Рішення

від 06.07.2016 по справі 904/3078/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.07.16р. Справа № 904/3078/16 За позовом Приватного підприємства "Виробничо-будівельне підприємство "Мегаполіс", м. Запоріжжя

до Приватного підприємства "Будівельно-монтажний комплекс "Будсервіс-2000", м. Дніпропетровськ

про стягнення 84 210 грн. 08 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1, дов. № 1030 від 10.07.2014р.

СУТЬ СПОРУ :

Приватне підприємство "Виробничо-будівельне підприємство "Мегаполіс" звернулося до господарського суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 01.07.2016р., просить стягнути з Приватного підприємства "Будівельно-монтажний комплекс "Будсервіс-2000" заборгованості в розмірі 84 210 грн. 08 коп., з яких: 32 575 грн. 11 коп. - сума основного боргу, 34 439 грн. 74 коп. - інфляційні втрати, 3 197 грн. 09 коп. - 3% річних, 9 254 грн. 54 коп. -пеня, відповідно до умов договору підряду на будівельні роботи від 29.05.2013р. № 29/5.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань.

Відповідач позовні вимоги не визнав, у відзиві на позов зазначив, що строк оплати за договором у відповідача не виник, оскільки позивачем, в порушення умов п. 3.4 ОСОБА_2, не надана відповідачу виконавча документація. Водночас, підтвердив виконання позивачем та прийняття відповідачем підрядних робіт згідно акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013р. на суму 143 175 грн. 91 коп. та наявність у відповідача обов'язку по оплаті їх вартості, але зазначив про відсутність можливості оплатити вартість робіт у повному обсязі через брак бюджетних коштів та проблеми в роботі з банківським рахунком, що було відкрито у ПАТ „АктабанкВ» , який на даний час знаходиться в стані припинення. У зв'язку із чим просив суд узгодити розстрочку сплати боргу строком на 8 місяців по 4 653 грн. 60 коп. У стягненні нарахованих позивачем штрафних санкцій просив відмовити.

Представник позивача у судове засідання 05.07.2016р. не з'явився.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином, про що свідчить підпис представника у повідомленні про перерву від 04.07.2016р.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, у судовому засіданні оголошувалася перерва з 14.06.2016р. по 04.07.2016р., з 04.07.2016р. по 05.07.2016р.

В порядку ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.05.2013р. між Приватним підприємством "Виробничо-будівельне підприємство "Мегаполіс" (підрядник) та Приватним підприємством "Будівельно-монтажний комплекс "Будсервіс-2000" (замовник) укладено договір підряду на будівельні роботи № 29/5 (надалі-Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується власними силами у визначений ОСОБА_2 строк виконати наступні будівельно-монтажні роботи: влаштування пальової основи палями квадратного перетину 350х350 у кількості 17 шт. (408 м.п.) на об'єкті: Будівництво виставочного комплексу „Парк ракетВ» по пр. Кірова, 2 в м. Дніпропетровську (п.1.1 ОСОБА_2).

Склад та обсяги робіт, що доручаються підряднику, перелік будівельних матеріалів визначені згідно проектної документації, Договірної ціни та локального кошторису (Додаток №1), що є невід'ємними частинами цього ОСОБА_2 (п. 1.2 ОСОБА_2)

Згідно до п. 3.1 ОСОБА_2 договірна ціна є твердою та визначається на підставі локального кошторису, що є невід'ємною частиною ОСОБА_2. Вартість робіт складає: 143 280,00 грн. в тому числі ПДВ 20% - 23 880,00 грн. та сплачується замовником підряднику у безготівковому порядку згідно актів виконаних робіт.

У пункті 3.3 ОСОБА_2 сторони узгодили, що протягом 5 банківських днів після підписання ОСОБА_2 замовник перераховує підряднику авансовий платіж у розмірі 50% від вартості робіт, що складає 71 640,00 грн. в тому числі ПДВ 20% - 11940,00 грн.

Остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється не пізніше 7 банківських днів на підставі довідки про вартість виконаних підрядних робіт по формі КБ-3, оформленої у визначеному порядку та наданої підрядником виконавчої документації (п. 3.4 ОСОБА_2).

Згідно наданих позивачем в матеріали справи банківських виписок, відповідач здійснив перерахування авансового платежу в сумі 71 640 грн. 00 коп. на рахунок позивача 30.05.2013р. та 04.06.2013р. (а.с. 63, 64).

Крім того, 14.08.2013р. в рахунок оплати вартості будівельних робіт відповідач перерахував на рахунок позивача 20 000 грн. 00 коп. (а.с. 65).

На виконання умов ОСОБА_2 позивач виконав визначені ОСОБА_2 роботи, а відповідач прийняв виконані роботи, про що свідчить складений та підписаний сторонами акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013р. від 27.12.2013р., згідно якого вартість робіт складає 143 175 грн. 91 коп., довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2013р. тощо (а.с. 41-42, 43-51).

Відповідач свої зобов'язання по оплаті прийнятих робіт у визначений ОСОБА_2 строк не виконав, сплативши на рахунок позивача 19.06.2014р. 5 000 грн. 00 коп., у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у загальній сумі 46 535 грн. 91 коп.

За умовами п. 8.4 ОСОБА_2 у випадку прострочення оплати виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час прострочення від суми не перерахованих чи несвоєчасно перерахованих грошових коштів за кожен день прострочки.

За розрахунком позивача сума нарахованої пені за період з 14.01.2014р. по 14.07.2014р. складає 9 254 грн. 54 коп.

На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача 34 439 грн. 74 коп. інфляційних втрат за період з лютого 2014р. по лютий 2016р. та 3 197 грн. 09 коп. 3% річних за період з 14.01.2014р. по 14.04.2016р.

Заборгованість відповідача підтверджується: ОСОБА_2 з додатками, актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013р., довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2013р., обґрунтованим розрахунком суми позовних вимог тощо.

На час розгляду справи позивачем надані докази часткової оплати відповідачем вартості виконаних будівельних робіт на загальну суму 9 307 грн. 20 коп. (4 653 грн. 60 коп. -27.05.2016р. та 4 653 грн. 609 коп. - 30.06.2016р.), у зв'язку із чим розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем складає 32 575 грн. 11 коп.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Приписами статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, заборгованість відповідача за виконані роботи становить 32 575 грн. 11 коп.

З урахуванням положень пункту 3.4 ОСОБА_2 та приписів розпорядження Національного банку України від 27.12.2013р. „Про регламент роботи банків України у період завершення звітного рокуВ» , строк оплати виконаних підрядних робіт є таким, що настав 10.01.2014р.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно із п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» від 17.12.13р. № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Так, пунктом 1.9 названої постанови пленуму Вищого господарського суду України визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені

Крім того, відповідно до положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки при проведенні розрахунку пені позивачем не враховано, що день оплати не вважається днем прострочки виконання зобов'язання, а також не враховані приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно перерахунку, здійсненого господарським судом, до стягнення з відповідача підлягає пеня у загальному розмірі 3 971 грн. 09 коп., з яких: 3 414 грн. 08 коп. - за період з 14.01.2014р. по 18.06.2014р., 557 грн. 15 коп. - за період з 19.06.2014р. по 11.07.2014р. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Разом з тим, перевіркою розрахунку 3% річних, виконаного позивачем, судом встановлено, що розмір річних в межах визначеного позивачем періоду є більшим, ніж ним заявлено. Проте, господарський суд позбавлений права виходити за межі зазначеного позивачем максимального розміру відповідних нарахувань. Пред'явлення вимог у меншому розмірі є правом позивача. Враховуючи викладене, суд задовольняє вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у заявленому ним розмірі.

Перевіркою правильності здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат порушень не встановлено.

За умовами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої, встановлені договором, майново-господарські зобов'язання перед позивачем з оплати виконаних підрядних робіт, чим порушив умови укладеного із позивачем ОСОБА_2 та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача 32 575 грн. 11 коп. основного боргу, 3 971 грн. 24 коп. пені, 34 439 грн. 74 коп. інфляційних втрат, 3 197 грн. 09 коп. 3% річних - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В решті позову слід відмовити.

Заперечення відповідача судом відхиляються, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Водночас, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду з наступних підстав.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити його виконання. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (пункт 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів"). Отже, розстрочка виконання рішення суду можлива у виняткових випадках у разі наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що заява відповідача не містить будь-яких доказів, які б підтверджували саме неможливість чи ускладнення виконання рішення у даній справі, а брак бюджетних коштів не є тим випадком, за наявності якого можливе надання розстрочки. Крім того, на час прийняття рішення у справі відповідачем не підтверджено належними доказами складне фінансове становище підприємства та не надано доказів на підтвердження обставин, які б ускладнювали виконання рішення або робили його неможливим.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При чому, з урахуванням обставин справи та роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених в п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» від 21.02.2013р. № 7 (зі змінами), суд не вбачає підстав для повернення позивачу з Державного бюджету судового збору в порядку п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збірВ» , у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст.4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Будівельно-монтажний комплекс "Будсервіс-2000" (49089, м. Дніпропетровськ, вул. Новобудівельна, буд. 5-Б, код ЄДРПОУ 31102827) на користь Приватного підприємства "Виробничо-будівельне підприємство "Мегаполіс" (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 54-42, код ЄДРПОУ 34068009) 32 575 грн. 11 коп. (тридцять дві тисячі п'ятсот сімдесят п'ять грн. 11 коп.) основного боргу, 3 971 грн. 24 коп. (три тисячі дев'ятсот сімдесят одну грн. 24 коп.) пені, 34 439 грн. 74 коп. (тридцять чотири тисячі чотириста тридцять дев'ять грн. 74 коп.) інфляційних втрат, 3 197 грн. 09 коп. (три тисячі сто дев'яносто сім грн. 09 коп.) 3% річних, 1 322 грн. 16 коп. (одну тисячу триста двадцять дві грн. 16 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні заяви Приватного підприємства "Будівельно-монтажний комплекс "Будсервіс-2000" про розстрочку виконання рішення суду відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дати його підписання.

Суддя ОСОБА_3

Повне рішення складено - 11.07.16р.