Рішення

від 12.07.2016 по справі 923/574/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2016 р. Справа № 923/574/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТерраТарса Україна"

до

відповідача-1 - Приватного підприємства «АГРО ЮГ ЕКСПОРТ»,

відповідача-2 - Приватного підприємства «АГРО-ГОЛД»,

відповідача-3 - Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛГ ГРУП»

про стягнення 88612,89 грн,

за участі представників:

позивача - ОСОБА_1 (представника за дорученням),

відповідача-1 - не з'явився,

відповідача-2 - не з'явився

відповідача-3 - не з'явився

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення солідарно з відповідачів 88612,89 грн, з яких: 28077,70 грн заборгованості за поставлений товар, 16401,70 грн річних, 30465,10 грн пені та 13668,39 грн штрафу. Безпосередньо позовні вимоги ґрунтуються на неналежному виконанні відповідачем-1 взятих на себе зобов'язань щодо оплати товару за договором поставки № 04/15-1 від 15.04.2015. Позовні вимоги щодо солідарної відповідальності ПП «АГРО-ГОЛД» та ТОВ «БЛГ ГРУП» ґрунтуються на укладених між позивачем та ними окремих договорів поруки (окремо з кожним), за якими вони солідарно відповідають за зобов'язаннями ПП «АГРО ЮГ ЕКСПОРТ» щодо виконання договору поставки № 04/15-1 від 15.04.2015 перед позивачем. За змістом позовної вимоги позивачем її сформульовано як солідарну відповідальність всіх відповідачів без розподілу по договорам та окремо між ними.

ПП «АГРО ЮГ ЕКСПОРТ» зазначені вимоги не визнаються з посиланням на наступні обставини:

1) позивачем поставка здійснена на суму, меншу ніж це було передбачено умовами договору, а саме на 7799,04 грн;

2) позивачем не доведено факту наявності заборгованості за поставлений товар;

3) зміна ціни договору, який виконаний сторонами, не допускається у відповідності до частини 3 статті 632 Цивільного кодексу України, а тому курсова різниця вартості товару не може бути застосованою;

4) до спірних правовідносин не підлягає застосуванню стаття 625 ЦК України, оскільки сторонами вартість товару визначалася з урахуванням грошового еквіваленту в іноземній валюті;

5) штрафні санкції заявлені позивачем після спливу шестимісячного строку, встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України;

6) позивачем до стягнення заявлені суми штрафних санкцій, які не є співрозмірними сумі основної заборгованості, а тому їх стягнення суперечить приписам статті 233 ГК України.

Іншим відповідачем - ПП «АГРО-ГОЛД» позовні вимоги також не визнаються з посиланням:

1) на неукладеність договору поставки через відсутність суттєвих істотних умов договору, а саме його ціни;

2) при підписанні договору поруки йому не було відомо про ціну договору поставки, а тому такий договір поруки не є укладеним;

3) заявлений до нього як поручителя позов є передчасним, оскільки вимога про сплату заборгованості направлена йому позивачем лише 27.05.2016, а з позовом позивач звернувся до суду 02.06.2016.

В свою чергу, ТОВ «БЛГ ГРУП» позовні вимоги визнано в повному обсязі.

Ухвалою суду від 06.06.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 21 червня із зобов'язанням сторін з'явитися в судове засідання. Проте представники відповідачів в засідання суду не прибули, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено до 12.07.2016. У вказаний час відповідачі вдруге своїх представників до суду не направили, а тому розгляд справи проведено без їх участі.

Крім викладеного судом встановлено, що 15 квітня 2015 року між ТОВ «ТерраТарса Україна» та ПП «АГРО ЮГ ЕКСПОРТ» укладено договір поставки № 04/15-1, відповідно до умов якого позивач зобов'язався у строки, обумовленні договором, передати у власність покупця обладнання для крапельного зрошування, добрива та торф, а покупець, в свою чергу, - прийняти та оплатити товар.

Відповідно до пункту 1.2. договору сторонами обумовлено, що найменування товару, його кількість, ціна, строки і місце поставки, вартість та її еквівалент в іноземній валюті, а також інші умови визначаються в специфікації, яка є частиною договору.

Так, між вказаними учасниками господарських відносин підписано специфікації на поставку:

- № 1 від 30.04.2015 на суму 71296,56 грн, в еквіваленті до іноземної валюти - 3056 Євро, з оплатою товару до 30.04.2015;

- № 2 від 14.05.2015 на суму 71419,20 грн, в еквіваленті до іноземної валюти - 3056 Євро, з оплатою товару до 14.05.2015;

- № 3 від 25.05.2015 на суму 71108,92 грн, в еквіваленті до іноземної валюти - 3066 Євро, з оплатою товару: 8% вартості, тобто 5688,71 грн, до 25.05.2015; 6 % вартості (4266,54 грн) до 28.05.2015; 86 % вартості (61153,67 грн) до 05.06.2015;

- № 4 від 25.05.2015 на суму 75575,02 грн, в еквіваленті до іноземної валюти - 3259 Євро, з оплатою товару до 01.10.2015.

Як слідує з пунктів 2.1. та 2.2. договору, а також пункту 1 специфікацій грошовий еквівалент вартості товару виражений сторонами в іноземній валюті - Євро. Так, сторонами досягнуто згоди, що вказана в специфікації ціна товару, виражена у гривнях, яку покупець зобов'язаний оплатити постачальнику, у разі збільшення курсу продажу іноземної валюти, визначеної у специфікації більш ніж на 2 % на день, що передував дню оплати вартості товару, в порівнянні з курсом, встановленим на день, що передував дню підписання такої специфікації, коригується без додаткового узгодження за наступною формулою: Ц = Цп х А2/А1, де Ц - вартість товару на день оплати в гривнях, Цп - вартість товару на дату підписання специфікації в гривнях, яка може бути збільшена відповідно з особливою умовою, обумовленою у п. 1.2. договору, А1 - значення курсу продажу, визначеної у специфікації іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України на день, що передує дню підписання специфікації в гривнях, А2 - значення курсу продажу, визначеної у специфікації валюти на міжбанківському валютному ринку України на день, що передує дню оплати вартості товару, у гривнях. При цьому, показники зазначених курсів іноземної валюти визначаються сторонами договору за даними сайту http://minfin.com.ua.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу через його представника, який діяв за довіреностями № 11 від 14.05.2015 та № 12 від 28.05.2015, товар на загальну суму 289399,70 грн за видатковими накладними: № 1126 від 15.05.2015 на суму 71296,56 грн, № 1127 від 15.05.2015 на суму 71419,20 грн, № 1501 від 02.06.2015 на суму 71108,92 грн, № 1502 від 02.06.2015 на суму 75575,02 грн.

Відповідачем вартість отриманого товару оплачена в сумі 289399,70 грн, а саме:

- по специфікації № 1: 71296,56 грн сплачено 30.04.2015;

- по специфікації № 2: 71419,20 грн сплачено 14.05.2015;

- по специфікаціях № 3 та № 4: 146683,94 грн сплачено: 25.05.2015 - 6183,38 грн, 28.05.2015 - 1900 грн та 1916,62 грн, 23.11.2015 - 36000 грн, 29.01.2016 - 10683,94 грн, 04.03.2016 - 20000 грн, 11.03.2016 - 20000 грн, 14.03.2016 - 20000 грн, 17.03.2016 - 30000 грн, , що слідує з банківських виписок по рахунку позивача. З цих оплат за специфікацією № 3 зараховано 71108,92 грн, за специфікацією № 4 - 75575,02 грн.

За обліковими даними позивача вартість товару за поставкою:

- по специфікації № 3 (вартість товару за цією специфікацією 71108,92 грн - в еквіваленті до іноземної валюти - 3066 Євро) збільшилася на 9254,79 грн та складає 80363,71 грн згідно до розрахунку, у зв'язку зі збільшенням курсу Євро по відношенню до гривні станом на день оплати та яка не сплачена відповідачем. Зокрема, відповідно до розрахунку донарахування вартості товару курс Євро по відношенню до гривні складав 23,19 грн за 1 Євро станом на день підписання специфікації та 23,19 грн, 23 грн, 25,73 грн, 27,55 грн, 28,50 грн за 1 Євро відповідно станом на день проведення платежів;

- по специфікації № 4 (вартість товару за цією специфікацією 75575,02 грн - в еквіваленті до іноземної валюти - 3259 Євро) збільшилася на 18822,91 грн та складає 94397,93 грн згідно до розрахунку, у зв'язку зі збільшенням курсу Євро по відношенню до гривні станом на день оплати та яка не сплачена відповідачем. Так, відповідно до розрахунку донарахування вартості товару курс Євро по відношенню до гривні складав 23,19 грн за 1 Євро станом на день підписання специфікації та 28,50 грн, 28,26 грн, 28,43 грн та 29,88 грн за 1 Євро відповідно станом на день проведення платежів.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що у відповідності до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. В свою чергу, за частиною 1 статті 174 того ж Кодексу господарські зобов'язанні виникають серед іншого з господарського договору.

Істотні умови господарського договору визначені статтею 180 ГК України. Так, за положеннями цієї норми зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

В даному випадку між позивачем та відповідачем-1 укладено господарський договір поставки, в якому передбачені вказані вище істотні його умови, в тому числі предмет, ціна та строк дії договору. Зокрема, ціна та предмет визначені у специфікаціях, які згідно з пунктом 1.2. договору поставки є частиною договору.

Аналіз правовідносин, які існували між сторонами свідчить, що за своєю юридичною природою між ними укладено договір поставки, згідно до приписів статті 712 Цивільного кодексу України за яким продавець зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупцеві, а останній зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За таких обставин, заперечення відповідача-2 щодо неукладеності договору поставки судом до уваги не приймаються.

За статтями 524 та 533 того ж Кодексу сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язань в іноземній валюті, у зв'язку з чим сума, що підлягає сплаті у гривні, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому несплата відповідачем 28077,70 грн основної заборгованості, яка є, фактично, курсовою різницею вартості товару між датою поставки та датою оплати, є порушенням господарських зобов'язань за вказаним договором, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому судом не приймаються до уваги заперечення відповідача-1 щодо здійснення позивачем поставки суму, меншу ніж це було передбачено умовами договору, недоведеності факту наявності заборгованості за поставлений товар та зміна ціни договору, оскільки ці твердження спростовуються наведеними обставинами та правовими приписами, в тому числі можливістю корегування вартості товару у випадку зміни курсу національної валюти відносно Євро.

Через несвоєчасне виконання зобов'язань за договором позивачем нараховані відповідачу відповідно до розрахунків, доданих до матеріалів справи, 16401,70 грн річних, 30465,10 грн пені та 13668,39 грн штрафу, у зв'язку з чим, вирішуючи спір щодо правомірності нарахування цих сум, суд зазначає наступне.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені приписами статей 534, 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України, а також статтями 229-234 Господарського кодексу України.

З урахуванням приписів частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання є обов'язок боржника сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

В даному випадку в пункті 7.4. договору сторонами обумовлено, що відповідач у випадку прострочення оплати вартості отриманого товару зобов'язаний сплатити 24% річних від простроченої суми.

При цьому судом враховується, що згідно з частиною 1 статті 6 Господарського кодексу України одним із принципів господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом, а відповідно до частини 4 статті 179 того ж Кодексу при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, тобто коли вони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Як зазначено вище, положення статті 625 ЦК України надають право сторонам самостійно визначати розмір процентів річних у випадку прострочення грошового зобов'язання, а тому визначення такого розміру на рівні 24% річних не суперечить викладеним нормам.

Водночас, за статтею 230 ГК України неустойкою є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 7.3. договору при порушенні покупцем строків оплати товару він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми боргу за кожний день прострочення, а також при простроченні оплати тривалістю більш ніж 30 календарних днів зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10% від несплаченої в установлений строк вартості товару.

Керуючись наведеним, перевіривши розрахунки:

1) 16401,70 грн річних, що заявлені позивачем до стягнення за наступними розрахунками та періодами: на суму 6830,81 грн за період з 06.06.2015 по 22.11.2015 від суми заборгованості 61108,92 грн; на суму 1106,17 грн за період з 23.11.2015 по 28.01.2016 від суми заборгованості 25108,92 грн; на суму 331,97 грн за період з 29.01.2016 по 03.03.2016 від суми заборгованості 14424,98 грн; на суму 7652,75 грн за період з 02.11.2015 по 03.03.2016 від суми заборгованості 75575,02 грн; на суму 322,19 грн за період з 04.03.2016 по 10.03.2016 від суми заборгованості 70000 грн; на суму 98,63 грн за період з 11.03.2016 по 13.03.2016 від суми заборгованості 50000 грн; на суму 59,18 грн за період з 14.03.2016 по 16.03.2016 від суми заборгованості 30000 грн;

2) 30465,10 грн пені, що заявлені позивачем до стягнення за наступними періодами: на суму 8337,60 грн за період з 06.06.2015 по 27.08.2015 від суми заборгованості 61108,92 грн; на суму 2531,42 грн за період з 28.08.2015 по 24.09.2015 від суми заборгованості 61108,92 грн; на суму 4346,27 грн за період з 25.09.2015 по 22.11.2015 від суми заборгованості 61108,92 грн; на суму 393,49 грн за період з 23.11.2015 по 28.01.2016 від суми заборгованості 25108,92 грн; на суму 14030,04 грн за період з 02.10.2015 по 03.03.2016 від суми заборгованості 75575,02 грн; на суму 536,97 грн за період з 04.03.2016 по 10.03.2016 від суми заборгованості 70000 грн; на суму 180,82 грн за період з 11.03.2016 по 13.03.2016 від суми заборгованості 50000 грн; на суму 108,49 грн за період з 14.03.2016 по 16.03.2016 від суми заборгованості 30000 грн;

3) 13668,39 грн штрафу, що заявлені позивачем до стягнення за наступними випадками прострочення більше ніж на 30 днів: на суму 3600 грн від суми заборгованості 36000 грн; на суму 1068,39 грн від суми заборгованості 10683,94 грн; на суму 1442,50 грн від суми заборгованості 14424,98 грн; на суму 557,50 грн від суми заборгованості 5575,02 грн; на суму 2000 грн від суми заборгованості 20000 грн; на суму 2000 грн від суми заборгованості 20000 грн; на суму 3000 грн від суми заборгованості 30000 грн;

суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому судом не приймаються до уваги заперечення відповідача-1 відносно того, що: 1) до спірних правовідносин не підлягає застосуванню стаття 625 ЦК України; 2) штрафні санкції заявлені позивачем після спливу шестимісячного строку, встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України; 3) позивачем до стягнення заявлені суми штрафних санкцій, які не є співрозмірними сумі основної заборгованості, оскільки: 1) за названою статтею 625 позивачем заявлені до стягнення не інфляційні, а річні, які не пов'язані зі знеціненням вартості товару, а є відповідальністю за користування чужими коштами; 2) штрафні санкції заявлені позивачем до стягнення нараховані в межах шестимісячного терміну та в межах строку позовної давності, що слідує з наведених вище періодів нарахування; 3) нарахована пеня та штраф обраховані позивачем не від суми залишку заборгованості станом на час розгляду справи в суді, а на суми заборгованостей станом на час їх існування відповідно до 3 та 4 специфікацій.

Судом також встановлено, що з метою забезпечення виконання відповідачем-1 взятих на себе зобов'язань перед позивачем за договором поставки № 04/15-1 від 15.04.2015, між позивачем та ПП «АГРО-ГОЛД», а також між позивачем та ТОВ «БЛГ ГРУП» укладені договори поруки.

Зокрема, 15.04.2015 між позивачем та відповідачем-2 укладено договір поруки № П -04/15-1, за умовами якого відповідач-2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем-1 умов договору поставки № 04/15-1 від 15.04.2015, укладеного між ТОВ «ТерраТарса Україна» та ПП «АГРО ЮГ ЕКСПОРТ», а саме всіх зобов'язань за цим договором. За договором поруки поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники (пункт 1.2. договору).

За змістом пункту 3.2. договору поручитель зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня, наступного за днем направлення позивачем вимоги щодо виконання забезпеченого порукою зобов'язання, виконати відповідне зобов'язання за боржника шляхом сплати коштів в обсязі, вказаній у вимозі.

На виконання умов договору поруки позивачем направлена відповідачу-2 вимога за вих. № 175 від 26.05.2016 про сплату заборгованості відповідача-1 в сумі 88612,89 грн, проте вона станом на час розгляду справи в суді залишена без виконання.

Поряд з цим, 15.04.2015 між позивачем та відповідачем-3 укладено договір поруки № П -04/15-2, за умовами якого відповідач-3 поручився перед позивачем за виконання відповідачем-1 умов договору поставки № 04/15-1 від 15.04.2015, укладеного між ТОВ «ТерраТарса Україна» та ПП «АГРО ЮГ ЕКСПОРТ», а саме всіх зобов'язань за цим договором. За договором поруки поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники (пункт 1.2. договору).

За змістом пункту 3.2. договору поручитель зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня, наступного за днем направлення позивачем вимоги щодо виконання забезпеченого порукою зобов'язання, виконати відповідне зобов'язання за боржника шляхом сплати коштів в обсязі, вказаній у вимозі.

На виконання умов договору поруки позивачем направлена відповідачу-3 вимога за вих. № 176 від 26.05.2016 про сплату заборгованості відповідача-1 в сумі 88612,89 грн, проте вона станом на час розгляду справи в суді залишена без виконання.

Аналіз вказаних договорів вказує, що вони за своєю правовою природою є договорами поруки, правовідносини за якими регулюються приписами параграфу 3 глави 49 ЦК України.

Так, за змістом статті 533 цього Кодексу за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Водночас, згідно зі статтею 554 цього ж Кодексу, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання. Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Відповідно до ч. 3 ст. 553 ЦК України поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Таким чином, при укладенні договору поруки виникає множинність осіб на боці боржника, і законодавець визначає солідарні обов'язки для цих боржників щодо їхньої спільної відповідальності за основним зобов'язанням перед кредитором.

В пункті 4.1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 № 1 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» суд роз'яснив, що норма частини 3 статті 554 ЦК України не може бути застосована до правовідносин, що виникли з декількох договорів поруки, оскільки поручителі не несуть солідарної відповідальності один перед одним, якщо інше не передбачено договором, і таку поруку не можна вважати їхньою спільною. Таким чином, порука кількох осіб може бути визначена як спільна у разі укладення договору поруки декількома поручителями та встановлення умовами договору волевиявлення цих осіб щодо спільного забезпечення зобов'язання. Лише у такому випадку поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою (спільна порука).

За таких обставин позовні вимоги щодо солідарності виконання зобов'язань за договором поставки є правомірними лише в частині спільної поруки та відповідно солідарної відповідальності між ПП «АГРО ЮГ ЕКСПОРТ» та ПП «АГРО-ГОЛД», між ПП «АГРО ЮГ ЕКСПОРТ» та ТОВ «БЛГ ГРУП».

При цьому суд зазначає, що заперечення відповідача-2 щодо неукладеності договору поруки до уваги не приймаються, оскільки, як вказано вище при аналізі укладеності договору поставки, в ньому визначено всі його істотні умови, а за змістом пунктів 2.3. обох договорів поруки підписанням договорів поручителі надали згоду на зміну будь-якої кількості разів, будь-коли, і будь-яких умов та положень основного договору, внаслідок якої збільшиться або може збільшитися обсяг їх відповідальності, в тому числі щодо найменування товару, його кількості, ціни за одиницю, вартості, її еквіваленту в іноземній валюті, збільшення ціни, в тому числі внаслідок збільшення середнього курсу продажу іноземної валюти, поставки, строків та порядку оплати вартості. Надана поручителями згода на зазначену зміну умов договору є безвідкличною та не потребує вчинення кредитором та (або) поручителем будь-яких інших правочинів для її підтвердження.

Судом також не приймаються до уваги заперечення відповідача-2 щодо передчасності заявленого позову до нього, оскільки діючим законодавством не встановлено обов'язковості заявлення вимоги до поручителя перед подачею позову до суду, а встановлений сторонами в договорах поруки десятиденний термін для сплати заборгованості не дотриманий поручителями станом на час розгляду справи в суді.

Враховуючи викладене та обґрунтованість позовних вимог, судовий збір в розмірі 1378 грн покладається на відповідача-1, як особу, з вини якої спір доведено до судового розгляду, відповідно до приписів статті 49 ГПК України.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Приватного підприємства «АГРО ЮГ ЕКСПОРТ» (адреса: АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 36190457) та Приватного підприємства «АГРО-ГОЛД» (адреса: 68650 Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кринички, вул. Котовського, буд. 168, корпус А; код ЄДРПОУ 36384866) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТерраТарса Україна» (адреса: 74800 Херсонська область, м. Каховка, вул. Південна, буд. 4; код ЄДРПОУ 37871328) - 28077,70 грн заборгованості за поставлений товар, 16401,70 грн річних, 30465,10 грн пені та 13668,39 грн штрафу.

3. Стягнути солідарно з Приватного підприємства «АГРО ЮГ ЕКСПОРТ» (адреса: АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 36190457) та Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛГ ГРУП» (адреса: 74800 Херсонська область, м. Каховка, вул. Південна, буд. 6, корпус 1; код ЄДРПОУ 35194204) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТерраТарса Україна» (адреса: 74800 Херсонська область, м. Каховка, вул. Південна, буд. 4; код ЄДРПОУ 37871328) - 28077,70 грн заборгованості за поставлений товар, 16401,70 грн річних, 30465,10 грн пені та 13668,39 грн штрафу.

4. Стягнути з Приватного підприємства «АГРО ЮГ ЕКСПОРТ» (адреса: АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ 36190457) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТерраТарса Україна» (адреса: 74800 Херсонська область, м. Каховка, вул. Південна, буд. 4; код ЄДРПОУ 37871328) - 1378 грн компенсації по сплаті судового збору.

5. В частині позовних вимог щодо спільної солідарності всіх відповідачів між собою відмовити.

Повне рішення підписане - 15 липня 2016 року

Суддя М.К. Закурін