Рішення

від 13.07.2016 по справі 904/4359/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.07.16р. Справа № 904/4359/16 За позовом Адвокатського об`єднання "ФІНЕКС", м.Дніпропетровськ

до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД", м.Дніпропетровськ

про стягнення 299 707,61 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

Секретар судового засідання Коваленко О.Ю.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № 16/04/14 від 14.06.16р.

від відповідача: ОСОБА_2, представник за довіреністю № 64 від 15.10.15р.

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду від 30.05.16р. порушено провадження у справі № 904/4359/16 за позовом Адвокатського об`єднання "ФІНЕКС" (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" (далі - відповідач) про стягнення 299 707,61 грн. Розгляд справи призначено на 06.07.16р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору про правове обслуговування підприємства № 03/08/15 від 03.09.15р., в частині повного розрахунку за надані послуги.

Довідкою від 29.06.16р., у зв'язку з перебуванням судді Петренко Н.Е. у черговій відпустці, перенесено розгляд справи на 13.07.16р.

13.07.16р. повноважний представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір, а для долучення до матеріалів справи витребувані судом документи та пояснення стосовно акту від 29.04.16р.

В свою чергу, повноважний представник відповідача відзив на позов не надав, але усно заявлені позовні вимоги визнав у повному обсязі.

У судовому засіданні 13.07.16р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.09.15р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про правове обслуговування підприємства № 03/08/15 (далі - Договір), відповідно до умов п.1.1. якого, відповідач доручає, а позивач приймає на себе обов'язок здійснювати юридичну та адвокатську допомогу в об'ємі та на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з п. 4.1. Договору, за виконану роботу, відповідач щомісячно перераховує на розрахунковий рахунок позивача 30 000,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 4.3. Договору, додатково до вартості, зазначеній у п. 4.1. Договору, відповідач сплачує позивачу додаткову винагороду за роботу, вказану в п. 2.14 договору, яка призвела до зменшення вартості кредиторської заборгованості у розмірі 2% від вартості, на яку була зменшена кредиторська заборгованість.

За приписами п. 4.4. Договору, розрахунки за виконану роботу проводиться відповідачем не пізніше 10 числа кожного місяця.

Цей Договір укладений на строк до 31.12.15р. та вступає в силу з моменту його підписання (п.5.1. Договору).

У п. 5.4. Договору зазначено про те, що після закінчення строку дії Договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, Договір вважається поновленим на невизначений строк, але кожна зі сторін має право припинити його дію, попередив про це іншій стороні за один місяць.

Як зазначає позивач, останній на виконання умов вищезазначеного Договору надавав правову допомогу відповідачу на загальну вартість 299 707,61 грн., що підтверджується Актами прийому-передачі виконаних послуг від 30.12.15р., від 29.01.16р., 29.02.16р., 31.03.16р., 29.04.16р. Але, відповідач за отримані правові послуги з позивачем не розрахувався, внаслідок чого у відповідача виникла прострочена заборгованість перед позивачем у розмірі 299 707,61 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 299 707,61 грн.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, повноважний представник відповідача наведених позивачем обставин не спростував, заявлені позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Положеннями ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки:

- Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні ст.36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним Договором. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов Договору, відповідачем господарському суду надано не було.

- В матеріалах справи є акти, які підтверджують надання правової допомоги. Жодних заперечень або претензій до позивача щодо наданих ним відповідачу послуг від відповідача не надходили.

- Повноважний представник відповідача у судовому засіданні підтвердив факти отримання від позивача послуг з правової допомоги та визнав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки зобов’язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволено у повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, м. Дніпропетровськ, вул. Академіка Белелюбського, буд. 7, код ЄДРПОУ 00659101) на користь Адвокатського об'єднання "Фінекс" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Барикадна, буд. 11а, к. 8, код ЄДРПОУ 36726450) заборгованість у розмірі 299 707,61 грн. (двісті дев'яносто дев'ять тисяч сімсот сім грн. 61 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 495,61 грн. (чотири тисячі чотириста дев'яносто п'ять грн. 61 коп.).

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 14.07.16р.

Суддя ОСОБА_3