Рішення

від 07.07.2016 по справі 910/11308/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2016Справа №910/11308/16 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомно-транспортне устаткування"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Метекс"

про повернення суми попередньої оплати

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники

Від позивача: Коріцький О.Д.(директор)

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Підйомно-транспортне устаткування" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Метекс" про повернення суми попередньої оплати у розмірі 27 481,92 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.06.2016 у справі № 910/11308/16 порушено провадження та призначено до розгляду на 07.07.2016.

В судове засідання призначене на 07.07.2016 прибув представник позивача та надав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 07.07.2016 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою, на яку було відправлено ухвали суду, адреса підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідач про час та місце судових засідань був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою на звороті ухвали суду та повідомленням про вручення поштового відправлення № 01013 0451669 1, яке отримане уповноваженими представником 30.06.2016.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складено протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши думку представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

03.03.2016 товариством з обмеженою відповідальністю «Підйомно-транспортне устаткування» (далі -ТОВ «ПТУ», позивач) з товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово- виробнича компанія «Метекс» (далі - TOB «ТВК «Метекс», відповідач) укладено договір поставки № МТ0313 (далі - договір).

За умовами п. 1.1 зазначеного Договору постачальник (ТОВ «ТВК «Метекс») зобов'язався передати у власність покупця (ТОВ «ПТУ»), а останній - прийняти та оплатити на умовах, викладених у Договорі, металопрокат (товар), сортамент, кількість та ціна якого, вказані у рахунках-фактурах та/або специфікаціях, оформлених як додатки до даного Договору, які є його невід'ємними частинами.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що сторони підтверджують, що володіють достатньою інформацією про товар, який є предметом Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору якість товару, що поставляється, повинна відповідати нормативно-технічним характеристикам, вказаним у специфікаціях та супровідних документах на товар.

Згідно з п. 2.2 Договору кількість кожної партії товару узгоджується сторонами в рахунках- фактурах та/або специфікаціях до Договору. З моменту прийняття та оплати покупцем рахунку-фактури партія товару вважається узгодженою між сторонами.

Ціна на товар встановлюється за домовленістю між постачальником та покупцем з урахуванням ПДВ і вказується у рахунках та інших супровідних документах. Ціна на товар може змінюватись в залежності від коливань середньоринкових цін на металопрокат (п. 3.1 Договору).

Як встановлено п. 3.2 Договору, загальна сума Договору визначається на підставі сплачених рахунків.

Умовами п. 3.4 Договору передбачено, що оплата всієї вартості товару, вказаного у рахунку, здійснюється шляхом 100-відсоткової попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом двох банківських днів з моменту виставлення рахунку або на інших умовах, вказаних у специфікаціях до даного Договору. У разі одержання від покупця попередньої оплати частково (якщо це не суперечить умовам розрахунків), постачальник має обов'язки з поставки товару лише на суму одержаних коштів. Оплата свідчить про згоду покупця) із характеристиками товару, вказаними постачальником у рахунку-фактурі. Допускається передача рахунку-фактури факсимільним зв'язком.

У відповідності до п. 3.6 датою оплати вартості товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

За умовами п. 4.2 Договору строк поставки товару - протягом 10 робочих днів після 100- відсоткової попередньої оплати. Інші строки поставки та умови оплати окремих партій товару узгоджуються сторонами у специфікаціях до цього Договору.

Датою поставки товару у відповідності до п. 4.4 Договору вважається дата отримання товару покупцем або третьою особою (перевізником) на складі постачальника, вказана у видатковій накладній.

Згідно з п. 5.1 Договору товар приймається покупцем відповідно до видаткової накладної. Покупець зобов'язаний надати довіреність на отримання матеріальних цінностей. Постачальник не відповідає за недостачу товару, яка виникла після передачі товару покупцю.

Пунктом 6.1.1 Договору на відповідача покладено обов'язок передати ТОВ «ПТУ» товар, погоджений сторонами, в строк та на умовах, передбачених Договором.

Пунктом 6.1.2 Договору TOB «ТВК «Метекс» також зобов'язано передати покупцю або уповноваженій ним особі, при наявності довіреності на товар, рахунок-фактуру та видаткову накладну на товар.

Як свідчать матеріали справи, на виконання зазначених умов Договору позивачем згідно платіжних доручень № 307 від 19.04.2016 на суму 23886 грн. 05 коп. та № 332 від 22.04.2016 на суму 3521 грн. 53 коп. була здійснена 100-відсоткова попередня оплата виставленого Відповідачем рахунку-фактури № МК- 0002881 від 19.04.2016.

Натомість, ТОВ «ТВК «Метекс» обумовлений Договором та рахунком-фактурою товар у встановлений п. 4.2 Договору десятиденний строк з моменту проведення попередньої оплати на користь позивача переданий не був.

Здійснивши своєчасну попередню оплату товару, ТОВ «ПТУ» розраховувало отримати його протягом встановленого п. 4.2 Договору десятиденного строку з моменту повної попередньої оплати.

Проте, відповідачем у встановлений Договором строк обумовлений товар підготовлений та переданий позивачеві не був, що змусило ТОВ «ПТУ» 03.06.2016 звернутися до ТОВ «ТВК «Метекс» з претензією № 175, якою позивач вимагав повернути перераховані в оплату не переданого товару кошти у загальній сумі 27407 грн. 58 коп. у строк до 13.06.2016.

проте, на час звернення до суду з позовом зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та/або задоволення.

Отже, основний борг відповідача за не поставлену але передоплачену продукцію становить 27 407,58 грн.

Таким чином, судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Спірні правовідносини, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням договору поставки та поставкою продукції неналежної якості, до їх врегулювання застосовуються положення ст. 265, 268, 269 ГК України, ст. 678 - 681 ЦК України.

Відповідно до ст.688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог про стягнення основного боргу.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати за не поставлений товар в сумі 27 407,58 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача проценти за користування чужими коштами. В обгрунтвання своїх позовних вимог позивач наводить наступне:

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в п. 6.2 своєї постанови «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14, підставами для застосування до правовідносин сторін ст. 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге, встановлення розміру відповідальності процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України).

У вказаній постанові ВГСУ зауважив, що стягнення процентів річних за ст. 536 ЦК України, це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України).

Відповідач, не повернувши кошти позивачу, які йому належать, фактично продовжує користуватися цими коштами.

Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі ст. 232 ГК України, відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Отже, на думку позивача, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача проценти за користування коштами останнього. Розмір нарахованих позивачем процентів за користування відповідачем його коштами, що мали бути сплачені, складає 74,34 грн. Суд визнав даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позов в цій частині.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомно-транспортне устаткування" задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Метекс" (01013, м. Київ, вул. Промислова, буд. 4/7, офіс 50, код ЄДРПОУ 39412768) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомно-транспортне устаткування" (28008, Кіровоградська обл., м. Олександрія, пр. Леніна, 118, код ЄДРПОУ 33423488) суму попередньої оплати у розмірі 27 407 (двадцять сім тисяч чотириста сім) грн. 58 коп., відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 74(сімдесят чотири) грн. 34 коп. та суму судового збору у розмірі - 1378(одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 14.07.2016