Рішення

від 14.07.2016 по справі 212/1296/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/1296/16-ц 22-ц/774/1433/К/16

Справа № 212/1296/16 Головуючий в 1 інстанції

Провадження 22-ц/774/1433/К/16 суддя Дехта Р.В.

Категорія № 59 (ІІІ) Доповідач Грищенко Н.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Грищенко Н.М.,

суддів: Братіщевої Л.А., Михайлів Л.В.,

із секретарем: Масловою К.В.,

за участю позивача ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, та його представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 23 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Криворізького коледжу економіки та управління державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана» про стягнення заборгованості по стипендії, зобов'язання вчинити певні дії ,

В С Т А Н О В И Л А:

В березні 2016 року ОСОБА_1Ю, діючи в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Криворізького коледжу економіки та управління Державного вищого навчального закладу «Київський національний університет ім. Вадима Гетьмана» (далі - Коледж КНЕУ) про стягнення заборгованості по стипендії, стягнення моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії. В подальшому, уточнивши позовні вимоги в їх останній редакції, просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 невиплачену стипендію в сумі 5765,69 грн. за період з 01.09.2015 року по 31.04.2016 року, понесені витрати щодо сплати судового збору; а також зобов'язати відповідача сплачувати щомісячно стипендію неповнолітній ОСОБА_2 у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, починаючи з 01.02.2016 року до закінчення навчання .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ОСОБА_2 у серпні 2015 року була зарахована на І курс денної форми навчання Коледжу КНЕУ за спеціальністю «Товарознавство та комерційна діяльність», поза конкурсом, як пільгова категорія, відповідно до ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» як особа, батько якої має трудовий стаж підземної роботи більше 15 років.

В період навчання неповнолітньої ОСОБА_2 у Коледжі КНЕУ бухгалтерією коледжу з нею проводився розрахунок щодо стипендіального забезпечення не в повному обсязі, зокрема не виплачено всі належні суми, а саме: стипендію в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб відповідно до ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» за період з вересня 2015 року по квітень 2016 року. Так, за вказаний період їй виплатили лише мінімальну академічну стипендію за успішне навчання, інших належних виплат нею не отримано.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 17 травня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з Криворізького Коледжу економіки та управління Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені ОСОБА_4» на користь ОСОБА_2 суму грошових коштів в розмірі 5765,69 грн. в рахунок відшкодування заборгованості по стипендії за період навчання з 01.09.2015 року по 30 квітня 2016 року, а також судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, поставив питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Так, ОСОБА_1 вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо передчасності позовної вимоги про зобов'язання Коледжу КНЕУ сплачувати в подальшому неповнолітній ОСОБА_2 стипендію, в розмірі передбаченому ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Також не погодився з висновком суду першої інстанції про те, що вказана вимога, є спробою захистити право на майбутнє, натомість вважає, що зобов'язання відповідача сплачувати стипендію у відповідності до законодавства є способом захисту невизнаного права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та не оспорюється сторонами, з 01 вересня 2015 року ОСОБА_2 зараховано студенткою першого курсу денної форми навчання до Криворізького коледжу економіки та управління Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана» за спеціальністю «Товарознавство та комерційна діяльність» (а.с.54-59).

Батьком неповнолітньої ОСОБА_2 є ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.7).

Як вбачається з довідки ПАТ «Кривбасзалізрудком» від 13.07.2015 року ОСОБА_1 має загальний стаж роботи на підземних роботах з повним робочим днем більше 15 років (а.с. 14).

Також сторонами не оспорюється, що з вересня 2015 року і по квітень 2016 року ОСОБА_2 отримувала академічну стипендію за успішне навчання (а.с.43).

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1, діючи в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, посилався на те, що на підставі наявності в нього стажу роботи у підземних умовах праці протягом більше 15 років, його дочці передбачено виплату соціальної стипендії в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб відповідно до ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», однак соціальна стипендія відповідачем не нараховувалася і не виплачувалася та відповідний розрахунок проведено не було.

Задовольняючи позов в частині стягнення заборгованості щодо виплати стипендії, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявленого позову, та того, що ОСОБА_2, як дочка шахтаря зі стажем роботи під землею більше 15 років, має право на отримання гарантованої законом виплати стипендії у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно п. 8 ч. 3 ст. 3 Закону України «Про вищу освіту», формування і реалізація державної політики у сфері вищої освіти забезпечуються шляхом надання особам, які навчаються у вищих навчальних закладах, пільг та соціальних гарантій у порядку, встановленому законодавством.

Частиною 2 ст. 62 даного Закону передбачено, що особи, які навчаються у вищих навчальних закладах за денною формою навчання за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, мають право на отримання стипендій у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» (в редакції чинної на час виникнення спірних правовідносин) шахтарі, що мають стаж підземної роботи не менш як три роки, діти, батьки яких мають стаж підземної роботи не менш як 15 років, діти шахтарів, які загинули внаслідок нещасного випадку на виробництві, шахтарів-інвалідів І та II групи зараховуються поза конкурсом за особистим вибором спеціальності до державних і комунальних вищих та професійно-технічних навчальних закладів України для навчання за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів з наданням місць у гуртожитках на час навчання та гарантованою виплатою за рахунок коштів державного бюджету стипендії в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Згідно ч. 3 ст. 10 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», Закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, до приведення їх у відповідність із цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

ОСОБА_2 є дочкою особи, яка має стаж підземної роботи більше 15 років, тому їй повинна бути призначена і виплачуватися в період навчання у Коледжі КНЕУ стипендія в розмірі встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як це визначено вищенаведеною нормою закону.

При цьому, колегія суддів погоджується з розрахунком сум невиплаченої стипендії, наданої позивачем, оскільки його розраховано з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України» за період з 01 вересня 2015 року по 30 квітня 2015 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимоги в частині зобов'язання відповідача в подальшому виплачувати щомісячно неповнолітній ОСОБА_2 стипендії у передбаченому ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» розмірі, суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством не передбачено захист судом права на майбутнє, у зв'язку із чим вважав вказані вимоги передчасними.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги в цій частині, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

За статтею 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом статті 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Отже, в розумінні вказаної норми права, законодавець визначив три окремі підстави для захисту цивільного права особи: порушення, невизнання, оспорювання цивільного права.

Зокрема, невизнання цивільного права полягає у пасивному запереченні наявності в особи суб'єктивного цивільного права, яке безпосередньо не завдає шкоди суб'єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі його носію.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією та законами України, у тому числі статтями 15, 16 ЦК України та статтями 1, 3, 15 ЦПК України, і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право не визнається. У разі доведення в установленому законодавством порядку обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, зокрема й про усунення перешкод у здійсненні невизнаного права шляхом зобов'язання вчинити певні дії, особа має суб'єктивне матеріальне право на їх задоволення.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд України в постановах по цивільним справам № 6-2981цс15 від 13 квітня 2016 року, № 6-929цс16 від 1 червня 2016 року, № 6-1044цс16 від 1 червня 2016 року, і в силу ст.214, 360-7 ЦПК Україну він має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при виборі та застосуванні правової норми до спірних правовідносин.

Отже, з огляду на викладене, колегія суддів вважає що, обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права в частині позовних вимог про зобов'язання виплачувати стипендію ґрунтується на нормах статей 15, 16 ЦК України, статей 1, 3, 15 ЦПК України.

Проте, суд першої інстанції вказаних вимог закону не врахував, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку щодо передчасності позовних вимог в цій частині, тому оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання вчинити певні дії підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

У відповідності до п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання до суду заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб у разі, якщо представництво їх інтересів у суді відповідно до закону або міжнародного договору, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України, здійснюють Міністерство юстиції України, суб'єкти надання безоплатної вторинної правової допомоги та/або органи опіки та піклування або служби у справах дітей.

За таких обставин та з урахуванням задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає, що судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 606,32 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 23 травня 2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання вчинити певні дії скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Зобов'язати Криворізький коледж економіки та управління державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана» виплачувати ОСОБА_2 з 1 травня 2016 року стипендію відповідно до статті 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, до закінчення нею навчання за наявності передбачених законодавством підстав для нарахування такої стипендії.

Стягнути з Криворізького коледжу економіки та управління державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана» на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 606,32 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Н.М. Грищенко

Судді: Л.А. Братіщева

ОСОБА_6