Постанова

від 05.07.2016 по справі 810/1566/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2016 року м. Київ 810/1566/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житлоінвест-Гарант» та ОСОБА_2, про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії.

Суть спору: ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області, у якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області від 16.03.2015 про накладення арешту на квартиру за № 27 за адресою: м. Бориспіль, вул. Нова, буд. 31-А;

- зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області зняти арешт з квартири за № 27 за адресою: м. Бориспіль, вул. Нова, буд. 31-А.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду від 14.06.2016 було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житлоінвест-гарант» та ОСОБА_2.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що ОСОБА_1 є власником майнових прав на квартиру №27, яка знаходиться за адресою: м. Бориспіль, вул. Нова, буд. 31-А, на яку спірною постановою Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області від 16.03.2015 накладено арешт.

Позивач вважає, що накладення арешту на відповідне нерухоме майно є неправомірним, оскільки вказана квартира не є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Житлоінвест-Гарант», що є боржником у виконавчому провадженні №43897405.

Крім того, позивач зауважив про те, що ОСОБА_1 не є стороною відповідного виконавчого провадження, що на думку позивача, також свідчить про безпідставність накладення арешту на відповідне майно.

Відповідач у судове засідання з'явився, проти позову заперечував, але письмові заперечення не надав.

Присутні у судовому засіданні представники сторін заявили клопотання про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Вказане клопотання представників сторін було задоволено судом, про що було постановлено усну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до журналу судового засідання.

У зв'язку з цим, подальший розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження. Згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Вищий адміністративний суд України в пункті 11 Листа від 30.11.2009 р. № 1619/10/13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

12.01.2006 між ОСОБА_1 (Довіритель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТИАРА» (Повірений) було укладено договір доручення №12/1-38, за умовами якого повірений зобов'язався вчинити від імені довірителя юридичні дії, а саме: забезпечити розрахунки за виконані роботи, послуги, матеріали, що стосуються будівництва об'єкта та організувати його будівництво; після завершення будівництва об'єкта передати довірителю документи, необхідні для оформлення права власності довірителем на об'єкт.

Об'єктом є: квартира №27, загальною площею 70,77 м.кв., що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Нова, 31А (п.1.2 договору).

Відповідно до п. 1.4 договору загальна вартість об'єкта складається із вартості об'єкта та вартості опалення.

Згідно з п. 1.7 договору орієнтовна загальна вартість об'єкта на момент підписання договору становить 295 157,00 грн., у тому числі ПДВ на загальну суму 49 192,84 грн. та підлягає коригуванню згідно п.1.5.3 та п. 1.7.1 договору.

За умовами п. 2.1 договору довіритель перераховує вартість об'єкта таким чином: 295157,00 (двісті дев'яності п'ять тисяч сто п'ятдесят сім грн. 00 коп.) - у строк до 18.11.2006 включно.

Відповідно до п.2.3 договору право власності довірителя на об'єкт виникає після державної реєстрації такого права в бюро технічної інвентаризації.

Повірений право власності на об'єкт не набуває (п. 2.4 договору).

Пунктом 3.4 договору встановлено, що довіритель має право, зокрема, отримати за актом прийому-передачі документи, необхідні для оформлення довірителем права власності на об'єкт згідно з п.2.2 договору.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і дії до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 5.1 договору).

З матеріалів справи вбачається, що з метою виконання умов вказаного договору, позивачем було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИАРА» в якості оплати за квартиру №27, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Нова, 31А, грошові кошти у розмірі 295 157,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 13.11.2006.

15.06.2013 між ОСОБА_1 (Довіритель), Товариством з обмеженою відповідальністю «ТИАРА» (Повірений) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житлоінвест-Гарант» (Замісник повіреного) було укладено договір замісника повіреного №12/1-38, за умовами якого повірений за згодою довірителя зобов'язується передати, а замісник повіреного прийняти права та зобов'язання повіреного за договором доручення №12/1-38 від 2.01.2006 щодо будівництва об'єкта - квартири №27 в будинку по вул. Нова, 31-А в м. Бориспіль, орієнтовною загальною площею 70,77 кв.м. та житловою площею 34,74 кв.м, поверх 6, кількість кімнат 2, що знаходиться на земельній ділянці с кадастровим номером 3210500000:10:009:0085. Відповідно до п.16 договору договір замісника повіреного є невід'ємною частиною основного договору.

Договір замісника повіреного набирає чинності з моменту його підписання повноважним представникам сторін та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за основним договором або до настання скасувальної обставини (п. 17 договору).

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житлоінвест-Гарант»було видано позивачу довідку про право довірителя на набуття у власність об'єкта інвестування вих.№3 від 03.01.2014, у якій зазначено про те, що ОСОБА_1 в повному обсязі сплатила вартість квартири №27 в будинку по вул. Нова, 31-А в м. Бориспіль, орієнтовною загальною площею 70,77 кв.м. та житловою площею 34,74 кв.м, поверх 6, кількість кімнат 2, як становить 290157,00 грн.

На виконання умов договору замісника повіреного №12/1-38 від 15.06.2013, Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансовою компанією «Житлоінвест-Гарант» було передано, а позивачем прийнято об'єкт інвестування - квартиру №27, загальною площею 74,00 м. кв., яка розташована на 6 поверсі в будинку по вул. Нова, 31-А в м. Бориспіль, Київська обл., що підтверджується актом приймання-передачі квартири №27 від 03.01.2014, який підписаний представниками сторін.

Судом встановлено, що 16.03.2016 позивач, маючи намір зареєструвати право власності на квартиру №27, що знаходиться за адресою: м. Бориспіль, вул. Нова, буд. 31-А, звернувся до Комунального підприємства «Бориспільське бюро технічної інвентаризації» із завою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, реєстраційний номер 16087784.

Проте, за результатами розгляду вказаної заяви, державним реєстратором прав на нерухоме майно Комунального підприємства «Бориспільське бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_3 було прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №28881609 від 23.03.2016.

Зі змісту вказаного рішення вбачається, що підставою відмови позивачу у державній реєстрації права власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, є наявність запису про накладення арешту на вказане нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу стало відомо про те, що 03.03.2014 Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області було прийнято рішення у справі №2-102/14 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житлоінвест-Гарант» про розірвання договору про участь у фонді фінансування будівництва, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житлоінвест-Гарант» на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 200900,00 грн. та судові витрати у розмірі 3656,00 грн.

На виконання вказаного рішення Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області було видано виконавчий лист №373/79/14-ц від 25.03.2014.

Судом встановлено, що на підставі вказаного виконавчого листа державним виконавцем державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_4 було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №43897405 від 08.07.2014 про стягнення з ТОВ "Фінансова компанія "Житлоінвест-Гарант" на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 204556,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, яка є стрягувачем в рамках виконавчого провадження №43897405, звернулась до Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції із заявою від 10.03.2015 про накладення арешту на нерухоме мано, зокрема, на квартиру №27 за адресою: м. Бориспіль, вул. Нова, буд. 31-А.

Судом встановлено, що на підставі вказаної заяви, 16.03.2015 державним виконавцем державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_4 у рамках виконавчого провадження №43897405 було прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.03.2015 №43897405, якою було накладено арешт на квартиру №27 за адресою: м. Бориспіль, вул. Нова, буд. 31-А, що належить боржнику - ТОВ "Фінансова компанія "Житлоінвест-Гарант".

Не погоджуючись з прийняттям відповідачем постанови про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання її протиправною та скасування та зобов'язання вчинити певні дії, з приводу чого суд зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 (далі-Закон №606).

Відповідно до ст. 1 Закону №606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону №606 державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст. 11 Закону №606).

Частиною 2 ст. 11 Закону №606 встановлено, що державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону №606 державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно із ч. 1 ст. 57 Закону №606 арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ч.2 ст. 57 Закону №606).

Частиною 3 ст. 57 Закону №606 передбачено, що постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Відповідно до ч.1 ст. 63 Закону №606 звернення стягнення на будинок, квартиру, земельну ділянку, інше нерухоме майно фізичної особи проводиться у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Згідно із ч. 3 ст.63 Закону №606 у разі звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення чи земельну ділянку державний виконавець подає запит до відповідних місцевих органів, що здійснюють реєстрацію та облік майна, про належність такого майна боржнику на праві власності, а також перевіряє, чи не перебуває це майно під арештом.

Після надходження документального підтвердження належності боржнику на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна державний виконавець накладає на них арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідних реєстрів в установленому законодавством порядку. Про накладення арешту на будинок чи інше нерухоме майно, заставлене третім особам, державний виконавець невідкладно повідомляє таким особам (ч.4 ст. 63 Закону №606).

Отже, під час накладення арешту на нерухоме майно боржника, державний виконавець зобов'язаний перевірити факт належності відповідного майна боржнику на праві власності.

Відповідно до ч.4 ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004 (далі - Закон №1952, у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 4 Закон №1952 обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Частиною 4 ст. 3 Закону №1952 встановлено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Як зазначено вище, постановою державного виконавця державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_4 від 16.03.2015 №43897405 було накладено арешт на квартиру №27 за адресою: м. Бориспіль, вул. Нова, буд. 31-А.

При цьому, у вказаній постанові в якості власника відповідного нерухомого майна вказаного боржника, ТОВ "Фінансова компанія "Житлоінвест-Гарант".

Проте, суд звертає увагу на те, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відсутні будь-які відомості щодо власника нерухомого майна, квартири №27, яка розташована за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Нова, буд. 31-А, про що свідчать Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомості №34263452 від 27.02.2015 та Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстрі іпотек та Єдиного реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №34263678 від 27.02.2015.

Вказана інформація з Реєстрів була отримана державним виконавцем на його запит, що було підтверджено представником відповідача у судовому засіданні, а також оглянутими судом у судовому засіданні матеріалами виконавчого провадження та свідчить про обізнаність відповідача про те, що зазначена вище квартира не належала на праві власності боржникові на момент прийняття спірної постанови.

Отже, вказане свідчить про відсутність державної реєстрації будь-яких речових прав на вказану квартиру, що в свою чергу, підтверджує те, що ТОВ "Фінансова компанія "Житлоінвест-Гарант" не є власником відповідного нерухомого майна.

В ході розгляду справи відповідачем не було наведено жодних доводів на підтвердження того, що боржник у виконавчому провадженні №43897405, ТОВ "Фінансова компанія "Житлоінвест-Гарант", є власником квартири №27, що розташована за адресою Київська область, м. Бориспіль, вул. Нова, буд. 31-А, у той час як матеріали справи свідчать про те, що власником майнових прав на відповідне нерухоме майно є саме ОСОБА_1

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які свідчать про те, що державний виконавець звертався до Бюро технічної інвентаризації та органів місцевого самоврядування із запитами про надання інформації щодо наявності у них правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності ТОВ «Фінансова компанія «Житлоінвест-Гарант» на відповідну квартиру.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем всупереч вимогам ст.63 Закону України «Про виконавче провадження», не було належним чином перевірено інформацію щодо належності боржнику - ТОВ "Фінансова компанія "Житлоінвест-Гарант", на праві власності вищевказаної квартири, що в свою чергу, зумовило накладення арешту на нерухоме майно належне особі, яка взагалі не є стороною виконавчого провадження №43897405.

У зв'язку з цим, суд вважає, що у відповідача не було правових підстав для накладення арешту на квартиру №27 за адресою: м. Бориспіль, вул. Нова, буд. 31-А, яка не належала на праві власності ТОВ "Фінансова компанія "Житлоінвест-Гарант", що свідчить про те, що оскаржувана постанова була прийнята протиправно, а тому вона підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача зняти арешт з квартири за № 27 за адресою: м. Бориспіль, вул. Нова, буд. 31-А, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону №606 особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Зі змісту зазначеної статті вбачається, що законодавцем особі надано право звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту лише у разі наявності спору про право особи на таке майно, оскільки за умови підтвердження права власності особи на майно відповідними належними доказами відсутній спір про право та, як наслідок, потреба у зверненні до суду з позовом про визнання права власності на спірне майно.

При цьому, ч. 2 ст. 60 Закону № 606 передбачено, що у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Враховуючи, що в даній справі немає спору про право власності на арештовану квартиру, оскільки наявність права власності позивача на неї підтверджується відповідними документами та відповідачем не оспорюється та враховуючи, що за Законом № 606 після винесення судом рішення державний виконавець виносить постанову, суд доходить висновку, що належним способом захисту у цьому випадку є спонукання Відділу державної виконавчої служби зняти арешт з майна. В свою чергу, на підставі постанови суду державний виконавець має винести постанову про зняття арешту з майна, як це передбачено ч. 2 ст. 60 Закону №606.

Аналогічна позиція висловлена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.10.2013 р. у справі № К/9991/8809/11 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/ 34531988).

За таких обставин, враховуючи те, що постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.03.2015 №43897405 була прийнята протиправно, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача зняти арешт з квартири №27 за адресою: м. Бориспіль, вул. Нова, буд. 31-А, який був накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.03.2015 №43897405.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, сплачений позивачем судовий збір в сумі 1 102 грн. 40 коп. підлягає стягненню на його користь з Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області від 16.03.2015 у виконавчому провадженні №43897405 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

3.Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області зняти арешт з квартири №27, яка розташована за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Нова, буд. 31-А, що був накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.03.2015 №43897405.

4.Стягнути на користь ОСОБА_1 (08300, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Садова, будинок 16, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у сумі 1 102 (одна тисяча сто дві) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області (08300, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Київський шлях, будинок 63, ідентифікацій код 33354650).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.