Рішення

від 12.07.2016 по справі 910/11833/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2016Справа №910/11833/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаб-Універсум»

До Державної установи «Науково-практичний центр ендоваскулярної

нейрорентгенохірургії Національної академії наук України»

Про стягнення 512 250,92 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Осадча М.П. - по дов. №б/н від 21.09.2016

від відповідача Кирієнко С.С. - по дов. № 14 від 15.01.2016

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаб-Універсум» до Державної установи «Науково-практичний центр ендоваскулярної нейрорентгенохірургії Національної академії наук України» про стягнення 512 250,92 грн., з яких: 472 421,04 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 39 829,88 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору про закупівлю товарів за державні кошти № 26-05 від 21.05.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2016 порушено провадження у справі № 910/11833/16 та призначено справу до розгляду на 12.07.2016.

Відповідач у поданому 08.07.2016 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що відповідач є державною та неприбутковою установою, фінансова діяльність якого здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Відповідач звертався до Національної академії наук України про виділення коштів для погашення заборгованості за рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/24010/14 проте згідно кошторису на 2016 рік кошти з Державного бюджету України не виділено. Вважає, що вжив всіх заходів для виконання зобов'язання та вина у порушенні зобов'язань у відповідача відсутня.

Позивач в судовому засіданні 12.07.2016 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 12.07.2016 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

В судовому засіданні 12.07.2016, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.05.2013 між Державною установою «Науково-практичний центр ендоваскулярної нейрорентгенохірургії Національної академії наук України» (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лаб-Універсум» (постачальник, позивач) було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 26-05 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується у 2013 році поставити замовнику, а замовник прийняти та оплатити інструменти і прилади медичні, хірургічні та стоматологічні код ДК 016-2010 - 32.50.1, зазначені в специфікації (додаток 1) (далі - товар).

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання по сплаті поставленого товару робіт не здійснив, в зв'язку з чим позивачем нараховані інфляційні втрати та 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За умовами договору поставка товару здійснюється за видатковими накладеними.

Згідно видаткових накладних № РН-0000605 від 23.09.2013 на суму 376 720,00 грн., № РН-0000725 від 04.11.2013 на суму 435 000,00 грн. позивач поставив відповідача товар на загальну суму 811 720,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/24010/14 від 02.04.2015 позов задоволено та стягнуто з Державної установи «Науково-практичний центр ендоваскулярної нейрорентгенохірургії Національної академії наук України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаб-Універсум» 811 720,00 грн. основного боргу, 12 111,47 грн. - 3% річних, 137 992,40 інфляційних втрат та 19 236,48 грн. витрат по сплаті судового збору.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначеним вище рішенням суду встановлено факт порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати поставленого товару за договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На виконання рішення № 910/24010/14 від 02.04.2015 Господарським судом міста Києва 20.05.2015 був виданий відповідний наказ, який наразі не виконаний та борг за договором відповідачем не сплачений.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за поставлений товар не провів та стягнення боргу відбувається в примусовому порядку, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 472 421,04 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 39 829,88 грн. - 3% річних.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не передбачено інший розмір процентів.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 39 829,88 грн. - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками за період з 03.11.2014 по 21.06.2016).

Відповідно до ч.ч. 3, 4 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті «Бізнес» від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах «Законодавство» і «Ліга».

Судом за результатами здійснення власного перерахунку збитки від зміни індексу інфляції за визначений позивачем період з листопада 2014 року по травень 2016 року складають 472 234,14 грн., які підлягають задоволенню.

В іншій частині нарахованих збитків від зміни індексу інфляції позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Заперечення відповідача з посиланням на відсутність бюджетних коштів судом до уваги не приймаються з огляду на те, що на підставі ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не виправдовує бездіяльність відповідача.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаб-Універсум» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної установи «Науково-практичний центр ендоваскулярної нейрорентгенохірургії Національної академії наук України» (04050, м. Київ, вул. Платона Майбороди, 32, корпус 5, код ЄДРПОУ 24725044) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаб-Універсум» (01042, м. Київ, вул. Лумумби Патріса, 4/6, корпус А, кім. 601, код ЄДРПОУ 36304335) 472 234 (чотириста сімдесят дві тисячі двісті тридцять чотири) грн. 14 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 39 829 (тридцять дев'ять тисяч вісімсот двадцять дев'ять) грн. 88 коп. - 3% річних, 7 680 (сім тисяч шістсот вісімдесят) грн. 96 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 13.07.2016.

СуддяВ.В. Сівакова