Ухвала

від 14.07.2016 по справі 904/3956/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

14.07.16р. Справа № 904/3956/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро Верітас Сертифікейшн Україна», м. Київ

До: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тотал», м. Дніпропетровськ

Про: стягнення 60 284, 06 грн. (розгляд заяви про розстрочку виконання рішення суду)

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ :

Від позивача : не з'явився;

Від відповідача: ОСОБА_1 ( дов. від 18.05.16 р.), ОСОБА_2 (дов. від 01.06.16р.)

СУТЬ СПОРУ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.16р. у справі № 904/3956/16 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача - ТОВ «Тотал» на користь позивача - ТОВ «Бюро Верітас Сертифікейшн Україна»: 35 996, 00 грн. - заборгованості за договором ; 10 801, 76 грн. - пені; 12 234, 82 грн. - інфляційних втрат ; 1248, 52 грн. - 3% річних та 1 377, 93 грн. - витрат на сплату судового збору; в задоволенні іншої частини позовних в вимог відмовлено. 07.07.16р. після набрання рішенням чинності було видано відповідний наказ.

06.07.16р. до канцелярії господарського суду від ТОВ «Тотал» надійшла заява про розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.16р. по справі №904/3956/16 з серпня 2016 року по січень 2017р. Заява обґрунтована посиланням на складне фінансове становище боржника ; наявністю довгострокових зобов'язань фінансового характеру в іноземній та національній валюті перед банківськими установи (ПАТ КБ «Приватбанк» і ПАТ «Банк Хрещатик»); на зменшення обсягів реалізації продукції відповідача; наявністю великої заборгованості перед своїми контрагентами.

Ухвалою суду від 07.07.16р. розгляд заяви було призначено на 14.07.16р.

ТОВ «Бюро Верітас Сертифікейшн Україна» (позивач) письмових пояснень щодо заяви відповідача не надав, явку повноважного представника до судового засідання не забезпечив. Представники відповідача під час судового засідання 14.07.16р. наполягали на задоволенні своєї заяви.

Згідно до приписів ст.121 ГПК України : при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. При відстрочці або розстрочці виконання рішення, ухвали, постанови господарський суд на загальних підставах може вжити заходів до забезпечення позову. Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Відповідно до п.7.2. Постанови Пленуму ВГСУ №9 від 17.10.12р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно до положень «Конвенції про захист прав людини та основних свобод» (Рим, 4.XI.1950) ( ратифіковано Законом України N 475/97-ВР ( 475/97-ВР ) від 17.07.97 ): Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом ( стаття 6(1).Кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правого захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи ( Стаття 13 (1). Ніщо в цій Конвенції не може тлумачитися як таке, що надає будь-якій державі, групі або особі будь-яке право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, що викладені в цій Конвенції, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж передбачено в Конвенції ( Стаття 17 (1). Відповідно до Першого Протоколу до «Конвенції про захист прав і основних свобод людини» ( який ратифіковано Законом України N 475/97-ВР ( 475/97-ВР ) від 17.07.97 ) : кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права ( ст.1 ).

Європейський Суд з прав людини неодноразово в низці своїх рішень за заявами громадян проти України зазначав , що в Україні заявники на протязі значного терміну часу не можуть домогтися виконання судових рішень, винесених на їх користь .Так у рішенні по Справі «ОСОБА_1 проти України» (Заява N 18966/02,Страсбург, 29 червня 2004 року) суд знову повторює, що «...ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок (див. «ОСОБА_3 проти Італії», заява N 22774/93) . Суд нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу N 1 (див. серед інших джерел, «Бурдов проти Росії» , заява N 59498/00; «Ясіуньєне проти Латвії», заява N 41510/98, 6 березня 2003 року).Тому у цій справі Суд вважає, що неможливість заявника домогтися виконання його рішення протягом чотирьох років становить втручання у його право на мирне володіння майном у сенсі пункту першого статті 1 Протоколу N 1 ...»

Враховуючи вищезазначені фактичні обставини та приписи чинного законодавства України , не виконання відповідачем навіть частково судового рішення ; суд дійшов до висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення заяви відповідача , оскільки він не довів належними доказами , що наявні обставини ( виняткові випадки) , які б ускладнювали виконання рішення або робили його неможливим у спосіб , встановлений цим рішенням - шляхом стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів.

На підставі вищезазначеного , керуючись вимогами ст.ст. 86, 121 ГПК України , господарський суд , -

УХВАЛИВ :

Відмовити в задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання судового рішення.

Суддя Васильєв О.Ю.

УХВАЛИВ:

відмовити

Суддя ОСОБА_4