Рішення

від 11.07.2016 по справі 910/8729/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2016Справа №910/8729/16 За позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Приватного акціонерного товариства "Київміськбуд-1"

про повернення земельної ділянки

Суддя Грєхова О.А.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Візір А.С., за довіреністю

від відповідача: Єрьомін О.В., за довіреністю

від прокуратури: Скляр Д.Ю., посвідчення № 041074

СУТЬ СПОРУ:

Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київміськбуд-1" про повернення земельної ділянки.

В обґрунтування поданого в інтересах держави позову прокурор наголошує на тому, що на виконання рішення Київської міської ради № 469/2930 від 24.11.2005 між ЗАТ "Київміськбуд-1" та Київською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки - місце розташування - вул. Лук'янівська, 5 у Шевченківському районі м. Києва; розмір - 0,5388 га; цільове призначення - для будівництва житлового комплексу з об'єктами обслуговування населення та паркінгом; кадастровий номер - 8000000000:91:119:0011; строком на 5 років; за умовами договору встановлено, що після припинення дії договору орендар повертає за актом приймання-передавання орендодавцеві земельну ділянку у стані, придатному для її подальшого використання, проте, відповідачем після закінчення строку дії договору оренди земельну ділянку повернуто не було, що на думку прокурора згідно ст. 34 Закону України "Про оренду землі" є підставою для зобов'язання відповідача повернути наведену вище земельну ділянку в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2016 порушено провадження у справі №910/8729/16, розгляд справи призначено на 06.06.2016.

06.06.2016 прокурор подав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.

06.06.2016 від відповідача через відділ діловодства суду надійшло електронне повідомлення, в якому він просив відкласти розгляд справи, у зв'язку з неможливістю представника бути присутнім у судовому засіданні.

Прокурор та представник позивача в судове засідання 06.06.2016 з'явилися, щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не заперечували.

Відповідач в засідання господарського суду не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав.

Враховуючи невиконання відповідачем вимог ухвали суду про порушення провадження у справі а також беручі до уваги, що відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом, а також приймаючи до уваги норми, встановлені ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР), суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача та відклав розгляд справи на 11.07.2016.

11.07.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про залучення до участі у справі третьої особи Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та в якості співвідповідача Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

У судове засідання 11.07.2016 представники учасників судового процесу з'явились.

Згідно з ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Розглянувши у судовому засіданні 11.07.2016 клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, суд відмовив у задоволенні вищезазначеного клопотання, у зв'язку із його необґрунтованістю.

Статтею 24 ГПК України, передбачено що господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

У п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. N 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" зазначається, що питання про достатність підстав для вчинення відповідної процесуальної дії вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин та матеріалів певної справи і з огляду на те, чи сприятиме залучення іншого відповідача з'ясуванню усього кола обставин, що входять до предмета доказування у справі, встановленню наявності або відсутності правопорушення, прийняттю законного та обґрунтованого рішення. Необхідно також мати на увазі, що інший відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої в принципі можливо було б задовольнити позовні вимоги, - на відміну від третьої особи на стороні відповідача, за рахунок якої такі вимоги ніколи не задовольняються.

Вирішуючи клопотання щодо залучення до участі у справі іншого відповідача суд виходить з того, що відповідачем не наведено жодних підстав клопотання та їх обґрунтованості у зв'язку з чим, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі іншого відповідача.

У судове засідання 11.07.2016 представники позивача та прокуратури з'явились, надали свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 11.07.2016 з'явився, надав свої пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечував.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 11.07.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Київською міською радою 24.11.2005 було прийнято рішення «Про передачу земельної ділянки закритому акціонерному товариству "КИЇВМІСЬКБУД-1" для будівництва житлового комплексу з об'єктами обслуговування населення та паркінгом на вул. Лук'янівській, 5 у Шевченківському районі м. Києва» № 469/2930 (далі - Рішення), яким відповідно до п. 2 передано Закритому акціонерному товариству "КИЇВМІСЬКБУД-1", за умови виконання п. 3 цього рішення, в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,54 га для будівництва житлового комплексу з об'єктами обслуговування населення та паркінгом на вул. Лук'янівській, 5 у Шевченківському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2006 у справі № 12/634 визнано укладеним, з дня набрання цим рішенням законної сили, договір оренди земельної ділянки для будівництва житлового комплексу з об'єктами обслуговування населення та паркінгом на вул. Лук'янівській, 5 у Шевченківському районі м. Києва між ЗАТ "Київміськбуд-1" та Київською міською радою в редакції, яка підписана ЗАТ "Київміськбуд-1" та відповідає вимогам Закону України „Про оренду землі" та Типового договору оренди землі, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 3.03.2004 № 220, а земельну ділянку такою, що передана, з моменту набрання чинності судового рішення на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 2.1 договору оренди сторони визначили, що об'єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Лук'янівська, 5 у Шевченківському районі м. Києва; розмір - 0,5388 га; цільове призначення - для будівництва житлового комплексу з об'єктами обслуговування населення та паркінгом; кадастровий номер - 8000000000:91:119:0011.

Відповідно до п. 6.1. договору, земельна ділянка є переданою в день державної реєстрації до цього договору. Право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього договору (п. 6.2.).

Відповідно до п. 7.1. договору, умови повернення земельної ділянки: після припинення дії цього договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, негіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Відповідно до п. 11.3. договору, договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

На підставі акту приймання-передачі земельної ділянки, Київською міською радою передано, а відповідачем прийнято у володіння і користування земельну ділянку: вул. Лук'янівська, 5 у Шевченківському районі м. Києва; розмір - 0,5388 га; цільове призначення - для будівництва житлового комплексу з об'єктами обслуговування населення та паркінгом; кадастровий номер - 8000000000:91:119:0011.

18.02.2016 посадовою особою Департаменту земельних ресурсів було складено Акт обстеження земельної ділянки № 16-0348/10, відповідно до якого за результатами обстеження земельної ділянки за адресою: вул. Лук'янівська, 5 у Шевченківському районі м. Києва; розмір - 0,5388 га; цільове призначення - для будівництва житлового комплексу з об'єктами обслуговування населення та паркінгом; кадастровий номер - 8000000000:91:119:0011, яка використовувалась відповідачем згідно договору оренди земельної ділянки від 07.12.2006 № 91-6-00599, було встановлено, що вказана земельна ділянка не використовується за цільовим призначенням, вільна від капітальної забудови, також на ній розташовано дитячий майданчик, кілька тимчасових споруд торговельного призначення та багаторічні зелені насадження.

Як зазначає прокуратура у позовній заяві, відповідач після закінчення строку дії договору оренди в порушення вимог, встановлених п. 7.1., п. 8.4. та п. 11.8. наведеного договору не повернув земельну ділянку, що є об'єктом оренди договору, внаслідок чого Заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача повернути Київській міський раді земельну ділянку, яка розташована за адресою: вул. Лук'янівська, 5 у Шевченківському районі м. Києва; розмір - 0,5388 га; цільове призначення - для будівництва житлового комплексу з об'єктами обслуговування населення та паркінгом; кадастровий номер - 8000000000:91:119:0011.

Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Конституційний суд у рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 (далі рішення Конституційного суду) вказав, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України (зараз ГПК), є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, за винятком комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 9 Земельного кодексу України передача земельних ділянок у власність чи користування громадян чи юридичних осіб відноситься до повноважень Ради.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про столицю України місто-герой Київ", місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.

За вказаних підстав суд вважає, що прокурор вірно визначив Київську міську раду в якості органу, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, які є предметом розгляду.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Статтею 9 Земельного кодексу України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу відноситься до повноважень Київської і Севастопольської міських рад.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Згідно п. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України Контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно з статтею 2 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Відповідно до статті 123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Статтею 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що на підставі рішення Київської міської ради № 469/2930 від 24.11.2005 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2006 у справі № 12/634, між відповідачем та Київською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки, на виконання вимог якого відповідачу було надано в оренду земельну ділянку строком на 5 років за адресою: вул. Лук'янівська, 5 у Шевченківському районі м. Києва; розмір - 0,5388 га; цільове призначення - для будівництва житлового комплексу з об'єктами обслуговування населення та паркінгом; кадастровий номер - 8000000000:91:119:0011.

У зв'язку із наведеними обставинами, 07.12.2006 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) було проведено реєстрацію договору оренди земельної ділянки, про що здійснено відповідний запис № 91-6-00599.

З огляду на викладене, враховуючи те, що реєстрація договору оренди земельної ділянки була проведена 07.12.2006, а також те, що строк оренди вищенаведеної земельної ділянки становить 5 років, суд дійшов висновку, що строк дії договору закінчився - 07.12.2011.

Як вбачається із наявних матеріалів у справі, після закінчення терміну дії договору, відповідачем орендована земельна ділянка повернута у власність громади міста не була, доказів того, що зазначений договір було продовжено - суду станом на момент вирішення спору - не надано, як не надано доказів того, що орган, уповноважений на розпорядження землями територіальної громади міста Києва - Київська міська рада в порядку ст. ст. 9, 116 Земельного кодексу України приймала рішення про продовження терміну дії зазначеного договору.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки не повернув позивачу по акту приймання-передавання земельну ділянку за адресою: вул. Лук'янівська, 5 у Шевченківському районі м. Києва; розмір - 0,5388 га; цільове призначення - для будівництва житлового комплексу з об'єктами обслуговування населення та паркінгом; кадастровий номер - 8000000000:91:119:0011, обов'язок по її поверненню покладено саме на відповідача згідно п. 7.1 договору, який ним не виконано і належних доказів його виконання суду станом на момент вирішення спору не надано, а тому згідно ст. 34 Закону України "Про оренду землі", суд дійшов висновку про те, що вимога прокуратури про зобов'язання відповідача повернути Київській міській раді земельну ділянку за кадастровим - 8000000000:91:119:0011, загальною площею 0,5388 га є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Приватне акціонерне товариство "Київміськбуд-1" (04205, м. Київ, вулиця Маршала Тимошенка, будинок 29-Б; ідентифікаційний код: 24595667) повернути Київській міській раді (01044, м. Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; ідентифікаційний код: 22883141) земельну ділянку площею 0,5388 га (кадастровий номер 8 000 000 000:91:119:0011) по вулиці Лук'янівська, 5 у Шевченківському районі міста Києва, привівши її у придатний для використання стан.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київміськбуд-1" (04205, м. Київ, вулиця Маршала Тимошенка, будинок 29-Б; ідентифікаційний код: 24595667) на користь Прокуратури міста Києва (ідентифікаційний код: 02910019, ДКСУ, м. Київ, код банку: 820172, р/р 35215057011062, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.07.2016.

Суддя О.А. Грєхова