відповідачем 18.02.2014 р. та 27.01.2014 р. відповідно (а.с. 59-65).

Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодекс України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Частиною 4 ст. 882 ЦК України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. (див. Оглядовий лист Вищого господарського суду України від 18.02.2013 р. N 01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)" та Постанову Вищого господарського суду України від 11.05.2012 N 21/5005/14068/2011).

Виконуючи умови договору, відповідно до п. 6.1.5 додаткової угоди № 1 від 20.04.2012 р. до договору підряду № 33/06-11 відповідач, як замовник, за приписами частини 1 статті 853 ЦК України, одержавши від позивача акти виконаних будівельних робіт КБ-2в за спірний період, підписав їх без зауважень, не виявивши відступів від умов договору, у зв'язку з чим не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані позивачем за договором підряду.

Таким чином, оскільки акти виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за № 1 за грудень 2012 р., № 2 - за грудень 2012 р., № 3 - за березень 2013 р., № 4 - за березень 2013 р. та № 5 - за квітень 2013 р. були підписані сторонами без заперечень, довідки про вартість виконаних будівельних робіт (КБ-3) за грудень 2012 р., березень 2013 р. та квітень 2013 р. були направлені на адресу відповідача та отримані останнім, що не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи, то у відповідача відповідно до п. 4.2. додаткової угоди виникло зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем підрядних будівельних робіт.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, перевіривши розрахунок заборгованості, прийшла до висновку, що вимога позивача щодо стягнення 386 343,09 грн. основної заборгованості за договором підряду № 33/06-11 від 01.06.2011 р. з урахуванням додаткової угоди до нього підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення 112 981,54 грн. пені, 20 322,71 грн. 3 % річних та 280 109,51 грн. інфляційних втрат, то колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає про наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Таким чином, оскільки у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за виконані підрядні роботи у сумі 386 343,09 грн., колегія суддів, перевіривши розрахунок 3% річних, здійснених позивачем за період з 21.03.2014 р. по 20.12.2015 р. на суму 386 343,09 грн. та інфляційних втрат, здійснених позивачем за період з квітня 2014 р. по листопад 2015 р. на суму 386 343,09 грн., погоджується з здійсненим розрахунком, вважає його вірним, а тому вимоги в частині стягнення 3 % річних у сумі 20 322,71 грн. та 280 109,51 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Відповідач контррозрахунку 3% річних та інфляційних втрат суду не надав.

Щодо стягнення пені в розмірі 112 981,54 грн. за період з 04.03.2015 р. по 30.08.2015 р., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Пунктом 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За змістом п. 10.2. Додаткової угоди, у разі затримки оплати вартості робіт, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожну добу затримки.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 р. № 14, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

За наслідками дослідження умов договору підряду колегією суддів встановлено, що сторонами договору не визначено іншого строку нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Отже, пеня за несвоєчасну оплату вартості робіт за договором підряду підлягає нарахуванню за період з 21.03.2014 р. по 21.09.2014 р.

Таким чином, нарахована позивачем пеня за період з 04.03.2015 р. по 30.08.2015 р. суперечить вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки визначений позивачем період перевищує період в шість місяців з дня, коли зобов'язання мало бути виконане, а тому позовна вимога позивача в частині стягнення пені задоволенню не підлягає.

Місцевий господарський суд при прийнятті оскарженого рішення наведеного не врахував, не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, натомість, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, виніс помилкове рішення.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2016р. підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Альбедо" на рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року у справі № 910/31940/15 задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року у справі № 910/31940/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "ДатаГруп" (03057, м. Київ, вулиця Смоленська, будинок 31-33, ідентифікаційний код 31720260) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Альбедо" (02099, м. Київ, вулиця Бориспільська, будинок 9, корпус 61, кімната 302В, ідентифікаційний код 36058228) 386 343 грн. 09 коп. основного боргу, 20 322,71 грн. 71 коп. 3 % річних, 280 109 грн. 51 коп. інфляційних втрат, 10 196 грн. 90 коп. судового збору за подання позову, 11 216 грн. 59 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

В іншій частині позову відмовити.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/31940/15 повернути господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Л.В. Кропивна

М.А. Дідиченко