Рішення

від 07.07.2016 по справі 906/255/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "07" липня 2016 р. Справа № 906/255/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Гребеннікової Н.П.

за участю представників сторін:

від позивача: адвокат ОСОБА_1 посв. №340 від 31.12.2013

від відповідача: не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фірми KAS-DAR (ОСОБА_2)

до Приватного підприємства "Приватлайн-V" (м. Олевськ Житомирської області, Україна )

про розірвання контракту №01/15 від 16.02.2015р. та стягнення 6530,00 EUR. (по курсу НБУ на 17.03.2016 - 193947,31 грн.)

Нерезидент України Фірма KAS-DAR (ОСОБА_2) просить розірвати Контракт №01/15 від 16.02.2015р. на поставку пиломатеріалів, укладений з ОСОБА_3 підприємством "Приватлайн-V" (м. Олевськ, Житомирської обл.) та стягнути з останнього 6530,00 EUR попередньої оплати.

З врахуванням вимог статті 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" та п.п. 9.3 та 10.1 контракту №01/15 від 16.02.2015р., правовідносини сторін регулюються законодавством України.

Відповідно до ст. 124 ГПК України підсудність судам справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається, зокрема, цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при розірванні господарських договорів, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як, передати майно. Згідно частини 2 цієї статті за місцезнаходженням відповідача розглядаються справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів.

З врахуванням вимог статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" та оскільки положеннями ГПК України не передбачено визначення договірної підсудності справ господарським судам, п.9.2 контракту №01/15 від 16.02.2015р. судом не враховується.

Ухвалою від 24.03.16р. господарський суд, порушив провадження у справі, призначив засідання суду на 12.04.16р.

Відповідно до ч. 1 статті 80 Закону України "Про міжнародне приватне право" та ч. 1 ст. 125 ГПК України господарський суд може звернутися з судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави, у разі якщо в процесі розгляду справи необхідно буде вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави.

Оскільки представництво позивача в України забезпечує адвокат ОСОБА_1 , господарський суд повідомив сторону про дату, час та місце засідання суду в порядку ст. ст. 64 та 87 ГПК України та з урахуванням положень пункту (b) ч. 1 ст. 5 та ст. 10 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.65 р.

До початку розгляду справи по суті позивав предмет та підстави позову не змінив, відповідач зустрічного позову не подав.

Представник позивача адвокат ОСОБА_1 в ході вирішення спору по суті позов підтримував у повному обсязі, з підстав у ньому викладених.

Відповідач явку уповноваженого представника в засідання суду не забезпечив , вимоги ухвал суду від 24.03.2016р., 12.04.2016 р., 12.05.16р., 30.05.16 р., 06.06.16р. та 21.06.16р. - не виконав.

Згідно з п. 3.9.1. Постанови Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

З врахуванням конкретних обставин цієї справи, спір вирішено у строк більший, ніж передбачено ст. 69 ГПК України, однак з дотриманням критеріїв розумності строку, визначених у практиці Європейського суду з прав людини ( п. 31 Рішення Європейського суду з прав людини від 1 лютого 2007 р. у справі «Макаренко проти України», п. 27 Рішення Європейського суду з прав людини від 8 квітня 2010 року у справі "Гутка проти України", ухвала у справі "Малицька - Васовська проти ОСОБА_2" (від 5 квітня 2001 року, N 41413/98).

07.07.2016р. в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення про задоволення позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

16 лютого 2015 року між Фірмою KAS-DAR (ОСОБА_2) в особі генерального директора ОСОБА_4, в подальшому "Покупець", з однієї сторони, ОСОБА_3 підприємством "Приватлайн-V", в подальшому "Продавець", з другої сторони, був укладений Контракт № 01/15, згідно якого відповідач в якості продавця зобов'язався продати, а позивач в якості покупця зобов'язався придбати продукцію, далі за текстом - товар, номенклатура, кількість, ціна та строки поставки якої були визначені сторонами в додатку №1 від 16.02.2015 року.

В Контракті № 01/15 від 16.02.2015 року сторони погодили, що ціни на товари вказані в специфікаціях до контракту та загальна ціна Контракту складає 50400,00 Євро; відповідно до п. 3.1 Контракту попередня доплата за товар складає 50% на основі виставленого рахунку.

Згідно з п. 5.1 Контракту кількість товару визначається в додатках

За умовами розділу 4 Контракту №01/15 від 16.02.2015 року, товар поставляється :автотранспортом на умовах FCA Олевськ у відповідності з "Міжнародними правилами комерційних термінів" Інкотермс в редакції 2010р.; строк поставки товару - 13 днів з моменту виставленого до оплати рахунку; продавець зобов'язаний здійснити оформлення товару на митниці України; право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту оформлення вантажної митної декларації.

Строк дії даного Контракту встановлений до 31 грудня 2015 року.

До Контракту № 01/15 від 16.02.2015 року між сторонами було укладено додаток №1 від 16.02.2015 - специфікація на загальну суму 21300,00 Євро.

Фірма KAS-DAR (ОСОБА_2) на виконання умов Контракту № 01/15 від 16.02.2015 року здійснила попередню оплату в розмірі 6530,00 Євро згідно виставлених відповідачем рахунків - фактур №1 від 16.02.2015 на суму 8050,00 Євро та №3 від 12.03.2015 на суму 1330,00 Євро, що підтверджується банківськими виписками від 18.02.2015, 10.03.2015, 13.03.2015р. та додатково наданими доказами банком нерезидента.

Таким чином, позивач виконав належним чином зобов'язання щодо попередньої оплати за Контрактом № 01/15 від 16.02.2015 року у розмірі понад 50% суми, визначеної відповідачем у рахункам-фактурам.

Відповідно до п.4.2 Контракту № 01/15 від 16.02.2015 року, партія товару мала бути готова до поставки на протязі 13 днів з моменту виставлення попередньої оплати, про що відповідач зобов'язався повідомити позивача впродовж 24 годин згідно п.4.3 Контракту.

Як встановив суд, станом на 11 травня 2015року відповідач ПП "Приватлайн V" поставку партії товару, у кількості, оплаченій Фірмою KAS-DAR (ОСОБА_2) на суму 6530,00 Євро та на умовах FCA Олевськ у відповідності з "Міжнародними правилами комерційних термінів" Інкотермс в редакції 2010р., не здійснив ( а.с. 18).

Так, в адресованому Фірмі KAS-DAR (ОСОБА_2) листі № 14 від 11.05.2015р., відповідач ПП "Приватлайн V" просив відстрочити поставку товару до 01.07.2015р. включно.

25 червня 2015року Фірма KAS-DAR (ОСОБА_2) листом повідомила відповідача ПП "Приватлайн V" про повернення попередньої оплати за Контрактом № 01/15 від 16.02.2015 року, з посиланням на взяте останнім зобов'язання від 11.05.2015р. ( а.с. 21).

29.01.2016р. представник Фірми KAS-DAR (ОСОБА_2) адвокат ОСОБА_1 звернувся до відповідача ПП "Приватлайн V" з пропозицією розірвати Контракт №01/15 від 16.02.2016. та повернути попередню оплату в сумі 6530,00 Євро. Однак рекомендована кореспонденція позивача , надіслана адвокатом ОСОБА_1 на юридичну адресу відповідача, повернулася адресату без вручення з підстав "за закінченням терміну зберігання".

17.03.16р. Фірма KAS-DAR (ОСОБА_2) через свого представника адвоката ОСОБА_1 звернулася з цим позовом до суду. В ході судового вирішення спору встановлено достовірно факт перерахування відповідачу ПП "Приватлайн V" коштів в загальній сумі 6530,00 Євро в якості попередньої оплати за товар.

Як вже описано судом, відповідач участі у змагальному процесі не приймав, доводи позову в частині невиконання умов Контракту №01/15 від 16.02.2016р. про поставку позивачу товару на суму попередньої оплати як станом на 01.07.2015р., так і до дати звернення позивача з цим позовом до суду - не спростував.

Дослідивши матеріали справи та надавши їм оцінку у сукупності за правилами ст. 43 ГПК України , суд приходить до висновку позов задовольнити з наступних підстав.

У відповідності до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України (254к/96-ВР), цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Як вбачається із умов Контракту № 01/15 від 16.02.2015 року, сторонами визначено законодавство України яке підлягає застосуванню при вирішенні спорів у судовому порядку. А відтак, при вирішенні спору по даній справі суд застосовує норми чинного законодавства України, які є найбільш близькими до правовідносин, які виникли на підставі Контракту № 01/15 від 16.02.2015 року, враховуючи при цьому п.10.1. Контракту.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі Контракту № 01/15 від 16.02.2015 року, який відповідає правовій природі договору поставки.

У ч. 2 статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як передбачено ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч.1 ст. 662 ЦК України).

У статті 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до п.4.2 Контракту № 01/15 від 16.02.2015 року, партія товару мала бути готова до поставки на протязі 13 днів з моменту виставлення попередньої оплати, про що відповідач зобов'язався повідомити позивача впродовж 24 годин згідно п.4.3 Контракту.

Зміст ст. 526, ч. 1 ст. 622 ЦК та зміст ч.3 ст. 193 ГК України дають підстави для висновку про те, що в цих Кодексах проводиться принцип реального виконання зобов'язання.

За загальним правилом (ст. 599 ЦК України) зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а саме: належним суб'єктом стосовно належного предмета, в належний строк чи термін, в належному місці і в належний спосіб виконання.

У частині 3 ст. 612 ЦК України обумовлено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання.

Відповідач умови п.п. 4.2 та 4.3 Контракту № 01/15 від 16.02.2015 року не виконав та в адресованому Фірмі KAS-DAR (ОСОБА_2) листі № 14 від 11.05.2015р., просив відстрочити поставку товару до 01.07.2015р. включно.

Позивач станом на 25 червня 2015року фактично не погодився на запропоновану відповідачем відстрочку поставки товару та вимагав повернути попередню оплату за Контрактом № 01/15 від 16.02.2015 року. Тим самим, заявивши про відмову від прийняття виконання зобов'язання в натурі.

Попри це, відповідач не повернув позивачу отримані кошти в сумі 6530,00 Євро та, всупереч викладеному у листі № 14 від 11.05.2015р. зобов'язанню, поставку товару у строк до 01.07.2015року , не здійснив.

Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця. Волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній о д н о з н а ч н і й формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (постанова ВСУ від 28.11.11р. у справі № 43/308-10).

Саме вчинений до суду позов є волевиявленням позивача щодо обрання о д н о г о з варіантів вимоги, вчинений ним в активній о д н о з н а ч н і й формі, доведеній до продавця ( постанова ВСУ від 28.11.11р. у справі № 43/308-10).

З врахуванням вищевикладеного, суд вважає вчинений позивачем позов формою його волевиявлення про відмову від прийняття виконання з поставки товару на суму 6530,00 Євро та вимогою повернути попередню оплату в судовому порядку.

З врахуванням вищевикладеного, позовна вимога про стягнення 6530,00 Євро попередньої оплати за правилами ст.533 та ч. 2 статті 693 ЦК України є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Підлягає задоволенню також позовна вимога про розірвання Контракту № 01/15 від 16.02.2015 р. за рішенням суду.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 611 , 651 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

На підставі зібраних доказів суд визнає, що невиконанням умов Контракту № 01/15 від 16.02.2015 р., відповідач, насамперед, порушив такі засади цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність, а також звичаї ділового обороту, у зв'язку з чим, позивач був позбавлений можливості використання 6530,00 Євро у своїй підприємницькій діяльності більше ніж протягом року, що є істотним порушенням і підставою для розірвання договору згідно з частиною другою статті 651 ЦК.

Приписи частини першої статті 188 ГК, якою визначено порядок зміни та розірвання господарських договорів, застосуванню не підлягають, оскільки згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-пр/2002 позивач вправі звернутися за захистом порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору.

Щодо розподілу судового збору.

Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 5 цієї статті суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, при задоволенні позову також покладаються на відповідача.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Позовну заяву подано відповідно до Договору "Про надання правової допомоги", укладеного 29.01.2016 pоку в м. Черкаси між Адвокатом ОСОБА_1 та Фірмою KAS-DAR (ОСОБА_2) в особі директора ОСОБА_4, відповідно до умов якого адвокат приймає на себе доручення клієнта або представника клієнта про надання клієнту правової допомоги, а саме - доручення на ведення господарської справи відносно розірвання контракту №01/15 від 16.02.2016, укладеного між Фірмою KAS-DAR (ОСОБА_2) та ОСОБА_3 підприємством "Приватлайн-V" , в місцевих господарських судах, господарському суді Житомирської області, а клієнт або представник клієнта - зобов'язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також фактичні видатки, пов'язані з виконанням цього договору.

Для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката за договором про надання правової допомоги необхідним є як факт їх надання позивачу, так і те, що зміст наданих послуг є необхідним для розгляду справи у господарському суді.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, останній надав до матеріалів справи, окрім договору, також доручення на ведення господарської справи відносно розірвання контракту №01/15 від 16.02.2015, укладеного між Фірмою KAS-DAR (ОСОБА_2) та ОСОБА_3 підприємством "Приватлайн-V" в місцевих господарських судах, господарському суді Житомирської області.

Відповідно до Додатку до Договору (а.с. 25) визначено вартість послуг Адвоката, які складаються з наступних сум:

- гонорар по договору про надання правової допомоги - 300EUR;

- участь адвоката в судових засіданнях - 50EUR за одне судове засідання або прибуття адвоката до суду першої інстанції в час на який призначено судове засідання.

Квитанцією №15033211 від29.01.2015 підтверджується факт перерахування позивачем на картковий рахунок адвоката коштів в сумі 8229,00грн. (а. с. 24).

Вирішуючи питання визначення розміру витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката ОСОБА_1 щодо ведення цієї справи, то господарський суд виходить з принципу "розумного обґрунтування" останніх, який полягає у співрозмірності цих витрат з ціною позову, ступенем складності справи та тривалістю її розгляду, обсягом часу, роботи та правових знань, які необхідні для належного виконання доручення, строками його виконання тощо.

Таким чином, суд прийшов до висновку стягнути з відповідача на користь позивача кошти в сумі 8229,00грн.

За правилами ч.2 ст. 4-3 ГПК України та ст. 33 ГПК України доведення сторонами своїх вимог та заперечень здійснюється за допомогою засобів доказування, що визначені у ст. 32 цього Кодексу.

За правилами ч.2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Особливістю судових доказів є те, що вони виступають в якості гарантії достовірності одержаної судом інформації, оскільки на підставі їх оцінки в сукупності за правилами ст.ст. 4-7 та 43 ГПК України господарський суд приймає судове рішення іменем України.

На підставі вищевикладеного, господарський суд вирішує притягнути відповідача до відповідальності у формі сплати штрафу , виходячи з наступного.

Серед основних засад судочинства в Україні, згідно з п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є обов'язковість рішень суду.

Ці положення також відображені у ст.13 Закону України «Про судоустрій України» та у ст. 4-5 ГПК України.

Ухвала господарського суду містить завжди вказівку на дії, що їх повинні вчинити сторони, інші підприємства, організації, державні та інші органи та їх посадові особи у строки, визначені господарським судом ( ст. 86 ГПК України).

Ухвалами від 24.03.2016р., 12.04.2016 р., 12.05.16р., 30.05.16 р., 06.06.16р. та 21.06.16р. Приватному підприємству "Приватлайн-V" було ухвалено вказівку надати банківську виписку про отримання на свій розрахунковий рахунок коштів нерезидента України Фірми KAS-DAR (ОСОБА_2) в загальній сумі 6530,00 Євро.

Однак вимоги суду відповідачем так і не були виконані.

Вищевикладене дає підстави господарському суду розцінювати ухилення відповідача від виконання вимог ухвал суду в частині подання витребуваного доказу, який мав значення для вирішення цієї справи, як прояв неповаги до суду.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» також роз'яснено, що неподання стороною у справі доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року , учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

При цьому під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані, зокрема, на створення перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

За неповагу до суду і судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності ( ст. 129 Конституції України).

Неповага до суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом ( ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Невиконання вимог ухвал господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України ( ч.2 ст. 4-5 ГПК України).

У справі "Смирнова проти України" Європейський суд звернув увагу на те, що суд, який розглядав справу, не вжив жодних заходів, передбачених законодавством України, для боротьби з тактикою затягування. Зокрема, суд жодного разу не розглянув питання щодо накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за прояв неповаги до суду (ст. 185-3 КпАП).

Так, на підставі п. 5 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Господарський суд, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 83 ГПК України та з врахуванням п. 5 підрозділу 1 Перехідних положень до Податкового кодексу України вирішує накласти на сторону, яка зловживала своїми процесуальними правами в ході вирішення спору - відповідача ОСОБА_3 підприємство "Приватлайн-V" - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн., які підлягають стягненню в дохід Державного бюджету України.

Згідно ч.3 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. № 606-XIV за виконавчими документами про стягнення в дохід держави коштів від її імені виступають органи державної податкової служби.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати Контракт № 01/15 від 16.02.2015р. , укладений між Фірмою KAS-DAR (ОСОБА_2) та ОСОБА_3 підприємством "Приватлайн-V" ( м. Олевськ).

3. Стягнути з Приватного підприємства "Приватлайн-V" (11000, Житомирська область, Олевський район, місто Олевськ, вулиця Чапаєва, будинок 116 , код ЄДРПОУ 38856410) на користь Фірми KAS-DAR (ОСОБА_2) ( Przedsiebiorstwo Handlowe KAS-DAR, UL. Jagiellonczyka 3/15, 21-300 Radzyn Podlaski Polska Regon 060513767 NIP538-108-26-40 MULTIBANK: 36 1140 2017 0000 4002 1032 5944):

- 6530,00 євро попередньої оплати;

- 4287,21 грн. судового збору,

- 8229,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Видати наказ.

4. Стягнути з Приватного підприємства "Приватлайн-V" (11000, Житомирська область, Олевський район, місто Олевськ, вулиця Чапаєва, будинок 116 , код ЄДРПОУ 38856410) в дохід Державного бюджету України (доходний рахунок 31214206783002, МФО 811039, банк одержувача ГУДКСУ у Житомирській області, одержувач УДКСУ у м. Житомирі (м. Житомир), 22030101, код ЄДРПОУ суду 03499916, код одержувача 38035726) 1700 грн. штрафу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 14 липня 2016року.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1- у справу

2-3- позивачу на дві адреси: 1. адреса, що вказана у позовній заяві (рек. з повід)

2. на адресу представника адвоката ОСОБА_1 (18005, м. Черкаси, провулок Герцена, буд. 33 (рек. з повід.)

4- відповідачу (рек. з повід.)