Рішення

від 11.07.2016 по справі 904/4252/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.07.16р. Справа № 904/4252/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ОВЕН"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАМПС ІНДАСТРІАЛ"

про повернення грошових коштів за не поставлений товар у розмірі 39 630,05 грн.

Суддя С.Г. Юзіков

Представники:

Позивача - ОСОБА_1, дов. № б/н від 01.06.16р.

Відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 39 630,05 грн. грошових коштів за не поставлений товар.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позов, документи витребувані судом чи докази відсутності боргу на час розгляду справи господарському суду не надав.

Відповідач про засідання суду повідомлявся належно, на адресу, вказану у позові та ЄДР, про що свідчить поштове повернення з відміткою поштової установи "адресат вибув" №4930001047100.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка у судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Справа, згідно зі ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Покупцем (Позивач) та Постачальником (Відповідач) обумовлено та досягнуто згоди на придбання базового ремкомплекту до змішувача та насосу (далі ОСОБА_2) на загальну суму 39 630,05 грн., про що Постачальником виставлено рахунок на оплату № 176 від 29.07.13р.

На підставі зазначеного рахунку Покупець оплатив за ОСОБА_2 у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №5342 від 07.10.13р.

Відповідач своє зобов'язання з поставки оплаченого товару не виконав.

15.09.14р. Позивачем на адресу Відповідача направлено лист-звернення, в якому Позивач просив повернути кошти перераховані платіжним дорученням №5342 від 07.10.13р. за рахунком № 176 від 29.07.13р.

Від Відповідача надійшов лист, у якому Відповідач повідомив, що ОСОБА_2 буде поставлений на адресу Позивача в строк до 26.09.14р.

У зазначений термін Відповідач ОСОБА_2 не поставив.

За даними Позивача, він повторно направив Відповідачеві вимогу №116-юр від 30.10.14р., в якій пропонував вирішити спір мирним шляхом та повернути суму авансу в розмірі 39 630,05 грн. до 17.11.14р. Вимога не отримана Відповідачем, оскільки він відмовився від отримання зазначеного поштового відправлення. 16.10.15р. Позивачем направлено претензію-вимогу №110. Вказана вимога не отримана Відповідачем, так як він відмовився від отримання зазначеного поштового відправлення. Відповідач в обумовлений строк ОСОБА_2 Позивачеві не поставив, суму авансу не повернув.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 206 ГК України встановлено, що юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч.1 ст. 207 ЦК України).

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки, за яким в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду доказів на спростування доводів Позивача, зокрема неодержання передоплати, поставки ОСОБА_2 чи повернення передоплати.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що Відповідач не надав доказів неодержання передоплати від Позивача, поставки ОСОБА_2 або повернення Позивачеві суми передоплати, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 49 ГПК України господарські витрати слід покласти на Відповідача.

Керуючись ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАМПС ІНДАСТРІАЛ", 49033, м. Дніпропетровськ, вул. Академіка Янгеля, буд. 38, корпус А (код 38198820) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Овен", 51100, Дніпропетровська область, смт Магдалинівка, вул. Радянська, 2, (код 25522107) 39 630,05 грн. - передоплати за непоставлений товар, 1 378,00 грн. - судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту, якщо не буде оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С.Г. Юзіков

Повний текст рішення виготовлено