Рішення

від 29.06.2016 по справі 914/1159/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2016р. Справа № 914/1159/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Львівського міського комунального підприємства В«ЛьвівтеплоенергоВ» , м.Львів

до відповідача ОСОБА_1 підприємства В«Житлово-експлуатаційна контора відкритого акціонерко товариства В«Львівський ДБК-2В» , м.Львів

про стягнення 158 754,83грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 - представник (довіреність №16 від 02.03.2016р.)

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору : Позов заявлено Львівським міським комунальним підприємством В«ЛьвівтеплоенергоВ» до відповідача ОСОБА_1 підприємства В«Житлово-експлуатаційна контора відкритого акціонерного товариства В«Львівський ДБК-2В» про стягнення 158 754,83грн., з яких 103 935,92 грн. - основний борг, 5 101,96 грн. - 3% річних та 49 716,95 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 29.04.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 24.05.2016р. Ухвалою суду від 24.05.2016р. розгляд справи відкладено на 14.06.2016р. Ухвалою суду від 14.06.2016р. розгляд справи відкладено на 29.06.2016р.

В судове засідання 29.06.2016р. з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки не повідомив. Станом на 29.06.2016р. від відповідача не повернулось поштове повідомлення про вручення йому ухвали суду від 14.06.2016р. або поштовий конверт без вручення його адресату. Дана ухвала надсилалась відповідачу на адресу вказану позивачем у позовній заяві та зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 79037, м.Львів, вул.Творча, 8 (код ЄДРПОУ 32327736).

Слід зазначити, що за вказаною на адресу суду повернулися поштові конверти з рекомендованим відправленням ухвали про порушення провадження у справі від 29.04.2016р. та ухвали суду про відкладення розгляду справи від 24.05.2016р.

Відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. № 18 із внесеними змінами та доповненнями «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві та у в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців суду невідомо.

Станом на 29.06.2016р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

01.07.2008р. між Дочірнім підприємством В«Житлово-експлуатаційна контора відкритого акціонерко товариства В«Львівський ДБК-2В» (надалі - споживач) та Львівським міським комунальним підприємством В«ЛьвівтеплоенергоВ» (надалі - енергопостачальна організація) укладено договір №4277/А про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни передбачені цим договором.

Згідно з п.3.2.2 договору споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені даним договором.

Відповідно до п.6.1. договору розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими законодавством формами.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно із п.6.3. договору споживач до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії в розрахунковому періоді, якщо тариф на теплову енергію є одноставковим. Споживач до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження, яка визначається як ? величини річної плати за приєднане теплове навантаження, якщо тариф на теплову енергію є двоставковим.

Як зазначено у позовній заяві, відповідач свої договірні зобов'язання по оплаті теплової енергії не виконує, внаслідок чого його заборгованість перед позивачем станом на 12.04.2016р. становить 103 935,92 грн. Як вбачається із поданого розрахунку позовних вимог вказана заборгованість виникла за поставлену теплову енергію за період з січня 2014р. по грудень 2014р.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 5 101,96 грн. та інфляційні втрати в розмірі 49 716,95 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості, яку завив позивач просить стягнути на його користь з відповідача, становить 158 754,83 грн., з яких 103 935,92 грн. - основний борг, 5 101,96 грн. - 3% річних та 49 716,95 грн. - інфляційні втрати.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що позову слід задоволити повністю з наступних підстав.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За умовами ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2011р. між сторонами укладено договір №4277/А про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого позивач бере на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни передбачені цим договором.

Відповідно до ст.24 Закону України В«Про теплопостачанняВ» основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

Статтею 25 Закону України В«Про теплопостачанняВ» передбачено, що теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані: забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів; здійснювати перерахунок за спожиту теплову енергію із споживачами з урахуванням авансового платежу та показань приладів комерційного обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду.

На виконання умов вказаного договору позивач здійснив поставку відповідачу теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із п.6.3. договору споживач до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії в розрахунковому періоді, якщо тариф на теплову енергію є одноставковим. Споживач до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження, яка визначається як ? величини річної плати за приєднане теплове навантаження, якщо тариф на теплову енергію є двоставковим.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України закріплено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позовних вимог заборгованість відповідача становить 158 754,83грн., з яких 103 935,92 грн. - основний борг, 5 101,96 грн. - 3% річних та 49 716,95 грн. - інфляційні втрати. Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні, відзив на позов відповідач не подав.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 103 935,92 грн. - основного боргу, 5 101,96 грн. - 3% річних та 49 716,95 грн. - інфляційних втрат є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справами, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата позивачем судового збору підтверджується платіжним дорученням №6062 від 26.04.2016р. на суму 2 381,32 грн., які відповідно до норм ст.49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116, ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства В«Житлово-експлуатаційна контора відкритого акціонерного товариства В«Львівський ДБК-2В» (79037, м.Львів, вул.Творча, буд. 8, код ЄДРПОУ 32327736) на користь Львівського міського комунального підприємства В«ЛьвівтеплоенергоВ» (79040, м.Львів, вул.Д.Апостола, буд. 1, код ЄДРПОУ 05506460) 103 935,92 грн. - основного боргу, 5 101,96 грн. - 3% річних, 49 716,95 грн. - інфляційних втрат та 2 381,32 грн. - судового збору.

3. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 04.07.2016р.

Суддя Петрашко М.М.