Ухвала

від 12.07.2016 по справі 903/1097/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

"12" липня 2016 р. Справа № 903/1097/15

за позовом Публічного акціонерного товариства В«УкрсоцбанкВ»

до Товариства з додатковою відповідальністю В«Меблі-ВікторіяВ»

про стягнення 672 161,12грн.

Головуючий суддя С.Т. Філатова

судді С.В. Бондарєв

ОСОБА_1

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: н/з

від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 24.06.2016р.

На підставі ухвали суду від 29.06.2016р. автоматизованою системою В«Діловодство спеціалізованого судуВ» справу призначено до розгляду в колегіальному складі суду.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство В«УкрсоцбанкВ» в особі Волинського відділення ПАТ В«УкрсоцбанкВ» звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства В«Меблі ВікторіяВ» про стягнення 672 161,12 грн. заборгованості, в т.ч. 222 887,00 грн. заборгованості за кредитом на підставі договору відновлювальної кредитної лінії №070/06-155 від 19.11.2007р. з додатковими договорами №1 від 13.11.2007р., №2 від 27.03.2008р., №3 від 19.06.2008р.; 136 568,50грн. заборгованості за відсотками, 68 017,68грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 16.09.2014 р. по 16.09.2015 р., 23 431,39 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за період з 16.09.2014 р. по 16.09.2015 р., 83 364,16 грн. комісії за використаний ліміт кредитної лінії; 102 528,02 грн. інфляційних втрат за кредитом та 35 364,37 грн. інфляційних втрат за відсотками за період з вересня 2014р. по серпень 2015р.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 070/06-155 від 09.11.2007 р. щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування.

На підставі ст.25 ГПК України здійснено заміну відповідача по справі Приватне акціонерне товариство В«Меблі-ВікторіяВ» правонаступником Товариством з додатковою відповідальністю В«Меблі-ВікторіяВ» у зв'язку з припиненням ЗАТ В«Меблі-ВікторіяВ» на підставі рішення позачергових загальних зборів акціонерів ЗАТ В«Меблі-ВікторіяВ» від 25.12.2012р., що стверджується витягом з інформаційно-ресурсного центру ЄДРПОУ (а.с. 85-97).

Зважаючи на те, що повноваження Волинського відділення ПАТ В«УкрсоцбанкВ» представляти юридичну особу відповідно до Положення про Волинське відділення ПАТ В«УкрсоцбанкВ» , затвердженого наказом першого заступника голови правління ПАТ В«УкрсоцбанкВ» від 22.12.2010р. №239, визначаються довіреністю, наданої начальнику відділення, і така довіреність не надана, позивачем по справі є Публічне акціонерне товариство В«УкрсоцбанкВ» .

Ухвалами суду розгляд справи згідно ст.77 ГПК України неодноразово відкладався у зв'язку з непредставленням витребуваних доказів та необхідністю витребування додаткових доказів. Зобов'язано подати суду: позивача - обґрунтований розрахунок заборгованості по кредиту, процентам, із зазначенням періоду виникнення боргу, процентної ставки, розпорядчих та платіжних документів відповідно до графіку та порядку повернення кредиту, сплату процентів, визначеного п.п. 1.1.1, 2.4 договору; обґрунтування розміру процентної ставки за період з 09.11.2012р. та докази в підтвердження розміру ставок КУАП; розрахунок пені з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України відповідно до графіку та порядку повернення кредиту, сплати процентів, визначеного п.п. 1.1.1, 2.4 договору; відомість оплат боржника по тілу кредиту та процентам; відповідача - пояснення (обґрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог, у випадку заперечень щодо розрахунків подати контррозрахунок.

На виконання вимог ухвали суду представник позивача клопотанням від 12.01.2016р. долучив до матеріалів справи оригінали виписок по особовому рахунку відповідача за період з 12.11.2007р. по 05.09.2014р. на 1005 аркушах, копії листа-заявки на кредит-транш №7 від 04.12.2007р., додаткової угоди №5 від 24.06.2010р., решту витребуваних доказів не подав, звернувся до суду з клопотанням про призначення економічної експертизи, на вирішення якої просив поставити питання - чи правильно здійснено розрахунок заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу".

Вищий господарський суд України у п. 2 постанові пленуму від 23.03.2012 р. № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" зазначив, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Під час дослідження долучених до матеріалів справи доказів та заслуховування пояснень представника позивача, судом з'ясовано, що відповідно до п. 1.1.1 договору відновлювальної кредитної ліні №070/06-155 від 09.11.2007р. надання кредиту здійснювалось окремими частинами (траншами) зі сплатою 16,5 відсотків (15,5% згідно додаткового договору №1 від 13.11.2007р.) в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 200 000,00грн. (250 000,00грн. максимальний ліміт заборгованості згідно додаткового договору №2 від 27.03.2008р.) з визначеним графіком зниження максимального ліміту заборгованості.

Згідно п. 2.4 договору сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту щомісячно не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.

Таким чином, як вбачається з умов договору, погашення кредиту та процентів повинно було здійснюватись позичальником частинами кожного місяця, водночас, із розрахунку, наданого позивачем, не вбачається нарахування процентів щомісячно з 6-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, як це обумовлено договором.

Додатковою угодою №3 від 19.06.2008р. сторони встановили тарифи та послуги банку, пов'язані з наданням кредитів, зокрема, 4,0% комісії за використаний ліміт кредитної лінії, яка нараховується на залишок заборгованості за формулою: фактична заборгованість х % (різниця між процентною ставкою, встановленою рішенням КУАП та діючою у клієнта процентною ставкою на теперішній час) х (кількість дні у періоді) 360 х 100. Комісія сплачується у національній валюті за курсом НБУ на дату оплати щомісячно до 5 числа місяця наступного за місяцем, в якому комісія нарахована (платіжним дорученням або меморіальним ордером, якщо це передбачено договором кредиту).

Представник позивача повідомив, що не може надати платіжні доручення, оскільки вони є касовими документами та зберігаються 5-ть років; комісія становить 4% (процентна ставка встановлена рішення КУАП в розмірі 19,50% за мінусом процентної ставки, встановленої договором в розмірі 15,50%), за період з 09.06.2008р. по 01.12.015р. нарахована в розмірі 69 803,92грн., сплачено - 28 890,34грн., заборгованість по комісії складає 40 913,58грн.; в розрахунку, який подано суду, було допущено помилку щодо розміру комісії.

Вказав, що докази в підтвердження розміру відсоткової ставки КУАП не може надати, оскільки такі документи зберігаються п'ять років.

З метою перевірки документальної обґрунтованості та відображення в обліку операцій з використання та погашення кредиту за договором відновлювальної кредитної лінії №070/06-155 від 19.11.2007р. з додатковими договорами №1 від 13.11.2007р., №2 від 27.03.2008р., №3 від 19.06.2008р., №5 від 24.06.2010р., а також - перевірки наданих банком розрахунків, необхідно дослідити правильність розрахунків заборгованості за тілом кредиту та процентів, враховуючи періоди обрахування відповідно до умов договору відновлювальної кредитної лінії №070/06-155 від 19.11.2007р. з додатковими договорами №1 від 13.11.2007р., №2 від 27.03.2008р., №3 від 19.06.2008р., №5 від 24.06.2010р.

Суд зауважив, що відповідно до додаткових договорів сторони змінювали ліміт кредитної лінії та графіки погашення заборгованості. Наведені обставини ускладнюють перевірку розрахунків заборгованості по процентам, нарахуванню пені, інфляційних, річних.

Згідно поданого розрахунку позивача стверджується надання траншем кредиту в розмірі 18 160,00грн. (14.12.2007р.), проте доказів цього не надано. Водночас, не враховано в розрахунку надання траншу 11.04.2008р. в розмірі 20 000,00грн. (а.с. 46).

Судом враховано, що позивачем надано суду значний об'єм виписок по особовому рахунку відповідача, які підлягають дослідженню, аналіз їх даних з урахуванням порядку повернення кредиту та сплати процентів, визначених п.п. 1.1.1 договору (з урахуванням додаткового договору №5 від 24.06.2010р.) та п. 2.4 договору потребують спеціальних знань в сфері фінансово-кредитних операцій, що обумовило призначення у справі №903/1097/15 судової економічної експертизи, а тому, розглянувши клопотання позивача про призначення судової економічної експертизи від 12.01.2016р.,господарський суд, керуючись ст. 41 ГПК України, задовольнив клопотання, призначив по справі судову економічну експертизу, яку доручив провести Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (м.Луцьк, вул.Червоного Хреста, 16).

25.01.2016р. на адресу суду надійшло клопотання судового експерта Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, у якому експерт просить погодити проведення судово-економічної експертизи, призначеної ухвалою суду від 12.01.2016р., в строки понад 90 календарних днів (початок виконання в I кварталі 2017р. і завершення в строки, передбачені п. 1.13 Інструкції), посилаючись на значне завантаження експерта.

Ухвалою суду від 27.01.2016р. розгляд справи поновлено. Розгляд клопотання Волинського відділення науково-дослідного інституту судових експертиз призначено на 09.02.2016р. на 10.30год.

Позивач у заяві від 09.02.2016р. заперечив клопотання щодо проведення експертизи Волинським відділенням Львівським НДІСЕ в I кварталі 2017р.

Звернувся до суду з клопотанням про зміну експертної установи, просив доручити проведення експертизи Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6), перелік питань експерту просив залишити без змін. Оплату за проведення експертизи гарантував.

09.02.2016р. суд задовольнив подане позивачем клопотання про зміну експертної установи на проведення судово-економічної експертизи та призначив у справі судово-економічну експертизу, проведення якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03057, м. Київ, вул.Смоленська, 6).

29.03.2016р. Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз супровідним листом №2624/16-45 від 15.03.2016р. повернуто матеріали справи до господарського суду Волинської області. Повернення матеріалів без проведення експертизи обґрунтовано тим, що зважаючи на значне поточне навантаження експертів КНДІСЕ з виконання експертиз різної категорії складності за кримінальними, цивільними, адміністративними та господарськими справами, виконання судово-економічної експертизи по справі №903/1097/15 можливо розпочати тільки у IV кварталі 2016р.

Враховуючи відсутність обставин, що зумовлюють неможливість або недоцільність проведення експертизи в експертній установі за зоною регіонального обслуговування, згідно п.1.6. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998р. №53/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 27.07.2015р. №1350/5) матеріали справи повернуті до суду для направлення їх до експертної установи за зоною обслуговування, а саме до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою суду від 12.04.2016р. провадження у справі за клопотанням позивача щодо зміни експертної установи було зупинено на час проведення судової економічної експертизи, яку доручено Незалежному інституту судових експертиз (04212, м.Київ, вул. Маршала Тимошенка, 21, корпус 3, офіс 7).

На вирішення експерта поставлено питання, погоджені позивачем (Том І а.с. 197-200).

Позивач гарантував оплату експертизи.

16.06.2016р. на адресу суду повернуті матеріали справи №903/1097/15 без проведення експертизи.

Незалежний інститут судових експертиз у листі від 14.06.2016р. №341 повідомив, що відповідно до п. 1.13. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 07.10.198 №53/5, матеріали справи повертаються на адресу суду у зв'язку з неоплатою позивачем проведення експертизи у визначений строк.

Ухвалою суду від 17.06.2016р. провадження у справі поновлено. Зобов'язано подати суду: позивача - докази надання траншу в розмірі 18 160,00грн. (14.12.2007р.), пояснення щодо неврахування в розрахунку траншу в розмірі 20 000,00грн., наданого 11.04.2008р., обґрунтований помісячний розрахунок заборгованості по кредиту, процентам, із зазначенням періоду виникнення боргу, процентної ставки, комісії за використаний ліміт кредитної лінії, розпорядчих та платіжних документів відповідно до графіку та порядку повернення кредиту, сплату процентів, визначеного п.п. 1.1.1, 2.4 договору (з 6 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти та комісія); обґрунтування розміру процентної ставки за період з 09.11.2012р. та докази в підтвердження розміру ставок КУАП; розрахунок пені з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України відповідно до графіку та порядку повернення кредиту, визначеного п.п. 1.1.1, 2.4 договору; відомість оплат боржника по тілу кредиту та процентам з призначенням платежів, розрахунок 3 % річних, інфляційних із зазначенням передбачених договором дат сплати, сум і платіжних документів та виконаних позичальником платежів щомісячно; відповідача - пояснення (обґрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог, у випадку заперечень щодо розрахунків подати контррозрахунок. Явку представника позивача у судове засідання визнано обов'язковою.

17.06.2016р. позивач подав уточнений розрахунок заборгованості по кредиту, процентам, комісії, 3% річних, інфляційних втрат без урахування вимог суду, тобто без урахування дат, графіку та порядку повернення кредиту, сплати процентів, комісії.

29.06.2016р. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач повідомив, що рішенням господарського суду Волинської області від 05.08.2009р. у справі №2/105-38 стягнуто із ОСОБА_3 акціонерного товариства В«Меблі ВікторіяВ» на користь Акціонерного-комерційного банку соціального розвитку В«УкрсоцбанкВ» в собі Волинського відділення Львівської обласної філії АКБ В«Укрсоцбанк 250 558,83 грн., в тому числі 249 600,00 грн. строкової заборгованості за кредитом відповідно до договору відновлювальної кредитної лінії №070/06-155 від 09.11.2007р., 958,93 грн. пені, а також 2 715,88 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита, 312,50 грн. в повернення витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу; стягнення суми 250 558,83 грн. звернуто на майно - предмет іпотеки за іпотечним договором від 09.11.2007 року №070/06-156 - приміщення типу В«КисловорськВ» літер (В-І), площею 889,6 кв.м., розташованого за адресою: м. Луцьк, вул.Авіаторів, буд. 2; провадження у справі в сумі позову 21029,07 грн. припинено.

Просив в частині стягнення 222 887,00грн. боргу провадження у справі припинити на підставі ст.80 ГПК України.

Водночас, просив застосувати строк позовної давності до вимог ПАТ В«УкрсоцбанкВ» в частині стягнення 136 568,50грн. заборгованості за відсотками, 68 017,68грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 16.09.2014 р. по 16.09.2015 р., 23 431,39 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за період з 16.09.2014 р. по 16.09.2015 р., 83 364,16 грн. комісії за використаний ліміт кредитної лінії; 102 528,02 грн. інфляційних втрат за кредитом та 35 364,37 грн. інфляційних втрат за відсотками за період з вересня 2014р. по серпень 2015р. і відмовити в цій частині в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 02.07.2016р. розгляд справи згідно ст.77 ГПК України відкладався у зв'язку з відсутністю інформації про повідомлення позивача про дату, час та місце судового розгляду за належною адресою, подання нових доказів безпосередньо у судовому засіданні 29.06.2016р. за відсутності представника позивача, непредставлення витребуваних судом доказів. Зобов'язано подати суду: позивача - обґрунтовані доводи по суті відзиву та клопотань відповідача від 17.06.2016р., обґрунтовані письмові пояснення щодо стану виконання рішення господарського суду Волинської області від 05.08.2009р. у справі №2/105-38; докази надання траншу в розмірі 18 160,00грн. (14.12.2007р.), пояснення щодо неврахування в розрахунку траншу в розмірі 20 000,00грн., наданого 11.04.2008р., обґрунтований помісячний розрахунок заборгованості по кредиту, процентам, із зазначенням періоду виникнення боргу, процентної ставки, комісії за використаний ліміт кредитної лінії, розпорядчих та платіжних документів відповідно до графіку та порядку повернення кредиту, сплату процентів, визначеного п.п. 1.1.1, 2.4 договору (з 6 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти та комісія); обґрунтування розміру процентної ставки за період з 09.11.2012р. та докази в підтвердження розміру ставок КУАП; розрахунок пені з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України відповідно до графіку та порядку повернення кредиту, визначеного п.п. 1.1.1, 2.4 договору; відомість оплат боржника по тілу кредиту та процентам з призначенням платежів, розрахунок 3 % річних, інфляційних із зазначенням передбачених договором дат сплати, сум і платіжних документів та виконаних позичальником платежів щомісячно; відповідача - інформацію щодо стану виконання рішення господарського суду Волинської області від 05.08.2009р. у справі №2/105-38 та докази в підтвердження. На підставі ст.65 ГПК України надіслано запит до Головного територіального управління юстиції у Волинській області про надання інформації щодо стану виконання рішення господарського суду Волинської області від 05.08.2009р. у справі №2/105-38 за позовом Акціонерного-комерційного банку соціального розвитку В«УкрсоцбанкВ» в собі Волинського відділення Львівської обласної філії АКБ В«УкрсоцбанкВ» до відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства В«Меблі ВікторіяВ» (м. Луцьк, вул.Авіаторів, буд. 2, код ЄДРПОУ 04592109) про звернення стягнення 271 588,00 грн. на майно. Явку сторін у судове засідання визнано обов'язковою.

12.07.2016р. Головне територіальне управління юстиції у Волинській області у листі №0707/03-34/03-1 повідомило, що у відповідності до відомостей Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень та за інформацією, наданою Першим та Другим відділами ДВС м. Луцька Голосного територіального управління юстиції у Волинській області, рішення господарського суду Волинської області від 05.08.2009р. у справі №2/105-38 у вказаних відділах не перебувало та не перебуває.

Позивач витребувані ухвалами суду від 01.07.2013р., 06.08.2013р., 27.08.2013р., 09.09.2013р., 22.10.2013р., 05.11.2013р., 17.06.2016р., 02.07.2016р. докази не подав, поважних причин неподання витребуваних доказів суду не повідомив, звернувся до суду з клопотанням від 29.06.2016р. про залишення позову без розгляду.

Представник відповідача позов заперечив з підстав, викладених у відзиві від 29.06.2016р.

Як встановлено судом, рішенням господарського суду Волинської області від 05.08.2009р. у справі №2/105-38 стягнуто із ОСОБА_3 акціонерного товариства В«Меблі ВікторіяВ» на користь Акціонерного-комерційного банку соціального розвитку В«УкрсоцбанкВ» в собі Волинського відділення Львівської обласної філії АКБ В«Укрсоцбанк 250 558,83 грн., в тому числі 249 600,00 грн. строкової заборгованості за кредитом відповідно до договору відновлювальної кредитної лінії №070/06-155 від 09.11.2007р., 958,93 грн. пені, а також 2 715,88 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита, 312,50 грн. в повернення витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу; стягнення суми 250558,83 грн. звернуто на майно - предмет іпотеки за іпотечним договором від 09.11.2007 року №070/06-156 - приміщення типу В«КисловорськВ» літер (В-І), площею 889,6 кв.м., розташованого за адресою: м. Луцьк, вул.Авіаторів, буд. 2; провадження у справі в сумі позову 21029,07 грн. припинено.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Предметом спору у справі №903/1097/15 є стягнення заборгованості відповідно до договору відновлювальної кредитної лінії №070/06-155 від 09.11.2007р.

Предметом спору у справі №2/105-38 було звернення стягнення 271 588,00грн. на майно відповідача.

Тобто, у справах різні предмети спору.

Забезпечувальне зобов'язання має похідний характер, а не альтернативний основному.

Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно чи за наявності рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не може мати наслідком подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня.

Вказана правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 09.09.2014р. у справі №3-71гс14.

На день розгляду справи №903/1097/15 відсутні відомості щодо стану виконання рішення по справі №2/105-38, матеріали справи знищені (акт №28 від 05.02.2015р. про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду, погоджений на засіданні ЕК Державного архіву Волинської області, протокол №1 від 09.02.2015р., схвалений ЕК господарського суду Волинської області, протокол №1 від 05.02.2015р., затверджений керівником апарату господарського суд Волинської області 15.02.2015р.), представник відповідача такої інформації не надав.

Зважаючи на викладене, клопотання відповідача про припинення провадження у справі задоволенню не підлягає.

Суд не приймає доводи щодо застосування строку позовної давності, при цьому зауважує таке:

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Вищий господарський суд України у п. 2.2 постанови пленуму від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» вказав, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

За відсутності витребуваних ухвалами суду документів, суд позбавлений можливості встановити підставність та розмір позовних вимог.

Положеннями Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданням до суду доказів.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 5 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

У п.4.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;

- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК.

В абз.3 п.4.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України у судах першої інстанції" роз'яснено, що у разі неповідомлення позивачем причин невиконання вимог ухвал суду, суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, залишити позов без розгляду.

З метою повного та об'єктивного з'ясування обставин спору, суд вимагав від позивача надати ряд доказів на підтвердження викладеного у позовній заяві, зокрема, доказів надання траншу в розмірі 18 160,00грн. (14.12.2007р.), пояснення щодо неврахування в розрахунку траншу в розмірі 20 000,00грн., наданого 11.04.2008р., обґрунтований помісячний розрахунок заборгованості по кредиту, процентам, із зазначенням періоду виникнення боргу, процентної ставки, комісії за використаний ліміт кредитної лінії, розпорядчих та платіжних документів відповідно до графіку та порядку повернення кредиту, сплату процентів, визначеного п.п. 1.1.1, 2.4 договору (з 6 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти та комісія); обґрунтування розміру процентної ставки за період з 09.11.2012р. та докази в підтвердження розміру ставок КУАП тощо.

Судом тричі задоволено клопотання позивача про призначення судової експертизи, зміну експертної установи і експертиза не була проведена внаслідок неоплати позивачем.

Позивач не виконав вимоги ухвал суду, зокрема, від 02.07.2016р., причин невиконання не повідомив та їх поважність не довів; участь уповноваженого представника у судовому засіданні 02.07.2016р. не забезпечив.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості по тілу кредиту та процентам на підставі договору відновлювальної кредитної лінії №070/06-155 від 19.11.2007р. з додатковими договорами №1 від 13.11.2007р., №2 від 27.03.2008р., №3 від 19.06.2008р.

Суд, аналізуючи долучені до справи матеріали, зазначає, що позивачем не надано належних доказів надання траншу в розмірі 18 160,00грн. (14.12.2007р.), пояснень щодо неврахування в розрахунку траншу в розмірі 20 000,00грн., наданого 11.04.2008р. (долученого до матеріалів справи), обґрунтованого помісячного розрахунку заборгованості по кредиту, процентам, із зазначенням періоду виникнення боргу, процентної ставки, комісії за використаний ліміт кредитної лінії, розпорядчих та платіжних документів відповідно до графіку та порядку повернення кредиту, сплату процентів, визначеного п.п. 1.1.1, 2.4 договору (з 6 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти та комісія); обґрунтування розміру процентної ставки за період з 09.11.2012р. та докази в підтвердження розміру ставок КУАП тощо.

Дані обставини є суттєвими для вирішення справи № 903/1097/15, проте, позивач не надав витребувані судом докази, що унеможливлює встановити фактичні обставини справи, здійснити її розгляд та вирішити спір по суті, оскільки позивачем не надано того обсягу відповідних відомостей та доказів на їх підтвердження, які в порядку ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України необхідні для правильного та всебічного розгляду спору.

Суд зауважує, що позивачем надано суду значний об'єм виписок по особовому рахунку відповідача (1015 аркушів), які підлягають дослідженню, аналіз їх даних з урахуванням порядку повернення кредиту та сплати процентів, визначених п.п. 1.1.1 договору (з урахуванням додаткового договору №5 від 24.06.2010р.) та п. 2.4 договору.

Ухвалою суду від 02.07.2016 р. позивача було попереджено про те, що в разі невиконання вимог ухвали суду позов буде залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Суд також звертає увагу на те, що об'єктивних причин, що перешкоджали виконанню вимог суду, позивач не навів.

Зважаючи на те, що розгляд спору по суті без представлення позивачем витребуваних судом доказів (докази надання траншу в розмірі 18 160,00грн. (14.12.2007р.), пояснення щодо неврахування в розрахунку траншу в розмірі 20 000,00грн., наданого 11.04.2008р., обґрунтований помісячний розрахунок заборгованості по кредиту, процентам, із зазначенням періоду виникнення боргу, процентної ставки, комісії за використаний ліміт кредитної лінії, розпорядчих та платіжних документів відповідно до графіку та порядку повернення кредиту, сплату процентів, визначеного п.п. 1.1.1, 2.4 договору (з 6 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти та комісія); обґрунтування розміру процентної ставки за період з 09.11.2012р. та докази в підтвердження розміру ставок КУАП неможливий, розгляд спору неодноразово відкладався, провадження у справі було зупинено для проведення експертизи за клопотанням позивача, яку не було проведено у зв'язку з неоплатою, поважних причин неподання витребуваних доказів не повідомлено, позивач був повідомлений ухвалою суду від 02.07.2016р., що у разі неподання витребуваних судом доказів позов буде залишено без розгляду згідно п. 5 ст.81 ГПК України, суд позбавлений можливості, у відповідності зі ст.ст. 43, 75 ГПК України, повно, всебічно та об'єктивно дослідити усі обставини справи, позов Публічного акціонерного товариства В«УкрсоцбанкВ» до Товариства з додатковою відповідальністю В«Меблі-ВікторіяВ» про стягнення 672 161,12грн. слід залишити без розгляду згідно п.5 ч.1 ст. 81 ГПК України.

Згідно ч. 4 ст. 81 ГПК України після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Суд зауважує, що у п.4.8. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду у зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті у майбутньому .

Згідно з п. 4 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

У зв'язку з викладеним, витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Господарський суд, керуючись п. 5 ч.1 ст. 81, ст. 86 ГПК України, -

ухвалив:

Позов Публічного акціонерного товариства В«УкрсоцбанкВ» до Товариства з додатковою відповідальністю В«Меблі-ВікторіяВ» про стягнення 672 161,12грн. залишити без розгляду.

Головуючий суддя С.Т. Філатова

Судді С.В. ОСОБА_4 Костюк