Рішення

від 04.07.2016 по справі 911/1773/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"04" липня 2016 р. Справа № 911/1773/16

за позовом Публічного акціонерного товариства В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» , м. Київ

до Бахчисарайського комунального унітарного підприємства В«МіськтепломережаВ» Бахчисарайської міської ради, м. Бахчисарай, Автономна республіка Крим

про стягнення 14 634,81 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю:

позивач - ОСОБА_1 предст. дов. № 14-167 від 11.06.2014;

відповідач - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач) до Бахчисарайського комунального унітарного підприємства В«МіськтепломережаВ» Бахчисарайської міської ради (відповідач) про стягнення 14 634,81 грн.

В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на неналежне виконання Бахчисарайським комунальним унітарним підприємством В«МіськтепломережаВ» Бахчисарайської міської ради зобов'язань за договором №2281/14-КП-19 від 28.01.2014 купівлі-продажу природного газу в частині своєчасного проведення розрахунку за переданий у власність відповідача природний газ, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 10 291,23 грн. основного боргу, 1094,53 грн. пені, 319,15 грн. 3% річних та 2929,90 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.06.2016 у справі №911/1773/16 порушено провадження та призначено до розгляду на 04.07.2016.

У судовому засіданні 04.07.2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, з підстав викладених у позові.

В судове засідання 04.07.2016 року відповідач повторно не направив свого повноважного представника, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується довідкою про розміщення інформації про дату та час судового засідання на офіційному веб-порталі господарського суду Київської області, витребуваних документів, зокрема відзив на позов до суду не надав.

З даного приводу суд зазначає, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова позиція зазначена у п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

У судовому засіданні 04.07.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

28.01.2014 року між Публічним акціонерним товариством В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» (продавець) та Бахчисарайським комунальним унітарним підприємством В«МіськтепломережаВ» Бахчисарайської міської ради (покупець) було укладено договір № 2281/14-КП-19 купівлі-продажу природного газу (договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.3. договору).

Відповідно до п. 3.4. договору, акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що всього до сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 1309,20 грн.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору у січні-лютому 2014 року позивач передав, а відповідач прийняв природного газу на загальну суму 23 199,91 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі, зокрема від 31.01.2014 за січень на суму 12 908,69 грн. та від 28.02.2014 за лютий на суму 10 291,22 грн.

Як стверджує позивача, відповідач за отриманий природний газ розрахувався частково, у зв'язку з чим за ним рахується 10 291,23 грн. заборгованості.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

На підставі вищевикладеного та враховуючи те, що доказів сплати заборгованості матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 10 291,23 грн. основного боргу згідно договору купівлі-продажу природного газу № 2281/14-КП-19 є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1094,53 грн. за неналежне виконання зобов'язань з оплати природного газу за січень-лютий 2014 року.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем п. 6.1. Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з розрахунку наданого позивачем нарахування пені за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати природного газу було здійснено за період з 15.02.2014 по 27.02.2014.

Однак, як встановлено судом та не заперечується самим позивачем 27.02.2014 року відповідач здійснив оплату природного газу за січень.

З приводу цього, варто зазначити, що такі нарахування є безпідставними, оскільки у випадку оплати відповідачем коштів наступного дня після спливу строку, встановленого для проведення оплати, не є підставою для нарахування за цей день (день оплати) пені, оскільки наявний факт прострочення оплати на кілька годин, і, відповідно, - відсутній факт прострочення оплати на один день (який би зумовлював наявність підстави для нарахування додаткових сум за день прострочення).

Також, судом встановлено, що договором та законом не передбачено право позивача на нарахування відповідачу пені за кілька годин прострочення платежу, тобто, - менше однієї доби (календарного дня).

День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування пені.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013.

Таким чином, вірним періодом нарахування, з урахуванням зазначених позивачем дат початку періодів прострочення є з 15.02.2014 року по 26.02.2014 року.

Відповідно до розрахунку, здійсненого судом за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон» на прострочену заборгованість за січень 2014 року з урахуванням зазначеної позивачем дати початку періодів прострочення по встановлену судом вірну дату закінчення періоду прострочення (з 15.02.2014 року по 26.02.2014 року), сума пені становить 55,17 грн., яка і підлягає до стягнення з відповідача.

Стосовно нарахованої пені на прострочену заборгованість за лютий 2014 року, то вона обрахована позивачем вірно та становить 1034,76 грн.

Таким чином, належний до стягнення з відповідача розмір пені, за розрахунком суду становить 1089,93 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення 319,15 грн. 3% річних та 2 929,90 грн. інфляційних за неналежне виконання зобов'язань з оплати природного газу за січень-лютий 2014 року.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку 3% річних нарахування було здійснено наступним чином:

- за неналежне виконання зобов'язань з оплати природного газу за січень 2014 року за період з 15.02.2014 року по 27.02.2014 року;

- за неналежне виконання зобов'язань з оплати природного газу за лютий 2014 року за період з 15.03.2014 року по 10.03.2015 року;

Оскільки, як вже зазначалось, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період прострочення, то позивачем невірно нараховано 3% річних за неналежне виконання зобов'язань з оплати природного газу за січень 2014 року за період 15.02.2014 року по 27.02.2014 року.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон» на прострочену заборгованість відповідача за січень 2014 року з урахуванням зазначеної позивачем дати початку періоду прострочення по встановлену судом вірну дату закінчення періоду прострочення (з 15.02.2014 року по 26.02.2014 року), сума 3% річних становить 12,73 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно нарахованих 3 % річних на прострочену заборгованість за лютий 2014 року, то вона обрахована позивачем вірно та становить 305,35 грн.

Таким чином, належний до стягнення з відповідача розмір 3% річних, за розрахунком суду становить 318,08 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за неналежне виконання зобов'язань з оплати у січні 2014 року суд зазначає наступне.

Згідно роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України, викладених у пункті 3.2 постанови № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою (Державною службою статистики України), за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України №62-97р. від 03.04.97.

Із змісту листа Верховного Суду України №62-97р. від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» випливає, що розраховані Міністерством статистики України індекси інфляції застосовуються помісячно, при цьому, якщо в індексованому періоді набирається не менше п'ятнадцяти днів.

Такої позиції притримується Вищий господарський суд України (постанова №21/5005/6113/2012 від 13.03.2013)

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Як вбачається з розрахунку позивача, інфляційні втрати за неналежне виконання зобов'язань з оплати у січні 2014 року, нараховані за період заборгованості, яка існувала менше 15 днів, а отже вимога про стягнення з відповідача 77,45 грн. інфляційних за січень задоволенню не підлягає.

Щодо 2 852,44 грн. інфляційних, нарахованих позивачем за неналежне виконання зобов'язань з оплати у лютому 2014 року, суд вважає, що вони нараховані вірно.

Таким чином, за розрахунком суду розмір інфляційних втрат становить 2852,44 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 10 291,23 грн. основного боргу, 1089,93 грн. пені, 318,08 грн. 3% річних та 2852,44 грн. інфляційних. В іншій частині позову суд відмовляє.

Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Бахчисарайського комунального унітарного підприємства В«МіськтепломережаВ» Бахчисарайської міської ради (98404, АР Крим, м. Бахчисарай, вул. Грузинова, 65, код ЄДРПОУ 22245512) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 10 291 (десять тисяч двісті дев'яносто одну) грн. 23 коп. основного боргу, 1089 (одну тисячу вісімдесят дев'ять) грн. 93 коп. пені, 318 (триста вісімнадцять) грн. 08 коп. 3% річних, 2852 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят дві) грн. 44 коп. інфляційних та 1370 (одну тисячу триста сімдесят) грн. 17 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 14.07.2016р.

Суддя О.В. Щоткін