Постанова

від 11.07.2016 по справі 910/7448/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2016 р. Справа№ 910/7448/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Коршун Н.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Супрун В.П. (довіреність б/н від 03.02.2016 р.)

від відповідача - Оплачко В.О. (довіреність б/н від 10.06.2016 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Мінералз»

на рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2016 р.

у справі №910/7448/16 (суддя Карабань Я.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Мінералз»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Мінералз» про стягнення з відповідача 27412,50 грн. основного боргу, 7450,06 грн. пені, 4979,31 грн. 30% річних та 1356,91 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.05.2016 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 27412,06 грн. основного боргу, 7450,06 грн. пені, 4979,22 грн. 30% річних, 1356,91 грн. інфляційних втрат та 1378,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для справи, певні висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, в позові відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

16.10.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта», як експедитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю «КП Мінералз», як замовником, був укладений договір № 59613 про надання послуг з організації перевезення відправлень, відповідно до умов якого експедитор зобов'язується за плату та за рахунок замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу послуг, пов'язаних із перевезенням відправлення (далі по тексту - послуги), а замовник зобов'язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених договором (п. 2.1. договору).

Згідно п. 2.2. договору, експедитор надає замовнику послуги на умовах договору та згідно з умовами, затвердженими експедитором.

За надані експедитором послуги замовник сплачує експедитору винагороду згідно з чинними тарифами експедитора, розміщеними на офіційному сайті експедитора (п. 2.3. договору).

Відповідно до п. 2.6. договору, шляхом підписання останнього замовник підтверджує, що він ознайомлений та погоджується з умовами, чинними на момент укладення договору та розміщеними на офіційному сайті експедитора і зобов'язується їх виконувати.

Замовник зобов'язується здійснити оплату послуг експедитора за надані послуги згідно з чинними тарифами експедитора своєчасно та в повному обсязі (п. 3.3.8. договору).

У відповідності до п. 5.1. договору, оплата вартості наданих експедитором послуг відбувається за чинними тарифами експедитора шляхом перерахування замовником на поточний рахунок експедитора коштів у розмірі 100% вартості наданих послуг упродовж двох банківських днів після виконання замовлення на підставі актів наданих послуг.

Експедитор складає акти наданих послуг на підставі фактично наданих послуг і надсилає замовнику підписані та скріплені печаткою акти наданих послуг у двох примірниках для підписання замовником (п. 5.2. договору).

Замовник упродовж двох робочих днів з дати отримання актів наданих послуг від експедитора підписує надані експедитором два примірники актів наданих послуг та повертає експедитору один примірник підписаного акта або в той самий строк надає експедитору письмову мотивовану відмову від підписання актів (п. 5.3. договору).

Пунктом 6.1. договору встановлено, що у разі порушення своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України.

За несвоєчасну та/або неповну оплату наданих експедитором послуг замовник сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та 30% річних від суми заборгованості. Строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань є більшим, ніж це передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України, і становить рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п.6.3.1. договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє протягом одного року з дати підписання, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно з цим договором (п. 8.1. договору).

В обгрунтування своїх позовних вимог та як доказ підтвердження виконання умов договору позивачем долучено до матеріалів справи акти здачі-прийняття робіт від 31.08.2015 р. № НП/2-0277112 на суму 53,00 грн., від 10.08.2015 р. № НП/2-0265171 на суму 7185,50 грн., від 20.08.2015 р. № НП/2-0270102 на суму 4489, 40 грн., від 20.07.2015 р. № НП/2-0252494 на суму 131,00 грн., від 10.07.2015 р. № НП/2-0237245 на суму 1522,00 грн., від 20.07.2015 р. № НП/2-0249880 на суму 5809,00 грн., від 31.07.2015 р. № НП/2-0258052 на суму 8222,60 грн., а всього на загальну суму 27412,50 грн.

Спір між сторонами у даній справі виник, як зазначає позивач, внаслідок порушення відповідачем його грошового зобов'язання за договором. Відповідач оплату вартості отриманих ним послуг на користь позивача не здійснив. Наведена обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за договором у сумі 27412,50 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 509 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів сплати заборгованості за надані послуги у розмірі заявленому позивачем.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті наданих послуг у розмірі 27412,50 грн є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4979,31 грн. 30% річних та 1356,91 грн. інфляційних втрат.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Положеннями ч. 3 ст. 692 ЦК України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за договором, то він вважається таким, що прострочив виконання, тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога в частині стягнення інфляційних втрат є обгрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі у розмірі 1356,91 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 30% річних у розмірі 4979,31 грн., то колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що арифметично вірний розмір 30% річних є меншим ніж заявлено позивачем до стягнення, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню на суму 4979,22 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 7450,06 грн.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 7450,06 грн. є правомірною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у розмірі, заявленному позивачем до стягнення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції прийнято без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для справи, певні висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2016 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Мінералз» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2016 р. у справі №910/7448/16 залишити без змін.

Справу №910/7448/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

Н.М. Коршун