Постанова

від 07.07.2016 по справі 823/430/16

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2016 року справа № 823/430/16

15 год. 47 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рідзеля О.А.,

при секретарі судового засідання - Сосюрі Ф.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 - за посадою, представника позивача ОСОБА_2 - за довіреністю, представника відповідача ОСОБА_3 - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом малого підприємства «Тріумф» до управління Держпраці у Черкаській області про скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось мале підприємство «Тріумф» (далі-позивач) з позовною заявою до управління Держпраці у Черкаській області (далі-відповідач), у якій просить визнати протиправною та скасувати постанову від 31.03.2016 №23-23-60/030-01 про накладання штрафу в сумі 4134 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що під час проведення перевірки додержання позивачем законодавства про працю та загальнообов’язкового державного соціального страхування та складення оскаржуваної постанови від 31.03.2016 №23-23-60/030-01 відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем положень ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та ст. 24 Закону України «Про оплату праці», оскільки на МП «Тріумф» є один працівник в особі директора - ОСОБА_1, найнятих працівників немає. КЗпП України не регулює умови праці власників підприємств.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві та просили позов задовольнити.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали в повному обсязі з зазначених вище підстав.

Відповідач проти позову заперечив, подавши 24.05.2016 письмові заперечення, відповідно до яких зазначив, що за результатами проведеної 16.03.2016 перевірки стосовно МП «Тріумф» встановлено порушення дотримання вимог законодавства про працю, за період з 01.01.2015 по 01.03.2016 встановлено порушення строків виплати заробітної плати, а саме заробітна плата виплачена: за січень-квітень 2015 року - 24.12.2015, за травень-червень 2015 року - 12.02.2016, за липень-вересень 2015 року - 15.03.2016, заробітна плата за час щорічної відпустки за грудень 2015 року та січень-лютий 2016 року на день перевірки не була виплачена. На підставі встановлених порушень 31.03.2016 прийнято постанову № 23-23-60/030-01 про накладення на МП «Тріумф» штрафу у розмірі 4134 грн.

Також відповідачем зазначено, що за наслідками розгляду протоколу про адміністративне правопорушення від 16.03.2016 № 23-23-60/020, прийнятого за результатами перевірки законодавства про працю МП «Тріумф», постановою Черкаського районного суду від 29.04.2016 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 (п’ятсот десять) грн. 00 коп.

Відповідач наголошував, що якщо працівник, який одночасно є власником, виконував певну роботу на умовах трудового договору, укладеного відповідно до вимог ст.ст. 21, 24 КЗпП України, то йому має бути виплачена заробітна плата (згідно з трудовим договором (контрактом)), а статут МП «Трімф» не містить будь-яких положень щодо виконання засновником функцій директора на безоплатній основі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову з підстав викладених у запереченні.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає про таке.

Відповідно до направлення на перевірку від 01.03.2016 № 203, уповноваженими особами відповідача з 14.03.2016 по 16.03.2016 проведено перевірку позивача стосовно додержання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціально страхування.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 16.03.2016 № 23-23-60/030 та винесено припис від 16.03.2016 № 23-23-60/030-022.

Відповідно до припису від 16.03.2016 № 23-23-60/030-022 приписано: при використанні найманої праці на підприємстві додержуватися вимог законодавства про працю, у частині строків та періодичності виплати заробітної плати відповідно до норм ст. 115 КЗпП України ст. 24 Закону України «Про оплату праці» (термін виконання - до 15.0.302016, постійно); забезпечити дотримання вимог норм ч. 5 ст. 97 щодо першочерговості виплати заробітної плати (термін виконання - до 15.0.302016, постійно); у подальшій діяльності при використанні найманої праці забезпечити дотримання законодавства (термін виконання - постійно).

Також, 16.03.2016 відповідачем прийнято протокол про адміністративне правопорушення № 23-23-60/020, відповідно до якого, ОСОБА_1, як директор МП «Тріумф», вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 41 КУпАП щодо порушення законодавства про працю.

Постановою Черкаського районного суду від 29.04.2016 у справі № 707/627/16-п ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 510 (п’ятсот десят) гривень, стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 275 (двісті сімдесят п’ять) грн. 60 коп.

31.03.2016 управлінням Держпраці в Черкаській області розглянуто справу про накладення штрафу за порушення МП «Тріумф» законодавства про працю, а саме:

- ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці», а саме заробітна плата виплачується рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що перевищує 16 календарних днів, та пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Заробітна плата виплачена: за січень-квітень 2015 року - 24.12.2015, за травень-червень 2015 року - 12.02.2016, за липень-вересень 2015 року - 15.03.2016;

- ч. 4 ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці», а саме заробітна плата за весь час щорічної відпустки виплачується пізніше ніж за три дні до початку відпустки. Заробітна плата за час щорічної відпустки за грудень 2015 року та січень-лютий 2016 року на день перевірки не була виплачена;

- ч. 5 ст. 97 КЗпП України щодо першочерговості виплати заробітної плати. За період 01.01.2015 - 01.03.2016 всього надійшло коштів в сумі41760 грн., з них на виплату заробітної плати використано 10779 грн. 40 коп., на інші видатки витрачено 19878 грн. 08 коп.

За наслідками розгляду прийнято постанову від 31.03.2016 №23-23-60/030-01 про накладання на МП «Тріумф» штрафу у розмірі 4134 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) згідно Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 100 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 929-р, функції і повноваження Державної інспекції України з питань праці передані правонаступникам Державній службі України з питань праці та її територіальним органам.

Держпраці у межах повноважень, передбачених законом, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінсоцполітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує і контролює їх виконання.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, підставою для винесення відповідачем оскаржуваної постанови від 31.03.2016 №23-23-60/030-01 слугували порушення позивачем положень ч. 1 та ч. 4 ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці», ч. 5 ст. 97 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ч. 4 ст. 115 КЗпП України заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

За приписами ч. 5 ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Статтею 24 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Судом встановлено, що МП «Тріумф» у перевіряємий період з 01.01.2015 по 01.03.2016 не мало найманих працівників.

ОСОБА_1 є засновником і власником МП «Тріумф», що підтверджується Статутом МП «Тріумф» від 09.07.1998 та витягом з ЄДР.

Згідно п. 5.1 Статуту керівництво підприємством здійснюється директором в особі засновника.

Факт того, що на підприємстві наявна лише одна особа - власник, підтверджується, зокрема, звітом про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загально - обов’язкове державне соціальне страхування за період 2015 - перший квартал 2016 року (форма № Д4); податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, сум утриманого з них податку

Суд зазначає, що порушення трудового законодавства на які посилається відповідач, стосуються саме власника підприємства, оскільки підприємство не має найманих працівників.

Згідно п. 1 ст. 113 Господарського кодексу України передбачено, що приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи. Пунктом 2 ст. 113 Господарського кодексу України порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.

Основною ознакою приватного підприємства є створення та діяльність на основі приватної власності фізичних осіб. При цьому у приватному підприємстві наймана праця може як використовуватися, так і не використовуватися. Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва листом від 16.02.2005 № 912 «Про організаційно-правову форму юридичної особи» щодо організаційно-правової форми приватного підприємства повідомив, що статтями 325, 326, 327 Цивільного кодексу України визначено приватну, державну та комунальну форму власності. Суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

Відповідно до ст. 113 Господарського кодексу України приватним підприємством визначається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи.

Листом від 15.03.2011 № 2571 Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва роз’яснено, що приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи.

Власник приватного підприємства і засноване ним підприємство є самостійними і відмінними один від одного суб'єктами права власності і учасниками господарських правовідносин. Приватне підприємство як юридична особа є власником майна, переданого йому у власність засновником, тоді як власник приватного підприємства, відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України, володіє лише корпоративними правами щодо заснованого ним підприємства.

Спеціального закону, яким би регулювалась діяльність приватних підприємств, немає. Тобто всі питання організації та діяльності приватних підприємств слід вирішувати виходячи з загальних норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, інших законів.

Відповідно до частини третьої ст. 62 Господарського кодексу України підприємство, якщо інше не встановлено законом, діє на підставі статуту. Отже, зважаючи на відсутність в законі спеціальної вказівки щодо приватних підприємств, можна зробити висновок, що єдиним і обов'язковим для даного виду підприємств установчим документом є статут, який за своїм змістом повинен відповідати загальним вимогам, передбаченим частиною четвертою ст. 57 Господарського кодексу України, а саме - містити відомості про найменування суб'єкта господарювання, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Приватне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним йому майном, на яке згідно з законом може бути накладено стягнення. Власник не відповідає своїм майном за зобов'язаннями заснованого ним приватного підприємства, а підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями власника.

Статтею 65 Господарського кодексу України встановлено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

Громадянин здійснює управління заснованим ним приватним підприємством безпосередньо або через керівника, який наймається за контрактом (частина четверта статті 128 Господарського кодексу України).

За приписами ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідачем не надано доказів наявності укладеного трудового договору між власником підприємства та директором.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що підприємство не має найнятих працівників, а тому порушення, визначені актом № 23-23-60/030 фактично не мали місця.

Стосовно посилання представника відповідача на наявність інших засновників, відповідно до протоколу від 25.09.1991, то суд зазначає, що за перевіряємий період засновником, директором і власником підприємства був ОСОБА_1

З приводу посилання представника відповідача на наявність відомостей щодо нарахування позивачем заробітної плати одній особі, що підтверджується звітами про суми нарахованої заробітної плати грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загально - обов’язкове державне соціальне страхування (форма №Д4), суд зазначає, що зазначені відомості відображають саме суму доходу підприємства в особі засновника ОСОБА_1

Окрім того, суд зазначає, що в акті перевірки додержання господарювання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування № 23-23-60/030 МП «Тріумф» зазначено що перевірка, що проводилась на підприємстві є позаплановою.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено вичерпний перелік підстав для проведення позапланової перевірки суб’єкта господарювання, а саме:

- подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання; перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю);

- обґрунтоване звернення фізичної особи про порушення суб’єктом господарювання її законних прав. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення;

- неподання у встановлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів;

- настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання. Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» зазначено що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, якщо інше не передбачається законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

В судовому засіданні представник управління Держпраці в Черкаській області зазначила, що позапланова перевірка на МП «Тріумф» проводилась на підставі звернення юридичних осіб, в обґрунтування чого подано лист УПФУ в Черкаському районі Черкаської області від 16.02.2016 № 1335/05, адресований управлінню Держпраці у Черкаській області та ДПІ в Черкаському районі з проханням розглянути можливість проведення перевірки МП «Тріумф».

Суд зазначає, що зазначене звернення не може згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» слугувати самостійною підставою для проведення позапланової перевірки МП « Тріумф».

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Згідно ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Суд зазначає, що відповідно до постанови апеляційного суду Черкаської області від 08.06.2016 у справі № 707/627/16-п апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 29 квітня 2016 року задоволено. Постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 29 квітня 2016 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн., стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 275 грн. 60 коп. скасовано, а провадження в справі закрито. Зазначена постанова набрала законної сили 08.06.2016.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому в силу ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 14, 86, 94, 159-163, 167, 254-255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Черкаській області від від 31.03.2016 №23-23-60/030-01 про накладання на мале підприємство «Тріумф» штрафу в сумі 4134 грн.

Стягнути з управління Держпраці у Черкаській області (18000, Черкаська область, м. Черкаси, бул. Шевченка, 205, ідентифікаційний код 39881228) на користь малого підприємства «Тріумф» (19604, Черкаська область, Черкаський район, с. Червона Слобода, вул. Першотравнева, буд. 67/1, ідентифікаційний код 14183205) судові витрати із сплати судового збору, у сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн., сплаченого відповідно до квитанції від 25.04.2016 № 0.0.542843377.1

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.А. Рідзель

Постанову складено у повному обсязі 12.07.2016.