Рішення

від 01.07.2016 по справі 911/1674/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"01" липня 2016 р. Справа № 911/1674/16

за позовом Селянського (фермерського) господарства В«НезалежністьВ» , с. Піски, Бобровицький р-н, Чернігівська обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Птахофабрика КиївськаВ» , с. Пухівка, Броварський р-н

про стягнення 319 964,61 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників:

позивач - ОСОБА_1 предст. дов. №276 від 16.05.2016;

відповідач - ОСОБА_2 предст. дов. б/н від 12.02.2016.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернулось Селянське (фермерське) господарство В«НезалежністьВ» (позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Птахофабрика КиївськаВ» (відповідач) про стягнення 319 964,61 грн. за Договором №ДП/11 постачання товару від 11.03.2015, з яких: 314 965,00 грн. основного боргу, 4632,85 грн. пені, 366,76 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.05.2016 у справі №911/1674/16 було порушено провадження та призначено до розгляду на 01.07.2016 року.

01.07.2016 року через канцелярію суду позивач подав клопотання про залучення документів до матеріалів справи, яке судом було задоволено.

01.07.2016 року через канцелярію суду від відповідача надійшли витребувані документи та відзив, у якому відповідач визнав позов у повному обсязі.

У судовому засіданні 01.07.2016 року представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача озвучив поданий через канцелярію суду відзив, у якому позов визнав у повному обсязі.

Згідно з ч. 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

01.07.2016 року у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

11 березня 2015 року між Селянським (фермерським) господарством «Незалежність» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська» (Постачальник) було укладено договір №ДП/11 постачання товару, відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник взяв на себе зобов'язання протягом дії цього Договору передати у власність Покупцю сировину для виробництва комбікормів, у кількості та асортименті згідно до підписаних сторонами Специфікацій або видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього Договору.

Згідно з п. 4.1. Договору, розрахунки здійснюються за кожну партію товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на протязі 7 календарних днів з моменту постачання, якщо інше не визначено у підписаних сторонами специфікаціях.

На виконання своїх зобов'язань за Договором, позивачем протягом 2016 року було поставлено, а відповідачем прийнято товару, на загальну суму 364 965,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №24 від 25.04.2016 на суму 229 245,00 грн., товарно-транспортною накладною №8 від 25.04.2016, видатковою накладною №30 від 05.05.2016 на суму 135 720,00 грн.; товарно-транспортна накладна №10 від 05.05.2016.

У свою чергу, за словами позивача, відповідач зобов'язання з оплати виконав неналежним чином, здійснивши 06.05.2016 року лише часткову оплату отриманого товару у розмірі 50 000,00 грн.

16 травня 2016 року на електронну адресу відповідача (з наступним врученням 18.05.2016 року нарочно) була направлена претензія з вимогою виконати умови укладеного Договору.

19 травня 2016 року електронною поштою відповідач надав відповідь на претензію за вих., посилаючись на неможливість провести розрахунки у визначені Договором строки через скрутне матеріальне становище.

З огляду на вказані обставини позивач був змушений звернутись з позовом до суду про стягнення з відповідача 314 965,00 грн. заборгованості, яка існувала на момент звернення позивача з позовом до суду про що свідчить також акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.04.2016 по 31.05.2016.

Разом з тим, як вбачається з наданих позивачем банківських виписок, після порушення провадження відповідачем було сплачено 140 000,00 грн.

З даного приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Аналогічна позиція викладена в п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

У зв'язку з тим, що заборгованість в розмірі 140 000,00 грн. відповідачем була погашена після порушення провадження, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення з відповідача 140 000,00 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, як стверджує позивач заборгованість відповідача на момент винесення рішення становить 174 965,00 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 Господарського кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Господарським кодексом.

Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на те, що відповідач доказів, що підтверджують повну оплату отриманого товару не надав та визнав факт наявності у нього заборгованості, суд прийшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 174 965,00 грн. заборгованості є обґрунтованою, доведеною позивачем належними та допустимими доказами, і такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім суми основного боргу позивач просив стягнути з відповідача 4 632,85 грн. пені.

Відповідно до п. 5.2. Договору, у випадку несвоєчасної оплати прийнятого товару, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день спрострочення.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з розрахунку пені, наданого позивачем нарахування здійснювалось ним на неоплачену вартість товару по кожній окремій накладній з урахуванням часткових проплат, зокрема:

- за видатковою накладною №24 від 25.04.2016 - на суму заборгованості 229 245,00 грн. за період з 03.05.2016 року по 05.05.2016 року нараховано 714,04 грн. пені, на суму заборгованості 179 245,00 грн. за період з 06.05.2016 року по 20.05.2016 року нараховано 2791,52 грн. пені;

- за видатковою накладною №30 від 05.05.2016 - на суму заборгованості 135 720,00 грн. за період з 13.05.2016 року по 20.05.2016 року нараховано 1127,29 грн. пені.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон» за визначені позивачем періоди, судом встановлено, що поданий позивачем розрахунок є арифметично вірним, відповідає нормам законодавства та матеріалам справи, а відтак підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 4 632,85 грн.

Позивачем також заявлено позовну вимогу щодо стягнення з відповідача 366,76 грн. 3% річних, які були розраховані у урахуванням часткових проплат на суму заборгованості по кожній окремій видатковій накладній, наступним чином:

-за видатковою накладною №24 від 25.04.2016 - на суму заборгованості 229 245,00 грн. за період з 03.05.2016 року по 05.05.2016 року нараховано 56,53 грн. 3% річних, на суму заборгованості 179 245,00 грн. за період з 06.05.2016 року по 20.05.2016 року нараховано 220,99 грн. 3% річних;

- за видатковою накладною №30 від 05.05.2016 - на суму заборгованості 135 720,00 грн. за період з 13.05.2016 року по 20.05.2016 року нараховано 89,24 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон» встановив, що заявлена позивачем до стягнення сума відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення 366,76 грн. 3% підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи викладене, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково та з відповідача підлягає до стягнення 174 965,00 грн. основного боргу, 4 632,85 грн. пені, 366,76 грн. 3% річних. В частині стягнення з відповідача 140 000,00 грн. основного боргу суд припиняє провадження.

Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі, коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. Передбачені нею наслідки можуть наставати в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Зазначеної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України в пункті 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 В«Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» .

Таким чином, згідно до ст. статті 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Припинити провадження в частині стягнення 140 000,00 грн. основного боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Птахофабрика КиївськаВ» (07413, Київська обл., Броварський р-н, с. Пухівка, вул. Радгоспна, код ЄДРПОУ 05513187) на користь Селянського (фермерського) господарства В«НезалежністьВ» (17460, Чернігівська обл., Бобровицький р-н, с. Піски, вул. Леніна, 64, код ЄДРПОУ 24839836) - 174 965 (сто сімдесят чотири тисячі дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 00 коп. основного боргу, 4 632 (чотири тисячі шістсот тридцять дві) грн. 85 коп. пені, 366 (триста шістдесят шість) грн. 76 коп. 3% річних та 4 799 (чотири тисячі сімсот дев'яносто дев'ять) грн. 47 коп. судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 14.07.2016р.

Суддя О.В. Щоткін