Ухвала

від 11.07.2016 по справі 301/3098/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 301/3098/14-ц

У Х В А Л А

Іменем України

11 липня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області

у складі : головуючого - судді Мацунича М.В.

суддів : Ігнатюка Б.Ю., Кеміня М.П.

з участю секретаря : Кухта М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 від імені якого на підставі договору діє адвокат в особі ОСОБА_2 на рішення Іршавського районного суду від 25 березня 2016 року за позовною заявою Релігійної громади Української православної церкви Свято-Гергіївської церкви, с. Осій, Іршавського району до ОСОБА_1, Осійської сільської ради, де третіми особами без самостійних вимог є Управління Держгеокадастру в Іршавському районі, ОСОБА_3, приватний нотаріус ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування рішення сільради та договору купівлі-продажу земельної ділянки, -

в с т а н о в и л а :

Так, 11.12.2014 року Релігійна громада Української православної церкви Свято-Гергіївської церкви, с. Осій, Іршавського району звернулась в суд із позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 18.02.2014 року земельної ділянки площею 0,0300 га, що по вул. Шевченка, 122 в с. Осій, Іршавського району. Але, 25.02.2015 року, Релігійна громада Української православної церкви Свято-Гергіївської церкви, с. Осій, Іршавського району звернулась в суд з іншим позовом про визнання недійсним та скасування рішення Осійської сільської ради від 21.03.2013 року за № 98 про здійснення продажу земельної ділянки комерційного призначення. Ухвалою Іршавського районного суду від 29.07.2015 року дані цивільні справи об'єднано в одне провадження, із присвоєнням номеру 301/3098/14-ц.

Рішенням Іршавського районного суду від 25 березня 2016 року, позовні вимоги Релігійної громади Української православної церкви Свято-Гергіївської церкви, задоволено.

Не погодившись із даним рішенням, ОСОБА_1 від імені якого на підставі договору діє адвокат в особі ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відхилення позовних вимог. Мотивує свої вимоги тим, що рішення суду не відповідає вимогам норм процесуального та матеріального права, адже суд припустився до неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1, та його представник в особі адвоката ОСОБА_2 підтримали доводи скарги, і просили задоволити вимоги такої.

Представник Релігійної громади Української православної церкви Свято-Гергіївської церкви в особі голови церковної ради ОСОБА_5, та представник позивача в особі адвоката ОСОБА_6 заперечили доводи апеляційної скарги. Так-як рішення на підставі якого було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, було прийнято не достатнім складом депутатів, що свідчить про неприйняття такого рішення.

Представник Осійської сільської ради в особі ОСОБА_7, заперечив, доводи скарги з тих підстав, що сільська рада не приймала рішення 21.03.2013 року за № 98 про здійснення продажу земельної ділянки, так-як відсутній був кворум, половина депутатів були відсутні. Дозволу на забудову проходу до храму, сільрада не давала ОСОБА_1, і більше того, наголошувала на тому, щоб будівництво на земельній ділянці не здійснювалось.

У судове засідання треті особи: Управління Держгеокадастру в Іршавському районі, ОСОБА_3, приватний нотаріус ОСОБА_4, не з'явились, але про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином, заяв про відкладення розгляду справи суду не надіслали. За цих обставин, колегія суддів, відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України та зважуючи на приписи ст. 303-1 ЦПК України, вважає за необхідне розглядати скаргу за їх відсутності.

У ході розгляду позову, судом першої інстанції встановлено, що рішення 17-ї сесії 6-го скликання Осійської сільської ради від 21 березня 2013 року за № 98 про затвердження звіту експертної оцінки та продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення гр-ну ОСОБА_1 прийнято у супереч вимог п. 11 ст. 46 ЗУ В«Про місцеве самоврядуванняВ» неправомочною сесією в якій брало участь лише половина депутатів від загального складу ради. То відповідно, сільський голова не мав повноважень для укладення 18.02.2014 року договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0300 га. Релігійній громаді Української православної церкви Свято-Гергіївської церкви на праві користування, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 11.10.2001 року належить земельна ділянка площею 0,35 га. для будівництва і обслуговування православного храму. Висновком судової інженерно-технічної експертизи від 11.01.2016 року встановлено, що до земельної ділянки церкви зі сторони автостанції між земельними ділянками ОСОБА_8 і ОСОБА_1, проїзд чи прохід, відсутній. Відповідно, землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав із належного користування землею.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та дослідивши матеріали справи й перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла до думки, що апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступних мотивів.

За правилами ч. 1 ст. 303 ЦПК України - під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 3 і ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку встановленому, цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений, законами України.

Також і ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

А виходячи з положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 від імені якого на підставі договору діє адвокат в особі ОСОБА_2 посилається на те, що судом першої інстанції залишена поза увагою та обставина, що в позивача відсутні підстави для звернення до суду, оскільки його права не порушено. Висновком судової інженерно-технічної експертизи від 11.01.2016 року встановлено, що до земельної ділянки церкви зі сторони автостанції жодного проходу чи проїзду не існує, а тому, позивач не може довести, що його права порушив ОСОБА_1. Кількісний склад депутатів присутніх на сесії, які прийняли рішення № 98 від 21.03.2013 року, жодним чином не порушує, права позивача. Позивач не являється стороною договору купівлі-продажу від 18.02.2014 року земельної ділянки, а тому, його права даним договором не порушені. Та судом, не приведено сторін у попередній стан. Позов заявлено особою, якої не існує, відповідно до реєстраційних документів.

Та, не дивлячись на вказані посилання, колегія суддів дійшла до думки, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

За загальним правилом ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

А способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право, та відновлення становища, яке існувало до порушення, пункти 2, 3, 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом, абзац 12 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Відповідно до приписів ч. 2 і пунктів В«вВ» , В«гВ» ч. 3 ст. 152 ЗК України, землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування, чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та (або) визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку із прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів особи.

З матеріалів справи убачається, що на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ЗК №005-24006 виданого 11 жовтня 2001 року та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 7 - Релігійній громаді Української православної церкви Свято-Гергіївської церкви с. Осій надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,35 га в межах згідно з планом, яка розташована на території с. Осій в центрі села для будівництва православного храму, Т.1, а.с. 9.

Як зазначено в акті земельної комісії від 25.11.2014 року із приводу обстеження земельної ділянки, оглядом встановлено, що до церкви є три проходи. З боку автобусної зупинки проходить прохід загального користування, який перекритий будівлею спорудженою ОСОБА_1. Прохід повинен проходити через земельну ділянку на якій стоїть будова ОСОБА_1, і земля сільською радою нікому не виділялась, Т.1, а.с. 65.

А рішенням 29-ї сесії 6-го скликання Осійської сільської ради за № 351 від 27.01.2015 року, затверджено акт від 25.11.2014 року, обстеження земельної ділянки по вул. Шевченка де проходить прохід до Свято-Гергіївської церкви с. Осій, Т.1, а.с. 64.

Згідно висновку судової інженерно-технічної експертизи за № 1 від 11.01.2016 року встановлено, що до земельної ділянки церкви, якою користується релігійна громада Української православної церкви Свято-Гергіївської церкви зі сторони автостанції між земельними ділянками ОСОБА_8 і ОСОБА_1, проїзд чи прохід, відсутній. Картографічне зображення земельних ділянок сторін у справі та ОСОБА_8, відсутності проходу, проїзду до церкви зі сторони автостанції с. Осій, зображено на Схемі, а.с. Т.3, а.с. 8, 9-14, 15-24, 25.

Зазначеними доказами встановлено, що релігійна громада Української православної церкви Свято-Гергіївської церкви зі сторони автостанції по вул. Шевченка с. Осій не має проїзду до храму в зв'язку із тим, що ОСОБА_1 на місці проїзду і проходу побудував будівлю комерційного призначення.

Такі докази в їх сукупності свідчать про те, що право релігійної громади Української православної церкви Свято-Гергіївської церкви по належному використанню земельної ділянки по забезпеченню вільного проходу або проїзду на територію церкви, яка перебуває у постійному користуванні релігійної громади, порушено безпосередньо ОСОБА_1 і Осійської сільської ради.

Як законний землекористувач, релігійна громада Української православної церкви Свято-Гергіївської церкви має право захисту свого порушеного права, шляхом визнання рішення сільської ради і договору купівлі-продажу земельної ділянки, недійсними. Так-як у такий спосіб, буде поновлено порушене право релігійної громади по вільному проходу або проїзду на територію церкви.

Також слід зазначити, що рішенням Іршавського районного суду від 18.12.2015 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 21.03.2016 року встановлено обставини, які вказують на те, що заїзд на земельну ділянку православної Свято-Георгіївській церкви с. Осій для господарських потреб передбачено та встановлено з тильної сторони храму, який виходить до вул. Шевченка через землі комунальної власності до автобусної зупинки.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 ЗУ В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» - сільська рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається із пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Згідно ч. 5 цієї Статті, сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць. А як передбачено ч. 12 цієї Статті, сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.

Як убачається із протоколу засідання 17-ї сесії 6-го скликання Осійської сільської ради від 21 березня 2013 року, присутніми на сесії були 11 депутатів (список додається), Т.2, а.с. 73-77. Даний протокол підписано головою сільради ОСОБА_3 та посвідчено печаткою сільради. Під № 4 вирішувалось питання про затвердження звіту з експертної оцінки та продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення. До протоколу додано Список присутніх депутатів на засіданні 17-ї сесії 6-го скликання від 21 березня 2013 року в якому значиться 11 підписів депутатів, які приймали участь в засіданні сесії, Т.2, а.с. 69.

Таким чином, рішення 17-ї сесії 6-го скликання Осійської сільської ради від 21 березня 2013 року за № 98 стосовно затвердження звіту вартості експертної оцінки земельної ділянки; згоди продати у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 300 кв.м. по вул. Шевченка, 122 в с. Осій для комерційних потреб; зобов'язання ОСОБА_1 оформити договір купівлі-продажу земельної ділянки, а сільському голові ОСОБА_3 укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки у відповідності до рішення сільради, прийнято неповноважною сесією сільської ради, а тому не може нести правові наслідки, та являється підставою для визнання такого рішення сільської ради недійсним, через порушення вимог ч. 12 ст. 46 ЗУ В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» .

Як слідує з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № НВ-2100417832014 від 28.01.2014 року, земельна ділянка площею 0,0300 га. за Кадастровим номером 2121986500:06:001:0213 за цільовим призначенням відноситься до категорії земель - Землі житлової та громадської забудови, а використовується для комерційної діяльності, Т.1., а.с. 27-31.

Проте, матеріали справи у супереч вимог ст. 20 ЗК України не містять доказів того, що Осійська сільська рада своїм рішення на підставі проекту землеустрою змінювала цільове призначення земельної ділянки площею 0,0300 га. з категорії землі житлової та громадської забудови на категорію землі несільськогосподарського призначення для комерційної діяльності. Тому, і з цієї причини, Осійська сільська рада, своїм незаконним рішення 17-ї сесії 6-го скликання від 21 березня 2013 року за № 98 не мала правових підстав для здійснення продажі земельної ділянки площею 0,0300 га., цільове призначення якої для житлової та громадської забудови, а не для комерційного призначення.

Як зазначено в абзаці 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 В«Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійснимиВ» - відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

У переглядаємій справі, релігійна громада Української православної церкви Свято-Гергіївської церкви с. Осій, являється заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.02.2014 року, укладеного між Осійською сільською радою в особі сільського голови ОСОБА_3 та ОСОБА_1, продавець продав, а покупець купив у власність земельну ділянку несільськогосподарського призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована в с. Осій по вул. Шевченка, 122, Іршавського району, площа якої становить 0,0300 га. за кадастровим номером земельної ділянки : 2121986500:06:001:0213, продаж вчинено за суму в розмірі 12421,97 гривня. Договір нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Іршавського районного нотаріального округу в особі ОСОБА_4, та зареєстровано в книзі вчинення нотаріальних дій за реєстровим № 210, Т.1, а.с. 23.

Виходячи з вимог частин 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Так-як, релігійна громада Української православної церкви Свято-Гергіївської церкви с. Осій як заінтересована особа заперечує дійсність укладеного правочину на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно частин 1, 3 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

З договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.02.2014 року вбачається, що такий від імені продавця укладено ОСОБА_3, сільським головою Осійської сільської ради. Такий правочин, сільський голова в особі ОСОБА_3 укладав виходячи з тих зобов'язань, які передбачено рішенням 17-ї сесії 6-го скликання Осійської сільської ради від 21 березня 2013 року за № 98.

Проте, дане рішення Осійської сільської ради є незаконним, так-як прийнято неповноважною сесією сільської ради, а тому, не може нести будь-яких правових наслідків для тих сторін, яких воно стосувалось.

А звідси, укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.02.2014 року не може ґрунтуватись на незаконному рішення, яке свідчить про відсутність волевиявлення Осійської сільської ради на надання згоди про здійсненню продажі земельної ділянки несільськогосподарського призначення, а тому як наслідок, укладений правочин через дефект волі, підлягає визнанню недійсним, також.

ОСОБА_1 в скарзі посилається на те, що судом визнаючи правочин недійсним, не приведено сторін у попередній стан. Із цього приводу, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до абзацу 3 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 В«Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійснимиВ» , вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Такі правові наслідки недійсності правочину, застосовуються між сторонами такого правочину, які вправі заявити одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги, сторона такого правочину. Релігійна громада Української православної церкви Свято-Гергіївської церкви с. Осій являється заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином. Оскільки, релігійна громада Української православної церкви Свято-Гергіївської церкви с. Осій не являється стороною оспорюваного правочину, то вимогу про застосування наслідків недійсності правочину, вправі самостійно заявити будь-яка зі сторін оспорюваного правочину, що узгоджується із правилами ст. 216 ЦК України.

В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 посилається на те, що висновком судової інженерно-технічної експертизи за № 1 від 11.01.2016 року встановлено ту обставину, що до земельної ділянки церкви зі сторони автостанції жодного проходу чи проїзду не існує, а тому, позивач не може довести того факту, що його права порушив відповідач ОСОБА_1.

Однак з таким твердженням ОСОБА_1 колегія суддів не може погодитись, через те, що останній експертний висновок тлумачить на свою користь, при цьому не оцінюючи такий у цілому, та з урахуванням конкретних доказів та обставин справи. Такий експертний висновок не містить тверджень із приводу того, що проїзду на територію церкви для господарських потреб православної релігійної громади з боку вул. Шевченка с. Осій взагалі не було і не існувало до побудови ОСОБА_1 будівлі для комерційної. За цих обставин, таке твердженням ОСОБА_1 не узгоджується з матеріалами справи.

У матеріалах справи наявний протокол виїзного засідання постійної комісії районної ради від 06.02.2015 року в якому зазначено, що при обстеженні земельної ділянки навколо православної церкви встановлено, що між будівлею ОСОБА_1 та гр-на ОСОБА_9 наявний заїзд до території церкви, шириною 8,68 метра. Порушень вимог земельного законодавства заявником ОСОБА_1, комісією не виявлено, Т.1., а.с. 78, 79.

Проте, такий висновок виїзного засідання постійної комісії районної ради від 06.02.2015 року не можна визнати правомірним із тих підстав, що суперечить Державному акту на право приватної власності на землю від 15.06.1997 року, згідно якого ОСОБА_8 надано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0140 га. для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, Т.1., а.с. 78 і Т.3., а.с. 2-6. А також, акту земельної комісії від 25.11.2014 року з приводу обстеження земельної ділянки, та рішенню 29-ї сесії 6-го скликання Осійської сільської ради за № 351 від 27.01.2015 року, яким затверджено акт від 25.11.2014 року, обстеження земельної ділянки по вул. Шевченка де проходить прохід до Свято-Гергіївської церкви с. Осій, Т.1., а.с. 64, 65.

До протоколу виїзного засідання постійної комісії районної ради від 06.02.2015 року додано план-схему обстежуваних земельних ділянок у якій вказано заїзд до території церкви, шириною 8,68 метра, Т.1., а.с. 79. Такий показано на схемі під кутом (діагоналлю) відносно до заїзду на територію православної релігійної громади. А більше того, такий зазначено за рахунок земельної ділянки ОСОБА_8, яка перебуває у її приватній власності. Якщо так підходити до спірної ситуації, то тоді ОСОБА_1 своєю будівлею не перекрив проїзд до території православної релігійної громади, що є неправильним, і таким, що суперечить фактичним обставинам справи.

Протягом діяльності, православної релігійної громади с. Осій, змінювалась юридична назва даної особи. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.02.2016 року, повним найменуванням юридичної особи є: Релігійна громада Української православної церкви Св'ято-Георгіївської церкви, Т.3., а.с. 61.

А звідси, судом розглянуто позов релігійної громади Української православної церкви Св'ято-Георгіївської церкви в с. Осій Іршавського району. Та обставина, що при поданні позову було зазначено назву не в точній відповідності до реєстраційних документів, не може свідчити, що позов пред'явлено не тим позивачем, а також впливати на законність ухваленого рішення суду.

Інші посилання, що містяться в апеляційній скарзі не впливають на висновки зроблені судом першої інстанції, та на обставини, які вище наведено, так-як не узгоджуються з фактичними обставинами справи.

Встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції дав їм належну правову оцінку до яких застосував відповідні правові норми, що дало суду підстави дійти до висновку про задоволення позовних вимог.

Зважуючи на встановлені обставини, доводи апеляційної скарги не можуть бути взятими до уваги, так-як не спростовують висновків суду першої інстанції та вище викладеного, а тому колегія суддів у відповідності до вимог передбачених статтями 213, 308 ЦПК України дійшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Ураховуючи наведене та керуючись вимогами статей 307, 308, 314, 315 і 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені якого на підставі договору діє адвокат в особі ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Іршавського районного суду від 25 березня 2016 року, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання нею законної сили .

Головуючий :

---

Судді :

---

---