Постанова

від 07.07.2016 по справі 910/1611/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2016 р. Справа№ 910/1611/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Верьовкін С.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Москов М.В. (за довіреністю № 220/239/д від 16.05.2016 р.);

від відповідача: Татарчук Р.О. (за довіреністю № 23 від 09.03.2016 р.);

розглянувши апеляційні скарги Міністерства оборони України та філії Концерну "Техвоєнсервіс" Центральний ремонтний завод засобів зв'язку"

на рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2016р.

у справі № 910/1611/16 (суддя: Головатюк Л.Д.)

За позовом Міністерства оборони України

до філії Концерну "Техвоєнсервіс" Центральний ремонтний завод засобів зв'язку"

про стягнення 453 068,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення з відповідача 453 068,52 грн. штрафних санкцій у зв'язку з неналежним виконанням умов договору № 294/15/146 від 24.07.2015 р.

05.04.2016 р. представником відповідача було подано до суду першої інстанції клопотання, в якому він просив, у відповідності до ст. 233 ГК України та інших норм закону, зменшити заявлені до стягнення штрафні санкції до 10%.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.04.2016 року по справі № 910/1611/16 позов Міністерства оборони України задоволено частково: стягнуто з філії Концерну "Техвоєнсервіс" "Центральний ремонтний завод засобів зв'язку" на користь Міністерства оборони України пеню за порушення пп. 1) п. 7.2 договору в сумі 186 936 грн. 76 коп., пеню за порушення пп. 2) п. 7.2 договору в сумі 39 597 грн. 50 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки послуги не надав та не повернув позивачу невикористані кошти, отримані від нього в якості передоплати, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання. Крім того, суд першої інстанції, враховуючи, що стягнення пені у зазначеному розмірі призведе до погіршення й так важкого фінансово-економічного стану відповідача, і як наслідок до зростання заборгованості по виплаті заробітної плати працівникам, зростанню заборгованості по сплаті обов'язкових платежів до бюджету, тощо, зменшив розміри пені на 50% від заявлених до стягнення розмірів, а саме за порушення пп. 1) п. 7.2 договору - до 186 936,76 грн., за порушення пп. 2) п. 7.2 договору - до 39 597,50 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Концерн "Техвоєнсервіс" в особі філії «Центральний ремонтний завод засобів зв'язку» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2016 у справі № 910/1611/16 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції при винесені рішення неправомірно прийнято як належне той факт, що відповідачем були порушені права позивача в частині ненадання йому у визначений умовами договору термін звітних документів щодо використання попередньої оплати, а також порушення строків виконання послуг. Як зазначає відповідач, порушення умов договору № 294/15/146 від 27.07.2015 р. сталося не з вини відповідача, оскільки всі подані позивачем в ремонт станції радіоперешкод Р-325М2 потребували капітального, а не поточного ремонту, що потребували більших трудових і матеріальних витрат. Крім того, як зазначає відповідач, станції радіоперешкод Р-325М2 надійшли в ремонт в розукомплектованому стані, що суперечить вимогам Інструкції про порядок передачі озброєння, військової техніки і майна в ремонт та умовам договору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2016 р. було прийнято до провадження апеляційну скаргу концерну "Техвоєнсервіс" в особі філії «Центральний ремонтний завод засобів зв'язку» та призначено справу № 910/1611/16 до розгляду.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Міністерство оборони України також звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2016 р. у справі № 910/1611/16 скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказав на те, що матеріали справи не містять належних доказів, наданих відповідачем, які б спростували позовні вимоги або звільняли останнього від цивільної відповідальності, не наведено й винятковості обставин, які б надавали відповідачу право на зменшення розміру штрафних санкцій.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2016 р. було прийнято до провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України та призначено справу № 910/1611/16 до розгляду.

В судовому засіданні 14.06.2016 р. було оголошено перерву до 07.07.2016 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 р. прийнято апеляційні скарги Концерну "Техвоєнсервіс" в особі філії концерну "Центральний ремонтний завод засобів зв'язку" та Міністерства оборони України на рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2016р. у справі № 910/1611/16 до провадження.

Представник позивача в судовому засіданні 07.07.2016 р. апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.07.2016 р. апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволені позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 24.07.2015 р. між Міністерством оборони України (замовник) та філією Концерну "Техвоєнсервіс" "Центральний ремонтний завод засобів зв'язку" (виконавець) було укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти №294/15/146 (договір) (а.с. 14-19).

Відповідно до п. 1.1. договору виконавець зобов'язаний надати замовнику послуги з ремонтування та технічного обслуговування машин і устаткування спеціального призначення (33.12.2) (заводський ремонт за технічним станом станцій радіоперешкод Р-325М2 з проведенням регламентованого технічного обслуговування базового шасі) в термін за обсягом та цінами зазначеними в Специфікації надання послуг, яка є невід'ємною частиною договору, а замовник зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити їх на умовах та у порядку, визначеному згідно договору.

Ціна договору становить 2 205 744,00 грн. за загальним фондом КПКВ 2101020/7 КЕКВ 2260, стаття 3630 кошторису Міністерства оборони України, в тому числі податок на додану вартість у розмірі 367 624,00 грн. відповідно до протоколу засідання комітету з конкурсних торгів Міністерства оборони України щодо визначення переможця та акценту пропозиції (п. 3.1. договору).

Згідно з п. 4.3. договору замовник має право здійснювати попередню оплату у розмірі до 60% вартості послуг згідно абзацу 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" (зі змінами), а виконавець у строк не пізніше терміну надання послуг, після отримання попередньої оплати, повинен надати замовнику документи, що підтверджують фактичне надання послуг або повернути невикористані кошти на рахунок замовника.

Згідно з пунктом 5.8 договору датою надання послуг виконавцем є: щодо виконання наданих послуг - дата затвердження акту приймання наданих послуг стосовно одиниці/чи групи виробів.

Відповідно до п. 5.11 договору термін надання послуг - до 30.10.2015 р.

Відповідно до пункту 7.1 договору сторони беруть на себе зобов'язання неухильно виконувати всі умови цього договору. У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором.

Сторонами також підписана специфікація надання послуг, що поставляється за договором (додаток № 1 до договору № 294/15/146 від 24.07.2015 р.), відповідно до якої сторони узгодили найменування послуг, кількість одиниць, вартість послуг, термін надання послуг.

17.08.2015 р. відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру щодо сплати попередньої оплати в розмірі 60 % на надання послуг згідно п. 4.3 договору № 294/15/146 від 24.07.2015 р. на суму 1 323 446,00 грн.

Позивачем було здійснено перерахування попередньої оплати у розмірі 1 323 446,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 294/165 від 03.09.2015 р. (а.с. 22).

Крім того, як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, позивачем було здійснено повну оплату наданих послуг у сумі 2 205 744,00 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків (надання послуг) (а.с. 27).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, станом на 25.12.2015 р. між відповідачем та позивачем підписано акти прийняття наданих послуг, що підтверджують фактичне надання послуг у відповідності до специфікації, із простроченим строком виконання (30.10.2015 р.), а саме:

1. Акт від 17.12.2015 р. № 1 на загальну суму 551 436,00 грн.

2. Акт від 17.12.2015 р. № 2 на загальну суму 551 436,00 грн.

3. Акт від 21.12.2015 р. № 3 на загальну суму 551 436,00 грн.

4. Акт від 25.12.2015 р. № 4 на загальну суму 551 436,00 грн.

Згідно з п. 7.2 договору, за порушення терміну виконання зобов'язання з відповідача стягується пеня у розмірі 0,2 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів або за відмову від постачання, додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вказаної вартості.

У випадку неповернення попередньої оплати (її частини) або ненадання виконавцем у зазначений термін звітних документів, що підтверджують факт виконання послуг, до виконавця застосовують штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми невикористаних коштів. Штрафні санкції нараховуються за весь період прострочення.

Таким чином, оскільки відповідач несвоєчасно виконав взяті на себе зобов'язання за договором, позивач вважає, що відповідач зобов'язаний станом на 25.12.2015 р. сплатити йому штрафні санкції у сумі 373 873,52 грн. за порушення строків надання послуг та 79 195,00 грн. за використання коштів попередньої оплати, у зв'язку з чим позивач звернувся з зазначеним позовом до господарського суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки послуги не надав та не повернув позивачу невикористані кошти, отримані від нього в якості передоплати, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання. Крім того, суд першої інстанції, враховуючи, що стягнення пені у зазначеному розмірі призведе до погіршення й так важкого фінансово-економічного стану відповідача, і як наслідок до зростання заборгованості по виплаті заробітної плати працівникам, зростанню заборгованості по сплаті обов'язкових платежів до бюджету, тощо, зменшив розміри пені на 50% від заявлених до стягнення розмірів, а саме за порушення пп. 1) п. 7.2 договору - до 186 936,76 грн., за порушення пп. 2) п. 7.2 договору - до 39 597,50 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції про задоволення стягнення штрафних санкцій зважаючи на наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору підряду, згідно якого в силу вимог ст. 837 ЦК України одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За правовою природою договір підряду є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно з ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 5.2. договору дефектування виробів проводиться на підприємстві виконавця після надходження виробів в ремонт. Дефектування виробів на підприємстві організовується виконавцем на підставі наказу (розпорядження) виконавця та проводиться складом комісії, у відповідності до вимог нормативно-технічної документації, яка діє на підприємстві виконавця та введена у дію встановленим порядком.

У разі, якщо за результатами дефектування буде встановлено, що зразок виробу не підлягає ремонту (або його проведення економічно недоцільно та буде перевищувати ціну договору), виконавець зобов'язується повернути його замовнику у зібраному стані та укомплектованості, яка була зазначена у акті приймання-передавання у термін не пізніше 10 діб після проведення дефектування, про що повідомляє замовника. При цьому складається висновок щодо непридатності зразка виробу до ремонту, який підписується членами комісії по дефектуванню виробів.

Таким чином, твердження відповідача про те, що порушення умов договору № 294/15/146 від 27.07.2015 р. сталося не з вини відповідача, оскільки всі подані позивачем в ремонт станції радіоперешкод Р-325М2 потребували капітального, а не поточного ремонту, що потребували більших трудових і матеріальних витрат, не відповідає дійсності, оскільки відповідач після виявлення суттєвих недоліків станції радіоперешкод Р-325М2 у кількості 4 штук не скористався правом, наданим йому п. 5.2. договору та не повернув зазначені станції радіоперешкод позивачу.

Отже, зважаючи на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, приймаючи в ремонт техніку, мав перевірити її стан і відмовитися від такого прийняття у разі невідповідності технічного стану та комплектності станцій радіоперешкод Р-325М2 вимогам. Проте, відповідачем цього зроблено не було, а натомість отримано 14.08.2015 р. передоплату по договору, тобто відповідач погодився прийняти на ремонт станції радіоперешкод Р-325М2 у кількості 4 штук і лише через три місяці після укладення договору повідомив позивача про потребу в капітальному ремонті станцій радіоперешкод Р-325М2.

Відповідно до п. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Пунктом 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 ЦК України є сплата боржником неустойки.

Відповідно до ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно з п. 7.2 договору, за порушення терміну виконання зобов'язання з відповідача стягується пеня у розмірі 0,2 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів або за відмову від постачання, додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вказаної вартості.

У випадку неповернення попередньої оплати (її частини) або ненадання виконавцем у зазначений термін звітних документів, що підтверджують факт виконання послуг, до виконавця застосовують штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми невикористаних коштів. Штрафні санкції нараховуються за весь період прострочення.

Таким чином, оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання по своєчасному наданню послуг не виконав, колегія суддів, перевіривши розрахунок пені за порушення строків виконання послуг та штрафу відповідно до ч. 1 п. 7.2. договору за загальний період з 30.10.2015 р. по 21.12.2015 р. і пені за використання коштів попередньої оплати відповідно до ч. 2 п. 7.2. договору за загальний період з 30.10.2015 р. по 25.12.2015 р., погоджується з здійсненим позивачем та перевіреним судом першої інстанції розрахунком та вважає його вірним.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині зменшення розміру пені на 50 % та вважає за можливе зазначити наступне.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено у ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення наведених норм кореспондуються з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, відповідно до якої господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту зазначеного вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, господарський суд оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

У випадку нарахування пені, яка є завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право їх зменшувати.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягнення пені у зазначеному розмірі призведе до погіршення й так важкого фінансово-економічного стану відповідача, і як наслідок до зростання заборгованості по виплаті заробітної плати працівникам, зростанню заборгованості по сплаті обов'язкових платежів до бюджету.

З огляду на зазначене, враховуючи майновий стан сторін, причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотриманий баланс інтересів сторін та правомірно зменшено належні до стягнення штрафні санкції, а саме на 50% від заявлених позивачем, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути лише 186 936,76 грн. за порушення пп. 1) п. 7.2 договору та 39 597,50 грн. за порушення пп. 2) п. 7.2 договору.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали, наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржники не довели обґрунтованість своїх апеляційних скарг, докази на підтвердження своїх вимог суду не надали, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 05.04.2016 року у справі № 910/1611/16, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Міністерства оборони України та філії Концерну "Техвоєнсервіс" Центральний ремонтний завод засобів зв'язку" на рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2016 року у справі № 910/1611/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2016 року у справі № 910/1611/16 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/1611/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Л.В. Кропивна

Є.Ю. Пономаренко