Ухвала

від 13.07.2016 по справі 402/664/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Висоцької В.С., Колодійчука В.М., Фаловської І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом прокурора (керівника) Новоукраїнської місцевої прокуратури до Ульяновської районної державної адміністрації Кіровоградської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, державного реєстратора Реєстраційної служби Ульяновського районного управління юстиції про визнання незаконними і скасування розпоряджень, визнання недійсними свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна, повернення земельних ділянок, за касаційною скаргоюОСОБА_4, ОСОБА_5на рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 16 листопада 2015 року та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від

24 лютого 2016 року,

встановила:

У травні 2015 року прокурор Ульяновського району Кіровоградської області звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Ульяновської районної державної адміністрації від 23 квітня 2012 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_4 та ОСОБА_5.»; визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Ульяновської районної державної адміністрації від 21 грудня 2012 року «Про затвердження акта визначення збитків, проекту землеустрою та надання у власність земельної ділянки ОСОБА_4.»; визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Ульяновської районної державної адміністрації від 21 грудня

2012 року «Про затвердження акта визначення збитків, проекту землеустрою та надання у власність земельної ділянки ОСОБА_5»; визнати недійсними свідоцтва на право власності на земельні ділянки, видані на ім'я

ОСОБА_4 і ОСОБА_5; повернути спірні ділянки у власність держави в особі Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області.

Позов мотивував тим, що в ході перевірки, проведеної прокуратурою, встановлено, що на підставі оспорюваних розпорядженнями Ульяновської районної державної адміністрації відповідачі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 набули у власність земельні ділянки площею по 1,5 га кожна на території Йосипівської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області для ведення особистого селянського господарства. Спірні земельні ділянки передані у власність відповідачам із земель резервного фонду. Відповідачі не являлися членами юридичних осіб сільськогосподарських виробників розміщених на території Йосипівської сільської ради, не зайняті у соціальній сфері с. Йосипівка та пенсіонерами з їх числа, не проживають на території цієї сільської ради. Разом з тим, на території вказаної сільської ради проживають 53 громадяни, які мають право на отримання земельних ділянок з резервного фонду, які звернулися за їх отриманням, але ще не отримували земельні ділянки у власність.

Вважав оспорювані розпорядження незаконними та такими, що суперечать земельному законодавству, зокрема ст. 5 ЗК України (1990 року), ст. ст. 10, 19, 25 ЗК України та п. 7 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» № 720/95 від 8 серпня 1995 року, оскільки наданням у власність відповідачвм земельних ділянок порушено виключний перелік осіб, які мають право на отримання землі із резервного фонду.

Рішенням Ульяновського районного судуКіровоградської області від 16 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 24 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Визнано недійсним розпорядження голови Ульяновської районної державної адміністрації від 21 грудня 2012 року «Про затвердження акта визначення збитків, проекту землеустрою та надання у власність земельної ділянки ОСОБА_4.».

Визнано недійсним розпорядження голови Ульяновської районної державної адміністрації від 21 грудня 2012 року «Про затвердження акта визначення збитків, проекту землеустрою та надання у власність земельної ділянки ОСОБА_5.».

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на об'єкт нерухомого майна земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Ульяновський район, с/рада Йосипівська, видане Державним реєстратором Реєстраційної служби Ульяновського районного управління юстиції Кіровоградської області за номером запису про право власності - 456594.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на об'єкт нерухомого майна земельну ділянку яка знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Ульяновський район, с/рада Йосипівська, видане Державним реєстратором Реєстраційної служби Ульяновського районного управління юстиції Кіровоградської області за номером запису про право власності - 457675.

Зобов'язано ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повернути вказані земельні ділянки у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області. У задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просять скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі, рішення апеляційного суду скасувати в частині часткового задоволення позову та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову прокурора, апеляційний суд посилався на те, що при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій у приватну власність передаються земельні ділянки (крім земель резервного фонду) працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Разом з тим, створений у процесі приватизації резервний фонд земель призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням переважно громадянами, зайнятими у соціальній сфері на селі, а також іншими особами, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання, а також іншими особами, визначеними законодавством.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції вірно виходив із того, що резервний фонд земель підлягає перерозподілу в першу чергу між працівниками державних та комунальних закладів, підприємств та організацій культури, освіти та охорони здоров'я та пенсіонерам з їх числа, які проживають у сільській місцевості та які мають право на подачу клопотання про виділ землі з резервного фонду, до яких відповідачі не відносяться.

Доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити, рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 24 лютого 2016 року залишити без змін .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.С. Висоцька

В.М.Колодійчук

І.М.Фаловська