Рішення

від 11.07.2016 по справі 924/441/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" липня 2016 р.Справа № 924/441/16

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Леон-Фарм" м. Івано-Франківськ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький

про стягнення 3170,84 грн. згідно договору поставки №70 від 02.07.2014р.

Представники сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

В судовому засіданні відповідно до ч.2 ст.85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся із позовом до суду про стягнення із відповідача 3170,84грн. заборгованості в т.ч. 1255,31грн. боргу за отриманий відповідно до договору поставки №70 від 02.07.14р. товар, 438,71грн. пені, 421,47грн. 30% річних, 127,31грн. інфляційних нарахувань, 436,98грн. курсової різниці та 491,06грн. штрафу обґрунтовуючи позовні вимоги поданими доказами та положеннями ст.ст.526, 527, 530, 533, 625, 632, 691, 692 ЦК України та ст.189, 527 ГК України.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. 01.06.16р. від ТОВ "Захід Леон-Фарм" надійшло клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 1255,31грн. у зв'язку із сплатою останнього відповідачем. Поряд із цим позивач підтримує позовні вимоги в частині стягнення 438,71грн. пені, 421,47грн. 30% річних, 127,31грн. інфляційних нарахувань, 436,98грн. курсової різниці та 491,06грн. штрафу. Просить розглядати справу за відсутності представника. Вказана позиція позивача також продубльована у клопотаннях від 29.06.16р. та від 08.07.16р.

Судом розглянуто клопотання та встановлено його відповідність положенням ст.22 ГПК України, а тому останнє приймається та задовольняється.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимог ухвал суду не виконав. Однак судом враховано, що ухвали по справі повернуті на адресу суду з відміткою "за зазначеною адресою відсутній". При цьому судом береться до уваги, що ухвали суду направлено на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що відповідно до ст. 64 ГПК України вважається належним повідомленням про час та місце розгляду справи судом (аналогічна правова позиція викладена в п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

З огляду на викладене, оскільки неявка відповідача та відсутність письмового відзиву у справі не перешкоджає вирішенню спору по суті, суд вважає за можливе згідно ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

02.07.14р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід Леон-Фарм" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір поставки №70 відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити медичний товар згідно замовлення, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити такий товар.

Відповідно до п.6.1 договору оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на рахунок постачальника протягом 21 дня з моменту виставлення рахунку на відповідну партію товару або з моменту отримання відповідної партії товару. Розрахунки здійснюються у безготівковій формі в національній валюті України.

У випадку збільшення курсу долару США, установленого Національним банком України більш ніж на 3% за період з моменту передання товару до моменту його оплати, постачальник має право пропорційно збільшити ціну та вимагати його оплати покупцем згідно здійсненого перерахунку в повному обсязі, а покупець зобов'язується оплатити таку збільшену ціну товару. (п.п.6.3 договору).

Згідно п.8.2 договору за не оплату чи прострочку оплати по даному договору покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого товару за весь час прострочення платежу, а також 30% річних від вартості поставленого товару. Якщо покупець не сплачує платежі за товар у строки, передбачені цим договором, то він зобов'язаний виплатити на користь постачальника штраф у розмірі 20% від вартості поставленого товар. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється за шість місяців, що передують моменту звернення із позовом, але в межах строку позовної давності про стягнення пені (в один рік).

Договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 01.07.15р., а в частині оплат та відповідальності по даному договору - до повного виконання сторонами цих зобов'язань по ньому.

Позивачем на підставі видаткових накладних №ЗЛ-0011595 від 11.08.15р. та №ЗЛ-0011596 від 11.08.15р. поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 2455,31грн. Накладні підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Відповідач сплатив вартість отриманого товару. При цьому заявлена до стягнення сума заборгованості в розмірі 1255,31грн. сплачені після порушення провадження у справі.

Оскільки відповідачем вартість отриманого товару сплачена із порушення строку встановленого п.п.6.1 договору, позивачем нараховані та заявлені до стягнення 438,71грн. пені, 421,47грн. 30% річних, 127,31грн. інфляційних нарахувань, 436,98грн. курсової різниці та 491,06грн. штрафу.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке

Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір поставки, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити медичний товар згідно замовлення покупця, а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість.

За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підставі видаткових накладних №ЗЛ-0011595 від 11.08.15р. та №ЗЛ-0011596 від 11.08.15р. поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 2455,31грн. Накладні підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що відповідач розрахувався за отриманий товар. При цьому заявлена до стягнення сума боргу у розмірі 1255,31грн. сплачена після звернення із позовом до суду, а тому в цій частині провадження підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Оскільки відповідачем вартість отриманого товару сплачена із порушення строку встановленого п.п.6.1 договору, позивачем нараховані та заявлені до стягнення 438,71грн. пені, 421,47грн. 30% річних, 127,31грн. інфляційних нарахувань, 436,98грн. курсової різниці та 491,06грн. штрафу.

Щодо нарахованої позивачем 436,98грн. курсової різниці судом береться до уваги наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Так, статтею 192 ЦК України встановлено, що законним платіжним засобом, обов’язковим для приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня.

Згідно з ч. 2 ст. 524 ЦК України сторони можуть визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

З аналізу положень чинного законодавства слідує, що курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти за різних валютних курсів.

За змістом ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Тобто положення чинного законодавства хоч і передбачають обов'язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов'язань в іноземній валюті, на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти у порядку, визначеному домовленістю сторін у договорі. Наведене узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 07.10.2014р. у справі № 910/763/13, постановах ВГСУ від 03.03.2016р. у справі 922/1054/15, від 09.03.2016р. у справі 910/9976/15, від 02.03.2016р. у справі 914/1687/14) .

При цьому судом зважається на приписи ст. 627 ЦК України, якими встановлена свобода договору, та положення п.п. 6.3 договору поставки №70 від 02.07.2014р. який передбачає, що у випадку збільшення курсу долару США, установленого Національним банком України більш ніж на 3% за період з моменту передання товару до моменту його оплати, постачальник має право пропорційно збільшити ціну та вимагати його оплати покупцем згідно здійсненого перерахунку в повному обсязі, а покупець зобов'язується оплатити таку збільшену ціну товару.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 436,98грн. курсової різниці є правомірною та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторони у п. 8.2 договору погодили, що за не оплату чи прострочку оплати по даному договору покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого товару за весь час прострочення платежу, а також 30% річних від вартості поставленого товару. Якщо покупець не сплачує платежі за товар у строки, передбачені цим договором, то він зобов'язаний виплатити на користь постачальника штраф у розмірі 20% від вартості поставленого товару. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється за шість місяців, що передують моменту звернення із позовом, але в межах строку позовної давності про стягнення пені (в один рік).

Позивач просить стягнути передбачені п.8.2 договору тридцять відсотків річних в сумі 421,47грн. згідно з поданим розрахунком. Нарахування відсотків річних здійснено по кожній накладній з урахуванням боргу за вказаний період.

Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок, суд доходить висновку, що позивачем правомірно, в межах можливих нарахувань, заявлено до стягнення 421,47грн. 30% річних, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Поряд із цим позивач просить стягнути з відповідача 127,31грн. інфляційних нарахувань.

Розглянувши поданий розрахунок інфляційних нарахувань, суд зазначає, що позивачем здійснено інфляційні нарахування в тому числі і на суми заборгованості за періоди, що становлять менше одного місяця, тоді як відповідно до п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом враховується, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Зважаючи на викладене, в результаті проведеного перерахунку, суд доходить висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 31,89грн. інфляційних втрат. У стягненні 95,42грн. інфляційних нарахувань належить відмовити.

Позивачем також заявлено до стягнення 438,71грн. пені та 491,06грн. штрафу, нарахованих на підставі п. 8.2, 8.3 договору, згідно з поданими розрахунками.

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Частиною другою ст.551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Проаналізувавши подані позивачем розрахунки пені та штрафу, суд зазначає, що правомірною та обґрунтованою є пеня у розмірі 433,36грн. У стягненні 5,35грн. пені слід відмовити.

Заявлений позивачем штраф у розмірі 491,06грн. підлягає стягненню у заявленому розмірі, оскільки відповідає вимогам чинного законодавства та є арифметично вірним.

Доказів, які би спростовували нарахування річних, пені, штрафу, курсової різниці та інфляційних нарахувань суду не подано.

З огляду на вищезазначене, положення ст. 33 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають частковому задоволенню. Доказів, які б спростували позовні вимоги, суду не подано.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 32, 33, 34, 44, 49, 82, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Леон-Фарм" м. Івано-Франківськ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький про стягнення 3170,84 грн. згідно договору поставки №70 від 02.07.2014р. задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (ідентиф. номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Леон-Фарм" м. Івано-Франківськ вул. Залізнична, 9-А (код ЄДРПОУ 36733143) - 433,36грн. (чотириста тридцять три гривні 36коп.) пені, 421,47грн. (чотириста двадцять одну гривню 47коп.) 30% річних, 31,89грн. (тридцять одну гривню 89коп.) інфляційних нарахувань, 436,98грн. (чотириста тридцять шість гривень 98коп.) курсової різниці, 491,06грн. (чотириста дев'яносто одну гривню 06коп.) штрафу та 1334,21грн. судового збору.

Видати наказ.

Провадження у справі в частині стягнення 1255,31грн. боргу припинити на підставі п.п.1-1 ст.80 ГПК України.

У позові про стягнення 5,35грн. пені та 31,89грн. інфляційних нарахувань відмовити.

Повний текст рішення складено 15.07.2016р.

Суддя М.Є. Муха

Віддрук. 3 прим. : 1 - до справи, 2 - позивачу (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Залізнична, 9-А), 3 - відповідачу (29000, АДРЕСА_2).