Рішення

від 12.07.2016 по справі 502/751/16-ц

КІЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 502/751/16-ц 2/502/684/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді - Ібадової Н. П.,

за участю секретаря судового засідання - Фоміної О. В.,

розглянувши цивільну справу за позовом

Управління Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області

до відповідача

ОСОБА_1,представник відповідача ОСОБА_2,

«Про стягнення заборгованості по переплаті пенсії», -

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області звернулось до Кілійського районного суду Одеської області, 31.03.2016 року, з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по переплаті пенсії.

В обґрунтування первісних позовних вимог від 31.03.2016 року та уточненої позовної заяви, від 07.06.2016 року, представник УПФУ в Кілійському районі, зазначив, що ОСОБА_1, 03.02.2014 року, особисто подала до управління Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області (далі - Управління) заяву про призначення/перерахунок пенсії по втраті годувальника, відповідно до Закону України В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» (далі - Закон). При зверненні за призначенням пенсії, ОСОБА_1, було надано довідку № 784, від 14.01.2014 року, видану Ізмаїльським медичним училищем про те, що вона навчається в даному навчальному закладі на IV курсі. Зарахована наказом № 93, від 25.08.2011 року, на денну форму навчання, довідка дійсна з 01.01.2014 року до 01.04.2014 року. Згідно з наданих документів відповідачу з 09.01.2014 року по 31.03.2014 року, була призначена пенсія по втраті годувальника в сумі 949 грн. З урахуванням заробітку батька відповідача, за періоди роботи на території іншої держави, підтвердженого довідкою № 07/03 від 11.03.2010 року та листом Пенсійного фонду Російської Федерації від 16.04.2014 року вх. № 1095, розпорядженням від 29.05.2014 року, Управлінням проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 у сумі 1524,13 грн. Дата початку права на отримання пенсії по втраті годувальника з 09.01.2014 року по 31.03.2014 року, тобто до закінчення терміну дійсності довідки № 784 від 14.01.2014 року. Разом з тим, з метою контролю за правом на отримання пенсій по втраті годувальника студентами, Управління роз'яснює останнім, що після закінчення навчального року вони мають з'явитись до Управління, для надання довідок про продовження або закінчення навчання. Крім того, в заяві про призначення пенсії пенсіонеру роз'яснюється про те, що у випадку виникнення будь-яких обставин, які впливають на пенсійне забезпечення, він зобов'язується повідомити про це органи, що призначають та виплачують пенсію, після ознайомлення з зазначеним пенсіонер ставить свій підпис. В заяві відповідача про призначення пенсії від 03.02.2014 року, міститься її підпис про ознайомлення з зазначеними вище обов'язками. Для спростування твердження ОСОБА_1 про те, що вона не підписувала заяву про призначення/перерахунок пенсії, а також не була ознайомлена з нормами законодавства про те, що пенсіонери зобов'язані повідомляти органи Пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсійної виплати або припинення її виплати, Управління надало до позовної заяви копію заяви відповідача, від 04.05.2016 року, вх. № 927, про видачу довідок. Зазначена заява містить той самий підпис, що й заява про призначення/перерахунок пенсії та пам'ятка пенсіонера. Крім того, на підтвердження доводів Управління надаємо копію письмових свідчень соціального працівника Дмитрівської сільської ради, ОСОБА_3, від 12.05.2016 року, про те, що при її присутності 03.02.2014 року, ОСОБА_1 особисто подавала документи для призначення пенсії по втраті годувальника. Відповідач повинна була з'явитися до Управління та повідомити про закінчення навчання, оскільки це і є тією обставиною, яка спричиняє припинення виплати пенсії. Проте, ОСОБА_1 до Управління не з'явилася. Управлінням ,07.10.2014 року, вх. № 2911, було отримано довідку Ізмаїльського медичного училища № 960, від 01.10.2014 року, видану ОСОБА_1 про те, що вона зарахована на навчання наказом №126, від 25.08.2010 року, була відрахована з числа студентів у зв'язку із закінченням навчання наказом № 117, від 25.06.2014 року.

На підставі отриманої довідки, розпорядженням від 22.10.2014 року, відповідачу продовжена виплата пенсії з втрати годувальника з 01.04.2014 року по 30.06.2014 року у сумі 1524,13 грн., на 3 місяці.

Отже, спочатку з урахуванням довідки Ізмаїльського медичного училища № 784, від 14.01.2014 року, Управлінням була призначена та виплачувалась пенсія до 31.03.2014 року, потім виплату пенсії було припинено, оскільки не було підстав. З отриманням довідки № 960, від 01.10.2014 року, виданої тим же навчальним закладом, в жовтні 2014 року, Управлінням була виплачена заборгованість по пенсії, яка утворилась з 01.04.2014 року по 30.06.2014 року. В ході перевірки пенсійних справ, з метою з'ясування виниклих обставин, Управлінням, 02.06.2015 року, до Ізмаїльського медичного училища було направлено лист вих. № 1468/05 про надання інформації про термін навчання відповідача. Ізмаїльське медичне училище, 10.07.2015 року, за вх. № 1634, надало довідку № 1102/1 від 08.07.2015 року, про відрахування ОСОБА_1 з навчального закладу у зв'язку із закінченням навчання. Оскільки довідка Ізмаїльського медичного училища № 960 ,від 01.10.2014 року, та довідка № 1102/1 ,від 08.07.2015 року, містять різні дати відрахування ОСОБА_1, Управлінням Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області було проведено зустрічну перевірку достовірності даних довідок про навчання. В ході перевірки було встановлено, що з 01.09.2011 року, згідно з особовою справою, ОСОБА_1, була зарахована до Ізмаїльського медичного училища відповідно до наказу № 93, від 25.08.2011 року.

З 28.02.2014 року, згідно з особової картки, ОСОБА_1 була відрахована з навчального закладу у зв'язку із закінченням повного курсу навчання згідно з наказом № 36, від 28.02.2014 року.

Рішенням Управління № 88, від 18.08.2015 року, про утримання надміру виплачених сум пенсій встановлено та зафіксовано суму переплати пенсії відповідача, яка утворилась за період з 01.03.2014 року по 30.06.2014 року, в розмірі 6096,52 грн.

18.08.2015 року відповідачу, з повідомленням про вручення, було направлено рекомендований лист, в якому зазначалося про існування боргу та необхідності його погашення, зазначений лист повернувся до Управління з відміткою про вручення відповідачу особисто , 20.08.2015 року.

Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1, на їх користь, заборгованість по переплаті пенсії в сумі 6096, 52 гривні.

30.06.2016 року та 05.07.2016 року, до суду, від представника відповідача за довіреністю, надійшли заперечення на позовну заяву, в якій представник відповідача зазначив, що позовні вимоги відповідач не визнає та просить суд відмовити Пенсійному фонду України в Кілійському районі Одеській області в задоволенні позовних вимог.

Механізм утримання надмірно виплачених сум пенсій встановлений статтею 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», частина перша якої передбачає, що суми пенсій, надмірно виплачених, внаслідок зловживань з боку пенсіонера, або надання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду або в судовому порядку. Порядок відшкодування коштів, надмірно виплачених за призначеннями пенсій, і списання суми переплати пенсій і грошової допомоги, є безнадійними до стягнення, що відображено в Постанові правління Пенсійного фонду України № 6-4, від 21.03.2003 року, та зареєстровано в Міністерстві юстиції України № 374/7695, від 15.05.2003 року.

Зі змісту зазначених норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Порядку повернення сум пенсій, виплачених надмірно, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення , вбачається, що відрахування виплаченої зайвої суми пенсії можливо тільки за двох умов, зокрема, зловживанням з боку пенсіонера і надання страхувальником недостовірних даних. Відносини, пов'язані з встановленням факту фіктивності того чи іншого документа, підпадають під ознаки такого діяння, як використання підроблених документів, відповідно до ст. 358 КК України, що є злочином.

З огляду на те, що використання підроблених документів є злочином, передбаченим ст. 358 КК України, відповідач та його представник вважають, що факт підробки документу і використання підробленого документу повинні бути підтверджені вироком суду у кримінальній справі, що набрав законної сили.

Таким чином, відповідач та його представник, вважають, що відповідач не може нести відповідальність за змістом і достовірністю офіційних документів, які видаються органами державної влади, іншими організаціями та установами на виконання їх повноважень, в тому числі за правильність і достовірність довідки Ізмаїльського медичного училища № 960, від 01.10.2014 року.

Разом з тим, згідно зі ст. 1215 ЦК України, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, які прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти і інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб для існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку одержувача. Виходячи з аналізу п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, безпідставно придбане майно не підлягає поверненню за умови сумлінності виплати таких грошових сум юридичною особою; відсутності рахункової помилки при виплаті коштів, а також сумлінності з боку набувача. Обов'язок довести недобросовісність набувача грошових коштів, зазначених в п. 1 ч. 1 зазначеної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Таким чином, відповідач та його представник вважають, що позивачем не доведений факт зловживання зі сторони відповідача, його винуватості або недобросовісності про надання недостовірних даних і отримання переплати пенсії

Все зазначене свідчить про відсутність правових підстав, закріплених частиною першою статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування », для стягнення з ОСОБА_1 пенсії в розмірі 6096,52 грн., що в свою чергу, є підставою для відмови в задоволенні позову.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст. 10 ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи. Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦК України, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідач та його представник вважають що позивачем не було надано суду доказів, які обґрунтовують правомірність заявлених позовних вимог, на підставі чого просить суд в задоволенні позовних вимог, відмовити в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в первісному позові та уточненій позовній заяві, прохала суд задовольнити вимоги у повному обсязі.

Відповідач, ОСОБА_1 у судовому засіданні вимоги позивача не визнала та прохала суд відмовити в задоволенні позову за неогрунтованністю.

Представник інтересів відповідача позовні вимоги не визнав, посилаючись на подані ним заперечення та зазначив що позовні вимоги задоволенню не підлягають .

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши позовну заяву та надані докази по справі,оглянувши пенсійну справу на ім.»я ОСОБА_1, яку надав у судовому засіданні представник позивача, суд дійшов висновку,що позовні вимоги УПФУ в Кілійському районі підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно копії паспорту КМ 681946, виданого 28 жовтня 2010 року , Кілійським РВ ГУМВС України в Одеській області, відповідач, ОСОБА_1, народилась 20 травня 1994 року в с. Дмитрівка Кілійського району Одеської області /а. с. 8-9/.

У лютому 2014 року ОСОБА_1, звернулась до УПФУ в Кілійському районі Одеської області з заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника /а. с. 10/.

Згідно довідки за вих. № 960 , від 01.10.2014 року, наданої Ізмаїльським медичним училищем, ОСОБА_1, дійсно навчалась в Ізмаїльському медичному училищі, за спеціальністю «Акушерська справа» на денній формі навчання, І - ІІ рівень акредитації, контрактна основа, була зарахована за наказом № 126, від 25.08.2010 року, відрахована з числа студентів у зв'язку із закінченням училища (наказ № 117 від 26.06.2014 року). Стипендію не отримувала /а. с. 11/.

02.06.2015 року за вих. № 1468/05 Управління Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області направило запит до Ізмаїльського медичного училища, про надання інформації про термін навчання із зазначенням номеру та дати наказу про відрахування ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 /а. с. 12/

24.07.2015 року за вих. № 2074/04 УПФУ в Кілійському районі направило запит Начальнику управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїл та Ізмаїльському районі Одеської області, про проведення зустрічної перевірки довідок про навчання № 784, від 14.01.2014 року, № 960 від 01.10.2014 року, № 1102 від 08.07.2015 року, виданих ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, Ізмаїльським медичним училищем/а. с. 13/.

Довідками за вих. № 1102 від 08.07.2015 року та за вих. № 1118 від 05.08.2015 року, наданих Ізмаїльським медичним училищем, встановлено, що ОСОБА_1, яка дійсно навчалась в Ізмаїльському медичному училищі, за спеціальністю «Акушерська справа» була зарахована за наказом № 93 ,від 25.08.2011 року, та була відрахована з числа студентів у зв'язку із закінченням училища (наказ № 36 від 28.02.2014 року), денна форма навчання, І - ІІ рівень акредитації, контрактна основа, стипендію не отримувала /а .с .14, 15/.

Актом зустрічної перевірки достовірності та обгрунтованості видачі довідки для призначення (перерахунку) пенсії № 953, від 05.08.2015 року, складеним УПФУ в м. Ізмаїл та Ізмаїльському районі Одеської області, ОСОБА_5 ,головним спеціалістом відділу КПР управління Пенсійного фонду

України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському район, враховуючи ст. 13, ст. 100, ч. І ст. 101 Закону

України «Про пенсійне забезпечення», ст. 13-1 Закону України В«Про збір та облік єдиного

внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхуванняВ» , на підставі ч. 3 ст.44, п. 1,2

частини 1 статті 64 Закону України В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» , Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 р. №28-2, пп.3 п.4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» , затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, а також направлення на проведення перевірки, виданого начальником управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі від 05.08.2015 №490, проведено перевірку достовірності та обґрунтованості відомостей, зазначених у довідках про навчання № 1102 від 08.07.2015р., № 784 від 14.01.2014р., № 960 від 01.10.2014р., які видані Ізмаїльським медичним училищем (код25417793) для призначення пенсії громадянину (громадянки) ОСОБА_1. Перевірка розпочата 05.08.2015 року та закінчена 05.08.2015 року. Перевіркою встановлено, що з 01.09.2011 року, згідно особової справи, ОСОБА_1, була зарахована до Ізмаїльського медичного училища на денну форму навчання, за спеціальністю «Акушерська справа», згідно наказу № 93, від 25.08.2011 року. З 28.02.2014 року, згідно особової справи, ОСОБА_1, була відрахована з Ізмаїльського медичного училища, по закінченню повного курсу навчання, згідно наказу № 36, від 28.02.2014 року. Зроблено відповідний висновок, що в ході перевірки встановлено, що дані довідок № 1102 від 08.07.2015 року, № 784 від 14.01.2014 року, № 960 від 01.10.2014 року, не відповідають первинним документам та підлягають заміні у 10 денний термін. / а. с. 17-18/.

Рішенням № 88 УПФУ в Кілійському районі Одеської області про утримання надміру виплачених сум пенсій , від 18.08.2015 року, встановлено та зафіксовано суму переплати пенсії відповідачу, що утворилась за період з 01.03.2014 року по 30.06.2011 рік, у зв'язку з неповідомленням про дострокове закінчення навчання, у розмірі 6096 гривень 52 копійки /а. с. 19/.

18.08.2015 року за вих. № 2387/02 року, УПФУ в Кілійському районі, направило відповідачу за місцем реєстрації, лист в якому вказано про існування суми переплати пенсії та необхідності її погашення /а. с. 20/.

Відповідно довідки за вих. № 660, від 30.03.2016 року, наданої УПФУ в Кілійському районі, встановлено, що ОСОБА_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, знаходиться на обліку в УПФУ в Кілійському районі, та отримувала пенсію у зв»язку із втратою годувальника, померлого внаслідок загального захворювання, за період з 01.03.2014 року по 01.06.2014 рік, на загальну суму 6096 гривень 52 копійки /а. с. 21/.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Соціальну захищеність пенсіонерів гарантує Закон України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно статті 1 даного Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом, яке здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Положеннями ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» /в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин/ було передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника, на день смерті, страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Непрацездатними членами сім'ї, серед інших, вважаються: діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.

Згідно до ст. 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа зобов'язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення .

Відповідно до ст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Відповідно до пункту 1 статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

За приписами статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Згідно норми статті 101 даного Закону органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів і відшкодовують її.

Таким чином, положеннями частини 2 статті 101 та частини 2 статті 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зайво виплачені суми коштів трактуються як заподіяна шкода, відшкодування якої здійснюється із підприємств та організацій у зв'язку із видачею недостовірних документів, або з пенсіонерів у зв'язку із їхніми зловживаннями чи невиконання обов'язку, визначеного у частині 1 статті 102 коментованого Закону.

Приписи статей 101-103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не суперечать між собою, а їх системний аналіз вказує на те, що при вирішенні питання відповідальності суб'єкта у правовідносинах з відшкодування надмірно виплачених пенсій, з'ясуванню підлягають обставини, в наслідок яких виникли підстави для переплати і чиї дії, бездіяльність чи інші події (факти) стали приводом і підставою для такої необґрунтованої виплати пенсії.

Також за змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Разом з тим, правила ст. 1215 ЦК України встановлюють випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Зокрема, відповідно до ст.1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача, оскільки, виходячи із ст.1215 ЦК України, безпідставно набуте майно не підлягає поверненню за відсутності рахункової помилки при виплаті коштів, а також добросовісності з боку набувача. Обов'язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у ч.1 вказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України у справі № 6-151цс13 та у справі № 6-91цс14, де Верховний Суд України зробив висновок, що безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат, встановлених абз. 2 ч. 1 ст. 1215 ЦК (зокрема, пенсія), за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, і факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню.

Так, суд зазначив, що до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України. При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, а, отже, зазначене у ст. 1215 ЦК України майно підлягає поверненню лише у разі наявності цих фактів.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З досліджених судом доказів вбачається, що відповідачу по справі, при подачі заяви до УПФУ було роз'яснено, під підпис, обов'язок, що при виникненні будь-яких обставин, які впливають на пенсійне забезпечення, необхідно повідомити про це органи, які призначають та виплачують пенсію. Отже враховуючи те, що відповідач не повідомила вчасно позивача про припинення навчання, позивачем була виплачена зайва сума коштів відповідачу та виникла переплата по виплаті пенсії, що свідчить про недобросовісність відповідача.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що відповідач порушила вимоги ст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов'язана відшкодувати УПФУ заподіяну шкоду, в зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 6 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення, суд вирішує питання, як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави , враховуючи те,що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст.10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 1212, 1215 ЦК України, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд -

В И Р І Ш И В :

Позов управління Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по переплаті пенсії , задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, що зареєстрована та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь управління Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області (код 24536515, адреса: 68300, м. Кілія, вул. Леніна, 65) - 6096 (шість тисяч дев'яносто шість) гривень 52 копійки , заборгованості по переплаті пенсії.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, що зареєстрована та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, судовий збір в розмірі 1378 гривень на користь держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Кілійський районний суд Одеської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Кілійського районного суду ОСОБА_6