Рішення

від 04.07.2016 по справі 910/7194/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2016№910/7194/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будексім»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАТРА-ІЗОЛФА»

про стягнення 861 163,98 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Пилипович В.О. - за довіреністю від 10.05.2016 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будексім» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАТРА-ІЗОЛФА» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 861 163,98 грн., з яких 407 901,15 грн. основного боргу, 257 856,02 грн. пені, 179 629,66 грн. інфляційних втрат та 15 777,15 грн. 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладених з відповідачем Договору субпідряду № 25/05-СП від 25.04.2014, Додаткового договору № 1 від 13.06.2014 до Договору субпідряду № 25/05-СП від 25.04.2014 та Договору субпідряду №23/07-СП від 23.07.2014 ним були виконані будівельні роботи, які відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань в повному обсязі не оплатив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.04.2016 порушено провадження у справі № 910/7194/16, її розгляд призначено на 18.05.2016.

17.05.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.05.2016 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 01.06.2016.

30.05.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач проти задоволення позову заперечує, оскільки позивачем не конкретизовано підстави позовних вимог, зокрема не зазначено які саме акти виконаних робіт залишилися неоплаченими. Крім того, відповідач зазначає, що до матеріалів справи не долучено кошторисний розрахунок, передбачений п. 2.1. Договору № 25/05-СП від 25.04.2014 р., п. 5.1.1. Додаткового договору № 1 від 13.06.2014 р. та п. 2.1. Договору № 23/07-СП від 23.07.2014 р., за допомогою якого можна буде встановити, чи відносяться роботи, передбачені спірними актами виконаних робіт до договірних, чи можливо це позадоговірні відносини. Зокрема, відповідач зазначає, що акти виконаних робіт № 2 та № 3 за травень 2014 р. на суму 88 502,40 грн. та 38 944,31 грн. відповідно, позивачем віднесено до Договору № 25/05-СП від 25.04.2014, хоча в самих актах відсутнє посилання на будь-який договір, тобто це можуть бути позадоговірні відносини. Також відповідач зауважує, що акт за червень 2014 р. на суму 78 180,00 грн. позивачем віднесено до Додаткового договору № 1 від 13.06.2014, хоча в самому акті підставою зазначено Договір № 25/05-СП від 25.04.2014 р. Крім того, акт за серпень 2014 р. на суму 124 484,40 грн. позивач відніс до Додаткового договору № 1 від 13.06.2014 р., хоча в самому акті підставою зазначено Додатковий договір № 1 від 18.06.2014 р., якого позивачем до матеріалів справи долучено не було. Водночас, відповідач вважає, що розрахунок пені, здійснений позивачем за весь період прострочення, суперечить вимогам частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Також, 30.05.2016 р. відповідачем через відділ діловодства господарського суду міста Києва було подано клопотання про витребування додаткових доказів у справі в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, як у відзиві на позовну заяву, так і у вищевказаному клопотанні, відповідачем згідно з частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України викладено заяву про застосування до позовних вимог в частині стягнення пені спливу річного строку позовної давності, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.06.2016 судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування додаткових доказів у справі, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 15.06.2016.

10.06.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

15.06.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про продовження строку вирішення спору у справі №910/7194/16, направлення на адресу відповідача копії ухвали суду від 01.06.2015 та зобов'язання позивача направити на адресу відповідача копії документів, які були додатково подані до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.06.2016 судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про направлення на його адресу копії ухвали суду від 01.06.2016 р. та зобов'язання позивача направити на адресу відповідача копії документів, які були додатково подані до матеріалів справи, в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі № 910/7194/16 на п'ятнадцять днів, згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 04.07.2016.

01.07.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач проти позову заперечує, оскільки в Акті № 1 за грудень 2014 р. на суму 247 682,40 грн. та Акті за серпень 2014 на суму 177 768,80 грн. відсутня дата їх підписання, у зв'язку з чим неможливо встановити дату виникнення обов'язку у відповідача здійснити оплату виконаних позивачем за означеними актами підрядних робіт. Крім того, відповідач зазначає, що згідно з п. 3.1. Додаткового договору № 1 від 13.06.2014 р. оплата виконаних робіт проводиться щомісячно проміжними платежами по факту підписання актів виконаних робіт з вирахуванням 30% від загальної суми акту за рахунок наданого авансового платежу. Конкретний термін проведення розрахунку даним додатковим договором не визначено, а вимога про проведення розрахунків позивачем не направлялась. В інших Актах виконаних робіт також відсутня дата їх підписання, у зв'язку з чим неможливо встановити строк виникнення у відповідача обов'язку по їх оплаті.

02.07.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 04.07.2016 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 04.07.2016 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п.3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 04.07.2016 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.04.2014 між позивачем (субпідрядник) та відповідачем (генеральний підрядник) було укладено Договір субпідряду № 25/05-СП.

Згідно з п. 2.1. Договору № 25/05-СП від 25.04.2014 субпідрядник зобов'язується, відповідно до умов Договору та Додатків № 1, 2, 3, 4, 5 до даного Договору виконати і здати у встановлений строк роботи, а генеральний підрядник зобов'язується надати субпідряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання субпідряднику, визначені Додатками, які є невід'ємною частиною Договору (п.2.2. Договору №25/05-СП від 25.04.2014 р.).

Пунктом 4.1. Договору № 25/05-СП від 25.04.2014 р. передбачено, що договірна ціна робіт визначається на основі кошторису, що є невід'ємною частиною Договору і складає 2 280 582, 30 грн., в тому числі ПДВ.

Відповідно до п. 13.1. Договору № 25/05-СП від 25.04.2014 р. оплата виконаних робіт проводиться щомісячно проміжними платежами по факту підписаних актів виконаних робіт з вирахуванням 30% від загальної суми акту за рахунок наданого авансового платежу.

Згідно з п. 13.2. Договору № 25/05-СП від 25.04.2014 р. розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися на підставі довідки форми КБ-3 та акту приймання-передачі виконаних робіт.

За умовами п. 13.3. Договору № 25/05-СП від 25.04.2014 р. субпідрядник визначає обсяги та вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, та готує відповідні документи і подає їх для підписання генеральному підряднику протягом 2-х днів після завершення календарного місяця.

Пунктом 13.4. Договору № 25/05-СП від 25.04.2014 р. передбачено, що генеральний підрядник зобов'язаний підписати подані субпідрядником довідку форми КБ-3 та акт приймання-передачі виконаних робіт, що підтверджують виконання робіт, або письмово обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом 7 днів з дня одержання. Оплата виконаних робіт здійснюється протягом 15 днів з дати підписання документів генеральним підрядником.

Із сум, що підлягають оплаті за виконані роботи, утримується 5 відсотків їх вартості. Утримані суми повертаються субпідряднику у такі строки та в такому порядку: 100% з утриманої суми повертається протягом 10 днів з моменту підписання акту приймання-передачі усіх об'ємів робіт, зазначених у Додатках № 1, 2, 3, 4, 5 до цього Договору.

На виконання умов Договору позивач виконав підрядні роботи, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт ф. КБ-2в № 1 за травень 2014 р. на суму 247 908, 80 грн., № 2 за травень 2014 р. на суму 88 502, 40 грн., № 3 за травень 2014 р. на суму 38 944, 31 грн., за червень 2014 р. на суму 505 768, 80 грн., за червень 2014 р. на суму 22 023, 60 грн., за червень 2014 р. на суму 36 186, 00грн., за червень 2014 р. на суму 109 624, 80 грн., за липень 2014 р. від 31.07.2014 р. на суму 730 746, 00 грн., за липень 2014 р. від 31.07.2014 р. на суму 559 200, 00 грн., за липень 2014 р. від 31.07.2014 р. на суму 65 928, 00 грн., за вересень 2014 р. на суму 122 959, 20 грн., за вересень 2014 р. на суму 111 890, 40 грн., за вересень 2014 р. на суму 31 696, 80 грн., а всього на суму 2 671 379, 11 грн.

Відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань виконані позивачем роботи оплатив частково в сумі 2 568 083,62 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення № 216 від 25.04.2014 р. на суму 684 433,15 грн., № 231 від 29.04.2014 р. на суму 232 000,00 грн., № 330 від 10.06.2014 р. на суму 262 748,86 грн., № 347 від 13.06.2014 р. на суму 400 000,00 грн., № 435 від 11.07.2014 р. на суму 239 642,36 грн., № 531 від 13.08.2014 р. на суму 749 259,25 грн.

За таких обставин, за відповідачем утворився борг по Договору № 25/05-СП від 25.04.2014 р. в сумі 103 295,49 грн.

Актом звірки взаєморозрахунків станом на 06.10.2015 р., підписаним представниками сторін без зауважень та заперечень і скріпленим печатками обох підприємств, сторони визначили наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором № 25/05-СП від 25.04.2014 р. в сумі 103 295,49 грн.

13.06.2014 сторони уклали Додатковий договір №1 до Договору субпідряду № 25/05 від 25.04.2014 р., згідно з п. 1.1. якого субпідрядник зобов'язується виконати роботи по підпірних стінах ПС-1 і ПС-2. Об'єкт: розширення ТОВ «Людмила» по вул. 15 квітня, 7 в с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області, а генпідрядник зобов'язується оплатити виконання цих робіт у відповідності з умовами платежів.

Загальна вартість робіт визначається на основі договірної ціни і складає 619 999, 20 грн. (в т.ч. ПДВ 103 333, 20 тис. грн.) (п. 2.1. Додаткового договору № 1 від 13.06.2014 р.).

Пунктом 3.1. Додаткового договору № 1 від 13.06.2014 р. передбачено, що оплата виконаних робіт проводиться щомісячно проміжними платежами по факту підписаних актів виконаних робіт з вирахуванням 30% від загальної суми акту за рахунок наданого авансового платежу.

Відповідно до п. 3.2. Додаткового договору № 1 від 13.06.2014р. розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися на підставі довідки форми КБ-3 та акту приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно з п. 3.3. Додаткового договору № 1 від 13.06.2014 р. субпідрядник визначає обсяги і вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, та готує відповідні документи і подає їх для підписання генеральному підряднику протягом 2-х днів після завершення календарного місяця.

За умовами п. 5.2. Додаткового договору № 1 від 13.06.2014 р. генпідрядник зобов'язаний підписати подані субпідрядником довідку КБ-3 та акти приймання-передачі виконаних робіт, або письмово обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом 7 робочих днів з дня одержання.

На виконання умов Додаткового договору № 1 від 13.06.2014 р. позивачем були виконані підрядні роботи на загальну суму 475 728,00 грн., що підтверджується Актами приймання виконаних будівельних робіт ф. КБ-2В за червень 2014 р. на суму 78 180,00 грн., за липень 2014 р. від 31.07.2014 р. на суму 128 586,00 грн., за серпень 2014 р. на суму 124 484,40 грн., за серпень 2014 р. на суму 38 128,80 грн., за грудень 2014 р. від 31.12.2014 р. на суму 66 848,40 грн., за грудень 2014 р. від 31.12.2014 р. на суму 39 500,40 грн.

Проте, відповідач в порушення умов Додаткового договору № 1 від 13.06.2014 р. виконані позивачем роботи оплатив частково в сумі 320 636,78 грн. на підставі платіжних доручень № 845 від 18.11.2014 р. на суму 200 000,00 грн., № 922 від 09.12.2014 р. на суму 120 636,78 грн.

Оскільки відповідач всупереч п. 3.1. Додаткового договору № 1 від 13.06.2014 р. виконані позивачем роботи в повному обсязі не оплатив, за ним утворилась заборгованість в сумі 155 091,22 грн.

Згідно з Актом звірки взаєморозрахунків станом на 06.10.2015 р., підписаним представниками обох сторін без зауважень та заперечень і скріпленим печатками обох підприємств, сторони визначили, що заборгованість відповідача перед позивачем по Додатковому договору № 1 від 13.06.2014 р. складає 155 091,22 грн.

23.07.2014 р. позивач (субпідрядник) та відповідач (генпідрядник) уклали Договір субпідряду № 23/07-СП, відповідно до п. 2.1. якого субпідрядник зобов'язується, відповідно до умов Договору та Додатків № 1, 2, 3 до даного Договору виконати і здати у встановлений строк роботи, а генеральний підрядник зобов'язується надати субпідряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання субпідряднику, визначені Додатком № 1, який є невід'ємною частиною Договору (п. 2.2. Договору № 23/07-СП від 23.07.2014 р.).

Згідно з п. 4.1. Договору № 23/07-СП від 23.07.2014р. загальна вартість робіт визначається на основі Додатку № 1 до даного договору та становить тверду ціну у розмірі 683 593,20 грн. в т.ч. ПДВ. Сума корегування вартості робіт по даному Договору не може бути більша, ніж базова тверда ціна Договору в гривні. У випадку виявлення умов, які можуть зумовити перевищення базової твердої ціни в гривні, субпідрядник негайно письмово інформує про це генерального підрядника. Після такого повідомлення генеральний підрядник приймає рішення про можливе зменшення обсягів робіт по даному договору або вживе інших заходів для уникнення перевищення загальної вартості договору.

Відповідно до п. 13.1. Договору № 23/07-СП від 23.07.2014 оплата виконаних робіт проводиться щомісячно проміжними платежами по факту підписаних актів виконаних робіт з вирахуванням 30% від загальної суми акту за рахунок наданого авансового платежу.

Згідно з п. 13.2. Договору № 23/07-СП від 23.07.2014 розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися на підставі довідки форми КБ-3 та акту приймання-передачі виконаних робіт.

За умовами п. 13.3. Договору № 23/07-СП від 23.07.2014 р. субпідрядник визначає обсяги та вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, та готує відповідні документи згідно Додатку № 3 до даного Договору і подає їх для підписання генеральному підряднику протягом 2-х днів після завершення календарного місяця.

Пунктом 13.4. Договору № 23/07-СП від 23.07.2014 р. передбачено, що генеральний підрядник зобов'язаний підписати подані субпідрядником довідку форми КБ-3 та акт приймання-передачі виконаних робіт, що підтверджують виконання робіт, або письмово обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом 7 днів з дня одержання. Оплата виконаних робіт здійснюється протягом 15 днів з дати підписання документів генеральним підрядником.

Із сум, що підлягають оплаті за виконані роботи, утримується 5 відсотків їх вартості. Утримані суми повертаються субпідряднику у такі строки та в такому порядку: 100% з утриманої суми повертається протягом 10 днів з моменту підписання фінального акту приймання-передачі усіх об'ємів робіт, зазначених у Додатках № 1 до цього Договору.

На виконання умов Договору № 23/07-СП від 23.07.2014 р. позивачем були виконані підрядні роботи на загальну суму 454 592,40 грн., що підтверджується Актами приймання виконаних будівельних робіт ф. КБ-2в за серпень 2014 р. на суму 177 766,80 грн., № 1 за грудень 2014 р. на суму 247 682,40 грн., № 2 за грудень 2014 р. від 31.12.2014 р. на суму 29 143,20 грн.

Проте, відповідач в порушення умов Договору № 23/07-СП від 23.07.2014 р. виконані позивачем роботи оплатив частково в сумі 305 077,96 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 469 від 23.07.2014 р. на суму 205 077,96 грн., № 1160 від 17.03.2015 р. на суму 100 000,00 грн.

За таких обставин, за відповідачем утворився борг перед позивачем по Договору № 23/07-СП від 23.07.2014 р. в сумі 149 514,44 грн., що зафіксовано сторонами в Акті звірки взаєморозрахунків станом на 06.10.2015 р., підписаними представниками сторін без зауважень та заперечень і скріпленим печатками обох підприємств.

Зважаючи на те, що відповідач допустив порушення взятих на себе зобов'язань в частині оплати виконаних позивачем будівельних робіт, останній вирішив звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладені між сторонами договори за своєю правовою природою є договорами будівельного підряду.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 875 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 838 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

В силу частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Наявні в матеріалах справи акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в № 1 за травень 2014 р. на суму 247 908,80 грн., № 2 за травень 2014 р. на суму 88 502,40 грн., № 3 за травень 2014 р. на суму 38 944,31 грн., за червень 2014 р. на суму 505 768,80 грн., за червень 2014 р. на суму 22 023,60 грн., за червень 2014 р. на суму 36 186,00 грн., за червень 2014 р. на суму 109 624,80 грн., за липень 2014 р. на суму 730 746,00 грн., за липень 2014 р. на суму 559 200,00 грн., за липень 2014 р. на суму 65 928,00 грн., за вересень 2014 р. на суму 122 959,20 грн., за вересень 2014 р. на суму 111 890,40 грн., за вересень 2014 р. на суму 31 696,80 грн., за червень 2014 р. на суму 78 180,00 грн., за липень 2014 р. від 31.07.2014 р. на суму 128 586,00 грн., за серпень 2014 р. на суму 124 484,40 грн., за серпень 2014 р. на суму 38 128,80 грн., за грудень 2014 р. від 31.12.2014 р. на суму 66 848,40 грн., за грудень 2014 р. від 31.12.2014 р. на суму 39 500,40 грн. за серпень 2014 р. на суму 177 766,80 грн., № 1 за грудень 2014 р. на суму 247 682,40 грн., № 2 за грудень 2014 р. від 31.12.2014 р. на суму 29 143,20 грн. з боку відповідача підписані без зауважень, жодних заперечень щодо обсягу та вартості виконаних позивачем робіт та їх невідповідності кошторисним розрахункам з боку відповідача висловлено не було, у зв'язку з чим означені акти приймаються судом як належний доказ в підтвердження виконання позивачем вказаних в означених актах будівельних робіт за спірними Договорами.

Заперечуючи проти позову відповідач посилається на те, що позивачем не конкретизовано підстави позовних вимог, зокрема не зазначено які саме акти виконаних робіт залишилися неоплаченими. Крім того, відповідач зазначає, що до матеріалів справи не долучено кошторисний розрахунок, передбачений п. 2.1. Договору № 25/05-СП від 25.04.2014 р., п. 5.1.1. Додаткового договору №1 від 13.06.2014 р. та п. 2.1. Договору № 23/07-СП від 23.07.2014 р., за допомогою якого можна буде встановити, чи відносяться роботи, передбачені актами виконаних робіт до договірних, чи можливо це позадоговірні відносини. Зокрема, відповідач зазначає, що акти виконаних робіт № 2 та № 3 за травень 2014 р. на суму 88 502,40 грн. та 38 944,31 грн. відповідно, позивачем віднесено до Договору № 25/05-СП від 25.04.2014 р., хоча в самих актах відсутнє посилання на будь-який договір, тобто це можуть бути позадоговірні відносини. Також відповідач зауважує, що акт за червень 2014 р. на суму 78 180,00 грн. позивачем віднесено до Додаткового договору № 1 від 13.06.2014 р., хоча в самому акті підставою зазначено Договір № 25/05-СП від 25.04.2014 р. Крім того, акт за серпень 2014 р. на суму 124 484,40 грн. позивач відніс до Додаткового договору № 1 від 13.06.2014 р., хоча в самому акті підставою зазначено Додатковий договір № 1 від 18.06.2014 р., якого позивачем до матеріалів справи долучено не було.

Проте, суд вищевказані доводи відповідача вважає необґрунтованими та до уваги не приймає, виходячи з наступного.

Так, суд зазначає, що коли платіжні документи містять чітке посилання на призначення платежу, сплачені кошти слід зараховувати як оплату за надані послуги (виконані роботи) у вказаному місяці. У випадку, якщо платіжні документи не містять призначення платежу - сплачені кошти зараховуються кредитором на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи із заборгованості, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 20.01.2016 р. у справі № 906/633/15.

Оскільки умовами укладених між сторонами Договорів не врегульовано порядок зарахування коштів, а наявні в матеріалах справи платіжні доручення не містять чіткого посилання на конкретний акт виконаних робіт, проте у графі «Призначення платежу» міститься посилання на відповідний Договір, за яким здійснювалась оплата, суд дійшов висновку, що перераховані відповідачем за вказаними платіжними дорученнями грошові кошти зараховуються у рахунок оплати виконаних позивачем робіт у хронологічному порядку.

При цьому, суд зазначає, що Акти виконаних будівельних робіт № 2 за травень 2014 р. на суму 88 502,40 грн., № 3 за травень 2014 р. на суму 38 944,31 грн. не містять посилання на Договір, на підставі якого позивачем були виконані вказані в означених актах будівельні роботи.

Проте, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідності вказувати в Актах виконаних робіт підставу здійснення господарської операції чинним законодавством не передбачено.

Разом з тим, суд зазначає, що специфічними первинними документами в будівництві є, зокрема, Акт приймання виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2в та Довідка про вартість виконаних підрядних робіт та витрати, форма № КБ-3.

Пунктом 1.11 Договору субпідряду № 25/05-СП від 25.04.2014 р. та Договору субпідряду № 23/07-СП від 23.07.2014 р. передбачено, що під Актом виконаних робіт сторони розуміють документ, підписаний сторонами, який відображає виконані види робіт, обсяг робіт та їх вартість.

Акт за формою № КБ-2в складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт та проведення розрахунків за них. Довідка за формою № КБ-3 складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт і проведення розрахунків за них з підприємствами, незалежно від форми власності цих підприємств та джерел фінансування підрядних робіт. У разі складання акта № КБ-2в у довідці вартість виконаних підрядних робіт за період з початку року визначається як сума вартості робіт згідно з актами за попередні періоди.

З матеріалів справи вбачається, що крім актів виконаних будівельних робіт № 2 за травень 2014 р. на суму 88 502,40 грн., № 3 за травень 2014 р. на суму 38 944,31 грн. сторонами було складено на підписано Довідку за формою КБ-3 за травень 2014 р. на суму 375 355,51 грн., до якої увійшла загальна вартість виконаних позивачем у травні 2014 року будівельних робіт (по Акту № 1 за травень 2014 р. на суму 247 908,80 грн., по Акту № 2 за травень 2014 р. на суму 88 502,40 грн., № 3 за травень 2014 р. на суму 38 944,31 грн.), і яка містить посилання саме на Договір № 25/05-СП від 25.04.2014 р.

За таких обставин, заперечення відповідача в частині того, акти виконаних робіт № 2 та № 3 за травень 2014 р. на суму 88 502,40 грн. та 38 944,31 грн. відповідно, позивачем віднесено до Договору № 25/05-СП від 25.04.2014 р., хоча в самих актах відсутнє посилання на будь-який договір, тобто це можуть бути позадоговірні відносини, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Так само, спростовуються матеріалами справи і твердження відповідача в частині того, що акт за червень 2014 р. на суму 78 180,00 грн. позивач помилково відніс до Додаткового договору № 1 від 13.06.2014 р., хоча в самому акті підставою зазначено Договір № 25/05-СП від 25.04.2014 р., зокрема, довідкою про вартість виконаних робіт форми КБ-3 на суму 206 766,00 грн. (складеною згідно з актами за червень 2014 р. на суму 78 180,00 грн. та за липень 2014 р. на суму 128 586,00 грн., всього 206 766,00 грн.), в якій міститься посилання на Додатковий договір № 1 від 18.06.2014 р. до Договору субпідряду № 25/05-СП від 25.04.2014 р.

Водночас, суд зазначає, що за кожним з трьох Договорів сторонами складались та підписувались Акти звірки взаєморозрахунків, які містять як посилання на Договір, так і посилання на акти виконаних робіт за відповідним Договором.

Також, вказані в оспорюваному акті роботи на суму 78 180,00 грн. були включені сторонами до акту звірки взаєморозрахунків саме за Додатковим договором № 1 від 13.06.2014 р., при підписанні якого відповідачем жодних зауважень висловлено не було.

При цьому, зазначення в Акті за серпень 2014 р. на суму 124 484,40 грн. та Довідці про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2014 р. на суму 206 766,00 грн. дати Додаткового договору « 18.06.2014 р.», а не « 13.06.2014 р.», є лише механічною помилкою, допущеною при складанні означених документів, оскільки наявність між сторонами будь-якого іншого Додаткового договору № 1 відповідачем під час розгляду справи доведено не було. З письмових пояснень позивача від 07.06.2016 р. також вбачається, що вказані розбіжності у даті Додаткового договору виникли внаслідок механічних описок під час складання первинних документів.

Відповідно до частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 4 статті 879 Цивільного кодексу України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Як зазначалось судом вище, відповідно до п. 13.4. Договору № 25/05-СП від 25.04.2014 р. оплата виконаних робіт здійснюється протягом 15 днів з дати підписання документів генеральним підрядником.

Досліджуючи зміст Актів ф. КБ-2в судом встановлено, що дата підписання означених актів відсутня. Так само, відсутня і дата підписання Довідок за формою КБ-3, складених на підставі цих актів.

Відповідач вважає, що оскільки вищевказані акти не містять дати їх підписання, то неможливо встановити дату виникнення у нього обов'язку провести оплату.

Представник позивача як у письмових поясненнях, так і в судових засіданнях, наполягав на тому, що датою підписання вищевказаних актів слід вважати останній день місяця, в якому були виконані роботи, а саме 30.09.2014 р.

Намагаючись встановити дійсну дату підписання спірних актів, ухвалою від 15.06.2016 р. суд зобов'язав як позивача, так і відповідача надати всі податкові накладні, складені на виконання зобов'язань за Договором № 25/05-СП від 25.04.2014 р., Додатковим договором № 1 від 13.06.2014 р., Договором № 23/07-СП від 23.07.2014 р. з доказами їх надання до органів Державної податкової служби України.

Проте, відповідачем витребувані судом документи надані не були.

Водночас, 02.07.2016 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва були подані Реєстри виданих та отриманих податкових накладних, а також лист від 30.06.2016 р., за підписом директора ТОВ «Будексім» , в якому зазначається, що за Договором № 25/05-СП від 25.04.2014 р. реєстрація проводилась по оплаті до серпня 2014 р., поки відповідач не почав затягувати підписання актів виконаних робіт за різними причинами, - так акт на суму 266 546, 40 грн. за вересень 2014 р. був підписаний у грудні 2014 року . Тоді є і виникла дебетова сума, яка була включена до оподаткування як зобов'язання, але у зв'язку з запізнілим підписанням акту виконаних робіт, - у грудні за вересень, податкові накладні були зареєстровані у грудні 2014 р.

За таких обставин, враховуючи викладені у вищевказаному листі пояснення директора підприємства позивача, які не спростовані відповідачем, суд дійшов висновку, що Акти виконаних робіт за вересень 2014 року були підписані відповідачем у грудні 2014 р., і з 01.01.2015 р. повинен відліковуватись строк на виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по сплаті їх вартості.

Отже, виконані за Договором № 25/05-СП від 25.04.2014 р. роботи відповідач повинен був оплатити у строк до 15.01.2015 р. включно.

Також, п. 3.1. Додаткового договору № 1 від 13.06.2014 р. передбачено, що оплата виконаних робіт проводиться щомісячно проміжними платежами по факту підписаних актів виконаних робіт з вирахуванням 30% від загальної суми акту за рахунок наданого авансового платежу.

Суд звертає увагу на те, що в Актах виконаних робіт відсутня дата їх підписання, проте Довідка форми КБ-3 за грудень 2014 р. за вказаними актами на загальну суму 475 728, 00 грн. підписана 31.12.2014 р.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що Акти виконаних робіт також підписані 31.12.2014 р., і за умовами п. 3.1. Додаткового договору № 2 від 13.06.2014 р. повинні бути оплачені відповідачем у строк до 31.01.2015 р. включно.

Крім того, за умовами п. 13.4. Договору № 23/07-СП від 23.07.2014 р. оплата виконаних робіт здійснюється протягом 15 днів з дати підписання документів генеральним підрядником.

Як зазначалось вище, на виконання умов Договору № 23/07-СП від 23.07.2014 р. позивачем були виконані підрядні роботи, що підтверджується Актами приймання виконаних будівельних робіт ф. КБ-2в за серпень 2014 р. на суму 177 766, 80 грн., № 1 за грудень 2014 р. на суму 247 682, 40 грн., № 2 за грудень 2014 р. від 31.12.2014 р. на суму 29 143, 20 грн., а всього на загальну суму 454 592, 40 грн.

Акти приймання виконаних будівельних робіт ф. КБ-2в за серпень 2014 р. на суму 177 766, 80 грн., № 1 за грудень 2014 р. на суму 247 682, 40 грн. (всього на суму 425 449, 20 грн.) не містять дати підписання, однак, 31.12.2014 р. сторонами була підписана Довідка форми КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2014 року на загальну суму 454 592, 40 грн.

Таким чином, суд вважає, що одночасно із вищевказаною Довідкою форми КБ-3 від 31.12.2014 р. сторонами були підписані і Акти приймання виконаних будівельних робіт ф. КБ-2в за серпень 2014 р. на суму 177 766, 80 грн., № 1 за грудень 2014 р. на суму 247 682, 40 грн., які відповідач в силу вимог п. 13.4. Договору № 23/07-СП від 23.07.2014 р. повинен був оплатити у строк до 15.01.2015 р. включно.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв виконані позивачем роботи, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, відповідний борг за Договором № 25/05-СП від 25.04.2014 р. в сумі 103 295,49 грн., за Додатковим договором № 1 від 13.06.2014 р. в сумі 155 091,22 грн., за Договором № 23/07-СП від 23.07.2014 р. в сумі 149 514,44 грн., який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Що стосується вимог про стягнення 257 856,02 грн. пені, слід відзначити наступне.

Так, згідно зі статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

Поняттям «штраф» та «пеня» дано визначення частинах. 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

За умовами п. 16.3 Договору № 25/05-СП від 25.04.2014 р. генеральний підрядник за порушення грошових зобов'язань (несвоєчасну оплату виконаних робіт, перерахунок авансів, інших платежів) сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невиконаних грошових зобов'язань за кожен день прострочення.

За невиконання чи неналежне виконання умов Додаткового договору № 1 від 13.06.2014 р. до договору субпідряду № 25/05-СП від 25.04.2014 р., сторони несуть відповідальність, передбачену розділом 16 Договору субпідряду № 25/05-СП від 25.04.2014 р. (п. 6 Додаткового договору № 1 від 13.06.2014 р.).

Пунктом 16.3. Договору № 23/07-СП від 23.07.2014 р. сторони передбачили, що генеральний підрядник за порушення грошових зобов'язань (несвоєчасну оплату виконаних робіт, перерахунок авансів, інших платежів) сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невиконаних грошових зобов'язань за кожен день прострочення.

На підставі вищевказаних умов Договорів позивачем нараховано пеню за весь період прострочки:

- за Договором № 25/05-СП від 25.04.2014 р. в сумі 71 047,10 грн. за 545 днів;

- за Додатковим договором № 1 від 13.06.2014 р. в сумі 94 180,16 грн. за 438 днів;

- за Договором № 23/07-СП від 23.07.2014 р. в сумі 92 628,76 грн. за 453 дня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд вважає його таким, що не повністю відповідає вимогам діючого законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Дослідивши умови укладених між сторонами Договорів, судом встановлено, що сторонами не передбачено іншого періоду на рахування пені, ніж встановлено частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

При цьому, доводи позивача стосовно того, що умовами Договорів передбачено нарахування пені за кожен день прострочення, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, суд вважає необґрунтованими та до уваги не приймає, оскільки відповідно до правової позиції, викладеної у п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що в даному випадку пеня повинна обчислюватись за шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Водночас, під час розгляду справи відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності стосовно позовних вимог про стягнення пені.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України, далі - ГК України) (п. 1.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»).

Цивільним кодексом України встановлено як загальну, тривалістю у три роки (стаття 257), так і спеціальну позовну давність (стаття 258), скорочену або більш тривалу порівняно із загальною. Спеціальна позовна давність піддягає застосуванню лише у випадках, прямо передбачених законом.

Щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (пункт 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України).

Як на тому наголошено в пункті 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

При цьому, твердження позивача в частині того, що сторонами були оформлені акти звірки взаєморозрахунків, якими відповідач визнав свій борг перед позивачем за кожним з Договорів, внаслідок чого такі дії в силу приписів статті 264 Цивільного кодексу України свідчать про те, що перебіг річного строку позовної давності щодо стягнення пені переривався і розпочався заново, суд вважає необґрунтованими і до уваги не приймає, оскільки відповідно до правової позиції, викладеної у пункті 4.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки , процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами .

Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву згідно штемпеля органу зв'язку на поштовому конверті було подано позивачем до суду 13.04.2016 р.

З огляду на вищевикладені обставини, приймаючи до уваги зроблену відповідачем заяву про застосування строків позовної давності, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення пені такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 67 778,75 грн., виходячи із розрахунку:

1) за Договором № 25/05-СП від 25.04.2014 р. за період з 13.04.2015 р. по 16.07.2015 р. в сумі 16 131, 08 грн. (103 295, 49 грн. х (30%х2)х95 днів/365 днів);

2) за Додатковим Договором № 1 від 13.06.2014 р. за період з 13.04.2015 р. по 01.08.2015 р. 28 298, 84 грн. (155 091, 22 грн. х (30%х2)х111 днів/365 днів);

3) за Договором № 23/07-СП від 23.07.2014 р. за період з 13.04.2015 р. по 16.07.2015 р. 23 348, 83 грн. (149 514, 44 грн. х (30%х2) х 95 днів/365 днів).

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 179 629, 66 грн. інфляційних втрат та 15 777, 15 грн. 3% річних, слід зазначити наступне.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Основною метою визначення інфляційних втрат є встановлення розміру компенсації, яку боржник зобов'язаний в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України сплатити кредитору для усунення наслідків знецінення грошових коштів, що не були вчасно повернуті внаслідок порушення грошового зобов'язання.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Так, відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97 р.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату від 27.07.2007 р. № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

Крім того, необхідно враховувати, що, як на тому наголошено в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (див. постанову Вищого господарського суду України № 23/466 від 05.04.2011 р. та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» № 62-97р від 03.04.1997 р.).

В силу приписів п. 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат в сумі 179 629, 66 грн. та 3% річних в сумі 15 777, 15 грн., суд вважає його арифметично невірним та таким, що не повністю відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем під час розрахунку 3% річних було неправильно визначено кількість днів календарного року (у 2016 році не 365, а 366 календарних днів), а при розрахунку інфляційних втрат позивачем не було враховано вимоги п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», згідно з яким розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Крім того, як зазначалось вище, позивачем було невірно визначено строк виконання відповідачем зобов'язання по оплаті вартості виконаних робіт за Договором № 25/05-СП від 25.04.2014 р.

За розрахунком суду, розмір 3% річних складає 14 986, 64 грн. виходячи із розрахунку:

1) по Договору № 25/05-СП від 25.04.2014 р. в сумі 3 843, 59 грн. за період з 16.01.2015 р. по 12.04.2016 р. включно: ((103 295, 49 грн. х 3% х 350 днів / 365 днів)+(103 295, 49 грн. х 3% х 103 дня / 366 днів));

2) по Додатковому договору № 1 від 13.06.2014 р. в сумі 5 579, 66 грн. за період з 01.02.2015 р. по 13.04.2016 р. включно: ((155 091, 22 грн. х 3% х 334 дня / 365 днів)+ (155 091, 22 грн. х 3% х 104 дня / 365 днів));

3) по Договору № 23/07-СП від 23.07.2014 р. в сумі 5 563, 39 грн. за період з 16.01.2015 р. по 12.04.2016 р. включно: ((149 514, 44 грн. х 3% х 350 днів / 365 днів)+(149 514, 44 грн. х 3% х 103 дня / 366 днів)).

Розрахунок інфляційних втрат за розрахунком суду складає 167 609, 94 грн. за період з лютого 2015 року по березень 2016 року включно за кожним з договорів.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості виконаних позивачем робіт, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням наведеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеній частині позову.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАТРА-ІЗОЛФА» (01033, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 59; код ЄДРПОУ 34307072) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будексім» (81053, Львівська область, Яворівський район, місто Новояворівськ, вулиця Мазепи, будинок 7, квартира 40; код ЄДРПОУ 30060949) 407 901 (чотириста сім тисяч дев'ятсот одну) грн. 15 коп. основного боргу, 167 609 (сто шістдесят сім тисяч шістсот дев'ять) грн. 94 коп. інфляційних втрат, 14 986 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят шість) 64 коп. 3% річних, 67 778 (шістдесят сім тисяч сімсот сімдесят вісім) грн. 75 коп. пені, 9 874 (дев'ять тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн. 15 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання

повного тексту рішення 11.07.2016 р .

Суддя М.Є. Літвінова