Постанова

від 12.07.2016 по справі 905/632/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.07.2016 р. справа №905/632/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 за участю представників сторін від позивача: від відповідача: ОСОБА_4 - за довіреністю; ОСОБА_5 - за довіреністю; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська", с. Вовчанка, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 14.04.2016 р. у справі№ 905/632/16 (суддя Мельниченко Ю.С.) за позовомПриватної компанії "Дейта Експрес", м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська", с. Вовчанка, Донецька область про стягнення 2 624 714 грн. 61 коп. В С Т А Н О В И В:

Приватна компанія "Дейта Експрес" (далі - ПК "Дейта Експрес", позивач) звернулась до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення на її користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" (далі - ТОВ "ЦЗФ "Курахівська", відповідач) за договором підряду 155-07/14 від 24.07.2014 р. заборгованості в сумі 2 624 714 грн. 61 коп., у тому числі 1 405 533 грн. 14 коп. боргу, неустойки в сумі 348 205 грн. 32 коп., 3 % річних в сумі 62 312 грн. 03 коп., інфляційних втрат в сумі 808 664 грн. 12 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.04.2016 р. у справі № 905/632/16 позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з відповідача на користь позивача борг за договором підряду 155-07/14 від 24.07.2014 р. в сумі 1 405 533 грн. 14 коп., інфляційні втрати в сумі 771 311 грн. 00 коп., 3 % річних в сумі 59 237 грн. 60 коп., пеню в сумі 346 299 грн. 79 коп., а також судовий збір в сумі 38 735 грн. 72 коп.

В частині задоволення позову рішення суду мотивоване доведеністю та обґрунтованістю вимог.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 14.04.2016 р. ТОВ "ЦЗФ "Курахівська" подало апеляційну скаргу, в якій просить дане рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права України.

Скаржник вважає, що позивач не має права вимагати сплату пені, 3 % річних та інфляційні втрати, оскільки сплинув строк позовної давності, передбачений ст. 258 ЦК України, а тому, на його думку, судом першої інстанції безпідставно не застосована зазначена норма права.

Відповідач стверджує, що підрядником не були надані/підписані довідки про вартість виконаних підрядних робіт, у зв'язку з чим у позивача відсутнє право вимоги оплати виконаних робіт по спірному договору.

Представники позивача в судових засіданнях проти апеляційної скарги заперечили за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.07.2016 р. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та заявив клопотання про відкладення розгляду даної справи для надання відповідачем доказів доплати судового збору за подання апеляційної скарги, за результатами розгляду якого в судовому засіданні оголошено перерву до 11.07.2016 р. о 10 год. 00 хв.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.07.2016 р. надав докази доплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 698 грн. 19 коп., які судовою колегією долучені до матеріалів справи.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом, 24.07.2014 р. між відповідачем, як замовником, та позивачем, як підрядником, був укладений договір підряду № 155-07/14 (далі - договір), за умовами якого підрядник зобов'язується на свій ризик, своїми силами та коштами, використовуючи свої матеріали та обладнання, у відповідності з умовами договору, виконати підрядні роботи (далі - роботи) по переобладнанню щита № 4 ТОВ "ЦЗФ "Курахівська", які включають розробку робочого проекту, закупівлю обладнання та монтажні роботи (далі - об'єкт), згідно технічного завдання ТОВ "ЦЗФ "Курахівська", яке є невід'ємною частиною договору. Замовник, в свою чергу, зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити виконані підрядником роботи.

Відповідно до п. 2.1. договору вартість виконуваних підрядних робіт за договором становить 2 105 588 грн. 63 коп., в тому числі ПДВ 350 931 грн. 44 коп. та визначається на підставі договірної ціни на будівництво ЦЗФ "Курахівська" Щит №4, здійснюване в 2014 році, локального кошторису на придбання обладнання, меблів та інвентарю №1а Щит №4 ТОВ "ЦЗФ "Курахівська", кошторису № 1 Розробка прикладного програмного забезпечення "Переобладнання щита №4 ТОВ "ЦЗФ "Курахівська", кошторису №1 Розробка робочого проекту "Переобладнання щита №4 ТОВ "ЦЗФ "Курахівська", які є невід'ємною частиною договору, та містять перелік і об'єми робіт, назву та кількість матеріалів.

Пунктом 2.2. договору сторони погодили, що вартість робіт є кінцевою та може бути змінена виключно за взаємною згодою сторін шляхом оформлення відповідної додаткової угоди до даного договору.

Умовами п. 4.1.1. договору визначено, що розрахунок за виконані підрядні роботи здійснюється щомісячно на підставі підписаних актів прийомки виконаних підрядних робіт, довідок про вартість виконаних підрядних робіт. Замовник перераховує на поточний рахунок підрядника відповідні суми вартості виконаних та прийнятих підрядних робіт протягом 5 (п'яти) з 90 (дев'яностого) календарного дня після підписання актів прийомки виконаних підрядних робіт, довідок про вартість виконаних підрядних робіт.

За умовами п. 5.2. договору сторони дійшли згоди що етапами виконання робіт є роботи, які виконуються в календарному місяці.

Відповідно до п. 7.1. договору після отримання повідомлення підрядника про готовність прийняти виконані підрядні роботи замовник зобов'язаний приступити до їх приймання. Здача-прийомка виконаних підрядних робіт проводиться сторонами щомісячно з оформленням відповідних актів прийомки виконаних підрядних робіт, довідок про вартість виконаних підрядних робіт.

Згідно з п. 7.2. договору прийомка завершених підрядником робіт здійснюється сторонами шляхом підписання акта прийомки виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт за останній місяць виконання робіт у відповідності з календарним графіком виконання робіт.

Розділом 9 договору передбачена відповідальність сторін.

Умовами п. 9.11. договору встановлено, що у випадку прострочки виконання замовником прийнятих на себе зобов'язань, у відповідності з п. 4.1.1. даного договору, замовник сплачує підряднику неустойку в розмірі 0,1 % від вартості виконаних підрядних робіт за кожний день прострочки, та, крім того, відшкодовує всі збитки підряднику, спричинені прострочкою виконання замовником зобов'язань за даним договором.

Згідно з п. 12.1. договору договір вступає у дію в день його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2014 р., але в жодному разі до повного виконання сторонами зобов'язань по договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З матеріалів справи слідує, що сторонами підписані акти прийомки виконаних робіт: - № 141 від 26.08.2014 р. на суму 146 528 грн. 87 коп.; - № 163 від 25.09.2014 р. на суму 146 528 грн. 87 коп.; - № 165 від 25.09.2014 р. на суму 1 251 760 грн. 75 коп.; - № 176 від 29.09.2014 р. на суму 120 175 грн. 31 коп.; - № 192 від 24.10.2014 р. на суму 387 068 грн. 21 коп., які підписані уповноваженими представниками сторін, за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, та скріплені печатками підприємств.

Загальна вартість робіт за вказаними актами складає 2 052 062 грн. 01 коп.

У даних актах наявне посилання на спірний договір, що свідчить про виконання робіт, зазначених в актах, на підставі вказаного договору.

Враховуючи викладене, підписані сторонами акти є належним та допустимим доказом факту виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором, на підставі якого заявлений позов у даній справі.

Відповідач зобов'язання щодо оплати виконаних підрядних робіт виконав частково - лише на суму 146 528 грн. 87 коп. та на суму 500 000 грн. 00 коп., про що свідчать банківські виписки, наявні в матеріалах справи (т. 1 , а.с. 184-185).

Таким чином, залишок боргу відповідача перед позивачем склав 1 405 533 грн. 14 коп., доказів погашення якого відповідачем суду не надано, а тому, господарський суд Донецької області на законних підставах стягнув з відповідача на користь позивача борг в сумі 1 405 533 грн. 14 коп.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі п. 9.11. договору позивачем нарахована пеня за загальний період з 29.12.2014 р. по 27.07.2015 р., розмір якої склав 348 205 грн. 32 коп.

Судова колегія вважає, що обґрунтовано заявленою до стягнення є пеня у розмірі 346 299 грн. 79 коп., а у стягненні з відповідача на користь позивача пені в сумі 1 905 грн. 53 коп. слід відмовити за необґрунтованістю нарахування.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення відповідачем оплати виконаних підрядних робіт за договором, позивач розрахував 3% річних за загальний період з 29.12.2014 р. по 05.02.2016 р., розмір яких склав 62 312 грн. 03 коп. та інфляційні втрати за той самий період в сумі 808 664 грн. 12 коп.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 59 237 грн. 60 коп. та інфляційних втрат в розмірі 771 311 грн. 00 коп., а у стягненні 3 % річних в сумі 3 074 грн. 43 коп., інфляційних втрат в сумі 37 353 грн. 12 коп. слід відмовити за необґрунтованістю нарахування.

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Так, п. 2 згаданої статті Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність в один рік застосовуються, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Виходячи зі змісту ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення, при цьому сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (п. 3, п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

За приписами абз. 2 п. 2.1. зазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

З урахуванням положення частини четвертої статті 51 Господарського процесуального кодексу України, днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява, а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду.

Як свідчать матеріали справи, позов Приватної компанії "Дейта Експрес" подано, згідно з датою поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява, 09.02.2016 р.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що позовна давність щодо вимог про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені у даній справі не спливла, відтак, доводи відповідача про зворотнє є безпідставними.

Відомостей щодо подання відповідачем заяви про застосування позовної давності в процесі розгляду місцевим господарським судом справи № 905/632/16 матеріали даної справи не містять.

Крім того, заявником апеляційної скарги не доведено належними доказами неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому, підлягає залишенню в силі.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" на рішення господарського суду Донецької області від 14.04.2016 р. у справі № 905/632/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 14.04.2016 р. у справі № 905/632/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий К.І. Бойченко

Судді: О.В. Стойка

ОСОБА_3